Ku_bo

Вже сьогодні!

одним лиш доторком губ вбиратиме всю тривогу робитиме ранішню йогу вестиме таємну гру не їстиме риби і м’яса та питиме його кров так ніжно турботливо тихо немов поцілунок в ясна поганою римою крові тут може бути любов якої утім нема між цими двома

росіяни були і є майстрами у творенні пекла. Masters of hellmaking тут з ними мало хто зрівняється. Тут вони чемпіони світу. це пекло не лише тоталітарно-суспільно-політичне. Воно також естетичне. Акустичне. Російський шансон - що це, як не акустичне пекло? акустичний хелмейкінґ і проблема освічених людей у світі, які захоплюються російською культурою, у тому, що вони захоплюються її здатністю описати пекло. В найтонших деталях. Але вони забувають, що для того, аби описати пекло, його треба спочатку СТВОРИТИ. І російська ідея полягає в тому, щоби спочатку пекло створити, а потім його ретельно описати. І набути собі славу великого реаліста. Яка вкорінена в значно потворнішій славі (для багатьох ззовні непомітної) великого садиста. і тоді виходить естетична пастка для зовнішнього спостерігача: він захоплюється, яким реалістичним є зло / пекло у умовного Достоєвського чи Булґакова. Звісно, реалістичним, бо вони ж у ньому живуть. І живуть настільки глибоко, що не бачать жодної альтернативи. І бачать світ тільки як протистояння різних видів пекла, різновидів лайна, торгівельних марок зла. У цьому загадка цього російського пекло-реалізму, інферно-реалізму: він просто зростає з реальності. І проблема в тому, що вони в цю реальність таємно чи явно закохані. Бо ж вона - їхня. Так, лайно - але їхнє, рідне і тому навіть великі проєкти творення раю (напр. комунізм) перетворювалися знову на те, на що вони і мали перетворитися в тій географії: на черговий хелмейкінґ інші культури теж створювали пекло. Але чимало з них у своїй історії з жахом озиралися назад і намагалися вигадати щось альтернативне. І тільки росіяни, озираючись назад, кажуть собі: "ні, ми не доробили. треба ще. Ще більше пекла" спасіння Європи полягало в тому, що воно вчасно вигадало чистилище. Чистилище - це таємний хід, який веде з пекла до раю. Відкриття цього таємного ходу десь у Середньовіччі (див. книгу Жака Ле Ґоффа "Народження чистилища") було для Європи важливішою духовною революцією, ніж навіть Ренесанс та Реформація. Бо воно давало надію, що не все в світі є конкуренцією між різновидами лайна. Що існує way out of hell. так розпочався великий і довгий процес європейської цивілізації, яку можна означити як hell-unmaking. Напружений процес виведення людини з пекла. На цьому шляху теж було купа пекельних помилок і злочинів, але принаймні була ціль. виведення людини з пекла - не означає стрибка до раю. Так воно не працює. А працює лише як повільний hell-unmaking. А там уже кому як пощастить. Можливо, буде рай. А можливо буде так собі, більш-менш, норм. Але принаймні не буде пекла на що росіяни тільки злісно посміхалися і казали: ні-ні, ви ще не знаєте, що таке справжнє пекло. Зараз ми вам його покажемо. Ми ж майстри у цьому. Ми - майстри подалі від "руского міра" - означає передусім уникати творення пекла. Уникати хелмейкінґу. І собі, і ближнім. Наскільки це можливо чистилище - можна. Пекло - ні. Володимир Ярмоленко

Друзі, Вінниця! 04.05 презентуємо збірку у рідному місті, спеціально з'їдемося звідусіль! Приходьте!

Каже приїду літом хату разом білитимемо як вже розквітнуть квіти я усе слухаю й кажу пальці й обличчя в сажі досі обстріли вражі до літа ще би до жити бачити знов як жито стане з зеленого житнім далі в ньому лежати не перезааяджати а рахувати боліди в серпні тут персеїди знаєш які красиві потім будемо сиві може старі будемо житимемо буденно в біленій старій хаті в квітні бузки пихаті в травні хрущі у вікна доки мої повіки ти не опустиш якось

виключно метражем будинком і гаражем верандою літнім навісом мілкою річкою лісом або скоріш підліском вудкою хлібом льоскою риб'ячою лускою довбанкою пласкою весла даруєш плесу часом міських абрикосів яблунею при дорозі вранці тінню на розі довгою і пологою дорого що і убого мильним стовпом і каменем кинутим невипадково аж до вікна сусідки спільною сходів кліткою мутагенезом дієзом жовтим кіоском преса синьою яткою посуд або іще склотара нишком сильним ударом сонця або кастетом першою сигаретою літом піском нагрітим пасом від друга спритним з чорно-білої плівки пострілом із гвинтівки в перший раз по паперу закликом про відвагу страху на противагу виходом на перерву де вже підчікують інші геть не страшніші не більші але не друзі звісно все що не тест на міцність що не в дорогу слово виконане неточно обране випадково

Важливе прекрасне https://youtu.be/DM1d9gw6tKs?si=yq-vSxfAYuZzcQfu

був понеділок не спав Христос робочий день починався в сім вода рікою лила з небес вагони йшли колесо в колесі чужую смерть відбивав хірург з таким завзяттям ніби свою бетонні поверхи сотні рук ось я приїхав і ось стою в вагон ступає його нога і за проїзд воздають мужі і порожніє перон і гам і шум і господи поможи читає сонний сусід журнал бог-син воскрес вертикально п'ять втомились ноги болить спина жінок садовить які стоять і раптом добре стає йому у цьому ранці від суєти вазон купи і прости вину сусідці в двері букет вклади підсмаж яєчню а потім тост і дим з вікна видихай під дах а у розмовах мовчи по тім нехай хоч раз омине цей шлях та понеділку вже сім годин і йде на дні великодній лік у вуса тяжко зітхає він ну не святкуйте хоча би рік в папері кава пустий перон цей людський звичай висить над ним  ходою легкою йде в метро Господь що входить в Єрусалим