💁І підтвердження цієї тези – що на фоні повідомлень про створення нових і нових індустріальних парків (а таких останнім часом стає дедалі більше) з реєстру поступово виключаються інші ІП, створені у минулому десятиріччі – усередині чи на його початку. На старті по окремих з них навіть проводились аналогії на кшталт «майбутня українська Силіконова долина», прогнозувались багатомільярдні інвестиції. Однак насправді їх спіткав безславний кінець, а про тих, що формально продовжують носити статус ІП – є хіба що поодинокі рідкі точкові новини.
Тож нині важливо не стільки множити нові ІП (а з тих більш ніж семи десятків, що вже є, працюючими можна вважати лише близько десятка), а глибоко розібратись у питанні – а що пішло «не так» за останні чверть століття існування ІП та ТП? Недостатня, складна, неприваблива і нецікава для потужних стратегічних інвесторів законодавча та підзаконна нормативно-правова база? Не ті чи не в таких обсягах стимули? Надмірна зарегульованість, забюрократизованість процедур? Чи навпаки – можливість легко реєструвати «ІП-фантоми» заради гучної назви чи у якості маркетингового ходу, не переймаючись забезпеченням їх розвитку?
Адже погодьтеся – якщо ще не у всіх ІП є навіть керуюча компанія, наявність у них резидентів – взагалі рідкість, а останнє оновлення інформації про діяльність ІП на сайті Мінекономіки, відповідального за цей напрямок, датується вереснем 2023 року – то щось все таки «йде не так».
І якщо не розібратись – що саме – і не виправити це, то через певний час доведеться шукати нову назву на заміну індустріальних та технологічних парків, і тихенько чистити реєстр від чергової порції структур, які і стартують, і фінішують лише на папері…