Кайдзен 📚 Саморозвиток

​​Я бачу, вас цікавить пітьма😈 📓За книгою «Я бачу, вас цікавить пітьма» Іларіона Павлюка Рубрика: #книги_кайдзен Темряву можна розглядати як відсутність світла, що буде сприйматися як чорний колір. Проте, за книгою Ілларіона Павлюка темрява – це про людську байдужість та речі, на які готові піти люди, аби не відчувати відповідальності за свої дії. Я багато чув про цю книгу і з огляду на таємничу назву та жанр (хоч гугл пише, що це фікшн, для мене це більше містичний детектив) навряд чи я б сам таким зацікавився (в нашій реальності й так достатньо пітьми🙈), проте інтерв'ю автора справило на мене враження і як результат книга була прочитана за вихідні✅ З перших сторінок роман захоплює своєю містичністю та створює нуарну, похмуру атмосферу. Головний персонаж – кримінальний психолог Андрій, якого відправляють консультантом в провінційне село для розслідування справи про зникнення дівчинки. Він вирушає у подорож з папкою, повною дивних матеріалів кримінальної справи і з цього місця починається найцікавіше… Таємничі вбивства, байдужість людей в поєднанні з містичними подіями. Що таке темні сили? Чи вони реальні? Чи міфічні? Чи вони оточують ззовні, чи можливо живуть всередині людини? Автор вміло використовує різні деталі, щоб сформувати правильне враження та розкривати кожного персонажа. Кожна «нитка» в сюжеті, яка спочатку може здаватися непотрібною, неодмінно кудись веде. Окремо відзначу місцину, де відбуваються всі дії в книзі – селище Буськів сад. Мені страшенно сподобався оцей дух українського провінційного містечка з романтичною назвою і загалом впізнавані українські реалії, які легко уявляються в якомусь українському районному містечку. В книзі є багато відсилок, алюзій на інші книги, фільми, персонажі з міфології та Біблію. І хоч це може сприйматися занадто претензійно та пафосно (як, наприклад, алюзія на вибір як в Матриці, або ім'я Харитон Еребович одного з героїв як відсилка до грецького бога темряви Ереба), для мене ці деталі органічно доповнювали загальну історію. Ба більше, оскільки Ілларіон Павлюк працював журналістом, стає зрозумілим його уміле володіння словами та стилістичними прийомами. Якщо підсумовувати, то так, в цій книзі дійсно дуже багато пітьми, але щоб дійти до світла – цю темряву обов'язково потрібно пройти. І ця подорож буде сповнена багатьма пригодами, особистими вибором, який ми робимо щодня в різних ситуаціях. Вчинками, які визначають подальший розвиток нашої долі, а також вірою та надією на краще🌞

​​Як будувати корисні звички та позбутися шкідливих? 📔За книгою "Атомні звички" Джеймса Кліра Рубрика: #книги_кайдзен Пам'ятаєте прислів'я «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю»? Хоч спершу здається, що це банальне прислів'я, яке використовували як тему для шкільних творів, я цілком погоджуюсь з цією думкою. Звички – це саме ті невеликі повсякденні дії, які впливають на наше життя. В каналі я вже писав огляд на книгу «Сила звички», що вважається базовою і яку можна звести до однієї думки: в кожної звички є цикл, який складається зі знаку – дії – винагороди. Знаючи це, ми можемо контролювати процес формування своїх звичок. Коли я починав читати атомні звички, думав, що інформація буде +/- аналогічна. Спойлер: в книзі «Атомні звички» автор згадує підходи із книги «Силу звички», але називає свою книгу практичним продовженням теорії та додає більше сучасного контексту в формуванні звичок. Джеймс розповідає про свою реабілітацію після аварії, коли саме завдяки невеликим звичкам, як наприклад, режим дня чи застеляння ліжка, він навів лад також в інших сферах і побачив, як змінилося його життя. Автор має свій блог і книга стала логічним продовженням його напрацювань, вона добре структурована та описує звички не тільки як точкові дії, але як цілу систему. З самого початку автор ставить правильні акценти: 1. Люди недооцінюють маленькі постійні зміни, які на дистанції показують результат (принцип кайдзен, привіт🤭) 2. Система не менш важлива ніж ціль. Тобто якщо ти постійно ставиш ціль і нічого не виходить, потрібно працювати над системою, а не тільки над цілями. Як же будувати нові звички і змінювати старі? Автор виділяє 4⃣ елементи звички: стимул, бажання, реакція, винагорода. Нижче детальніше про кожен із них👇🏻 1. Стимул. Зробіть стимули для ваших хороших звичок добре помітними та приберіть з очей стимули до поганих звичок. Якщо на столі стоїть печиво і ви захочете чогось перекусити, вгадайте, що ви відразу вирішите з’їсти?) 2. Бажання. Створіть приємну асоціацію зі звичкою, яку хочете зробити частиною свого життя і руйнуйте позитивні асоціації із поганими звичками. Наприклад, якщо ніяк не вдається вчити англійську, то можна розпочати її вивчення з перегляду улюбленого серіалу в оригіналі з субтитрами. 3. Реакція. Не намагайтеся відразу “з’їсти слона”, а почніть з найменшої ефективної дії. Таким чином вам не захочеться втікати від чогось дуже великого. Щоб почати бігти, не обов'язково на першому ж тренуванні бігти 10 км, достатньо почати з 500 метрів😉 4. Винагорода. Звички часто не дають миттєвого задоволення від результатів. Саме тому нам буває важко набувати нових звичок. Тому варто винагороджувати себе за екстра зусилля, щоб мозок розумів, що за певну дію (наприклад, 30 прочитаних сторінок книги) буде винагорода (наприклад, солодощі або декілька відео). Біля мого ліжка з’явилася книга для читання перед сном, а соцмережі тепер в окремій папці з обмеженням по часу, тому можу сказати, що книга «Атомні звички» варта до прочитання і поради з неї краще одразу втілювати в реальності👌😌

​​Основне правило Netflix: «ЖОДНИХ ПРАВИЛ» 📕За книгою "Netflix і культура інновацій" від Ріда Гастінгса та Ерін Маєр Рубрика: #книги_кайдзен Я добре пам'ятаю, як вперше дізнався, що таке стрімінговий сервіс Нетфлікс і був просто шокований від унікальності та нестандартності контенту. Авторські серіали і цікаві документалки – це те, за що Нетфлікс так люблять, але як щодо бізнесової сторони? Цей сервіс став справді інноваційним і за останні роки значно масштабувався. Тому, коли до мене потрапила книга про корпоративну культуру Нетфлікса, мені одразу стало цікаво, як влаштована ця компанія зсередини. Спочатку Netflix був сервісом оренди відеокасет, який ледь не купив великий конкурент. Потім ця конкурентна компанія збанкрутувала, а Нетфлікс почав рости з такими темпами, що став найбільшою онлайн стрімінговою компанією (понад 160 млн. користувачів). Керівник компанії, Рід Гастінгс, впевнений, що вся суть такого успіху полягає в їхній крутій корпоративній політиці. Книга написана у співавторстві з Ерін Маєр, професоркою в бізнес-школі, яка аналізує культуру Нетфлікс з наукового підходу і помічає зі сторони багато правил, що суперечать загальним підходам 🤔Проте це не перешкоджає компанії досягати все нових успіхів і залишатися бажаним місцем для працевлаштування. Рід систематизував принципи корпоративної культури до трьох основних аспектів, на яких тримається культура Нетфлікс: 🧠Забезпечити достатню концентрацію талантів. Кожен працівник має бути талановитим. Рід розповідає, що колись у його компанії працювало 120 осіб: частина – дуже талановитих, ще частина – середньо-талановитих. Потім сталося скорочення, і зрештою у компанії залишилися 80 найталановитіших працівників. І хоча людей стало менше, «концентрація талантів» підвищилася. Компанія, де працюють талановиті співробітники, приваблює інші таланти. Коли люди вчаться один в одного, рівень їхньої мотивації та задоволеності зростає. Наймаючи "просто хороших" працівників, Нетфлікс знижує сукупний IQ колективу та якість дискусій, а також показує, що компанію влаштовує посередність, тому це точно не їхня стратегія🙅🏻‍♂️ 🗣Підвищити градус відвертості Якщо співробітник хоче висловити думку про роботу колеги, Netflix це заохочує, за умови, що думка висловлюється в позитивному та конструктивному руслі. Регулярний зворотній зв'язок допомагає вдосконалюватися навіть найкращим. Метою надання зворотнього зв'язку має бути щире бажання допомогти. Без позитивного наміру фідбек – це лише виливання свого невдоволення на колег; 🤝Мінімізувати контроль Це означає позбутися зайвих політик, навіть якщо вони вважаються загальноприйнятими. Наприклад, політики відпусток. У багатьох компаніях обов’язково з певною періодичністю брати довгу відпустку. Однак в Netflix дійшли висновку, що не варто людей до цього примушувати. Компанія скасувала практику відстеження днів відпустки, і згодом її приклад почали наслідувати інші. У компанії існують три правила: 1. Завжди діяти в інтересах бізнесу. 2. Ніколи не робити нічого, що ускладнить для колег досягнення їхніх цілей. 3. Робити все для досягнення власних цілей. Усе, що не суперечить цим правилам, дозволено👌🏻 Коли компанія досягає цих трьох аспектів, наступним етапом йде максимізація кожного пункту для масштабування компанії. Нетфлікс вважає, що компанія це не сім'я, тому що в сім'ї тебе приймають таким, як ти є. Компанія – це спортивна команда, яка готується до олімпійських ігор, де кожен гравець має показувати найкращий результат для успіху компанії. Якщо в нього це не виходить, то його потрібно міняти🙃 Я взяв для себе багато цікавих думок з цієї книги не тільки в розрізі корпоративної культури, але і для покращення особистої ефективності. Всім, кому цікаво, як влаштовані великі корпорації – рекомендую додати цю книгу «Netflix і культура іновацій» до свого букліста👍🏻

​​Чи пам'ятаєте ви себе в 10-11 класі? Вибір спеціальності та університету, постійна підготовка до ЗНО, конфлікти з батьками, суцільна невідомість попереду і на придачу гормональні скачки і зміни в тілі🫠 Круто було б мати в цей період життя у оточенні людину, яка вже пройшла подібний шлях і може поділитися своїм досвідом і лайфхаками. Саме ця ідея виникла в засновників Програми менторства для старшокласників 10:11. Місяць тому я долучився до програми і став ментором для старшокласниці з невеликого міста на Поділлі. Як проходить наша взаємодія і які в мене перші висновки  – це вже тема для окремого допису😉 А сьогодні я хотів би вам сказати, що ще триває набір менторів та менті на нову хвилю програми, тому якщо: 1⃣вам було б цікаво поділитися своїм досвідом, показати цікаві можливості та наштовхнути на нові ідеї/роздуми старшокласника(-цю) (знаю, що серед мого нетворку є багато класних, цікавих людей😎), або 2⃣ у вас є рідні, друзі чи знайомі учні 10-11 класів, яким потрібна підтримка в цей турбулентний період і хто хотів би спробувати формат менторства –  скоріше заповнюйте форму за посиланням, адже дедлайн 17 квітня! До речі, під час подачі на цей проект мені потрібно було відповісти на питання «Якби можна було б поділитися з менті лише 3 ідеями, то щоб це було?» Поділюся своєю відповіддю, можливо вона комусь відгукнеться☺️ Маю три постулати, що допомагають мені постійно розвиватися і досягати поставлених цілей: 1. Маленькі кроки важливі. Мені дуже подобається японська техніка "Кайдзен", що полягає в досягненні цілей маленькими, але постійними кроками. Якщо кожного дня вчити всього 5 слів англійською мовою, виділяючи на це 5 хвилин, то за 30 днів це буде 150 слів! І цю методику можна використати будь-де. Можна бути мега талановитим, але без дисципліни результату не досягнути. 2. Важливо записувати свої цілі та ідеї, тримати їх на видному місці біля себе. В мене є окрема нотатка, де я записую цілі на різний термін: 5 років, 1 рік, місяць. Там можуть бути абсолютно різні цілі, починаючи від запланованої кількості прочитаних книг і закінчуючи навичками, які б я хотів опанувати. Окреме місце – це нотатка з ідеями. За день може з'явитися багато цікавих ідей, але якщо їх не записувати, то вони можуть швидко втікти. А серед них може бути million-dollar idea! 3. Мріяти масштабно. Одна з моїх улюблених книг –   "Мистецтво мислити масштабно" Девіда Шварца. Саме після неї я надихнувся ставити собі амбітні цілі. Всі планки та обмеження лише в нашій голові і якщо постійно ставити собі вищі цілі і йти до них, то це буде розширювати рамки сприйняття, надихати старанно працювати та продукувати креативні ідеї.

​​Стратегія життя 📗За книгою Клейтона Крістенсена "Стратегії життя" Рубрика: #книги_кайдзен "Стратегії життя" – це книга з моєї домашньої бібліотеки з категорії "її хтось подарував, вона паперова – візьму прочитаю"😁 Цікаві ідеї є, проте сама структура книги розмита і не послідовна. Основна ідея вже полягає в гучній назві – вибери стратегію життя, визнач цінності та, як не банально, йди і дотримуйся її. Автор описує підхід до формування стратегій життя в різних сферах в перемішку з прикладами краху чи успіху компаній та власних історії автора. Розпочнемо з історії. В сиву давнину люди прагнули літати як птахи і для цього робили крила з пір'я як в птахів і стрибали з висоти. Проте, як би сильно вони не старались, нічого не виходило. Так було, поки в 1738 році математик Даніель Бернуллі не опублікував книгу, в якій пояснив принцип підйому в повітря. Виявилося, що здатність літати залежить не від наявності крил, а від підіймальної сили. Для розуміння польоту знадобилися ще й концепції гравітації та аеродинамічного опору. Подальших результатів і першого успішного польоту людини вдалось досягти за допомогою аналізу проблеми на основі причинно-наслідкового зв'язку, а не перших поверхневих висновків, що з крилами щось не так. Аналіз проблем із позиції причинно-наслідкових зв'язків – це надійний метод, який можна використовувати і в бізнесі, і в приватному житті. Компанії можуть з його допомогою визначати слабкі місця та можливості, прогнозувати майбутні проблеми та свої дії у разі їх виникнення. У книзі «Стратегії життя» автор розповідає, як ви також можете застосувати цей метод для прийняття рішень у своєму особистому та професійному житті. Такий спосіб мислення допоможе точніше передбачити, що справді може статися і порахувати можливі ризики. Реальна стратегія – в компаніях і в нашому житті – виникає в результаті прийняття сотень повсякденних рішень, на що витратити свої ресурси. Як переконатися в тому, що ви рухаєтеся в правильному напрямку? Слідкуйте за тим, на що витрачаються ваші ресурси. Якщо вони не спрямовані на обрану вами стратегію, то її реалізація не буде відбуватися і тому варто щось змінювати😌 Моє враження про книгу залишилося неоднозначним: там були цікаві думки та історії, але сама книга здалася мені неструктурованою і не справила на мене вау-ефекту. Набагато більше серед книг подібного жанру мені сподобалися «Мистецтво мислити масштабно» Девіда Шварца або ж «Принципи» Рея Даліо, які справді вплинули на те, яку стратегію життя я обрав.

​​Як привести справи до ладу? 📕За книгою Девіда Аллена «Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу» Рубрика: #книги_кайдзен Серед книг по саморозвитку є справді легендарні книги. Одна з таких – це книга Девіда Аллена Gettign Things Done (GTD), про яку я чув безліч разів. А коли ти бачиш багато позитивних відгуків про книгу і про методику GTD, то очікування від інформації одразу стають високими. Проте в процесі читання книги я декілька разів ловив себе на думці, що американські автори якось так хвацько можуть розтягувати зрозумілі теми аж на 300+ сторінок. Але навіть серед усіх пафосних цитат, купи описів, як краще скласти списки справ або впорядкувати різні папери, мені все ж вдалося знайти концептуальні ідеї та підходи до планування.   Основна ідея автора полягає в тому, що всі незавершені справи зберігаються у нашій короткочасній пам’яті. І подібно до оперативної пам’яті комп’ютера, її місткість обмежена. Щоб мозок функціонував на високому рівні, він має пам’ятати лише про незначну кількість речей. Більше того, постійні незавершені справи заважають розкривати весь творчий потенціал людини, тому автор пропонує робити організацію своїх справ у таких п’ять кроків: 1⃣Збір інформації. У зручний для себе спосіб зафіксуйте всі-всі справи, які ви давно планували виконати. Це можуть бути як фізичні речі, так і діджитальні завдання, або ж навіть ваші думки, з якими хочеться розібратися. 2⃣Обробка інформації. Визначте, що означає кожен елемент, зібраний на першому кроці. Цей процес включає в себе прийняття рішення про те, що вимагає дій, а що ні, які наступні дії і який бажаний результат. На цьому етапі справи можна розділити на три категорії: ✊Виконати (якщо дія потребуватиме менш як дві хвилини), 🤝Делегувати (якщо ви не хочете виконувати цю дію), 🙌Відкласти у своїй організаційній системі як завдання, яке слід виконати пізніше. 3⃣Організація даних. Після того, як ви виконали попередніх два пункти, об’єднайте ці завдання в групи, списки або категорії. Для кожної справи в переліку вкажіть конкретну дату і терміни. Якщо необхідно, додайте нагадування. 4⃣Перегляд та оцінка даних. Щотижня переглядайте зібрані списки справ. Пройдіться всіма папками та проєктами, опрацюйте матеріали, поновіть списки. У результаті у вас складеться чітке уявлення про поточний стан справ і виникне відчуття завершеності. 5⃣Рішення про дії. Коли все організовано, можна починати виконувати заплановане. Загалом окремі аспекти в методиці занадто формальні, але навіть дотримуючись якоїсь частини з порад автора, можна легко досягнути одну з цілей планування: встигати робити необхідне, залишаючи максимум часу на те, що приносить радість😉

​​Що таке життєстійкість? Рубрика #саморозвиток_кайдзен Чи чули ви колись слова «життєстійкість» чи «резильєнтність»? Останнім часом ці поняття стали дедалі частіше згадувати в медіа, а на Прометеусі зробили цілий курс на цю тему, який я нещодавно пройшов і зараз поділюсь з вами коротким конспектом😉 Якщо говорити мовою сухих термінів, то Американська психологічна асоціація говорить про життєстійкість як про «процес доброї адаптації перед лицем лиха, травми, трагедії й загроз». Якщо говорити звичайною мовою, життєстійкість – це суперсила, що допомагає нам витримувати удари й випробування💪 «Це важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м'язами) – і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя». Коли в нас є резильєнтність, ми подібні до тенісного м'ячика, який вдаряючись об поверхню не розбивається, а отримавши вм'ятину, повертається до попередньої форми, на відміну від крихкої скляної кульки. «Життєстійкість – це не про незламність. Насправді ми всі падаємо, неминуче, життєстійкість – це про вміння вставати». Війна принесла страждання на нашу рідну землю, ми переживаємо справді складний і вирішальний період. Мрія кожного українця незалежно від віку – перемогти. А заради цього потрібно вистояти за будь-яких обставин. Від стійкості кожного залежить стійкість держави. Велике значення для отримання стійкості має щоденна боротьба і практика, робота над собою та своїм внутрішнім станом. Життєстійкість складається з 5 компонентів, які пов'язані між собою. 1⃣ Так, перший компонент – це корисне мислення, тобто здатність сприймати ситуацію й орієнтуватися в ній із мудрими та світлими думками. А також уміти розпізнавати некорисні думки. Отже ми говоримо про вміння резилієнтно думати, не зациклюватись на негативних, некорисних думках, що впливають на емоції та на поведінку.  2⃣ Другий компонент – це ефективна дія, тобто здатність організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом. І тут варто згадати одну цитату, яка говорить: «знання – це сила, дія – зміна».  3⃣ Третій компонент життєстійкості – цінності, знання сенсу свого життя, свого покликання, уміння жити згідно з цим навіть у миті найважчих випробувань. Якщо говорити мовою метафор, то «думки – карта, поведінка – кроки, а цінності – компас». Цінності допомагають робити хороший для нас вибір. «Для подорожі мало мати карту, дії та компас, важливо теж заправляти автомобіль».  4⃣ Щодо четвертого компоненту, то це – ефективна регуляція енергії та емоцій. Тут ідеться про вміння відновлюватися й поповнювати ресурс (ведення щоденника, рефрейминг власних думок, фізичні вправи, прогулянки, соціалізація, гігієна сну, творчість, тощо)  5⃣ І п'ятий компонент – взаємопідтримка та ефективна співпраця. Тобто, об'єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків. Стосунки важливі: «Хочеш йти швидко – йди сам, хочеш йти далеко – йди з іншими». Життєздатність – це базова навичка, необхідна нам як для виживання, так і для збереження здатності рухатись вперед попри все. Важливо пам'ятати, що життєздатність – це не постійний стан. Ми можемо бути стійкими до одних стресових факторів, але абсолютно не готовими до інших. Саме тому зміцнення життєстійкості – це не результат, а шлях, по якому ми рухаємось постійно протягом життя👣📈

​​Жахи репресивної машини НКВС 📓за книгою Івана Багряного «Сад Гетсиманський» Рубрика: #книги_кайдзен Сад Гетсиманський – це книга про жахи репресивної машини НКВС, про те, як вірних Батьківщині людей ламали (в прямому і переносному сенсі) і позбавляли волі. Про важливість залишатися людиною за будь-яких обставин. А ще це книга, яка вперше відкрито розповіла світу про радянський режим та масові репресії. Цю книгу почали більше згадувати й перевидавати під час повномасштабної війни, бо вона вкотре підсвітила, яка гидка русня була, є і буде🤮 Книга розповідає про перебування сина славного козацького роду Андрія Чумака в харківських тюрмах НКВС протягом 1937-1939 років. Сад Гетсиманський, як і Тигролови, є частково автобіографічним романом, адже Іван Багряний пройшов арешт, тортури та життя в тюремній камері. Це прослідковується в описах різних типажів в’язнів, наглядачів та слідчих, які автор описав з уважністю до найтонших психологічних деталей. Під час прочитання одразу можна сформувати для себе образ ідейних садистів, пристосуванців, скнар, і, на противагу їм, сильних духом українців, бунтарів, та просто людей, що залишаються добрими попри найстрашніші обставини. Головний герой показує, що означає бути людиною з силою волі, з поглядами та своїми принципами, за які доводиться платити дуже високу ціну. В той час як окремі співкамерники для уникнення тортур все визнавали та брали на себе купу обвинувачень, Чумак брав на себе всі удари слідчих та відчував різноманіття катувань кагебістів. Для мене ця книга показала безмежність людської свідомості, коли навіть в карцері та вузькій темній камері людина може уявляти симфонію і переміщатись уявно в рідні місця. Це фундаментальна праця, яка детально описує українців у боротьбі проти радянського режиму, що за останні десятиліття формально трохи видозмінився, але залишився таким же жорстоким і нелюдським. Лозунги "Бітіє опрєделяєт сознаніє" й "краще вбити сто невинних, ніж пропустити одного винного" — це тільки підтверджують. Ось декілька цитат з книги, що добре передають атмосферу роману: – Не розраховуйте ні на яке милосердя, бо людина є п ш и к. Ви жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись. Нам нема коли панькатись. Вас – і не тільки вас персонально, а всіх там –  тут роздавлять, як муху, і ніхто не жалітиме. І оком не змигне. В СРСР людей вистачить!   – У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то скажете лежа. Не скажете при пам'яті, то скажете без пам'яті. А скажете! Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кінця. Ви тут не герой і навіть не людина, а всього лише   д і р к а   в і д   б у б л и к а.   – Він лишає собі віру в те, в що вірить, а решта може бути собі, як хоче. Головне — не дати ту віру погасити. Мені книга Івана Багряного «Сад Гетсиманський» дуже сподобалася! Вона настільки мене торкнулася, що мені снилися жахи кілька днів поспіль (тому перед сном її читати не раджу🙃). Вона не легка і не весела, але дуже добре нагадує, що свободолюбивість та незламність у нас в ДНК🦾

​​Приїхати та підкорити місто 📙За книгою Валер'яна Підмогильного «Місто» Рубрика: #книги_кайдзен Серед шкільної програми роман «Місто» Валер'яна Підмогильного якісно відрізнявся від інших творів. Тут немає кріпацтва і складного життя селян, а натомість зображена історія шляху підкорення міста хлопцем з провінції. Скажу відверто, в шкільні роки я читав скорочену версію роману і пам'ятав тільки окремі деталі. Перечитування шкільних творів у зрілому віці має свій шарм і змінює сприйняття книги чи автора, тому я, як ви можете побачити в останніх дописах, цим зараз активно і займаюся😁 Головний герой Степан Радченко приїжджає до Києва для вступу в університет і підкорення міста. З перших епізодів одразу видно, що герой цілеспрямований. Проте в деяких моментах його бажання досягти цілі відповідає Макіавеллівському підходу: «Ціль виправдовує засоби», коли задля досягнення своєї мети він готовий діяти не морально, відноситись до інших зневажливо. «Він повчав себе, що мріяти – це дурниця, що треба діяти, невтомно поборюючи всі перепони на шляху, зосереджуючи всі сили на черговій відпорній точці.» Його відношення до інших доволі жорстоке і зухвале. Якщо його думку поділяють, то він поважає людину, проте варто людині не сподобатись йому – він одразу буде вороже налаштований і відноситиметься зверхньо. Окремий аспект – це любовні лінії в романі та їх опис. Степан – типовий абьюзер, що інколи навіть вдавався до насильства над своїми партнерками. Використавши їх для своїх цілей, він кидав жінок без жалю і співчуття. При цьому Степан переконаний, що вони мають зрозуміти та вибачити його. Після однієї зі своїх невдач, він йде до своєї подруги та силою змушує її до інтиму. Хоч це і було подано завуальовано, я був здивований, що цей і ще деякі 🔥 епізоди є в творі з шкільної програми. Підмогильний – справжній майстер пера, він влучно передає портрет кожного героя, їх характери, емоційний стан, переживання та життєві історії. На додачу цей роман містить також гарні описи Києва початку XX століття. Під час прочитання ти ніби переносишся в ті місця, де відбуваються події та можеш візуалізувати собі атмосферу того часу. Український роман «Місто» дійсно вартий уваги, він динамічний, містить детальні описи героїв та Києва, а сюжет затягує з першої сторінки👌

​​Сміливі завжди мають щастя 📗За книгою Івана Багряного «Тигролови» Рубрика: #книги_кайдзен Якщо ви давно хотіли почитати щось українське про справжні пригоди, про незвідані краєвиди, віру в людську долю і жагу до життя, рекомендую дивовижний та цікавий пригодницький роман «Тигролови» Івана Багряного. «Ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!», «Сміливі завжди мають щастя» – цитати, які по правді стали легендарними та повністю передають дух цього твору. Григорій Многогрішний, головний герой роману, показує шалену волю до життя, любов до Батьківщини та боротьбу добра проти зла. Від читання роману відчуваєш неабияке задоволення, адже вже при першому знайомстві з головним героєм роман захоплює і не відпускає до останньої сторінки. Багряний влучно змальовує місцевість, так ніби ти й сам переносишся до тайги, куди потрапив головний герой роману. Історії героїв з полюванням, життям в дикій природі відкривають двері в зовсім інший світ, де, наприклад, є соління землі та пантування👀 Найцікавіше, що твір є частково автобіографічним, адже Іван Багряний був сам у засланні в Зеленому клині у тайзі, звідки згодом втік на Батьківщину. За першої згадки про Зелений клин – територію далекого сходу росії, куди масово і примусово переселяли українців і зросійщували їх, в мене виникло відчуття дежавю, наскільки історія циклічна і що русня на окупованих територіях зараз робить те ж саме. Не знаю з чим це пов'язано, але саме зараз в мене є велике бажання перечитувати твори шкільної програми української літератури, аналізувати сюжет, звертати увагу на різні моменти через призму прочитаного та прожитого досвіду. Роман «Тигролови» – це захоплююча історія про жагу до життя, про боротьбу за себе, за свою свободу, яка надихає на нові звершення. Дуже рекомендую!👌🏻