Свято-Іллінський монастир

Всенічне бдіння напередодні Неділі 4-ї після Пʼятидесятниці. Свт. Михаїла, першого митр. Київського Увечері 27 червня, напередодні, Неділі 4-ї після Пʼятидесятниці. Свт. Михаїла, першого митр. Київського у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Недільне богослужіння очолила братія монастиря у священному сані. 28 червня, православна церква вшановує пам'ять свт. Михаїла, першого митр. Київського. Напередодні ввечері духовенством Свято-Іллінського чоловічого монастиря було відслужено полієлейне богослужіння. Митрополит Михаїл родом із Сирії. У 988 році, під час Володимирового Хрещення, він був надісланий до великого князя в Корсунь патріархом Цареградським Миколою Хрисовергом. З Корсуні прибув митрополит до Києва разом із великим князем Володимиром. Михаїл був ревний поширювач християнства; проходячи великі країни, він насаджував насіння віри Христової. Митрополиту Михаїлу приписують побудову Києво-Златоверхо-Михайлівського монастиря, а монахам, які прибули з ним із Царгорода, - заснування монастиря Києво-Межигірського. Михаїл скрізь, де тільки міг будувати церкви, ставив священиків і дияконів і скидав ідолів. Літописи кажуть, що народ, приліплений до стародавнього марновірства, не без жалю дивився на нищення своїх ідолів, і коли бога їхнього Перуна кинули в Дніпро, то натовп, що біг за своїм ідолом, кричав услід: "Перуне, видибай!" тобто "випливай". Істукан, прагненням вод несомий, нібито підкоряючись голосу тих, хто волає до нього, пристав до берега на тому самому місці, де згодом, у XI столітті, було зведено монастир, який названо Видубицьким. Св. Михаїл помер у Києві; мощі його спочивають у великій соборній Печерській церкві відкрито.

Божественна літургія в день пам'яті прпп. Онуфрія Великого і Петра Афонського 25 червня, в день пам'яті прпп. Онуфрія Великого і Петра Афонського, в нашому монастирі були звершено Божественну Літургію. Богослужіння було відслужено духовенством Свято-Іллінського чоловічого монастиря. За літургією молилися за мир в Україні. Після закінчення богослужіння братія звершили славлення з читанням молитов до прпп. Онуфрія Великого і Петра Афонського

Акафіст преподобному та богоносному отцу нашому Гавриїлу Афонському Вранці, 25 червня, за традицією у нашій обителі було відслужено акафістний спів преподобному і Богоносному отцю нашому Гавриїлу Афонському, який відбувається щочетверга перед ракою з мощами преподобного. Богослужіння очолила соборно братія монастиря у священному сані. Після читання святого Євангелія було звершено помазання освяченим єлеєм, під час якого всі парафіяни храму мали можливість прикластися до раки з мощами преподобного Гавриїла.

Полієлей прпп. Онуфрію Великому і Петру Афонському Увечері 24 червня, напередодні дня пам'яті прпп. Онуфрія Великого і Петра Афонського, братією монастиря було звершено полієлейне богослужіння. Преподобний Онуфрій жив у повному усамітненні в дикій пустелі шістдесят років. В молодості він виховувався у Фиваїдському монастирі Ериті. Дізнавшись від старців про велику тяжкість і висоту життя пустельників, котрим Господь посилає через ангелів Свою допомогу, преподобний Онуфрій запалав духом наслідувати їхні подвиги. Вночі він таємно вийшов із обителі і побачив перед собою світлий промінь. Святий Онуфрій злякався й вирішив повернутися, але голос ангела-хранителя спонукав його продовжувати путь. У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника і залишився навчатися у нього пустельного життя й боротьби з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився в цій страшній боротьбі, він довів його до вказаного для подвигів місця та залишив самого. Щороку старець відвідував його і через декілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер. На прохання преподобного Пафнутія преподобний Онуфрій розповів про свої подвиги й про те, як Господь утішив його: поблизу печери, де він жив, виросла фінікова пальма і відкрилося джерело чистої води. Дванадцять гілок пальми почергово приносили плоди, і преподобний не терпів голоду й спраги. Тінь пальми укривала його від полуденного зною. Ангел приносив святому хліб і щосуботи та щонеділі причащав його, як і інших пустельників, Святих Тайн. Преподобний Пафнутій просив благословення залишитися в пустелі, проте святий Онуфрій сказав, що на це немає волі Божої, і звелів повернутися до обителі й повідати всім про життя Фиваїдських пустельників. Благословивши преподобного Пафнутія і попрощавшись з ним, святий Онуфрій довго зі сльозами молився, потім ліг на землю, вимовив свої останні слова: «В руки Твої, Боже мій, віддаю дух мій», — і помер.

Полієлей іконі Божої Матері «Достойно Є» Увечері 23 червня, напередодні дня пам'яті ікони Божої Матері «Достойно Є», братією монастиря було звершено полієлейне богослужіння.

Божественна літургія в день святкування Собору Одеських святих 21 червня, у день святкування Собору Одеських святих у нашому монастирі було звершено три Божественні літургії, пізня з яких звершилася соборно, братією обителі. На сугубій єктенії було піднесено прохання про мир в Україні та прочитано молитву. За заамвонною молитвою братія вийшла на середину храму для звершення славлення Собору Одеським святим. Євангеліє сьогоднішнього дня закликає нас довіряти тому, що Бог знає всі наші потреби і не залишить нас без піклування. Господь наш, знаючи, що молитва всьому надає твердість, сказав: Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти, чи що пити, чи у що вдягнутися, а шукайте ж передусім Царства Божого, і це все додасться вам (Мф. 6:31-33). Тим самим Він закликає нас до великої віри. Людина, яка відкинула турботу про тимчасове і забула про всяку скруту, не може не вірити тільки Господу, думаючи про вічні блага! Господь прямо сказав, що вірний у малому і у великому вірний. Господь і тут показав Своє людинолюбство. Знаючи, що нам необхідно щодня піклуватися про свою плоть, Він не став заперечувати щоденних турбот і, віддавши нам у розпорядження день сьогоднішній, велів вельми боголепно не піклуватися про завтрашній день. Адже неможливо, будучи плотськими людьми, повністю знехтувати тілесними потребами. Можна скоротити багато турбот до мізерних завдяки молитві й утриманню, але повністю залишити їх неможливо. Той, хто хоче прийти в чоловіка досконалого, в міру повного віку Христового (Еф. 4:13), за словом Писання, не повинен надавати перевагу не молитві, а всім служіннями, так само, як і без потреби, як заманеться, приймати служіння. Служіння приходять до нас за потребою і за промислом Божим: не потрібно від них відвертатися і відкидати їх, посилаючись на час молитви. Навпаки, потрібно знати, що всі служіння не можна звести до молитви і плутати з нею, а промислу Божому потрібно працювати без сперечань. Той, хто мислить інакше, розходиться з Писанням. Не можна протиставляти одну заповідь іншій, але потрібно знати, що всі заповіді містять одна одну. Як велів нам пророк, потрібно виконувати всі заповіді як єдине домобудівництво Боже (Див.: Пс. 118:128). Необхідні служіння, дані нам за домобудівництвом Божим, потрібно приймати як належне, а від недоречних занять відмовлятися, віддаючи перевагу молитві, особливо якщо ці заняття ведуть до великих витрат і зростання доходів. Господь велить нам скоротити наші заняття і залишити турботу про матеріальне, щоб і наш помисел захистити від мрій. А коли ми обмежуємо наш помисел, тоді звільняється місце для чистої молитви і буває явлена віра в Христа. Якщо хто через маловір'я або якусь іще неміч не може це творити, то нехай дорікне собі по істині і по силах здобуде чесноту, розкаявшись у своєму поки що духовному дитинстві. Краще дати звіт Богові за наші упущення, ніж за омани і гордовитість. Крім усього іншого, сказано, що ми потребуємо дару розрізнення, що подається від Бога. Ми повинні знати, коли і яке заняття нам слід віддати перевагу молитві. А то кожна людина займається своєю улюбленою справою і думає — вона робить те, що потрібно, і навіть не припускає: щоб догодити Богові, не можна судити про речі по собі. Наше судження ускладнюється тим, що необхідні заповіді не до всього підходять і не завжди всі разом застосовуються, але одні заповіді потрібно віддати перевагу над іншими в даний час, а в інший вчинити навпаки. Адже жодне служіння не відбувається постійно, але кожне у свій час.