Щоденник природи 🌱

Цимбалярія мурова цвіте Вперше я звернула увагу на цю тендітну рослину ще в травні, проходячи повз кам'яний мур, що відокремлює центр Дрездена від набережної Ельби. Її тонкі стебла з закругленими серцеподібними листками, що можуть виростати більше ніж на півметра в довжину, вже тобі були прикрашені невеличкими бузково-фіолетовими квіточками. Пам'ятаю, як я здивувалась тоді: рослина майже не має власної землі, простору для росту, а все одно цвіте. Майже так, як і ми, українці, що залишили домівки, втікаючи від російських загарбників, і опинились за кордоном, де все таке незнайоме і чуже. Пізніше я вичитала, що цимбалярія (нім. Zimbelkraut) цвістиме все літо. Її тонкі стебла спочатку тягнутимуться до світла, а в серпні-вересні, після запліднення, різко стануть уникати світла і, притискаючись до холодного каменю, дадуть можливість насінню заритись і прорости в темній щілині стіни. Тримаймося, любі українці, з усіх своїх сил тут, на чужині, щоб згодом повернутися додому.

Друзі! Будь проклята Росія! Будь проклята війна! Наші люди - найдорожче, що у нас є! Бережіть себе, будь ласка! Бережіть своїх рідних, дітей! Ми повинні відсвяткувати перемогу разом! Слава Україні! Смерть ворогам!

Соснові шишки розкриваються 22.02.2022. Зійшов сніг. Вдень на вулиці сухо і тепло. А це означає, що шишки сосни ось-ось почнуть розкриватися. Пройшло майже 3 роки після того, як чоловічі шишки (мікростробіли) своїм пилком запилили жіночі мегастробіли, розташовані на одному дереві з ними. Проте запліднення відбулося не одразу, а за рік після запилення. А потім почалось перетворення. В кінці наступної весни жіночі шишки мегастробіли виглядають як червоні кульки розміром з пшоняне зернятко. Їх можна побачити, якщо постаратися, на верхівці молодих пагонів. До осені ці майбутні шишки перетворюються на зелені горошинки, які зимують, а з приходом весни продовжують свій розвиток і збільшується до 2.5-7 см. За літо вони виростають до 10 см. Коричневими соснові шишки стають третьої зими. До весни їхні лусочки щільно притиснуті одна до одної. А ось коли зима з її морозами і снігом вже позаду, шишки починають розкриватися, випускаючи насіння на волю.

Вічний поклик єнотів 19.02.2022. Наприкінці лютого єноти, відчуваючи поклик передати набор своїх генів наступним поколінням, вирушають на пошуки самок, які допоможуть їм в реалізації цього задуму. Тільки заради цієї важливої місії вони здатні залишити власну ділянку. Самці невтомно блукатимуть, поки нарешті не зустрінуться з самками, що ділять спільну територію. За запахом єноти визначають, які з самок вже готові для спарювання: єнотихи мають тільки 3-4 сприятливих для цього дні. Якщо котрась не завагітніє в цей час або втратить послід, то тільки через 80-140 днів знову стане плідною. Спочатку розмножуються найсильніші самці. На все про все у них йде не більше години. Так повторюється кілька наступних ночей. А потім єноти залишають запліднених самок і переходять до інших. Проте їхніх сил не вистачає на всіх доступних самок. І тоді в гру вступають молодші або слабші єноти. В підсумку десь одна третина всіх самок буде запліднена більше, ніж одним самцем.

Сичик обідає 17.02.2022. Сичик-горобець направився до найближчої пташиної годівниці: там завжди можна вполювати синицю або горобця. Усівшись на гілці найближчого дерева, він якийсь час спостерігав за птахами, аж поки не помітив, як внизу пробігло щось маленьке. Миша! Сичик миттю кинувся за нею і, наздогнавши, схопив своїми гострими пазурами. Вполювавши свій майбутній обід, сичик поніс гризунку до дупла-їдальні. Таких на його ділянці площею до 1.5 км2 у птаха кілька. На відміну від дупла-комори, де він зберігає здобич, в їдальні сичик харчується. Це підтверджує купа пір’я та тельбухів, залишених тут птахом під час попередніх трапез. Сичик, як справжній гурман, не заковтує здобич цілком. Він обирає найбільш ласі шматочки. Птахів він перед цим ретельно обскубує. З’їдає голову і передню частину, а задню з кишками не чіпає. Пізніше, перетравлюючи обід в дуплі-відпочивальні, він відригуватиме і залишатиме там грудки неперетравленої їжі (кістки та хутро), які звуться погадки або пелетки.

Сичик збирається обідати 16.02.2022. Вдень сичик-горобець прокинувся від голоду в своєму дуплі-відпочивальні. Згадавши, що в одній з його комор ще повинна була лишитися пара тушок мишей-полівок, він пурхнув до свого сховку. Ще восени сичик, найменша сова України величиною до 20 см, подбав про додаткове джерело харчування взимку. Використовуючи в якості комор дупла, цей малий хижак активно готувався до холодів, наповнюючи їх впольованою здобиччю. Проте розподіляв її досить нерівномірно. Бо в одному такому сховку могло зберігатися до двох десятків тушок, а в іншому - до 80. При цьому птахи складають одну десяту цих запасів. Трохи більше землерийки - десь третину, а переважна більшість здобичі сичика - це гризуни. З’їдаючи до трьох тушок на день, сичик поступово спорожнював свої комори. До лютого в них майже нічого не лишилося. Тож підлетівши зараз до тієї, де, як думав птах, ще мало щось бути, сичик побачив там лише порожнечу. Далі буде.

Снігур дарує гілочку снігурці 15.02.2022. Наприкінці зими снігур обирає собі пару. Та хоча обирає він, схоже, сподобатися треба їй. Інакше навіщо цьому красеню потрібна яскраво-червона грудка і загадкова чорна “шапочка-маска” на голові, як не для того, щоб вразити свою обраницю? Більше йому немає чим її здивувати. Гарним співом не похвалишся: з дзьобів цих птахів вириваються звуки, що більше нагадують скрип металу. Та все ж в шлюбний період на короткі переливчасті трелі снігура, що стають ще більш дзвінкими, самки відповідають тихим посвистом. Щоб зрозуміти, подобається він дамі свого серця чи ні, снігур вирішує поставити питання руба і підносить подарунок - гілочку. Якщо самець припав самиці до серця, вона приймає його дар. Якщо ні, доводиться попрощатися з гілочкою, як би не хотілося залишити її собі. Якщо все склалося, пара торкається один до одної дзьобами.

Борсуки кусають самок за шию 14.02.2022. Взагалі борсуки мають змогу спарюватися будь-коли протягом року. Проте існують два піки їхньої сексуальної активності: в лютому-березні та серпні-вересні, коли кожна самка має кілька найбільш сприятливих для запліднення днів. Борсуки живуть кланами по 5-7 тварин, серед яких більше самок. І все через високу смертність самців під час бійок, які у борсуків проходять досить жорстоко: вони агресивно гарчать і кусають один одного, відриваючи зубами шматки шкіри та м’яса. Часто після того, як один самець запліднює домінуючу самку зі свого клану, кусаючи її за шию, він рушає до сусідів. Там він ритиме землю і намагатиметься своїм безперервним скиглінням та бурчанням виманити з-під землі самку. Та, з'явившись на поверхні, інколи починає намотувати кола - спочатку за годинниковою стрілкою, а потім - проти. Після чого борсук наближається до самки з вертикально піднятим вгору хвостом і, щось муркочучи і кусаючи її за шию, сідає на неї.

Куниця розшукує яйця 13.02.2022. Якщо куниці не вдасться вполювати достатньо гризунів чи птахів, а всі вивірки навкруги розбіглися, тоді ця хижачка згадує про свої запаси. Вона почала робити їх ще в травні минулого року. Саме тоді, коли збуджені весною птахи гніздувалися. Тоді вона підкрадалась до їхніх гнізд і непомітно викрадала щойно знесені яйця. Вона робила це непомітно. Так, щоб власники гнізд не злякалися і не відлетіли в інше місце. Невеличкі яйця з’їдала одразу, а більші ховала десь між корінням дерев. Стурбовані пташки знову відкладали яйця, які знову ж таки забирала куниця. Так тривало доти, доки пташки неслися, а куниця поповнювала свої склади. Звісно не тільки яйця складала в них куниця. Пташок, щурів, мишей, вивірок і навіть зайців, розділених на кілька частин і схованих в різних місцях. Але весь цей дріб'язок бігатиме та літатиме лісом і взимку. А ось яйця - рідкісна в цей час страва. Куниця дуже добре пам’ятає, де саме сховала їх. От і прямує зараз, щоб посмакувати мороженою яєшнею.