Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Неочікувана і в чомусь кумедна (хоча й не дуже) новини з Японії: ➡ У місті Іга (прифектура Міе) пограбували "Музей ніндзюцу". Зробили це з колоритом, притаманним самим шинобі. Портал CNN повідомляє, що зловмисник прокрався на територію музею, таємно вимкнув камери і всього за 3 хвилини невідомим способом виніс сейф з виручкою музею, вагою у 150 кілограмів. https://edition.cnn.com/2020/08/21/asia/thieves-ninja-museum-japan-intl-hnk-scli/index.html?utm_source=feedburner&utm_medium=feed&utm_campaign=Feed%3A+rss%2Fedition_world+%28RSS%3A+CNNi+-+World%29 Ця новина настільки ж прикра для музею, як і загадкова, адже зловмисник діяв самотужки. Досі залишається таємницею, як він виніс важкий сейф без серйозних технічних засобів? ➡ "Музей ніндзюцу Іга-рю" - місце, яке популяризує для туристів один з брендів сучасної Японії, культуру ніндзя - спеціальної спільноти найманців, що сформувалась протягом епохи роздробленості Японії (т. зв. "Епоха воюючих царств") у кінці 15 - 16 ст. Місцеві князі даймьо доручали їм особливі завдання зі збору інформації, розвідки, особистої охорони чи ліквідації суперника (ну і багато іншого). Сам же регіон Іга століттями був тим місцем, де таємно мешкав один з найвідоміших кланів шинобі. Хоча раніше культура ніндзя була особливим шляхом японських воїнів та шпигунів, сьогодні - це такий самий туристичний бренд, як національна кухня чи етно-фестивалі. Ніндзя, як їх історичні прототипи (Сарутобі Саске, Хаторі Ханзо) так і вигадані, стали важливою частиною сучасної медіа культури, коміксів, манги чи аніме. ➡ "Музей ніндзюцу Іга-рю" був відкритий для туристів у центральному парку м. Іга. В спеціальному примішенні (реконструкція помешкання ніндзя), оснащеному різними пастками та таємними схованками. Тут представлені оригінальні речі воїнів ніндзя (більше 400 одиниць зброї, костюмів і технічних засобів шинобі), а також, демонструється видовищне акробатичне шоу з поєдинками шинобі і куноічі (жінок-ніндзя). Нещодавно, вони навіть шукали акторів і волонтерів для своїх шоу. Тому, після карантину можна купувати квитки і приєднуватись до таємної касти воїнів😊

Японка і котик. 1907 рік.

Вражаюча розповідь про те, як етнограф потрапила у рабство до корінних народів на Чукотці. Дослідник - це ще й небезпечна професія. Відправляючись в експедицію, завжди потрібно враховувати реальність традиційного способу життя тих народів і племен, які намагаєшся досліджувати: https://www.likeme.pp.ua/z-tsyvilizatsii-u-pervisne-suspilsovo-iak-zhinka-etnohraf-provela-3-roky-v-rabstvi-u-chukchiv/?fbclid=IwAR36ea5U_MTHVFXvvnEa5oJcDmLF_KhC-U0SmrAmJn_5018HY1U2-nK3MKM

Обід по-тибетські. Я би не відмовився

Так цього року виглядали мукае-бі (迎え火) - вітальні вогнити свята о-бон (お盆). Вогнити світять душам предків, які 13 серпня спускаються в цей світ #обон #мацурі

Розкопки теракотової армії в Сіані, 1974 р. Мавзолей імператора Цінь Шіхуанді, у якому були захоронені більше 8 тисяч китайських воїнів з кіньми і колісницями. Він був створений бл. 210-209 р. до н.е. За даними придворного історика Сіми Цянь, будували мавзолей 38 років, залучивши до роботи більше 70 тис. людей.

Польський реконструктор знімає ролики про татарські щит "калкан". Поки лише три відео, але автор обіцяє ще)).

#Бібліотека_орієнталіста В 2019 році в Україні видали книгу Ільбера Ортайли : Османи на трьох континентах. Книга корисна тим, хто цікавиться історією Порти з кількох причин: -Переклад з турецької і передмову до видання підготував український сходознавець Олесь Кульчинський, який поділився своїм баченням минулого Туреччини та актуальністю його вивчення в Україні; -Автор книги - турецький дослідник кримськотатарського походження. Публічний історик та один з учнів знаного у нас Галіля Іналджика. Він є одним з тих, хто сформував сучасний (посткемалівський) погляд турків на своє минуле; -книга є циклом лекцій, прочитаних і оголошених в різний час. Вони не про фактаж, а про розуміння історії Османської порти - як цивілізації (в першу чергу середземноморської, а вже потім тюркської чи центральноазійської), світу-системи, спадкоємця Риму. Особливо цікаве його бачення системи міллетів - релігійного управління немусульманами Порти; Книгу варто прочитати ще й тому, що в Україні ( і не лише) голос турецьких дослідників про історію Туреччини рідко коли доступний читачу (с).