О, Горчинська 🇺🇦

​​З корабля на бал: зранку з поїзда, вдень - на тренінг з конфліктно-чутливої журналістики для колег і колежанок з регіональних медіа. Говорили про те, як працювати з чутливими темами, продумувати питання для інтерв'ювання людей, які пережили травматичні події, а також про те, як швидкоплинно змінюється рекомендована до вживання лексика в соціальній тематиці. Особливо жвавою виявилася дискусія щодо лексики: слухачі та слухачки цікавилися, чи обов'язково слідувати рекомендаціям щодо людино-орієнтованої лексики і що буде, якщо цього не дотримуватися. Хочеться наголосити, що це все - лише рекомендації, проте вміння і бажання прислуховуватися до них, як на мене, свідчить про готовність журналістів розвиватися. Адже час реальність довкола нас швидкоплинно змінюється відповідно до реалій, а отже і лексика також.

Поки я зберуся з думками, щоб написати щось про другий блок нашої поїздки від The Europe - Ukraine Desk, пропоную до прочитання колонку моєї колежанки Інни Варениці про те, як пройшла (чи не пройшла) завершальна дискусія в цій поїздці в Мадриді. Було трошки шкода, що цей інцидент зіпсував загальні враження від Іспанії та іспанських медіа, які, в цілому, дуже на боці України та активно висвітлюють війну а нашій країні. Та, з іншого боку, цілком передбачено.

Щороку в цей день пишу пости про те, якою складною та водночас класною є професія журналіста. Я обрала цей шлях свідомо: гурток журналістики, перша публікація в газеті, потім вступ в Інститут журналістики, ну і далі - сотні текстів, розмов, зустрічей з людьми, десятки поїздок і море нових знайомств. Багато разів думала про те, чим в цьому житті могла би займатися, крім журналістики, і ніколи не знаходжу відповіді. Бо це - не про професію, а про стиль життя. Лиш за останній рік, мабуть, я по-справжньому усвідомила для себе, як важливо мені бути частиною журналістської спільноти. З Днем журналіста всіх дотичних, і дякую вам, що ви є 💙

Лутфіє Зудієва - кримськотатарська журналістка, одна з переможниць цьогорічного конкурсу "Честь професії". Дуже хочу, щоб ви прочитали це інтерв'ю з нею, яке я записувала для сайту "Жінки в медіа". Лутфіє висвітлює життя кримських татар на півострові та переслідування з боку російського Центру протидії екстремізму. До неї і самої неодноразово приходили силовики з обшуками. Смілива журналістка робить важливу роботу 💪

​​🗓 Раптом хто в Парижі, то приходьте от сюди. Разом з колежанками будемо говорити про те, якого впливу війни зазнали українські жінки. Деталі за цим посиланням.

Радіоведуча, журналістка і продюсерка Суспільного Тетяна Трощинська стала переможницею премії імені Георгія Ґонґадзе у 2024 році. Претендували на премію журналістки Анна Бабінець, Ольга Руденко та Тетяна Трощинська. Підпишіться на NV

Завтра, 21 травня, оголосять цьогорічну переможицю Премії імені Георгія Гонгадзе. А поки що пропоную до ознайомлення три інтерв'ю, які записувала з фіналістками. 📍 «Запит на наші розслідування зараз високий». Анна Бабінець — про те, як журналісти Слідство.інфо працюють під час великої війни в Україні 📍 «Ми почали розуміти нашу відповідальність». Інтерв'ю з фіналісткою Премії Гонгадзе-2024, журналісткою та радіоведучою Тетяною Трощинською 📍 «Багато хто у світі досі не може усвідомити, що росія має програти». Інтерв'ю з головною редакторкою The Kyiv Independent

​​❕ Запрошую всіх бажаючих доєднатися на онлайн-тренінг "Гендерночутлива журналістика під час війни" від "Поваги" 24 травня 2024, початок о 16:00 🗒 Реєстрація ось тут.

​​Нещодавно разом з колегою проводили тренінг для представників і представниць громадських організацій, які працюють з темою туберкульозу. Їхнім запитом було навчитися ефективно комунікувати з медіа, пропонувати свої теми так, щоб про них хотіли знімати класні сюжети та випускати цікаві матеріали. Проте в цьому пості хочу поділитися деякими цікавими спостереженнями щодо мови: лексики, яку використовують зараз НГО, які працюють з темою туберкульозу, і яку радять до вжитку всім іншим у публічній комунікації. Так, наприклад, рекомендується уникати слова "випадки" або "кейси" для позначення статистики. Натомість заміняти їх на слово "люди". Тобто не "100 випадків туберкульозу", а, умовно, "100 людей, хворих на туберкульоз". Таким чином демонструється такий собі людиноцентричний підхід, коли ми не називаємо людей "випадками". Ще один цікавий момент - це уникати слова "пацієнти". Знов таки, ми можемо замінити на "люди", якщо пишемо щось від себе. Вважається, що "пацієнтами" інших можуть називати лише безпосередньо лікарі, відповідно до свого статусу. А якщо ми - не медики, то і пацієнтами інших теж називати не можемо. Ну і ще деякі рекомендації, які, в принципі, є доволі банальними, але все одно не всі їх дотримуються: не використовувати звороти типу "страшна хвороба", "смертельне захворювання", "страждають від жахливої недуги". Тобто не надавати зайвого емоційного забарвлення, навмисне згущуючи фарби, і не додавати трагізму. Це стосується будь-яких тем про здоров'я, а не лише туберкульозу. Ну і також нагадую, що ось тут є ціла методичка щодо того, як висвітлювати цю тему журналістам. А фото зі згаданого тренінгу - в якості ілюстрації.

Нещодавно записала для сайту "Жінки в медіа" три історії про те, як українські журналістки поєднують материнство і роботу. Почитайте - вони всі дуже відверті та щирі, кожна історія відрізняється 💔 Такі жінки для мене - справжні героїні.