Орестократія

Байден назвав Зеленського путіним, та три інші ФАКТИ про Вашингтонський саміт НАТО, вартих вашої уваги. Американський президент двічі помилково називав українського колегу «володимиром путіним», а свого віце-президента Камалу Харріс — Трампом. Але, дякувати Богу, не найважливіші підсумки 75-го саміту. 🫵🏼  НАТО назвало Китай поплічником Росії у конфлікті в Україні: "КНР - системний виклик" для Альянсу. Брюссель перестав замовчувати проблему, і це хороша для нас новина.  👉🏼 Лідери блоку вперше офіційно "впаяли" Пекіну звинувачення у колаборації з москвою: КНР - «вирішальний чинник» агресії росії, "така співпраця збільшує загрозу не тільки для України, а й для євроатлантичної безпеки". Вердикт:  Китай є прямою загрозою для Альянсу.  👉🏼 Пекін відреагував у дусі комуністичного класицизму: "холодна війна", “сфабрикована дезінформація”, а оце - взагалі перлина: "НАТО вже давно загрожує інтересам Китаю, поширюючи свій вплив на Азію. І краще б Альянс "не псував регіон так само як уже зіпсував Європу", - The Wall Street Journal. Можна було б сказати, що "повіяло холодком", коли б не було так "гаряче" на Тайвані, в Ізраїлі, Україні та в третині Африки.  🫵🏼  Для України "звели" віртуальний міст, яким маємо пройти свій “незворотний шлях” до членства в НАТО, — «найгірше рішення Альянсу з усіх можливих», —  Bloomberg у статті із заголовком “Міст у НАТО для України – це пандус у нікуди”. 👉🏼 Такий висновок - через розмите формулювання і відсутність конкретних дат, рішень щодо членства України в НАТО. 👉🏼 Альянс спробував підсолодити своє рішення, пояснивши, чим є "міст до членства" практично: НАТО створює нове командування у Німеччині для підтримки України у навчанні, координації, оснащенні, логістиці та розвитку військ. На додаток, йдеться і про довгострокові фінансові зобов’язання партнерів перед Україною. На полях саміту підписано безпекову угоду з Києвом, яка містить набір раніше озвучених декларацій: допомагати, розвивати, зібратися у випадку повторної агресії і т.д. 🫵🏼 НАТО "нарізало" Україні значно більше допомоги, ніж збиралася, але значно менше, ніж ми очікували: обіцяного недостатньо для перемоги.   👉🏼 Альянс так і не зміг ухвалити доленосні рішення, які змінять хід історії:  обіцяної допомоги очевидно що недостатньо для перемоги над Росією, - президент Румунії Клаус Йоганніс для The Guardian.

"Настав час бути реалістами, ми надали близько половини того, що обіцяли. І цього недостатньо", - Клаус Йоганніс.

👉🏼  €40 млрд у 2025 р. — це дві батареї Patriot від Німеччини та Румунії, одна — від Нідерландів, ще одну — від США. Італія надасть систему SAMP-T. Незабаром США передадуть NASAMS, HAWK, IRIS-T та Gepard. Та заявлені потреби України значно перевищують номенклатуру цього списку. Наприклад, щоб протистояти росії у повітрі, необхідно щонайменше 130 літаків, союзники обіцяють в рази менше.  🫵🏼 Два повідомлення - абсолютно різної емоційної забарвленості - поєдналися на Вашингтонському саміті. 👉🏼 З одного боку, Байден запевняє: “Україна здатна зупинити путіна, особливо - з нашою колективною підтримкою”. 👉🏼 З іншого, - посадовці альянсу звучать на мінорній ноті: “Росія безсумнівно зможе існувати за умов воєнної економіки ще мінімум 3-4 роки, тому союзники України зосереджені на тому, що їм доведеться забезпечувати Київ у довгостроковій перспективі”, - пише Голос Америки.  Тобто переможемо! Питання, - КОЛИ?

​НАТО не до України: йому годі впоратися із власними проблемами Ювілейний саміт Альянсу відбувається в момент найбільшої невизначеності демократичного світу. Тому головним завданням блоку є зберегти єдність у цей турбулентний момент, коли навіть не зрозуміло, у кого більше енергії: у 75-річного НАТО чи 81-річного Байдена. Саме тому запрошення України до Альянсу вийшло таким далеким, наче зірка на небі: нібито світить, але зовсім не гріє. 🫵🏼 “Одна з найтривожніших зустрічей сучасності”, — так пише про саміт НАТО Washington Post. Головне питання — чи зможуть світові лідери розв'язати нагальні проблеми Альянсу.  👉🏼 НАТО уподібнюється черепасі, унаочненням того стала війна в Україні. Найпотужніший військовий альянс світу не зміг зупинити Путіна, і досі не здатен ефективно реагувати на виклики. Це додає російському диктатору впевненості у своїх силах, він доволі швидко знаходить собі “партнерів” і відпрацьовує свої навички в Україні.  👉🏼 У НАТО не доходять руки до протидії новим загрозам: на зміну окопній війні зʼявилася кіберзагроза та штучний інтелект, на який, зокрема, покладається путін у майбутньому протистоянні з Альянсом. Наразі у НАТО практично немає алгоритму протидії. Про Китай навіть не згадуємо. 🫵🏼 Здавалося б, усе це можливо виправити: потрібно працювати на випередження, зокрема й у запровадженні санкцій, а не вдаватися до запізнілих контрзаходів — НАТО мало б докорінно змінити своє ставлення до самої російської загрози. 👉🏼 Формально зміна політики протидії агресору — в порядку денному саміту у Вашингтоні. Але... досі головним інструментом НАТО залишається... обіцянка нищівного удару Альянсу у відповідь — у разі нападу…  У випадку з Україною це не спрацювало, та попри це давня мантра й досі залишається «на озброєнні» військово-політичного блоку.  👉🏼 Також НАТО намагається захиститися й від внутрішньої загрози — в особі Трампа та ультраправих сил у ЄС. Усі вони не приховують неприязні до Північноатлантичного союзу і час від часу говорять про намір припинити військову підтримку України, чим ще більше наражають на небезпеку країни Балтії та Польщу.  🫵🏼 НАТО чекають або кардинальні зміни, або фатальні наслідки: саміт Альянсу відбувається у момент найбільшого напруження і критичної невизначеності Заходу. Хочеться сподіватися, що лідери країн-членів розроблюють план виживання. Але спостерігаючи за прірвою між США, ФРН та Британією, Францією, країнами Балтії та Польщею, зрозуміло, що оптимізму так само небагато, як і перспектив України стати членом альянсу.  На фото: Новий глава НАТО Марк Рютте на велосипеді. Дуже символічне фото, бо інколи навіть здається, що весь Альянс пересів з важкої броньованої техніки на двоколісний транспорт демократії.

Невизначеність замість катастрофи: чим для Франції обернулася загроза правління “ультраправих”. Із лідера країни Макрон в момент виборів перетворився на "скромного" господаря Єлисейського палацу. Його партія втратила більшість у парламенті, і тепер контрольний пакет у панівній коаліції належатиме лівим... частина яких шанують кремль і не люблять президента власної країни. Ну все за класикою… 🫵🏼 Результати парламентських виборів так і не дали відповіді на запитання «Хто керуватиме країною?», — сказав Макрон. Нова коаліція складеться з пропрезидентського альянсу "Разом" (161 мандат) і лівого "Нового народного фронту» (188 мандатів). 👉🏼 З добрих новин - схема мобілізації голосів проти «Національного об'єднання» Ле Пен спрацювала: після першого туру сотні лівих і макронівців зняли свої кандидатури на користь найрейтинговішого кандидата на кожному з округів, і в підсумку "нацики" з першого місця перегонів скотилися на третє, зібравши 142 мандати. 👉🏼 З поганих - домінування лівих у парламенті також не додає надій на світле майбутнє. Макрон втратив значну частину своїх виборців, у парламентській коаліції його однопартійці відіграватимуть другорядну роль, а перша скрипка буде за «фронтовиками», такими собі французькими послідовниками Арсенія Яценюка, який 2014 року заснував «Народний фронт» в Україні. 👉🏼 Лівий "Новий народний фронт" складається з чотирьох партій, одна з яких — "Нескорена Франція" — люто виступає ПРОТИ надання допомоги Україні, проти відряджання французьких військ до України та ЗА припинення вогню. Залишається сподіватися, що “соціалісти” та “зелені” зможуть розвернути “Народний фронт” у коаліцію з Макроном, та зменшити скептичні настрої щодо підтримки Києва. Четвертим учасником є комуністи, але їх можна порахувати на пальцях двох рук, відтак - вони не гратимуть відчутної ролі в альянсі. 👉🏼 "Фронтовики" не приховують своїх соціалістичних замашок: суттєве збільшення держвитрат на тьму соціальних пільг, підвищення мінімалки і т.д. Як результат - підвищення податків та накопичення нових боргів. Ця політика повністю суперечить курсу чинного лідера, і призведе країну до конфлікту з ЄС, який закликає Францію до “економії”. 🫵🏼 Теоретично, Макрон через рік може розпустити парламент, але в кожному випадку Францію очікує складний період турбулентності. Париж залишиться проукраїнським, але ця підтримка втратить елегантність останніх місяців і буде значною мірою вимученою... як і вся французька політика наступного періоду.

Візит в Китай, а потім — у США: Орбан моделює «альтернативну» реальність. 🫵🏼 Угорський премʼєр намагається переконати планету, що її давно вже поглинула антиутопія, і слідом за Глобальним Півднем вже США та ЄС стають на сторону путіна. 👉🏼 Петер Сіярто, угорський міністр закордонних справ, анонсував: цього тижня миротворчість Орбана зашкалюватиме. Збиваючи ноги, угорський премʼєр відвідав Москву та Пекін і зібрався до США. 👉🏼 В обох столицях трапилася очікувана «сенсація»: як і путін, так і Сі підтримали китайський «мирний план» Орбана, який повністю відповідає хворобливим інтересам кремля: якщо коротко, все починається із припинення вогню по лінію фронту і завершується московською анексією українських земель. 👉🏼 В США Орбан, судячи з усього, зустрічатиметься з кандидатом у президенти Трампом, який «в цілому» схвально кивне політичною «гривою», озвучивши до китайсько-угорського плану дрібні застереження. 🫵🏼 Ось в такий спосіб і моделюється антиутопія, хвороблива реальність, де під благородною мирною вивіскою зміцнюється найагресивніший диктатор планети. 👉🏼 Формально, Трамп — в уявленні багатьох — уже тримається за клямку дверей Білого Дому, а Орбан — головує в раді ЄС. Відтак угорський підступ полягає в бажанні показати єдність трьох світових столиць — Вашингтону, Брюсселя і Пекіна в підтримці т.зв. «мирного плану», який насправді є проросійським, озвученим китайцями, який так завзято лобіює зараз угорський лідер. 👉🏼 Наші західні партнери проявляють належну резистентність до нового політичного вірусу, який так завзято по планеті розносить Віктор Орбан. Але як на це відреагують виборці Європи, особливо прихильники ультраправого табору, — тут ще треба поспостерігати. В кожному випадку, розпочинається нова геополітична гра. На фото: Київ сьогодні, — реалізація «мирного плану» кремля

​Британських виборців підкорив «неправильний» лівий: чому варто звернути увагу на нового премʼєра його величності 14-річне правління консерваторів у Великій Британії завершено. Партія Ріші Сунака продула вибори ще видовищніше, ніж українська збірна — Євро-2024. Новим прем'єром стає лідер лейбористів Кір Стармер: він розпочав політичну кар’єру страшенно пізно, в 56 років, і йому вдалося нечуване — задля перемоги повністю “перезапустив” лейбористів.  🫵🏼 «Лейбор» з пелюшок. Народився в сім’ї робітників — прихильників лейбористів, вони назвали сина на честь засновника партії Кіра Харді. Декілька цікавих фактів про нового британського премʼєра: 👉🏼Справжній лицар і адвокат знедолених. Стармер побудував блискавичну кар’єру юриста, брався за важкі та резонансні справи, захищаючи простих людей. В підсумку очолив Королівську прокурорську службу Англії та Уельсу (це щось на кшталт генпрокурора). За юридичну бездоганність посвячений у лицарі.  👉🏼 Віртуоз. За період керівництва партією Стармер жодного разу серйозно не накосячив, як це «вдавалося» Борису Джонсону та Ліз Трасс. 👉🏼 Не карʼєрист. Свого часу відмовився від участі у виборах лідера лейбористів через брак досвіду. 🫵🏼 Великобританію чекають нестандартні рішення під керівництвом Стармера.  👉🏼 Його ключова фішка — відмова популізму. Стармер поглянув на ситуацію реалістично та відмовився від класичних лівацьких «заманух», як то безкоштовне навчання в університеті, націоналізація низки підприємств, масштабні екологічні інвестиції, а також про будівництво доступного житла, покращення системи охорони здоров’я, подолання бідності та рівності.  👉🏼 Задля зближення з бізнесом Стармер перестав говорити про підвищення податків. Якщо раніше лейбористи закликали відмовитись від інвестицій в оборону та ставилися вороже  до НАТО, але тепер «пересіли» на протилежні погляди.  🫵🏼 Зміни - ось головна обіцянка передвиборчої кампанії Стармера. Стратегія спрацювала. 👉🏼 У Великобританії накопичилося чимало внутрішніх соціально-економічних проблем, а це і є «зона сили» лейбористів. Тільки вони опікуються вже не лише рахунками за комірне, внутрішніми реформами, інфляцією та податками. Стармер дивиться за межі країни.  👉🏼 Зокрема, новий прем’єр Стармер не відмовляється від зобов’язань Великобританії щодо України. “Я завжди чітко заявляв, що Путін несе одноосібну відповідальність за російську агресію в Україні, і ми завжди підтримували Україну”, — Стармер. Стармер в Україні — на початку широкомасштабної агресії. 

​ШОС(ь) пішло не так: між РФ та Китаєм розпочалася колотнеча Пекін успішно витісняє москву із задвірок радянської імперії, зокрема — з Центральної Азії. «Задвірки» сигнали зчитали правильно, і переорієнтувалися на нового сюзерена… що проявилося на саміті  Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Астані. 🫵🏼 У східній культурі почесті — не лише елемент виявлення поваги, але й визначення статусу гостя. Китайського лідера зустрічали наче верховне божество: до трапу літака примчав особисто президент Казахстану, потішивши Сі цілим арсеналом старечих чиновницьких розваг, — від духових оркестрів до авіашоу. Тоді як бункерний вимушений був задовольнятися компанією премʼєра, який протокольно «конвоював» російського диктатора до місця проведення саміту. Можливо, в путінському авто глава казахського уряду і зіграв бункерному на балалайці, але то була вже позапротокольна подія.  🫵🏼 Тут час прояснити, як господар кремля докотився до такої дипломатичної аскези: Китай вправно скористався війною Росії проти України, щоб витіснити РФ з  пострадянських колоній, перетягнувши ковдру на себе, — The Wall Street Journal. 👉🏼 Торік  обсяг торгівлі між Китаєм та Центральною Азією зріс до $98 млрд. Це втричі більше, ніж 2016 р. 👉🏼 Але Сі цього мало. Він зводить залізницю в Європу — в обхід Росії — в межах китайського проєкту "Один пояс, один шлях". Про це Киргизстан і Узбекистан домовилися з Китаєм у червні. Це хороший під-дупник для путіна: раніше значна частина залізничних вантажів з КНР до ЄС проходили через  РФ. Тепер кошти за транзит 15 млн т товарів щорічно оминатимуть скарбницю московитів. 👉🏼 Сі покладає на будівництво цього шляху дуже великі надії, і саме тому намагається вдавати нейтральність у питанні війни:  адже проєкт "Один пояс, один шлях" не буде реалізовано, якщо Пекін стане ворогом «колективному Заходу». 👉🏼 Не залізницею єдиною: китайські інвестиції в Центральну Азію переманюють робітників, які раніше за безцінь працювали на болотах. Тепер узбеки та казахи залишаються на батьківщині працювати на китайських заводах і фабриках. 👉🏼 Проєкти Пекіну в галузі відновлюваної енергетики допомагають знизити залежність країн від російського газу. Одним словом, Китай активно працює над тим, щоб показати перспективу світлого майбутнього країнам Центральної Азії — у співдружності з КНР. Тоді як путін використовував регіон виключно здебільшого як сировинний придаток та дешеву робочу силу. 🫵🏼 Мета Пекіна – обійняти своїми цупкими лещатами весь простір покійної радянської імперії. Тоді як російський диктатор, який сидить на голці китайської військової підтримки, наразі не здатен заперечувати. Навіть більше: путін інколи озвучує китайські темники, як, наприклад,  за підсумками саміту попереднього ШОС в Самарканді кремлівський диктатор заявив: «У Китаю є питання у звʼязку з війною в Україні». 🫵🏼 Відкрито піти на конфлікт з Китаєм — означає позбавити себе фінансування, захисту і допомоги. Тому путін змушений демонстративно роздувати щоки, злісно надуваючи при цьому губи.  До речі, ось тут важливе опитування щодо зовнішності путіна, — прошу взяти участь. Найближчим часом — про те, як бункерний намагається помститися Сі дружбою північно-корейським диктатором.

Орбан з вогнегасником: що означає намір «припинити вогонь» 🫵🏼 Угорський премʼєр Віктор Орбан привіз до Києва китайську заготовку про припинення вогню, яку намагався подати в новій упаковці. Це відбулося одразу після саміту миру у Швейцарії, одним з домашніх завдань якого було готувати переговорний стіл з РФ. 👉🏼 Напередодні президент Зеленський казав, що готовий до перемовин з кремлем через посередника за формулою «зернового коридору»: Київ та москва заочно спілкувалися за посередництва Стамбула, і фінальний документ був підписаний Україною та Туреччиною та окремо московитами та Туреччиною. Теоретично, Орбан міг би бути одним з таких перемовників щодо завершення війни. 👉🏼 Київ вже неодноразово говорив, що не можна затягувати війну на роки, й алгоритм мирної угоди повинен лягти на стіл протягом декількох найближчих місяців. Але… 🫵🏼 Україна не готова заморожувати війну по лінії фронту, — по суті саме це пропонував Орбан. Київ сьогодні має підтримку західного світу, який наполягає на звільненні окупантами українських територій. 👉🏼 Бундескланцлер Шольц виступив проти перемовин з росією по Україні, в тому числі — будь-яких територіальних поступок для РФ, бо «Росія не хоче миру». 👉🏼 Держдеп США навіть нагримав на Орбана за пропозицію з припинення вогню: будь-яка держава із впливом повинна сприяти повному виведенню російських військ з України. 🫵🏼 Таким чином, вогнегасник наразі не знадобився угорському премʼєрові, і зустріч з українським президентом скоріше декларувала готовність почати говорити ніж стала демонстрацією контурів конкретної угоди. Тепер слід стежити за подальшими перельотами угорського лідера: до Москви чи Пекіна? Це буде відповіддю на запитання, з якого боку він зайде до гасіння «кремлівської пожежі» невгамованих амбіцій, — напряму чи через старшого брата. А що ви думаєте про візит угорського премʼєра до Києва? Проголосуйте.

Марін Ле Пен ще не виграла, та Макрон вже програв: чому у  Франції режим національної катастрофи?! 33% зібрало «Національне об'єднання» Марін Ле Пен на недільних виборах, що викликало в країні паніку. Через тиждень партія боротиметься за більшість у парламенті.  🫵🏼 У І-му турі парламентських виборів  у Франції найбільший врожай голосів зібрав “місцевий Трамп”:  👉🏼  Марін Ле Пен називала окупований Крим легітимною частиною Росії, а перемога України над РФ "розв'яже ІІІ світову". У 2014 році політикиня отримала фінансування з Росії в обсязі €9 млн, зараз вона активно виступає проти ЛГБТ, за вихід Франції з НАТО та ЄС, а також проти членства України у цих об’єднаннях. 👉🏼  Як і Дональд Трамп, Ле Пен хоче посадити за один стіл перемовин Росію та Україну і виступає проти постачання зброї Києву, щоб "уникнути ескалації". Обидвоє - націоналісти, антиглобалісти, прихильники протекціонізму та прибічники антиліберальних і ксенофобських поглядів, що абсолютно суперечить сучасній політиці ЄС. «Підйом Ле Пен у Франції – великий подарунок путіну», - Bloomberg.  🫵🏼 Ця перемога небезпечна не тільки для Франції, а й для ЄС в цілому, тому Макрон закликав усі партії, що проходять до парламенту, об'єднатися проти Ле Пен.  👉🏼 Тим часом від Макрона жахаються навіть “свої”. Рейтинг президента так сильно впав, що деякі його кандидати в округах намагаються не розміщувати свої фотографії разом з лідером. В наелектризованій виборами країні Макрона вважають тягарем, пише Bloomberg, і пов’язують всі проблеми Франції саме з ним.  👉🏼 Зараз у президента є один спосіб зберегти хоч якусь стабільність в державі - це сформувати коаліцію з лівими, які обігнали його партію, і набрали 29%. До цього блоку партій “Новий народний фронт” входять соціалісти, комуністи, екологи тощо, і деякі з них вже обрали свою стратегію - робити все, щоб не дозволити ультраправим перемогти. 👉🏼 Ліві також у паніці: "У нас є 7 днів, щоб врятувати Францію від катастрофи. Те, що ми зробимо, те, що ми скажемо найближчими днями та годинами, визначить наше місце в історії країни”. 🫵🏼 Утім, у Франції є оптимісти, які вважають: ультраліві матимуть значно тверезіший погляд у парламенті, і Ле Пен там не сильно домінуватиме. Наприклад,  кандидат на посаду прем’єра від "Національного об’єднання" Жордан Барделла пообіцяв, що не дозволить Росії "поглинути Україну", і назвав політику РФ "багатовимірною загрозою і для Франції, і для Європи". Він повідомив, "не має наміру ставити під сумнів зобов'язання, які сьогодні бере на себе Франція щодо України", і виступає за те, щоб підтримка України тривала. У кожному разі, Ле Пен ще не перемогла, але президентська партія вже напевно програла. Політика макронівського Єлисейського палацу навряд чи зміниться, але надійного соратника в особі парламенту він точно втрачає.