Записки диванного архівіста

Талалаївські голоси. Частина друга: Дитячі ігри 1940-х Спробуйте уявити дитинство без телевізорів, іграшок, солодощів, навіть більше без електрики, без нормального одягу, часто без достатку їжі до якого ми сьогодні звикли. Для сільських дітей 1940-х років це була не якась особлива пригода чи свідоме обмеження, а цілком звичайна повсякденність. І попри це, дитячий світ був сповнений власних розваг, вигадок та ігор, про які сучасні діти часто навіть не чули. У другій частині «Талалаївських голосів» пані Марія Онищук згадує, у що гралися діти в її рідному селі, як проводили вільний час та які забави були популярними серед тогочасної малечі. Мене такі розповіді цікавлять не лише через можливість порівняти дитинство різних поколінь. Адже народні ігри — це повноцінна частина нашої нематеріальної культурної спадщини, яка передавалася від старших дітей до молодших і часто взагалі ніде не записувалася. А тепер подумайте, скільки таких ігор, лічилок та дитячих звичаїв назавжди зникли лише тому, що нікому не спало на думку їх зафіксувати. Тож сьогодні пропоную послухати спогади пані Марії, а потім спробувати пригадати ігри власного дитинства. І обов'язково напишіть у коментарях, у що гралися ви або ваші батьки та дідусі з бабусями, адже мені дуже цікаво порівняти ці спогади з різних куточків України. https://www.youtube.com/watch?v=ltne1mcV3fY

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Мості панове! Сейм Королівства Руського скликано розсудити спір про запис у літописі. Хай кожен зважить докази й подасть голос. Населений пункт: Золотуха Тема: Перша згадка Оскаржене значення: «1767 · інвентар» Джерело в записі: https://inventarium.org.ua/record/bbe12e51-1752-494b-943e-62e41528e4be 🟥 Позивач: Гетьман Троєщинський (@SSoroSS) Точно 1767? Є скани? В описі справа починається лише 1769. — також уточнити джерело, вказавши номер справи у записі Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Позивач» 🟦 Відповідач: qweqwertych (@Ihorrrrrrrrr) — автор значення не те джерело( 1769 замість 67) але є "22 10 1768 р. Ф. Догель-Цирина підписав передачу Таборівського стар. своєму синові Павлу-Антонію. В уступці у складі Т.. староства згадуютьс… Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Відповідач» Голосування — до 16.10, 03:49 (за Києвом). Рішення сейму дорадче, остаточно вирішить суперарбітр.

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Вельможне панство! Шляхтич заносить протестацію проти запису в літописі Королівства. Зважте докази сторін і скажіть своє слово. Населений пункт: Золотуха Тема: Адміністративна належність Оскаржене значення: «Сквирський повіт · 1795–1917» 🟥 Позивач: Гетьман Троєщинський (@SSoroSS) Сквирський повіт існував до 1923, до ліквідації повітового і поділу волостей. Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Позивач» 🟦 Відповідач: qweqwertych (@Ihorrrrrrrrr) — автор значення Аргументація про 17-23 роки має сумнівне підтвердження, розуміючи мінливість влади і існування різних державних утворень на цій території доцільно і змістовно казати, що устаканенна й узгоджена земельна аргументація краю була ліквідована в 17 році Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Відповідач» Голосування — до 16.10, 03:27 (за Києвом). Рішення сейму дорадче, остаточно вирішить суперарбітр.

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Панове-браття, шановний сейме! На ваш розсуд винесено спір про запис у літописі. Вислухайте обидві сторони й подайте голос. Населений пункт: Золотуха Тема: Урочища, кутки й вулиці Оскаржене значення: «Шевченка · вулиця» Джерело в записі: 49.76064, 29.71641 🟥 Позивач: qweqwertych (@Ihorrrrrrrrr) сучасні вулиці це не краєзнавсто, відкрити гугл карту може кожен - імхо тут мають бути саме історичні назви кутків й урочищ, що мають історичне підгрунтя, переписати гугл карту може кожен, чи це дослідження? 🟦 Відповідач: Гетьман Троєщинський (@SSoroSS) — автор значення Збір сучасної інформації про назву вулиць це теж краєзнавство, але просто про сучасність. Історію, зміну назв місцевостей вивчає дещо конкретніше відгалуження "Історичне краєзнавство". Джерело: 🖼 скан — на фото Голосування — до 16.10, 00:59 (за Києвом). Рішення сейму дорадче, остаточно вирішить суперарбітр.

Знайомий кожному генеалогу момент: метричні книги пройдено, ревізькі казки теж, родовід дійшов до 1830-х, і далі глухо. Відомо, хто народився, хто з ким одружився, хто помер. Але не відомо, як ці люди жили. Чи судилися з поміщиком? Чи скаржилися на економа? Чи переселялися з села до містечка? Чи служили в канцелярії? Відповіді на такі питання часто лежать у фонді №442 Центрального державного історичного архіву України в Києві (ЦДІАК). Це фонд Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Через цю канцелярію з 1830-х до 1910-х років проходило все, чого губернські установи не могли або не мали права вирішити самі: - скарги селян на поміщиків і міщан на поліцію; - перевірка прав шляхти після повстань 1831 і 1863 років, конфіскації маєтків; - дозволи єврейським родинам на переселення, проживання й торгівлю; - призначення та переміщення чиновників; - пожежі, епідемії, ярмарки, межові суперечки. У цих справах є імена, села, повіти, а часом і родинні звʼязки. Проблема в тому, що знайти потрібну справу у фонді 442 майже неможливо. У фонді сотні описів, тисячі сторінок рукописних і машинописних переліків справ. Щоб перевірити одне прізвище чи одне село, доводилося гортати PDF-скани опис за описом. Волонтери проєкту Описовий Блукач розпізнають ці описи справа за справою. Тепер результат можна шукати на спеціальній сторінці https://442.uagenealogy.com Станом на зараз у пошуку понад 109 тисяч справ зі 182 описів. Усього у фонді 659 описів, і щойно волонтери розпізнають новий опис, він потрапляє на сайт. Чесно про якість даних Частину описів розпізнали люди, частину — штучний інтелект. Справи з описів, розпізнаних ШІ, позначено окремо, бо в назвах і датах там можливі помилки. Тому: - якщо бачите помилку, натисніть на сторінці справи «Запропонувати виправлення», і модератор перевірить зміни; - якщо все правильно, натисніть «Розпізнано правильно»: це допомагає іншим дослідникам довіряти запису. Хто може користуватися. Пошук відкритий для учасників «Описового Блукача». Щоб отримати доступ, достатньо набрати 100 балів Telegram-боті , а потім увійти на сайт через того самого бота. Це займе у вас всього вечір, так ви допоможете спільноті і отримаєте доступ до справ 442-го фонду. Посилання - Пошук: Документи Губернатора - Бот «Описового Блукача»: t.me/descriptorstriderbot - Спільнота учасників: Telegram-група Знайшли щось цікаве про своїх предків? Розкажіть у коментарях, яку справу і як ви її знайшли.

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Вельможне панство! Шляхтянка заносить протестацію проти запису в літописі Королівства. Зважте докази сторін і скажіть своє слово. Населений пункт: Берізки-Чечельницькі Тема: Інвентарі й люстрації Оскаржене значення: «Інвентарів і люстрацій цього села не збереглося» 🟥 Позивачка: Пані К. (@elen_ameli_lin) Інвентар без списку селян. ДАХмО 241-1-0871 https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3Q9M-CS1G-PQYT-8?cat=3000754&i=0&lang=uk Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Позивачка» 🟦 Відповідач: Lifegard (@lifegard9) — автор значення В наданому інвентарі, щонайменше на сторінках 7 і 10, чітко видно назву села Берізки-Бершадські, і хоч прочитати інвентар мені складно вважаю, що він не має відношення до села Берізки-Чечельницькі Джерело: 🖼 скан — на фото з позначкою «Відповідач» Голосування — до 14.10, 12:45 (за Києвом). Рішення сейму дорадче, остаточно вирішить суперарбітр.

Останні кілька місяців я займався однією справою, про яку досі майже нічого вам не розповідав. І це навіть трохи дивно, адже зазвичай я не втрачаю нагоди похвалитися черговою знахідкою, новим дослідженням чи якоюсь черговою вигадкою Диванного Архівіста. Але цього разу вирішив тримати язика за зубами, доки наша робота не наблизиться до завершення. І ось нарешті настав момент, коли можна трохи привідкрити завісу таємничості. Почалася ця історія зі знайомства з пані Марією Онищук, краєзнавицею із села Талалаї, що біля Погребища. Пані Марії вже понад вісімдесят років, і більш ніж пів століття свого життя вона присвятила збиранню та збереженню місцевої історії, народних звичаїв, пісень і спогадів односельців. Уявіть собі людину, яка десятиліттями збирала по крихтах те, що інші часто навіть не вважали за потрібне записувати. Розпитувала старших людей, занотовувала їхні розповіді, берегла давні пісні та звичаї, які ще вчора були звичайною частиною сільського життя, а сьогодні вже стали історією. І от уже кілька місяців ми разом із пані Марією працюємо над дечим цікавим, що саме з цього вийде, я поки залишу в секреті, але обіцяю, що незабаром буде великий анонс. А поки хочу познайомити вас із самою пані Марією та її дивовижним світом спогадів. Тому сьогодні започатковую невеликий цикл відеорозповідей під назвою «Талалаївські голоси». Тож знайомтеся, пані Марія Онищук, головна героїня наших «Талалаївських голосів». Частина перша. Звідки починається пам'ять Коли ми беремося досліджувати історію власної родини, то зазвичай починаємо з найпростішого: розпитуємо батьків, бабусь і дідусів про їхнє дитинство, рідних та людей, яких вони пам'ятають. І дуже часто саме ці розмови виявляються значно цікавішими за все, що згодом вдається відшукати в архівах. Тож наше знайомство з пані Марією Онищук я вирішив розпочати саме з її особистої історії. У першому відео пані Марія розповідає про свою родину, дитячі роки та людей, серед яких минало її життя. Це можливість поглянути на українське село минулого століття не через статистику чи офіційні документи, а через спогади людини, яка була безпосередньою учасницею тих подій. Особливо цінними такі розмови стають тоді, коли розумієш, скільки подробиць повсякденного життя ніколи не потрапляло до жодного архіву. Адже метричні книги можуть розповісти нам, коли народилася людина, але навряд чи пояснять, яким було її дитинство. І саме тому я хочу, щоб знайомство з «Талалаївськими голосами» почалося не з географії чи давніх дат, а з живої людської історії. А ще це чудова нагода нагадати всім, хто досліджує власний родовід: поки ваші старші родичі можуть розповідати, не відкладайте ці розмови на потім. https://www.youtube.com/watch?v=qkqmSQ30by4

Цікаві події розгортаються в нашому Королівстві! Шляхтичі з хоругви "Свобода" кинули виклик "Паволоцькому козацькому полку". Прямо зараз на наших очах відбувається краєзнавча битва за Паволоч! Як думаєте хто вийде переможцем у цій суперечці? До речі якщо ви ще не граєте в гру "Шляхетність зобов'язує" то це ваш знак що треба розпочати: https://noblesse-oblige.vercel.app/start

Скільки людей стоїть між вами та початком XVIII століття? Насправді між нами лежить лише близько десяти поколінь. Усього десять поколінь людей, без яких сьогодні не існувало б ні нас, ні наших родин. Проте про більшість із них ми вже не знаємо майже нічого, а іноді навіть не можемо назвати їхніх імен. Кілька років тому мені стало цікаво, скількох із цих людей ще можна повернути із забуття. Саме з цього питання зрештою виросла моя книжка «Люди без облич». Історію власного роду я досліджую ще з 2011 року, і спочатку все відбувалося досить передбачувано. Я шукав батьків своїх предків, знаходив метричні записи, відкривав нові покоління та поступово просувався все далі в минуле. Зрештою найдавніші знайдені предки завели мене приблизно до першої половини XVIII століття. Імен ставало дедалі більше, але водночас зростало відчуття, що чогось дуже важливого в цій картині бракує. Адже я вже знав багатьох предків, проте майже не знав самих людей. Можна відшукати десять поколінь власного роду і водночас майже нічого про них не знати. Дата народження, запис про шлюб, кілька дітей і дата смерті дають нам лише основний каркас родинної історії, але майже нічого не розповідають про людське життя, яке колись стояло за цими датами. Тому в якийсь момент мене почало значно більше цікавити не те, хто був батьком наступного предка, а те, ким був уже знайдений мною предок. Я почав шукати інвентарі маєтків, ревізії, судові справи, земельні документи, старі фотографії, спогади та родинні перекази. І поступово за сухими записами почали з'являтися цілком живі людські історії. Виявилося, що мої предки сварилися через землю, втрачали майно, переїжджали, наймали працівників, судилися та намагалися залишити щось своїм дітям. Вони переживали війни, зміни держав і влади, ховали близьких та знову поверталися до звичайного життя. Саме ці маленькі історії поступово почали складатися у значно більшу родинну розповідь. У певний момент матеріалу стало настільки багато, що простого переліку поколінь для нього вже було замало. Так поступово з'явилася ідея написати «Люди без облич», у яких історія однієї родини простягається майже через три століття. При цьому я не хотів писати ні академічну монографію, ні звичайний родинний літопис із нескінченним переліком родичів. Мені хотілося показати минуле так, як я сам його поступово відкривав через документи, випадкові знахідки та сімейну пам'ять. Тому найточніше визначення цієї книжки для мене звучить як родинна сага, відновлена з документів і пам'яті. Найбільше після виходу книжки мене цікавило, чи працюватимуть ці історії для абсолютно сторонніх людей. Адже для мене кожна знайдена деталь про предків мала очевидну особисту цінність, якої читач спочатку не мав. Проте з відгуків поступово стало зрозуміло, що чужа родинна історія дуже легко починає нагадувати власну. Читачі писали, що книжка читається як захопливий роман, а незнайомі спочатку герої поступово стають для них близькими. Дехто після прочитання починав розпитувати своїх родичів, переглядати сімейні архіви або повертатися до пошуків, які роками відкладав на потім. Мені здається, що майже кожна українська родина має власних людей без облич. Про когось ми пам'ятаємо лише ім'я, яке випадково збереглося серед сімейних переказів. Від когось залишилася стара фотографія, але вже ніхто не може впевнено назвати зображених на ній людей. Про когось бабуся колись розповідала історію, яку тоді ніхто не здогадався записати. Саме заради цього я зрештою й написав «Люди без облич». Мені хотілося не просто зберегти історію власної родини, а показати, скільки людського життя іноді можна повернути з кількох документів, старої фотографії та майже забутого сімейного переказу. І якщо, читаючи цей допис, ви хоча б раз подумали про власних предків, чиї історії так само залишилися десь між родинною пам'яттю та архівними документами, тоді ця книжка, цілком можливо, написана саме для вас. Замовити книжку: https://www.thefacelesspeople.com/

​​Минуле взагалі дуже легко любити, коли дивишся на нього з безпечної відстані у двісті років. Шляхетські садиби, фамільні портрети, герби, бали, старі парки та родинні легенди поступово вкриваються красивою патиною, крізь яку дедалі важче розгледіти людей, чиїм коштом існував увесь цей витончений світ. Але архіви мають одну вкрай незручну властивість: вони часом безжально здирають із минулого цю декоративну позолоту. Достатньо відкласти убік мемуари про бали й полювання та відкрити звичайну нотаріальну книгу, щоб шляхетна романтика раптом поступилася місцем значно менш приємній реальності. Причому найбільше вражає навіть не сама жорстокість цієї реальності, а її абсолютна, майже канцелярська буденність. Ніхто не ховався, не соромився і не намагався добирати пристойніших слів, бо система не бачила нічого дивного в тому, що одна людина могла належати іншій. Саме один такий документ сьогодні й витягнемо з архівного пилу, щоб трохи зіпсувати красиву картинку шляхетського Правобережжя. https://base.monobank.ua/p/202610016sUZdRMCk6ksRz

No comments

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Населений пункт: Калуш Тема: Відомі уродженці й мешканці Оскаржене значення: «Не зрозуміла? · 1882–1937 · Поет» (авторка: Lesia) Обґрунтування позивача (Viktor): Відсутнє ім'я особи. Дивний коментар замість імені. Пояснення авторки: не надано Голосування триває до 27.09, 19:12 (за Києвом). Рішення сейму дорадче: остаточно справу вирішить суперарбітр.

🎲 Гра «Шляхетність зобовʼязує» ⚖️ Сейм Королівства: протестація Населений пункт: Раденичі Тема: Події Оскаржене значення: «1429 · Перша письмова згадка» (автор: Бодя) Обґрунтування позивача (Тимотей): Джерело? Пояснення автора: Книги Перемишльського земського суду. Голосування триває до 26.09, 22:25 (за Києвом). Рішення сейму дорадче: остаточно справу вирішить суперарбітр.

Нарешті хоругва "Махнівська шляхта" почала захоплювати територію! Тож тепер у мене до вас пропозиція товариство. Якщо ви досліджуєте якесь з сіл в околицях Махнівки і готові активно відповідати у грі - напишіть мені я запрошу вас в хоругву. Але головне це територіальна близькість до Махінвки