BadTripSitter

https://telegra.ph/Avtostopskie-istorii-06-03 Реальна історія наших друзів яку переписує, переказує, передруковує Ігор. Сюжет заслуговує лягти в основу «Штольні 2».

Ніч темна і сповнена жахіть. Це одна із причин, чому я ніколи не курю під час автостопних подорожей. В мене не було якихось небезпечних пригод, але досі дивуюсь з розповідей знайомих, які стопили накуреними чи під кислотою, і при цьому давали собі дупля. Хіба шо може одного разу було страшнувато, коли в гірському районі Кіпру хавав гриби і пересрав від крику якоїсь дикої тварини, імовірно рисі. Відчуття один-в-один, як у автора історії.

Не хапав два місяці, щоб перевірити наскільки я зможу отримувати радість від життя без шмалі. Зрозумів, що жити так можна. Не виникало бажання втратити контроль і більше почав розуміти зожників. На днях вирішив відсвяткувати завершення ретріту,але перед банкою починав хвилюватись ніби перед першим сексом і кілька разів переносив на потім. А зараз оце нормально розкурився, щоб ютуб мені підсунув годноту. Скучив за цим станом. https://www.youtube.com/watch?v=FQUFBkYmc6U

Смерділо на всю вулицю: у Дніпрі чоловік замість "наркоти" варив суп із манго В одному із житлових будинків у Дніпрі проживає нібито асоціальний чоловік. Сусіди вважають, що він час від часу вживає наркотичні речовини. Вони викликали поліцейських, бо з квартири сусіда знову сильно смерділо. Джерело: "Днепр оперативный" Проте екіпаж патрульних не застав зловмисника на місці злочину. Чоловік лише варив суп з манго. Що відомо про курйоз: • Інцидент трапився у житловому будинку на вулиці Генерала Пушкіна, 26. • Ймовірно, чоловік, якого сусіді підозрюють у наркоманії, зловживав добротою сусідів. • 6 травня, вкотре зачувши сморід з його квартири, вони викликали поліцію. • Проте усі разом стали свідками курйозу – чоловік у стані алкогольного сп'яніння варив собі суп із манго. На фото видно, що, ймовірно, вариво краще не їсти. @tretisutki | ми в YouTube ▶️ #суткиновини

Багато хто питав мене: "Чого ти не купиш велосипед? Тобі не влом постійно ходити пішки з центру додому?" А мені не влом. Дорога з центру на мій район, лісокомбінат, в нічну пору, коли вже не ходять маршрутки, була учасницею багатьох незабутніх моментів становлення моєї особистості. Безліч разів йдучи цією дорогою я відчував пустку і шукав сенси, проживав закоханості і підліткові трагедії, тут я п'яний сцяв посеред шосе, тут мене накуреного забирали мусора, тут до мене дойобувались бики, тут я боявся темряви і танцював у навушниках. Приблизно ці емоції я спробував без слів передати в треку "Центр-Лісокомбінат". Роблю перші крочки в електронній музиці. https://soundcloud.com/flaaash-baaack/tsentr-lsokombnat?ref=clipboard&p=a&c=0&utm_source=clipboard&utm_medium=text&utm_campaign=social_sharing

«Чувак, ця марка якась галіма, шось не бере ніхуя» через годину: https://www.youtube.com/watch?v=fsQhOCkczHQ

Приблизно отак виглядає моя радість від прощання з зимою. Якшо ваше пущення на це не схоже, то навіть мене не запрошуйте. https://www.youtube.com/watch?v=YqNAbg4ZS58

Свято пущення/ масляна/ масниця - останній день перед початком великоднього посту, свято, в яке наші старожили любили так ухуяритись в кізяк, щоб наступні 8 тижнів до Великодня нічого не хотілося. Свято примітне ще й тим, що це водночас день прощання з зимою і прощена неділя, коли прийнято тричі просити одне в одного пробачення перш ніж знову наробити хуйні, за яку потім буде соромно. Так шо, простіть мені підписники, за то шо пишу так мало постів - Хай Бог простить https://www.youtube.com/watch?v=f7_ZZOVPpnk&list=PLXNEpJ_CP2DEB4XgDmQTraf0VNu0qjEZi&index=5

Про останній гашиш в Парижі Ця історія про фантастичний гашиш, що як і всі фантастичні речі, здобувається по дорозі до океану. Так, це просто якийсь добрий водій вгостив Ернеста і Магду які потім вгостили нас. Цей камінь накривав доброю рукою усміхненого бога. Ми довбили його всі 7 днів на узбережжі. Дивовижно й те, що нас чотирьох поєднувала дивна магія зустрічатись в тих же випадкових місцях по всій Бретані. Разом на одній машині виїхати з Парижа, і так само випадково на одній машині туди повернутись. І от, від самого парку з трансгендерними проститутками де ми незаконно ставили свої намети, пішки, спочатку до найближчої точки залишити свої пожитки. А далі від точки до черги в Лувр, коли вже там безкоштовно, а від Лувру по одній вулиці потім по іншій. Після блиску і бідності - вітрин модних будинків і касира в задрипаному супермаркеті, щурів, іммігрантів і безцінного світового мистецтва. Вже затемна, четверо нас, нарешті дійшли до вежі і присіли на газончику, готові скрутити наш джоінт. Для якого якраз залишився крапаль того самого, фантастичного гашишу. Ейфелева вежа світилась а поруч двоє молодих, бритоголових росіян говорили про комунізм. Крики чорних, iam з портативних колонок і безліч торгашів сувенірів за євро. А ще легіон пацюків. Ніщо не віщувало біди. Ейфелева вежа характерно засвітилась сигналізуючи що зараз рівно опівніч. І тут! Наш маленький шматок гаша випав з рук прямо в темряву газонної трави. Пауза. «А» в слові «єбать» зазвучала протяжністю і глибиною церковних дзвонів на Пасху. Компанія занурилась в розпач. Ми йшли туди не стільки щоб побачити Ейфелеву вежу, а щоб сісти і покурити блін нарешті вже свій маленький косячок! Катастрофа. Найсумніший кінець подорожі в 6000 кіломентрів. Хоча... Ви бачите цих людей що продають брєлки з вежею за євро? Яка вірогідність того що вони тут продають що завгодно?... Hello. We want to buy some weed 30€ 30€?! Скажи йому шо ми вчора в Сен-Дені брали по 10€ 15€ and two bottles of beer Катіт Перемога! За секунду ми вже потиснули руки брелочному баризі і мали чудесний грамчик. А ще за хвилину крутили смачний джоінт спостерігаючи за тим як жандармерія крутить чорних. Ще за мить вже вгощали безхатченка-сомалійця. Він казав нам що вен ю смоук від ін афріка ю донт волк, казав щоб ми не їхали в Сомалі бо нас там з‘їдять крокодили чи леви. Все це в руці від видатного експонату вульгарних листівок, де після опівночі карета перетворювалась в звичайний гарбуз. О 2-й ночі нам, Les Misérables, Знедоленим, Париж показував свою студжену вулицю. Накурені і втомлені, ми повертались в парк зустріти посмішку проституток. Наш крапаль назажди залишився під Ейфелевою вежею, але ми вже не думали про це.