DaraDvora

Раптом комусь цікаво - пишіть!

Це я на озері Бребенескул, а на другому фото — мій племінник Коля. І коли я насолоджуюся красою Карпат, він «насолоджується» зовсім іншими краєвидами. Зараз його бригада — 117 ОМБР виконує завдання на Південному напрямку і їм потрібен автомобіль. І в мене є кілька пропозицій для вас: 💜 моя збірка «Риби і птахи» за донат від 150 грн 💜 якщо ви пишете вірші і десь на початку шляху, можу зробити розбір до трьох ваших текстів за донат від 100 грн. 💜провести консультацію з секс освіти батькам чи дітям-підліткам за донат від 500 грн. По зуму чи особисто у Франківську. 💜також провести лекцію чи порозмовляти про фемінізм/гендерну рівність/токсичні стосунки/асертивність/протидію домашньому насильству. Оберіть свою тему та донат від 300 грн. Якщо цікаво, ви мені скрін, а я вам щось з вищепереліченого. А можна просто закинути посильну суму у банку і написати коментар, щоб я вам подякувала. Також попрошу про поширення цього поста. Банка: https://send.monobank.ua/jar/8o3k6sZ6tr

Сонце сідає за лісосмугу І котиком лащиться тобі об ноги. Прямує між перчик до твоїх долонь, Прямує поміж помідори. Стрибає. З листочка на інший і знов, збирає курей, бо вже вечір. Там двоє біленьких і троє є сірих! Закриває курник, щоб попередити втечу. Сонце сидить на червонім стільці. У сонця надвечір болять сильно нозі. Кусає помалу налиті теплом фрукти й наповнені сіллю сльози. І плечі,укутані в холод і сутінки, Для серпня це - традиція давня. Сонце сидить на червонім стільці і каже: «Життя — це тільки страждання.»

Мені липень прилип до плечей І ніяк не зіскочить із них. Я кажу: «Відпусти!» Я кажу: «Не торкай моїх ніг!» Намагаюсь відмити той мед Із долонь, Бо вони скоро вже, Як той бурштин Назбирають комах, пелюсток Та ідей, що народжувались У пшеничних полях. Мені липень прилип до плечей І ніяк не зіскочить із них. Обіймає руками чимдуж, Обіймає й шепоче. І стих Галас всіх цвіркунів. Вечір — холодом дме. Дивно бачить свій дім, немає мене ж. Мені липень прилип до плечей. І ніяк. (*якщо вам можеться уявитись картинка, де небо фарбується у фіолетовий, а перед вами — поле із пшениці. І воно таке тепле, пахуче. Зірочки проглядаються. Цвіркуни роблять цвірк і чути шум із траси, яка відносно недалеко; — то уявіть*)

Тримаю шлях за долоні і прямую по залізу рельс Розігрітому. Для творчості треба простір. Для волі - внутрішнє світло. Звертаю погляд на сонечко в барвах Травня теплого заходу. Чомусь на нього дивишся. Тобі чомусь завше байдуже. На смак ця історія схожа на яблука з колгоспного саду забутого. Зарослого полинами, згаслого Після пекельного липня. Смутком бо Вкривається небо на зламі Спекотного для і холодного вечора. Цей солодко млосний час для мене Всього лиш втеча. Всього лиш Втеча.

Китики, маю прохання для тих хто у Львові і може здавати кров. У мого друга у мами пухлина в мозку. Будуть робити операцію. До вівторка треба знайти ще 3-4 донорів. Група крові - не важлива. Отак пояснює лікарня: «Там така умова. Находжу людей з любою групою, пишуть скерування на банк крові, вони здають. А лікарня робить запит на потрібну їй. Така процедура через дефіцит.» Якщо хтось може дати трохи своєї крові — відгукніться мені в приватні. (@daradvoretska) Навіть якби хтось один зголосився — це вже була б допомога на міліон🥺🥺

КИЦИКИ, потрібна допомога У матері мого друга Роми знайшли пухлини у мозку. Поки лікарі з'ясовують, яку природу має ця недуга. Буде складна операція та купа обстежень. Родина вже витратила тисячі гривень на це. Попереду — ще операції та обстеження. Вони коштують грошей. Стан мами — важкий. Рома годує маму з ложки. Рома з мамою — переселенці з Лимана. Я не хочу, щоб вони ще більше страждали. Але все, що можу у цій ситуації — скинути трохи грошей. Будь ласка, скиньте і ви. Роман Пунін (Приват): 5168 7520 8395 0470

Я тут - подорожник. Важкі рюкзаки не причина сидіти У чотирьох стінах. Та й взагалі! Причина причин - лиш запах свободи. Пилюка і дим - повз сухі автостради. Розлив хтось бензин Повз баштани. Я свій серед своїх, Лежу поміж кавунами. Я тут подорожник і ти подорожник теж тут. Сіль на язиці осіла сьогодні морями. Пісок заліз вже далі, ніж спальник в наметі. Про ці всі місця подорожники краще б не розмовляли. Я тут подорожник і подорожники ми тут усі, Ціловані вітром, солодким карпатським туманом. Ми п’єм міцний чай, зеленіємо лиш там де биті шляхи. Ми всі - подорожники і, попри все, - не зів‘янем.