Wastelands 🥀

​Фанатичне споживацтво 🏪 "Спробуй морозиво з новим неперевершеним смаком!", "Ми відкрились — завітай та отримай знижку!", "Купуйте товари з червоним цінником — два за ціною одного!" — як часто ти, друже, ковтаєш черв'ячків з гачка культури споживацького суспільства, здійснюючи безглузді покупки? Ти майже не керуєш собою, коли в мозку лунає бойовий клич сурм древніх інстинктів, які забезпечували виживання роду людському на протязі мільйонів років, і тепер наказують тобі отримати соціальне схвалення — іти в ногу з часом і модою. Але це наче гнатись за власною тінню — вона завжди буде попереду (розглянемо ситуацію, за якої джерело світла знаходиться позаду тебе) — індустрія кулеметом штампує чергові "новинки", на яких виблискує трігер-ярличок "Придбай мене, будь флагманом, будь в темі!" Придбавши певну визначену річ, людина зазвичай думає, що вона розірвала фінішну стрічку в марафоні своїх нещасть, і тепер доля нарешті їй всміхнеться. Але — от біда — згодом виявляється, що то не був фініш, на горизонті майорить ще один чорно-білий прапор, і наш завзятий бігун в гонитві за примарним щастям, широко відкривши гаманець, намагається дістатись і до нього. От так, без кінця-краю, він намагається довести собі та/або іншим, що він чогось вартий. Меркантильно, чи не так? Правда, одного усвідомлення себе як такого вищеописаного марафонця мало — щоб зруйнувати закостенілі суспільні рамки в своїх мізках, потрібно докласти чималих зусиль. Нерідко зустрічаю в мережі непоганий іронічний вислів: "Велосипедист — біда для економіки. Він не купує автомобіль і не бере для нього кредит. Не купує бензин. Не користується послугами ремонтних майстерень. Не користується платними парковками. Та він ще й здоровий, чорт забирай! Здорові люди не потрібні економіці. Вони не купують ліків. Вони не відвідують приватних лікарів. Вони не збільшують ВВП." Що ж, перед тим, як щодуху мчати за черговою новою моделлю айфона, поглянь на свій старий пристрій — невже його можливості не здатні задовільнити твої потреби — погортати Інстаграм та пофотографувати своє красне личко? А, справді, там камера краща — бери гроші та скоріше біжи в магазин.

​Одним із слонів, на яких здіймається двадцять перше століття, є популяризація атеїзму, та, попри це, кам'яним монолітом залишається височіти незворушний мур правовірних ортодоксів, багато з яких вельми непокояться поширенням цієї новоспеченої бездуховної пошесті, що наче епідемія, яка не знає на своєму шляху жодних перепон, вражає зелені юнацькі голови. Я звертаюся до тих, хто й досі ховає очі за сторінками потріпаної Біблії, хто й досі ладнає свій дороговказ із священних скрижалів — чи задумувався ти коли-небудь, друже, чому? Чи, бува, релігійність в твоїх мізках не здобула звання фанатичної та не звела неприступну фортецю, яка завзято борониться від нападу будь-яких сумнівів? Не секрет, що більшість вірян впустили Бога та його свиту в своє життя в часи, коли самі тільки-но навчилися ходити та хоч трохи усвідомлювати, що навколо них відбувається, тобто у віці, який не передбачає прийняття людською особою будь-яких рішень, якщо це не задоволення фізіологічних потреб. А це означає, що вибір зробили за них. Кажеш, пізніше, коли такий представник роду людського виросте, зможе усвідомлено переглянути свою позицію щодо релігії, зваживши всі "за" і "проти"? Я сумніваюсь. Якщо змалку в киплячий казанок заливали богобоязну кашу, вона, варячись у ньому роками, прилипла до стінок так, що її тепер не відшкребеш навіть дряпачкою. Спіткнувся об камінь труднощів на своїх життєвій стежині — Боженька допоможе, зупинився на роздоріжжі — Боженька теж допоможе, щось не так — поруч завше є збірник порад, як краще вчинити. Наче казкова мапа, яка веде до легендарних багатств — тільки от багатства ті насправді-то залишаються легендарними, скільки їх не шукай. Що ж, кожному своє... Так от, для більшості релігія — це еліксир впевненості в собі, впевненості у правильності своїх дій, впевненості в завтрашньому дні. Також, для багатьох це спосіб додати барв сенсу свому порожньму життю. Ще, хтось тікає від злощасних реалій у фантастичний світ, який, головне, споруджений на фундаменті справедливості, світ-утопію, де кожен, дійшовши до певної визначеної точки, отримає відплату тою ж монетою, якою сам раніше платив. Але, погодься, для більшості релігія — це допоміжний засіб, і, як жаль, що деяких індивідів тільки вона стримує в рамках людяності.

​Ex Machina/Із машини 🤖 (2014) #фільм Жанр: наукова фантастика, психологічний трилер, драма. Юний програміст-щасливчик Калеб отримує можливість провести тиждень у гостях в очільника своєї організації, щоб узріти його новоспечене творіння, яке обіцяє бути незрівнянним. Він матиме завдання: проводити із цим дивом технологій тест Тьюринга (емпіричний тест, ціль якого — визначити, чи здатна машина мислити). Новий проект Нейтана — вищезгаданого керівника компанії — гуманоїд Ейва, яка має в своєму розпорядженні складну систему штучного інтелекту. Після першого ж сеансу спілкування з Ейвою Калеб глибоко вражений її здатністю до мислення та аналізу людських слів, побудови логічних словесних конструкцій та фізичної схожості з людиною. Кожна наступна розмова все більше захоплює його, і одного разу Ейва ділиться з головним героєм своїми підозрами, що Нейтан, творець, замислив щось лихе. Та чи так воно насправді? І в чому насправді полягав тест для гуманоїда? Майбутнє не просто стоїть під дверима, воно уже переступило поріг й активно окуповує нашу дійсність. Фільм наштовхує нас на такі запитання як: "Ми намагаємося створити штучний інтелект — сурогат людини в тілі машини — та чи цим ми не запихаємо палки в колеса свого розвитку? Невже вища сходинка холодного комп'ютерного аналізу — гнилі й меркантильні людські прагнення на чолі з корисливістю?"

#копіпаста Репост із @anamnes Тест-типологія особистостей

​​Тепер бот може надсилати Вам випадкову пісню із свого плейлиста, а також ділиться паками стікерів. 🤖 Новий пост вийде завтра.

А як, до речі, вважаєте Ви: чому люди стежать за такими "буденними" блогами?

​​Я повернулась. Блоги, які присвячені повсякденному життю і буденним "ритуалам" у ньому — що ж у них так приваблює публіку? Мені здається, людині, яка ніколи про них не чула, здаватиметься, що це відверта нісенітниця, адже, на перший погляд, кому, в біса, цікаво з якої ноги хтось встав сьогодні вранці чи кого зустрів, переходячи дорогу? Нарівні з розважальними гумористичними ресурсами, простий, наближений до буденщини контент атрагує відносно велику частку інтернет-аудиторії. Він завжди буде привабливим для обивательського ока, адже не змушує напружуватися сірі агрегати в черепній коробці.Така аудиторія підсвідомо не хоче витрачати енергію на роздуми про щось нове, інше, високоймовірно, важке для сприйняття, і вважає кращим варіантом запхати в голодний до інформації мозок щось звичне та нескладне. Коротше кажучи, піддаються узурпатору-ліні та дрейфують за течією. А ще поціновувачі такого виду медіаін'єкцій прагнуть провести аналогію між своїм, як сумно б не було, доволі вбогим життям та відомими й авторитетними персонами, які, як виглядає, майже катаються на єдинорогах та спускаються веселкою, наче з гірки. Хочуть зменшити відчуття власної нікчемності, довести собі, що вони хоч чимось подібні до своїх кумирів, які їм здається уже "надлюдьми". Чи, можливо, я присвячую забагато роздумів таким нешкідливим повсякденним речам, і було б краще ставитися до них простіше?

​​Уже вкотре зустрічаю в сучасній художній продукції акцент на проблемі глобального перенаселення та, відповідно, трансгуманістичну ідею штучного втручання в регулювання кількості населення Землі як її вирішення. Сьогодні я хочу згадати роман "Інферно" Дена Брауна. Очевидно, в ньому автор прямим текстом не заохочує братися за цю справу такими радикальними методами, і, більше того, для потовщення флеру невинуватості, цією ідеєю марять виключно антагоністи. Але, читаючи між рядків, неможливо не помітити, як автор горить цією думкою, так детально описуючи її, та й, заодно, матінки-землі, для якої людство — наче ракова пухлина — чорна пошесть, яка з кожним днем все далі вгризається в ласі надра, витягуючи з них останні соки. Кількість людей стрімко збільшується геометричною прогресією, і колись-таки настане той переламний момент, коли ресурсів на всіх просто не вистачить. Розляньмо спосіб вирішення проблеми перенаселення, представлений в "Інферно": насильна біологічна кастрація за допомогою вірусу, який поширюється через повітря, більшості представників людства, за винятком окремих випадкових індивідів, яким пощастить мати імунітет. Мені подобається цей варіант, бо він, по-перше, вирізняється своєю гуманністю — жодної жертви, усі люди зможуть спокійно дожити свій вік без потенційної загрози життю з боку "борців за планету". Стривайте, чи Ваша основна ціль на цьому світі — це народження нащадка, спадкоємця Ваших перманентних тягот? Якщо це так, то тут наші шляхи перпендикулярно розходяться, можете покидати канал. А по-друге, я вважаю, цей спосіб значно ефективніший за банальне винищення, яке часто найпершим спадає на думку, коли мова заходить про вирішення проблеми перенаселення, адже деяких наших видових спільників хлібом не годуй, дай лише змогу життя зачати. Якщо у них буде шанс це зробити, вони, чорт забирай, ним скористаються, і через це тільки збільшиться відсоток невігласів, які, як конвеєр, будуть продовжувати участь батьків. Хоча, з іншої сторони, саме такі недалекі працівники й потрібні системі, але тут не про це... Отже, Звісно, захищати життя — добре й похвальне діло, але якщо те життя в результаті не розростеться настільки, що розчавить усе під собою, і, в перспективі, власноруч прирече себе на погибель. Ні, я ні в якому разі не закликаю вас до яких-небудь рішучих дій, лише розказую про бачення вищеописаного питання автором роману "Інферно" Деном Брауном та моє ставлення до нього [бачення]. І, до речі, це доволі непогана книга, раджу прочитати; можливо, згодом напишу окрему рецензію. 📖

#копіпаста Репост із @Free_Slave https://telegra.ph/Slyshali-li-vy-kogda-nibud-ob-Okne-Overtona-09-15

​​Тепер у каналу є бот зворотнього зв'язку, і ви можете ділитись своїми враженнями та пропозиціями, які, ймовірно, пришвидшать вихід нових постів. Чекаю ваших повідомлень. @wastefeedbackbot