бухта м'ятного світлячка

На жаль, росія досі існує, і пости у вечір пʼятниці від нас виглядають отак. Це перевірені збори для Авдіївського напрямку, які зібрала наша команда. Ви знаєте, що робити. Ми теж. 🔹На 650 FPV для Авдіївського напрямку 🔹Підтримати Третю Окрему Штурмову Бригаду ЗСУ: • Відкрити власну банку для потреб 3ОШБр • Збір офіційного штабного фонду 3ОШБР • На монокуляр для 3ОШБР • На наземні дрони для 3ОШБР 🔹Постійна банка для закупівлі FPV від Сергія Стерненка. Авдіївка зараз в пріоритеті. 🔹Збір на FPV 🔹Допоміжний збір на дрони для Авдіївки 🔹На нагальні потреби на Авдіївському напрямку

перепрошую, що не з літературою. часи такі ви знаєте, що робити

вітер бурхливий травня рвучкі сліди зела підсвічені скоро-прийдешнім-літом руку візьми й веди мене до води потім — звідтам але між тим хай настоїмось на Дніпрі хай націлуємось хай нап'ємося голосу ми, що надхожі всі зі своїх сторін молодості шемріт густих кучерявих прибійних хвиль шум у вухах від того що просто поруч руку візьми і веди мене до води без сорому (с) Іванка Світляр

я лавки ущент струхнявіли виросло інше дерево не на заміну просто тут і отам, між лавками схований стадіон світить худими вилицями стигне стьмянілим келихом і шелестить листом ліс і тиша навколо стелиться наче мовчить до тебе наче балакає тіні лягають швом лис від дощу обтрушується вітер гуляє між ребрами міста кришаться дотики снів і душ лунко гуде напруженість спогади і слова горі росте трава долі росте трава і у мені росте так. я поїду так так, я покину це але трава-трава в м’ені залишиться (с) Іванка Світляр Прослухати трек «Я» (гурт «Тільки Світло»)

стадіон як воно, народитися, бути уже з призначенням як воно, порости мохом і лісом замість можеш спитати в мене, це не лише про значення і не лише про сенси це, перш за все, про пам'ять це про з'являння, про світ, випадковість, фатуми це про казковість і про незворотність тиші Прип'ять, трибуни, крик, біг, амплітуди ламані, ядерний стиглий гриб, злякана спрагла більшість. що маю зараз? лиса, лосів, котів і оленів ґрунт підлітає вверх. замість м'ячів футбольних жменька туристів тут ходить кривими колами пробує і печеться об температуру болю але якщо ми вдвох, станемо і уявимо: «це недолугий міф, те, чого геть не було» то ти відчуєш як блідне на смак і в'яне як розтає.. мов сіль вся гіркота минулого як вгору пнеться тис, як розтинають промені темряву між дерев колами в'ються птахи в серці залиш усе що на момент відчула тут в пам'яті збережи ліс, як найбільшу знахідку (с) Іванка Світляр Прослухати трек «Стадіон» (гурт «Тільки Світло»)

ставок хто виграє у непевній рулетці чорнобиля, запитайте мене і я відповім. — риби риби руйнують усі уявлення про насправді крихкі. харчові. ланцюги. спритно вистрибують з меж пливуть (живими й цілими) за немудрим шматком_хліба до галасливих туристів. сяють лускою. розбризкують сонце навколо — повна безмовність уст. гучна простота і впевненість. бовтаються, плюскочуть хлюпаються, талапаються заковтують хліб шматками старанно, ба, навіть ревно апетит-бо — чудова.ознака. життєствердності. _____ а тим часом втомлені перегодовані соми у всій своїй триметровій величі в усій захищеності віддаленості від метушні залягають на дно моє ховаються в намул точно як думки, до яких ти ніколи не повернешся справді, а навіщо. повертатися до того, чого ніколи не зможеш перетравити (с) Іванка Світляр Прослухати трек «Ставок» (гурт «Тільки Світло»)

пси пси, охоронці спокою в місті ч. і носії радіаційних бліх в радіаційній шерсті, розкажіть мені, прогарчіть мені як під однією табличкою, хрест хрестом, вмостилось ціле село і тепер неспокійно спить. як таких табличок без шести сотня проростають крізь землю й траву залізом табличним пнуться й людські голоси, видихи будинків сонні.. тягнуться маківкою до неба тягнуться в простір хочуть тиші й умиротворення, тиші й умиротворення.. пси, дайте шерсті на ковдру тим, хто назавжди заснув, дайте теплого видиху, скрутіться клубочком на грудях хай їм спиться спокійно, а їм і спатиметься.. бо поруч з табличками ростуть дерева, ростуть і ловлять сонячні промені в розкриті долоні і, час від часу, нашіптують табличкам і псам, будинкам і голосам колискові (с) Іванка Світляр Прослухати трек «Пси» (гурт «Тільки Світло»)

дім світло перестає бути насправді тонким, дихання важчає, шум у мені наростає, стіни гулкішають ті, хто жили усередині мене — млявіють кажуть: «цей світ занадто просто влаштований щоб пускати наскільки об'ємні й глибокі тріщини» кажуть: «це зла вигадка, це неправда» і зникають, разом із впевненістю що коли-небудь знову вернуться й ні, вони справді більше не з'являться але зі мною лишається тиша, лишаються протяги.. десь усередині, навіть, я чув, посвистувало й.. р-р-раз раптом повітря розітне майже нечутний, ледве вловимий вистріл десь межи словом «мирний» і словом «атом» це на моєму даху виростає дерево (с) Іванка Світляр Прослухати трек «Дім» (гурт «Тільки Світло»)

дорога автобуси з пасажирських і аварійних стають туристичними крик відчаю, страх і неміч стають цікавістю а інколи навіть «станьте вот здесь, возлє стелли, ну што ж ви такіє как мухі сонниє улибаємся-улибаємся а давайтє всє крікнєм — ура, чєрнобиль ну лучше же, вот, наканєц харошая фотачька» і десь усередині тенькає й обривається а інколи всі зникають, повітря — пусткою з'являється цокіт копит коней-лосів-оленів а інколи цокіт і гул моторів перетинаються, слава богу, часто, безболісно але буває всяке зрештою, все коли-небудь нормалізується бо що таке норма як не прийняття загальністю несколихування перетравлення власне, до чого ця вся розмова інколи в напрямку «з» мною їдуть вантажні фури наповнені деревом так от, коли купуватимете квартиру чи будуватимете будинок не забудьте застосувати лічильник Гейгера (с) Іванка Світляр

Всім привіт 💌 Найближчий тиждень буду публікувати свою серію поезій про Чорнобиль, написану у 2018–2021 рр. Додавати фото, зроблені власноруч. Те, що було ще у 1986 р., здається неможливо далеким, світ рухається невпинно, перемикаючи нашу увагу в шаленому темпоритмі. Чорнобиль обріс новими історіями, не лише боїв за життя, але й боїв за територію. Але повторювати уроки, щоб не забувати їх, варто. Нагадаю, катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Все, що ви прочитаєте найближчим часом — моє проживання поїздки в зону відчуження навесні 2018 р.

дай своїм демонам волю, дай їм насититись тишею — нагодуй їх з рук, проведи своїм демонам долонею проти шерсті подивися у стелю нічну, бачиш — світло грає з пітьмою в гру знай, що вранці ця гра завершиться подавай усім своїм демонам імена, зазирни їм у очі, дай облизати щоки, торкнутися сонячного сплетіння відчуваєш? маяки кличуть їхнього розхитаного човна, розганяють бездушні тіні перебудь з ними ніч, звернись до кожного на ім'я, що придумав до цього, відчуй, як повітря колеться і потріскує як несе їхній човен застуджена течія як вони завивають й покидають твоє місто (с) Іванка Світляр

дівчата, користуймося отриманими правами за власним бажанням. пам'ятаймо, що і обирати кар'єру, і обирати родину, і обирати все разом — наше повне право. не страшімося. не слухаймо. рухаймо цю планету далі ❤️ P.S. не втомлюся нагадувати, 19 листопада — День чоловіків. до гендерного рівноправ'я нам ще років і років, кроків і кроків робімо їх назустріч одне одному.

пити з татом темне пиво, кататися на рафті, стріляти, ходити в гори, кермувати, розуміти, за кого і чому ти ідеш голосувати, займатися науковою діяльністю, автостопити, забезпечувати себе, допомагати батькам, їздити куди хочеш, коли хочеш і яким завгодно чином. ні перед ким не звітуючи. для цього необов'язково бути хлопчиком. але так було не завжди. бути чуттєвою, складати квіткові композиції, вдягати одяг ніжних кольорів, малювати, співати, готувати, прибирати, вишивати бісером, займатися візажем, вміти заплести волосся всіма можливими способами. це необов'язково для дівчинки. і я все це можу не тому, що від мене цього вимагають стереотипи. а тому, що хочу сама. сьогодні 8 Березня. Міжнародний день боротьби за права жінок. і мені є за що сказати «спасибі» тим, хто за ці права боровся. подумки роблю це не лише в березні.

сніг в'є гніздечка десь на краю весни, скручується клубком, муркітливо моститься. снігу-сніжечку, намріюй морозні сни і вже зимою приходь до нас тихим гостем, хай тобі сниться іній віконних рам, сняться бурульки, сниться густа лапатість... поки весна сонцем побуде з нами, хай тобі буде зручно й сяйливо спати ❤ (с) Іванка Світляр

легеньке стискання долоні, як розділовий знак між обіймами маршрутівки — вектори до тебе і до мене нічні міста тобто нічийні міста і ми які от-от починають належати одне одному тиша перекреслюється видихами вони злітають і скочуються клубочками осідають на одязі скочуються клубочками і осідають на одязі скочуються клубочками і осідають на одязі скочуються клубочками і... облітають на землю ❤️ 20/11/2021 (с) Іванка Світляр