Отець Богдан live

У Chakloon з’явилися репости та коментарі. Так, у 2026 році хвалитися коментарями в соціальній мережі трохи схоже на урочисте оголошення, що в автомобілі тепер є кермо. Але для нас це не просто нові кнопки. Коментарі означають, що навколо публікацій починається жива розмова. Репости означають, що думка може вийти за межі одного автора й піти далі. Ми будуємо не копію чергової соцмережі, а власну цифрову екосистему, де люди, спільноти, контент і сервіси мають працювати як єдиний організм. Тому так, сьогодні ми радіємо коментарям і репостам. Бо великі системи починаються з маленьких функцій, які вчасно стають фундаментом. Долучайтеся: https://chakloon.com/

Сьогодні Київ знову не спав. Знову сирени. Знову вибухи. Знову матері, які серед ночі хапають дітей на руки. Знову люди, які стоять у коридорах і моляться простими словами: «Господи, тільки б дожити до ранку». Ми настільки звикли до війни, що світ поступово починає сприймати наш біль як фон. Як шум. Як статистику. Але за кожною нічною атакою стоять живі люди. Чиїсь зруйновані квартири. Чиєсь згоріле життя. Чиїсь сльози, які ніхто не покаже в новинах. І саме в такі моменти особливо важливо не дозволити собі перетворитися на камінь. Не звикнути до чужого горя. Не втратити співчуття. Не дозволити ненависті остаточно з’їсти душу. Молитва сьогодні — не формальність. Це спосіб залишитися людьми посеред темряви. Молюся за Київ. Молюся за всіх постраждалих. Молюся за тих, хто зараз під завалами страху, болю та невідомості. І молюся, щоб Господь дав нам сили не втратити серце. Бо інколи остання лінія оборони — це не бетон. Це людська душа. Бережи вас Господь.

Як в старому анекдоті: і ці люди забороняють нам колупатися в носі.

За корупцію в Україні цього року не ув’язнили жодного фігуранта. Від початку 2026 року в Україні ухвалили 814 судових рішень у справах про корупцію, і в жодному випадку покарання не передбачало позбавлення волі — усі фігуранти отримали штрафи.

Ще раз повторю питання, які в мене виникають у зв’язку з цією історією. Навіщо сучасному російському режиму досі щось приховувати, тримати матеріали в закритих архівах і не допускати до них незалежних дослідників? Чому Путін просто не передасть цю кляту щелепу на повноцінний ДНК-аналіз, який міг би остаточно поставити крапку в усіх недомовках навколо смерті Гітлера?

Ну і ми знаємо безліч підтверджених фактів, коли нацистським злочинцям справді вдалося втекти. Адольф Ейхман Один із головних організаторів депортації євреїв. Після війни переховувався, згодом через Європу виїхав до Аргентини під іменем Рікардо Клемент. У 1960 році його знайшла й захопила ізраїльська розвідка в Буенос-Айресі, після чого він був вивезений до Ізраїлю, засуджений і страчений. Це один із найбільш задокументованих випадків втечі нацистського злочинця. Йозеф Менгеле Лікар з Освенцима, один із найбільш розшукуваних нацистських злочинців. Зумів утекти з Європи, жив в Аргентині, Парагваї та Бразилії. Його так і не судили. Він помер у Бразилії в 1979 році. Пізніше його останки були ідентифіковані. Клаус Барбі Керівник гестапо в Ліоні, відомий як «ліонський м’ясник». Після війни його використовували американські спецслужби як антикомуністичний ресурс, а згодом він опинився в Болівії під іменем Клаус Альтман. У 1983 році його видали Франції та засудили. Еріх Прібке Офіцер СС, учасник воєнних злочинів в Італії. Після війни втік до Аргентини й десятиліттями жив там майже відкрито. У 1990-х роках його виявили журналісти, екстрадували до Італії та засудили. Віденський університет прямо називає Ейхмана, Менгеле, Барбі та Прібке прикладами нацистських злочинців, які знайшли притулок у Південній Америці після 1945 року. Франц Штангль Комендант таборів Собібор і Треблінка. Після війни втік через Італію до Сирії, а потім до Бразилії. Його знайшов Симон Візенталь. У 1967 році Штангля заарештували в Бразилії, видали ФРН і засудили. Густав Вагнер Заступник коменданта Собібора. Також утік до Бразилії. Його виявили, але Бразилія відмовила в екстрадиції. Він помер там у 1980 році. Вальтер Рауфф Офіцер СС, пов’язаний із мобільними газовими фургонами. Після війни переховувався, жив у Сирії, Еквадорі та Чилі. Західна Німеччина намагалася домогтися його видачі, але він уникнув суду й помер у Чилі в 1984 році. Алоїз Бруннер Один із помічників Ейхмана. Вважається, що після війни він переховувався в Сирії. Довгий час жив під захистом місцевих структур. Точна дата його смерті довго залишалася нез’ясованою, але, судячи з усього, він уникнув суду. Анте Павелич Не німецький нацист, а глава хорватського усташського режиму, союзник Гітлера. Після війни втік через Австрію та Італію до Аргентини, а потім до Іспанії Франко. Помер в Іспанії. Його часто згадують поруч із нацистськими втікачами, хоча формально він був лідером союзного нацистам режиму, а не чиновником Третього рейху. Герхард Бонер, Йозеф Шваммбергер та інші Були й менш відомі постаті, які десятиліттями жили в Латинській Америці. Декого спіймали лише в старості, дехто помер до суду, а декого взагалі так і не знайшли.

1. «Правда», 2–3 травня 1945 року Одразу після повідомлення німецького радіо про смерть Гітлера радянська преса поставилася до цього як до інсценізації. У публікаціях «Правди» це подавалося як «фашистський трюк», що міг прикривати зникнення Гітлера. TIME цитував радянське формулювання приблизно так: «чи втік він до пекла, до чорта в лапи, чи до фашистських покровителів, ми дізнаємося, що з ним сталося; якщо він утік, ми його знайдемо». 2. Сталін, розмова з Гаррі Гопкінсом, 26 травня 1945 року В американському записі бесіди Сталіна з Гаррі Гопкінсом сказано, що Гопкінс висловив надію, що радянські війська знайдуть тіло Гітлера. Сталін відповів, що, на його думку, Гітлер не мертвий, а десь переховується. Ба більше, він сказав, що, ймовірно, Борман, Геббельс, Гітлер і Кребс могли піти й ховатися. Так само Сталін припустив варіант втечі на підводних човнах до Японії. Це вже пряме твердження Сталіна, зафіксоване дипломатичним записом США. 3. Сталін, 6 червня 1945 року Національний архів США наводить ще один епізод: 6 червня 1945 року, під час зустрічі з Гопкінсом, Гарріманом і Боленом у Москві, Сталін знову заявив, що впевнений: Гітлер усе ще живий. 4. Жуков, пресконференція 9 червня 1945 року 9 червня Георгій Жуков публічно заявив західній пресі: «Ми не знайшли трупа, який міг би бути трупом Гітлера», а також додав, що Гітлер і Єва Браун мали можливість залишити Берлін, оскільки в їхньому розпорядженні міг бути аеродром. Жуков також заявив: «Тепер вам, британцям і американцям, доведеться його знайти». 5. Микола Берзарін, радянський комендант Берліна, червень 1945 року У тій самій лінії виступив Микола Берзарін, радянський комендант Берліна. Він говорив, що різні люди стверджують різне: одні говорять про самогубство, інші про загибель від снаряда, але тіло Гітлера радянські війська не знайшли. Його особиста версія: Гітлер «зник десь у Європі». Також Берзарін припустив: «Можливо, він в Іспанії у Франко». 6. Сталін на Потсдамській конференції, липень 1945 року Державний секретар США Джеймс Бірнс пізніше згадував, що під час Потсдама запитав Сталіна, як, на його думку, помер Гітлер. Сталін відповів, що вважає Гітлера живим і допускає, що той перебуває в Іспанії або Аргентині. За десять днів Бірнс знову запитав Сталіна, чи змінив він свою думку. Сталін відповів, що ні. 7. Радянська преса, червень-вересень 1945 року Радянська преса в червні 1945 року підхопила лінію, що Гітлер міг перебувати поза радянською зоною окупації. Наприклад, 14 червня російська преса переказувала американську статтю, де обговорювалася версія втечі Гітлера до Іспанії, а далі до Аргентини. У вересні московські газети публікували повідомлення ТАСС про чутки, що Гітлера нібито бачили в Гамбурзі під іншим ім’ям, а 10 вересня російські газети відзначали ймовірність того, що він усе ще живий.

Я ще нагадаю, що ці ж люди зберігають кашкет Гітлера і навіть експонували його в музеї при храмі Збройних сил РФ.

Сьогодні з подивом дізнався, що до 1970 року Радянський Союз не давав офіційних підтверджень смерті Гітлера. Були лише непрямі свідчення окремих людей, які перебували з ним в одному бункері. Ба більше, до самої своєї смерті Сталін стверджував, що Гітлер утік. І лише в 1970 році спецслужби СРСР заявили, що під час Берлінської операції заволоділи сильно обгорілими останками глави Третього рейху. Їх неодноразово перевозили, перепоховували й ексгумували, а зрештою спалили та розвіяли десь неподалік Магдебурга. Як докази смерті були представлені зубні протези, малюнок зубної карти, свідчення асистентки стоматолога та невелика, розміром із монету, ділянка щелепи. Ніхто й ніколи не проводив експертизи цієї ділянки. У 2017 році її показали, лише візуально, французьким експертам, але на аналіз не надали. Жодних генетичних досліджень також не проводилося. А архіви у цій справі закриті. Не можу зрозуміти лише: навіщо все це потрібно? Що можна приховувати? І заради чого?

Дуже багато загиблих за останні дні. Молімося за душі тих, хто відійшов до Господа. Сьогодні знову ракета влучила у житловий будинок у Києві. Знову під завалами люди. Знову діти, матері, старі. Знову чиєсь життя обірвалося просто посеред звичайного вечора. Коли ракети летять не по військових об’єктах, а по домівках, це вже не про війну за території. Це про ненависть, яка втратила людське обличчя. І в такі дні особливо страшно звикнути. Страшно навчитися сприймати цифри загиблих як щось буденне. Бо за кожною цифрою стоїть людина. Чиясь мама. Чийсь син. Чиясь любов. Чиясь молитва. Молімося сьогодні не лише за упокій душ невинно вбитих. Молімося і за живих — за тих, хто зараз розбирає завали власного життя руками. За тих, хто шукає рідних. За тих, хто більше не має дому. І просімо Господа дати Україні сили вистояти. Бо темрява завжди голосна. Але світло ніколи не зникає.

Невеличкий інсайд від нашого Chakloon.com

Коли вже таке вийде на рынок?

Бовдури, просто нам немає куди відступати, бо ви приперлися до нашої хати.

Після цього інтерв’ю в мене до Зеленського стало ще більше претензій, ніж було до його перегляду. Як ви взагалі взяли цю людину на роботу? Як два роки дозволяли їй перебувати поруч із першою особою держави? Вона ж чистої води агент Кремля.

Вона каже: Якщо ця війна ведеться з метою вступу України до НАТО, то Україна не має шансів вступити до НАТО. Путін веде цю війну не проти України, а саме проти Зеленського. А Зеленський є головним вигодонабувачем цієї війни. Так. Вона справді це каже! Не буду далі дивитись. Вирок: чиста кремлівська пропаганда.

Ще одна цитата Мендель: «Україна не має жодних підстав для цієї війни. Ця війна безглузда».

Так от, каже Мендель, спалюючи книжки з промовами Зеленського й знімаючи «тренди» про парковку для людей з інвалідністю, люди нібито демонструють свій відчай, кричать про допомогу й просять зупинити війну. Дивіться, яка підміна. Бракує тільки фінальної фрази: «Та віддайте вже нарешті Путіну Донбас».