А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

«Обожнюю такі замовлення! Коли одні класні люди замовляють мініатюру для інших класних людей, завжди шалено радію. А тут випав справжній джекпот! Колектив видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" замовив мініатюру до дня народження їхнього директора і натхненника Івана Малковича. На фото — маленька копія їхньої відомої серії "Українська Поетична Антологія". Там кожна книжка така гарна, що хотілося відтворити її максимально точно. Тому колір кожного крихітного томика підбирався дуже ретельно, підфарбовувався, аби потрапити точно в тон. Обчислювалися пропорції, товщина. Розмір міні-книжки — приблизно 4х3 мм. Але кожна — кожна! — має сторінки та золотаві лясе, що через ті сторінки проходять. Мініатюрні томики зроблені з паперу, як книжкам і годиться. Лясе — із бавовняної нитки, розібраної на волокна та просоченої лаком. Найскладніше давався пишний зелений бант. Папір для нього оброблявся наждаком, щоб зробити його тоншим і піддатливішим. Кожен завиток формувався окремо і лише потім бант збирався докупи. Тридцять книжок (і бант!) ідеально помістилися в баночку висотою 5,5 см. Ще один цікавий момент: я працювала над цим проєктом не під музику, а під відео про книжки та письменництво. Можливо, це також вплинуло на результат. Це був кайф! А ще більший кайф — це бачити реакцію на мініатюру. Сподіваюсь, вона принесе власникові багато радості» – The Sleepy Mouse

Сьогодні день пам’яті Назара Гончара — (20.04.1964 - 21.05.2009) — одного з найоригінальніших поетів-вісімдесятників, учасника численних літературних та мистецьких проектів, співзасновника літературного гурту «ЛУГОСАД» (1984), перформера. У «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» вийшла збірка віршів Назара Гончара «Автопортрети», до якої увійшли його найвідоміші і найприкметніші твори. * * * чого ми хочемо від поезії? я — нічого от тільки щоб вона заглянувши в очі нам бачила там себе * * * чуєш? мов-чати-му *** їду трамваєм: очі — в вікно: там трамваєм їду я і дивлюсь на себе: там я прозорий видно крізь мене вулицю видно світ я усміхнувся собі і світові — і усміхнувся двічі * * * не спиться зате віршується і поки пишеться здається ого-го а зранку глянеш охо-хо * * * ВІДПИСУЮ КО' ДОСИНУ ЧИЙ ДРУГ ВАН ВЕЙ кажуть нам нам відкриті всі двері-дороги не знаю скільки суджено нам дверей а дорога — одна one way * * * (воїн) йдеш на бій, то не бійсь. воюй за двох: вітчизна й Бог

🎬«Одного разу в Голлівуді» — світова прем’єра фільму відбулася 21 травня 2019 року на Каннському кінофестивалі. Любов Квентіна Тарантіно до фільмів така велика, що жоден фільм не здатен її вмістити. Література – це чудова нагода поговорити про кінематограф на якісно новому рівні. За словами Тарантіно, роман став переосмисленням усієї історії, він розкриває подробиці з життя різних персонажів (кілька розділів, присвячені передісторії Кліфа Бута). До роману увійшли також сцени з фільму, які були вирізані. Книга була опублікована 29 червня 2021 року. За право на видання книги змагалися 10 українських видавництв. Блискучий переклад роману здійснив відомий кіноперекладач Олег Колесников, автор перекладу оригінального фільму «Одного разу в Голлівуді». У червні 2021 року Тарантіно оголосив про свій план зняти сценічну адаптацію «Одного разу в Голлівуді». Він уже написав п’єсу, дія якої відбувається в Італії. ГОЛЛІВУД 1969-го — МІСЦЕ, ЯКЕ ВАРТО ВІДВІДАТИ!

Травень є травень. І ми неповторно живі, й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки тепла подаровано цьому камінню, світла — цим вікнам, підземного тління — траві? Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів? Травня несем на собі неспокійну відзнаку: тут, між великістю каменя й малістю злаку, чи не обернеться милість природи на гнів? Скільки на наших очах облетіло кульбаб? Що залишається — стебел пусте безголів’я? Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я? Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап. Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине. Ми поспішаємо жити, немов після мору. Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору, ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне. ⠀ 📕Юрій Андрухович «Листи в Україну» ⠀

📖У книзі вибраних творів Франца Кафки — одного з найвидатніших німецькомовних письменників ХХ століття, австрійського чиновника, єврейського страдника і громадянина Чехії — подано оповідання з усіх прижиттєвих та посмертних видань, романи «Процес», «Америка» (уривок), «Замок» (уривок), а також його листи і щоденники. Це перше в Україні ґрунтовне зібрання творів Кафки, здійснене трьома знаними майстрами перекладу: Є.Поповичем, О. Логвиненком, П. Таращуком. «Кафка не любив теорій. Він говорив образами, тому що мислив образами. Образна мова була для нього найприроднішою. Навіть у так званому щоденному спілкуванні». Мало не кожне його оповідання — це метафора, яка персоніфікує внутрішнє життя предмета: і зелений безногий дракон, що заповзає в кімнату, і меч, що стримить у спині людини, котра налаштувалась на прогулянку, і барʼєр театральної ложі, що виявився довготелесим худющим чоловіком... Це — як сон, де все також незрозуміле, алогічне й водночас — незаперечне. ✨А ви читали твори Франца Кафки? Доросла серія

З Днем вишиванки! 🇺🇦Читайте книги! Носіть вишиванки! Допомагайте вiйcьку! «Я не раз чув, як хлопці говорили, по чому можна спізнати фальшивих повcтанців-перебиранців. Форма в них нова і у всіх однакова. І багато з них мають вишиті сорочки на собі. А правдиві пoвстанці не всі їх мають, а як мають, то бережуть на великий празник. І по вишиттю можна взнати, хто з якого села. Ну, і по бесіді». 📚«Око світу» і «Нічний подорожній» — романи про 14-річного Ілька, звʼязкового УПА, написані на основі реальних подій однією з найзнаковіших українських письменниць Галиною Пагутяк.

"Пан малодобрий" Володимира Аренєва мене по-хорошому здивував. Я цілком уявляю, як можна "ковтнути" товстунець на 600 сторінок у цьому світі)) Що сподобалося? 🤍 Свіжа автентична історична епоха + фентезійний світ. Тренд на середньовіччя у фентезі страх як поширений, але зображується воно зачасту пунктиром "король-меч-лицар-дама". Тут же відчувається, що автор досліджував праці про регіон, а вже потім сплів історію та фентезі в умовах міста 17ст. І на все це ми дивимося очима студента-медика, який допомагає батьку з катівською справою. 🤍 Я не очікувала, що такого занурення вдасться досягти за 250 сторінок. Після середини мені дуже кортіло залізти в шахти й впіймати кобольда за хвіст. Щоб самій переконатися, чи то все забобонні балачки відьом і шахтарів, чи кобольди зі стуканцями таки шниряють під містом 😅👌 🤍 Якість видання. Одна з найкрасивіших книжок, які тримала в руках цього року. Я вже трохи призабула, що таке грубий папір у жанровій літературі, якщо чесно)) Єдиний недолік для мене — десь посередині історії було багато інтриги (що добре), але місцями не вистачало ясності. Хотілося розуміти, за кого вболівати та на чиєму боці бути, попри те, що головний герой цього теж не розумів. Навіть якби потім ці вболівання виявилися марними)) Зрештою "справу" було розплутано, а гачок наприкінці заскочив зненацька і погнав уяву кудись у ненаписаний другий том)) Я б залюбки почитала про козацький двіж на фоні польської знаті, особливо з тим персонажем, одягом якого вʼється чи то листя хмелю, чи винограду 😏😏😏

Скільки ж клопотів може завдати одна рогата пройдисвітка! «Коза-дереза» — це справжній український народний бестселер. 🐐Хитра брехунка спробувала спершу зіпсувати життя дідові. Через це мало шкури не позбулася. Мала б хоч трохи розуму набратися. Але ж ні! Капосна коза ще дужче розгулялася і давай собі спокійненько жити-поживати у зайчиковій хаті, доводячи бідного вуханя до сліз. Зрештою, рогату пройдисвітку таки пощипали за боки. 🦞Бо на кожну таку брикулю знайдеться рак-неборак, в якого душа не з лопуцька! 🎶Славнозвісну пісеньку брикливої хитрюги співають і театрально виконують на читаннях вдома не одне покоління дітей: Я коза-дереза за три копи куплена пів бока луплена. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, – тут тобі й cмepть! 🎨 Намалював «Козу-дерезу» (з великою дотепністю) знаний український художник Олег Петренко-Заневський. А наприкінці книжки – захоплива гра! Також доступне видання англійською мовою.

🇺🇦Ці мальописи діти читатимуть з великим захопленням і проситимуть ще! І не лише діти! 🟡Чому саме про Сихів? Бо я народився тут. Сихів відіграє важливу роль в коміксі — це дім, у який персонажі хочуть повернутися. 🟡Насправді, процес створення коміксів, виглядає легше, ніж є насправді. Суть в тому, що саму історію ти придумуєш швидко. Читачі її ще швидше читають. Але створюєш ти її рік-два. Наприклад, на створення першої частини коміксу знадобилося півтора-два роки. Друга зайняла два роки, а третя — три. 🟡Четверта частина у нас може зайняти близько трьох років. Після цієї передісторії, у нас вийде частина про Їжака. Потім про Братів-Жайворонків. Поки що ми робимо приквели (передісторії) про інших персонажів і четверту водночас малюємо. 🟡«Звідки б ти не вертався, і що б не коїлось у твоєму житті… Тиша і атмосфера Сихова подарує тобі спокій і затишок». Ярослав Світ для «Сихів медіа»

Найпрекрасніша мати щаслива… Василь Симоненко ❤️ Вітаємо з Днем матері! Слухаючи материні розповіді про її життя, хотів би народитися одночасно із матірʼю, хотів би бути поряд із матірʼю увесь її вік від дня її народження — аж до того дня, коли вона передасть мені слова відомих їй народних пісень. 🌞 Дала мені мати серце — розмальованого щиглика. Василь Голобородько 🌿 Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. 🌺 Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить людей мене навчила мати І рідну землю, що б там не було. 🌞 Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати… За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. Василь Симоненко 🌸 Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене од біди вберегти. Василь Стус 🌼 Сиве поле, сивий ліс, сива тиша від беріз, а в тій тиші сива хата, а в тій хаті сива мати — сива-сива, аж до сліз... Анатолій Кичинський 🌿 Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Дмитро Павличко 🌷 Мамо, підіть, будь ласка, у поле, зловіть за крильця чи за ніжку волю і пришліть мені у конверті. Я покладу її коло себе: нехай стрекоче. Тарас Мельничук 🌺 Я йшов кривавими житами І знов піду, де гул і мла... Лиш одного я хочу, мамо, щоб ти щасливою була... Євген Маланюк 🌞 Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. Андрій Малишко 🌸 Знову наснилось дитинство, Тепле, як гарна весна. Вишня вдяглася в намисто, Мама щаслива й сумна. Дмитро Луценко 🌼 Мамо! Ти чуєш, Мамо! Тримай над нами Покров! Олександр Ірванець Українська Поетична Антологія