Neformat.com.ua

​​Олексій Суп — давній учасник української андеграундної сцени. Він встиг побувати вокалістом у столичних скрімо колективах, відзначився у ряді готичних проєктів, а з останніх його творінь можна згадати похмурий дарк-кантрі проєкт Джонні Зашморг. У своєму плейлисті Олексій згадав ряд українських команд, починаючи від 2000-х років і звершуючи сьогоденням. Що увійшло до плейлисту: 1. Keep On Fighting — Копировать-вставить 2. Spanky Yank — Young 'til I Die 3. Время поражений — Разбиваясь о скалы 4. Humble opinion — Кто если не я 5. Обрій — За небокрай 6. Wolverine Blues — Monogamous (Drapthrone) 7. Blasphemy squad — Последний Танец Змей 8. Knifeman — Озмеин 9. Murder — Mass media Murder 10. Гніт — Антиконституційний суд 11. Old Cat’s Drama — Come and see 12. Riot on the Radio — Мы сами выбирали детали Spotify | Deezer | Apple Music | Youtube Music Детальніше про кожну пісню зі свого плейлиста Олексій розповів тут. #neformatcomua

​​#ґаваnews 11 Сьогодні до вашої уваги доволі повненька ґава за останні два тижні. І до речі, чи зручно вам читати тексти, оформлені через ТелеграФ?

​​Рецензія на Télema — Lost People Crying Loud (2020) від Єгора Фелюста ... З’явися альбом хоча б трьома роками раніше, його б рознесли через другосортність, що слухачі, що хоч трохи обізнані в жанрі оглядачі, і тим більше — досвідчені музиканти. У 2020 році грати так, як робили це blessthefall у 2007-му на альбомі "His Last Walk" або Escape The Fate у 2006 році на "Dying Is Your Latest Fashion", здається свідомо програшним рішенням. Але ні. Антураж перших робіт майспес-гуртів і часу, коли ще не до кінця спадщина Killswitch Engage змішалося з копіюванням гітари At The Gates, разом із браком чистого вокалу та аматорським екстремальним беруть своє. Про жодну інноваційність і мови бути не може, але стрибни ми в той самий портал, це був би цілком конкурентоздатний продукт. Отож, єдина цінність альбому — ностальгія. Усе, що відбувається в попкультурі, аналогічно відбивається в андеграунді. Ви тисячі разів чули про повернення синтіпопу, який не зникає з радіо та чартів; у металкорі ж, як бачимо, колесо дало оберт куди швидше, але подібно.Такий звук та сонграйтинг навряд чи буде трендом зараз і найближчим часом, але в цьому й цінність релізу — він потоне в анналах історії та буде підійматися з пам’яті, як той, що випередив свій час. ... 🎸 Читайте повну рецензію тут #neformatcomua #metalcore

​​Нові альбоми від серйозних гуртів: Cannibal Corpse показує як треба, а The Offspring - як не треба, повернення шред-супергурту Liquid Tension Experiment, black’n’roll від Bewitcher, black, garage punk та heavy metal від данців Gabestok, мелодійний blackened thrash про війну Legion Of War, класичний злий блек Spectral Wound, постметал Suffocate for Fuck Sake та хардкор самураї Bushido Code у Weekly Digest. Bewitcher - Cursed Be Thy Kingdom Bewitcher — це потужний black'n'roll. Motorhead та Venom worship? Так. Чи це нудно та знову пережовуються одні й ті самі ходи? Ніт. Bewitcher — одна з найцікавіших сучасних black’n’roll команд, гурт, що росте від альбому до альбому у жанрі, де особливо немає чого сказати нового, але, люди добрі, які ж тут хіти! Cannibal Corpse – Violence Unimagined Мабуть, найбільш комерційно успішний смерть метал гурт усіх часів, озброївшись новим гітаристом Erik Rutan (Ripping Corpse, Morbid Angel, Hate Eternal), робить те, що від них очікують, і те, що вони вміють найкраще. Обережно, від мотиляння головою під музику Канібалів шия автоматично збільшується втричі. Liquid Tension Experiment – Liquid Tension Experiment 3 Повернення після 22 років перерви Liquid Tension Experiment та водночас перший спільний альбом Майка Портного та його ексколег по Dream Theater Джордана Рудесса та Джона Петруччі, з якими він не грав разом понад десять років. Та й віртуозність тут справді захоплює! The Offspring – Let The Bad Times Roll А цим альбомом Шпинат не дуже задоволений: “Дев’ять років тому вийшов альбом "Days Go By", єдиним плюсом якого я вважав те, що у рамках туру на його підтримку The Offspring дали концерт в Києві. Тепер вийшов "Let The Bad Times Roll" і "Days Go By" видається не таким вже й поганим альбом. Можна десь підписати петицію проти нових альбомів поппанк героїв 90-00-х?“ Suffocate for Fuck Sake – Fyra Ті, хто цікавиться музикою з префіксом "пост", напевно, знайомі з музикою шведів Suffocate for Fuck Sake, для тих же, хто незнайомий, парубки замішують построк, постметал, скрімо та хардкор, до яких на альбомі "Fyra" додались також ембієнтні електронні вставки та spoken word шведською, історії реальних людей, що страждають від залежностей – ігроманії, алкоголізму, наркотичної залежності, компульсивного переїдання. FFO: Cult Of Luna, Rosetta, Zoantropy. 🎧 Більше свіжих релізів тут. #neformatcomua #neformatweekly

​​🔥 Рецензія на Merzotna Potvora — Halas Z Pekla (2020) від Шпината На дебютному альбомі на нас чекає все той самий speed metal/first wave black metal із сирим звуком, адже всі інструменти Олексій Помінчук записував на домашній студії, і він же займався зведенням, але сирість у такому металі — це в жодному разі не мінус, пісні про упирів, домовиків, пекло та здичавілих не мають звучати вилизано, це все ж таки швидкісний чорний металпанк, а не хоррор-панк чи сайкобілі. Атмосфера, яку вдається створити Merzotna Potvora — це традиційний український шинок, у якому чорти, ченці, розбійники з великої дороги та інша нечисть разом п’ють сивуху, заглядаючись на молодиць, але раптом що без зволікань схопляться за ножі та пустять один одному кров, варто лише відпустити один невдалий жарт, наступити комусь на ногу, або, боронь боже, розлити вміст чужого кухля. Можна веселитись, але треба розуміти, що в такій компанії щось завжди може піти не так. Загалом, лірично Merzotna Potvora змішує стрьомні історії в дусі українського фольклору та канонічний для жанру посил "Ні Бога, ні пана". Музично ж усе досить прямолінійно: швидкість тут на першому місці, вокал — ніби рик із пекла, а гітарні соло, радше, зловісні та заряджаючі, аніж технічні чи віртуозні. Це — насамперед рок-н-рол, музика, до якої, наскільки б ти її не любив, не можна ставитися надто серйозно, бо інакше втрачається та сама іскра. Merzotna Potvora ж грає так, що не те що іскри летять — метал палає! Альбом закривають два кавери: "Misto Prokl’att’a/ City Of Damnation" — кавер на трек із дебютного альбому олдскульного канадського спід/треш метал гурту Razor, текст до якого було перекладено українською; та "Černeć" — практично кавер на самих себе, а саме на проєкт Koza Dereza, що передував Merzotna Potvora. Обидва кавери зроблені з любов’ю, не вибиваються серед інших треків, не виглядають наче бонус-треки, які закинули до альбому "аби було". Обов’язково зацініть оригінали та порівняйте, робота зроблена на славу. ... 🔥 Повна рецензія тут #neformatcomua #blackmetal #thrashmetal

​​Якщо ви сподіваєтеся отримати чіткі відповіді й поділити картину світу на чорне та біле, то цей матеріал вам їх не дасть, бо питання розвивається прямо зараз, разом із сучасним світом, з усіма нами. Але це гарний привід замислитися і подивитися на культуру скасування у музиці під різними кутами. 🤔 Що таке Cancel culture? Cancel culture або ж культура скасування — спосіб притягти до відповідальності за правові, соціальні, етичні порушення відому й наділену владою людину або групу/бренд шляхом відмови від підтримки та / або публічного засудження, в основному, у соціальних мережах, а також відмовою від співпраці. Насамперед це онлайн-феномен, який виник декілька років тому. Сам термін почали використовувати в блогах на початку 2010-х, а в сучасному тлумаченні культуру скасування можна почати відстежувати з кампанії metoo, яка набрала обертів у жовтні 2017-го. Спочатку "скасування" використовували щодо винуватих у серйозних злочинах (як-то Гарві Вайнштайн, котрого суд визнав винним у сексуальному насильстві та зґвалтуванні). Але з часом метод кенселингу став поширюватись навіть на необережні висловлювання в соцмережах. ... 🇺🇦 Специфічні приводи cancel culture в українській музиці Як приклад яскравого та частково успішного застосування кенселингу в українській музиці можна навести ситуацію з відбором на Євробачення 2019. Тоді за результатами голосування перемогла співачка Марув та саме вона мала представляти Україну на конкурсі в Тель-Авіві. У частині суспільства ця новина викликала обурення через гастролі виконавиці в Росії та її неоднозначну позицію щодо війни на Сході, яку вона неодноразово висловлювала у відповідь на питання журналістів на пресконференціях. У результаті хвилі обурення НСТУ (Національна суспільна телерадіокомпанія України) внесла в контракт пункти, що, зокрема, передбачали відмову від гастролей у Росії. З такими умовами співачка не погодилась, а Україна відмовилася від участі в конкурсі того року. Але це ніяк не завадило у 2020-му за ту ж саму пісню, з якою Марув брала участь у нацвідборі 2019-го, отримати нагороду за "Найкращий електронний хіт" від YUNA (щорічна українська національна нагорода). Якихось репутаційних чи тим більше фінансових втрат співачка навряд чи понесла, а російські прихильники й досі залишаються ядром її аудиторії. ... 🌆 Культура скасування в андеграунді Якщо перенести фокус уваги з відомих музикантів та конкурсів у площину андеграунду, то в голову відразу приходить такий субкультурний вислів, як "відписати від двіжу", сенс якого ну дуже схожий на механізми та цілі канселенгу — доволі легко частково втратити підтримку в "тусовці" через приміряння нацистського мерчу та відвідування концертів таких гуртів, репостів невдалих жартів, хейт-спічу, а час від часу гурти навіть розпадаються через нерозбірливість учасників у виборі кола спілкування, у якому знаходиться місце для людей із нетолерантними та/або людиноненависницькими поглядами. Подібні випадки, однак, не складають великого інтересу для широких мас, а результат їхнього розголосу в Україні десь такий самий, як і в попередньому розділі — кожен, хто в курсі ситуації, формує певну особисту реакцію на інцидент, але масових репутаційних втрат людина не несе. ... ❌ Критика феномену скасування Найчастіше критика кенсел калчер стосується двох понять — "презумпція невинності" та "свобода слова". Спільнота не очікує на слідство, а деякі вчинки, що стають причинами "скасування", не перетинають межі закону. Ті, хто скасовують, часто очікують швидкої реакції, вибачень, визнання провини та майже завжди ігнорують її заперечення. Люди намагаються створити "safe space" не тільки на своїх сторінках у соцмережах, а й у всьому інтернеті. Звичайно, що розуміння "безпечного" у всіх доволі різне. ... 🛑 Дуже великий текст про культуру скасування тут #neformatcomua

​​Рецензія на Бетон — Тільки для своїх (2021) від Олександра Рожно … Якщо коротко — ніякого пафосу, просто і злободенно. Типовий панк нового часу (насправді добре забутого старого), де можна на момент прослуховування трохи розслабити мізки, відпочити від прогресивного задротського композиторства і просто покричати разом із гуртом у повітря про те, що в тебе є аж дві вищі освіти, а ти "голий, босий, простоволосий", чи про те, який же в нас в Україні хуйовий електорат, либонь хтось почує. Оскільки в їхніх, до речі, українськомовних текстах хитромудрої осмисленості не більше, ніж, наприклад, у перших класичних альбомах гурту Exploited, що насправді дуже тішить. "Ми хлопці прості, бачимо гівно — співаємо про нього", так говорить гітарист/вокаліст гурту Андрій Жолоб. Насправді такі прості тексти є соціально необхідними, тому що вони міцно врізаються в пам'ять і потім уже на підсвідомому рівні служать ілюстраціями пережитого життєвого досвіду чи закликами до дії ввімкнути мозок, коли це стає необхідним. … "Тільки для своїх" — це музика для тінейджерів, навіть якщо цим тінейджерам уже під сорок років, а то й більше. Бетон навіть не намагаються блищати своєю інтелектуальністю на загальний огляд, і це прекрасно. Втім, те, що на перший погляд здається поверхневим, зовсім не обов'язково залишиться таким при регулярному уважному переслуховуванні чи розборі. Якщо так узяти, то з комерційної точки зору Бетон могли б грати трохи легшу музику й уникати матюків, тоді б про них почуло значно більше людей, але, найімовірніше, вони б і не були тими, ким є. 🎸 Повна рецензія тут. #neformatcomua #punk

Розпаковуємо релізи українського лейбла Robustfellow. Мага‘zine Сьогодні наш експерт та дописувач Микола Мага розпакує, покаже та розповість про релізи українського DIY лейбла Robustfellow, який видає українські та закордонні гурти, а також має унікальні оформлення фізичних носіїв 👉ВІДОСІК👈 Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.

​​Норвезька готика, павер-поп з жіночим вокалом, мош хардкор, метал з синтами, "ржавий метал" про покинуте індустріальне місто, металкор з постметалом, епічний дум та інше у Weekly Digest. Årabrot – Norwegian Gothic Норвезький гурт, який вже 20 років на сцені і грає досить цікавий постпанк/шумовий рок, називаючи своїми головними джерелами натхнення Death in June, Melvins, Lee Hazlewood, The Birthday Party та Swans. Норвезька готика таки інакша. Horndal – Lake Drinker Гурт названий на честь невеликого індустріального міста у Швеції, рідного для музикантів, металургійний завод якого закрили 40 років тому і просто покинули напризволяще. Його історію вони й оспівують, називаючи свій жанр "ржавий метал", натякаючи на покинуту інфраструктуру, і звучить "ржавий метал" як дез метал, хардкор, сладж та панк укупі, злісно та незадоволено. Kauan – Ice Fleet Ви колись бачили, щоб гурт випускав разом з альбомом 40-сторінкову настільну рольову гру? "1930. Північне узбережжя СРСР. Геологічна дослідницька місія виявила флотилію, що застрягла серед льоду і наважилася ступити на її борт. Це була страшна помилка". Холодне построкове та постблекове звучання гурту має необхідну атмосферу, але й без гри тут є від чого отримати задоволення. Але за нестандартне мислення однозначно респект. Wheel – Perserved In Time Epic Doom у стилі Candlemass з альбомом цікавішим, ніж останній Candlemass (а він не був поганий). Німці Wheel видали чудового претендента на trad doom álbum of the year. І рифи, і вокал і сторітелінг – все вдається. Якщо ви любите епічну меланхолію, вам сюди. Zao – The Crimson Corridor Zao демонструє, що з металкором можна робити цікаві речі. Взявши за основу металізований хардкор, додавши в нього думу та навіть постметалу у дусі Cult Of Luna, гурт з Пітсбурга створив дуже інтенсивний, напружений і темний альбом. 🌺 Більше свіжих релізів тут.

​​Під час пандемії чи не найвразливішими виявилися українські клуби, чимало з яких закрилося. Тому ми вирішили поспілкуватися з тими закладами, які ще тримаються і якось виживають. Сьогодні про столичний Volume Club розповідає його арт-директор Ігор Настенко 🏗 Про відкриття клубу: "Якщо говорити про Volume, то у двох словах така ситуація. Був клуб Барви, котрий, я вважаю, нормально працював. Прийшов час нам робити покращення, переходити на наступну сходинку. Власне, напрацювання були, ось ми знайшли місце, яке максимально підходило, і переносились туди. Було не дуже легко: після ремонтних робіт лягаєш спати й по ногах луплять судоми. І то ми заїхали в досить підготоване приміщення. Усе прикинули, певна річ, але на практиці вийшло трішки по-іншому, як зазвичай, тому що ризики всі прорахувати дуже важко. Та в результаті дуже близькі ми були до наших розрахунків." 👩‍🎤 Про роботу з іноземними та вітчизняними гуртами: "Напевно, усе залежить від гурту, а не від того, звідки він приїхав: із сусіднього району чи пролетів 2–5 тисяч кілометрів. Але деякі особливості є. Річ у тому, що, як правило, усі закордонні гурти вже отримують якісь гонорари. Тобто везе їх, зрозуміло, організатор, а не клуб, і він же платить їм. Тому гурт ставиться до виступу, як до роботи. Вони їдуть у тур, побачили вже багато, достатньо досвідчені й більш спокійно ставляться до якихось нюансів, питань, що виникають під час процесу саундчека чи ще чогось." 😿 Про наслідки пандемії: "Стандартно хотілося б сказати: "Справи кепські". От зараз так це виглядає. На фоні того, що ми спостерігаємо, як зачинилися деякі майданчики, якщо заклад досі працює, то справи вже непогані. Зрозуміло, що важко: усі привози, великі, серйозні заходи з рекламою — до побачення. Дрібне потрошки старались зробити в рамках, не порушувати, наскільки це можливо, от і все. Звикаємо до нової реальності й рухаємося далі. Працюємо з тим, що виходить." 📜 Ціле інтерв’ю тут. #neformatcomua

​​Рецензія на Ginger Snap5 — The Beasts Came To The Town (2020) від Шермана Дрозда … Ginger Snap5 створив альбом для буденного життя у місті. Під цю музику неможливо танцювати, але можна швидко рухатися серед мурашників, поспішаючи на переповнену маршрутку після важкого робочого дня, коли сон давить, а у тебе горять дедлайни. Кожен трек доповнює урбаністичну гнітючість. Деякі критики зазначають, що в "The Beasts Came To The Town" розповідаються міські легенди. Можливо, але всі вони перебувають далеко від України та Одеси та асоціюються з Лондоном та Брейнтрі. Тому що варто розуміти контекст, коли The Prodigy обігрують туристичне хейтерство у своїх текстах. Коли ці нотки проскакують у "The Beast Is In The Town", то відразу задаєшся питанням: "Що таке Одеса, як не туризм?" Хоча це тільки мої суб'єктивні думки від прослуховування. Я не знаю, як найкраще передати дух українських міст у піснях. У цілому "The Beasts Came To The Town" можна підсумувати відомим мемом про маму, яка каже, що у нас є The Prodigy вдома. Якісний продукт, урізноманітнений експериментами. Хоча треки після багатогодинного прослуховування на репіті втрачають свій смак і починають здаватися безхарактерними, схожими один на одного. І проблема не у "замилених" вухах. Композиції наповнені чіт-кодами у вигляді характерних прийомів, які зробили The Prodigy свого часу популярними. Але все одно ти забажаєш знову повернутися до Ginger Snap5. 👹 Читайте повну рецензію та слухайте "The Beasts Came To The Town" тут #neformatcomua #electronic

​​Недавно ми розповідали про івано-франківського емо-репера Sleepy Andy та його сингл "Дзен". Хлопець слухає різноманітну музику, кайфує від експериментів та розвитку нових жанрів. Для Неформату він склав плейлист тієї музики, яка надихала його і на власну творчість. Що увійшло до плейлисту: 1. MGK — Tickets To My Downfall 2. Maggie Lindermann — Paranoia 3. BOYFRIENDZ — BFZ2 4. YUNGBLUD — Weird 5. Lil Peep — Come Over When You're Sober 6. Trippie Redd — Neon Shark vs Pegasus 7. GHOSTEMANE — Fear Network Spotify | Deezer | Apple Music | Youtube Music 😴 Детальніше про кожен альбом зі свого плейлисту Sleepy Andy розповів тут. #neformatcomua #emorap

​​#ґаваnews 10 Десята, ювілейна ґава у ваші очі та вуха. ⚫️ #electronic На лейблі Kysla Records вийшов мініальбом "Dezinfekcia" проєкту Alex Kelman. Чотири треки на перетині агресивного синтпопу та психоделік нью-вейву. Bandcamp ⚫️ #pop Німецька артистка українського походження Вікторія Міщенко випустила ЕР "Сделано на карантине" під псевдонімом Vyka. Небанальний та цікавий поп з елементами соулу, що дуже нагадує виконавицю Яну Соуле. Гіперлінк ⚫️ #altrock Лейбл элек///чество випустив мініальбом "Звёздная Пыль" свого підписанта электроник. Альтрок, поєднаний з інді та дрім-попом. Бендкемп каже, що сподобається поціновувачам Nothings. Bandcamp ⚫️ #gothic Молодий гурт Wave.X презентував другий сингл "Dancer in the dark". Це мелодік метал з жіночим вокалом, який, можливо, розвинеться у щось цікаве. Поки ж звучить доволі специфічно. Bandcamp ⚫️ #mathcore The Nietzsche анонсували на 18 квітня лайв "Bohemian Requiem: Snyder Cut", записаний під час Z Music Battle 2020. Bandcamp ⚫️ #hiphop - Нойзовий хіп-хоп сингл "Відстань" проєкту Занавіс вийшов на Erythroleukoplaria Records. Експериментальна та нетипова музика, можна сказати, все у звичних для лейбла рамках. Якщо у них ці рамки є взагалі. Bаndcamp - рома майк випустив трек "Дощик". Нагадує творчість гурту Пицца та репера Карандаш. Soundcloud - Український бітмейкер, діджей та танцюрист Charodey Jeddy, що зараз перебуває у Нью-Йорку випустив трек "In The Middle". Там бум-беп, електроніка та брейкбіт. Bandcamp ⚫️ #indie Харків’яни Busi Cama випустили альбом "Ptaha Emigrant". Це поєднання українськомовної лірики, етно-джазу та хіп-хопу. Soundcloud ⚫️ #мерч Львівський супергурт Suicideburg (Dan Stark, Raw Grip, Bokasso, Pušča, ФРН) не має записів, але має вже першу колекцію мерчу. Тираж невеликий, ціна - 250 грн. У Львові можуть передати в руки. Instagram ⚫️ #scene Цього тижня у проєкту МА|ПА одразу два випуски. Один з них про Чернігів, а герой регіону - наш новииний редактор та івент-менеджер Єгор Фелюст. Tumblr

​​Ужгородські ветерани дез-металу Soulrest не просто презентували новий альбом, але поставили собі завдання зробити його однотрековим. Чи вдався експеримент, розмірковує наш рецензент Шпинат. ... Альбом починається з напівшепоту, який створює певне напруження, після чого гримить рик і починається знайомий дез метал, але менш ніж за хвилину повертається шепіт і гітарне соло, потім до гітар та ударних додаються також атмосферні клавішні партії у виконанні Дмитра Лошака, які дуже вдало звучать у міксі, підсилюючи моторошність музики. Взагалі, впродовж першої половини композиції саме гітарні соло та клавіші найбільше мене вражали, але дуже сподобалось також невеличке барабанне соло якраз на екваторі треку. Soulrest дуже вдало додали в мелодійності, тому півгодинний трек слухати цікаво, поміж важкими шматками гурт дає слухачеві відпочити та перевести дух, особливо вдався перехід від красивої гітари в той самий обіцяний black metal у дусі Mayhem на двадцятих хвилинах треку. Soulrest змогли зробити трек цілісним, цікавим для прослуховування, з достатньою кількістю різноманітних елементів, водночас не перетворивши його у вінегрет з ідей. ... За словами музикантів, ціллю релізу було за допомогою музики й текстів передати погляд на власні страхи, фантазії, приховані бажання, нереалізовані через тиск соціуму, та заклик не боятися своїх внутрішніх демонів, говорити з ними, і так змогти змусити їх замовкнути за потреби, і, як на мене, саундтрек для розмови з демонами вийшов непоганий. Звичайно, завдання написати 30-хвилинний трек не є простим і до такого треку зовсім інші очікування, тому "Angst, Ghouls and Superstitions" — це сміливий експеримент, результат якого можна вважати задовільним. 👻 Слухати альбом та читати повний текст рецензії тут. #neformatcomua #deathmetal

​​На цьому тижні в нас занурення у глибини андеграунду. Мабуть, найвідоміший гурт у підбірці цього тижня – продуктивні хеві-металісти Haunt, але крім них на читачів чекають – два гурти по металізованому d-beat та красту: Blue Ox з США та Downwinder з Греції; speed metal по грецькій міфології від канадців Aphrodite, чорна смерть від Wode та Plaguewielder, нойз-рок It It Anita та два дуже дивні релізи: гаражний спагеті вестерн Devils Teeth та Dead Neandertals з free jazz grind! ⚫ Aphrodite – Orgasmic Glory Припанкований female fronted speed metal, Канада, грецька міфологія та ця обкладинка... Вже продано, чи треба ще шось? Учасники гурту теж цікаві – на вокалі Tanza Speed, вокалістка таких гуртів як Demona, Outline, також має власний ретровейв проєкт Konstanza, а за інструментальну частину насамперед відповідає Jo Steel, відомий шанувальникам швидкого та важкого металу серед іншого за гуртами Cannibal та Ice War. ⚫ Dead Neanderthals – Rat Licker Ми вже знайомили вас з гуртом Dead Neanderthals, що грають "heavy free jazz", коли вони випустили 27-хвилинний death/doom моноліт "Blood Rite". Цього разу ці божевільні випустили 12 коротких і мозкорозривних "free jazz grind" треків. ⚫ Devils Teeth – La leggenda di Chong Li Гаражні рокери Devils Teeth з Вісконсину випустили спагетті-вестерн оперету, присвячену Чонгу Лі, головному супротивнику персонажа Жан Клода Ван Дама у фільмі "Кривавий Спорт". КУМІТЕ! ⚫ Haunt – Beautiful Distraction Черговий альбом від невтомного Тревора Вільяма Чьорча та гурту Haunt, які лише за 2020-ий випустили 3 повноформатники. Якшо ви вже чули Haunt, то альбом вас не здивує, все-таки парубки знайшли свій шлях і його дотримуються, якщо ж це перший Haunt для вас – насолоджуйтесь, найімовірніше, це не останній раз, коли ви почуєте про цей гурт у 2021-му. ⚫ Plaguewielder – Covenant Death Гурт підкупляє своїм лого, на якому аж дві коси, й обкладинкою, на якій зображено кажана, який тією самою косою викошує людей. Актуальненько. Під обкладинкою на слухачів чекає дуже достойний матеріал, який не описати одним чи двома жанрами — тут тобі і смерть метал, і епічні хеві металічні соло, і готика, і блек і пост-щось. Очевидно, що дует з Огайо дуже любить музику, багато її слухає і вміє не лише надихатися абсолютно різними гуртами, а й вміло компонувати ці інфлуенси, створюючи унікальне звучання. Дуже цікава знахідка. 🎧 Більше свіжих релізів тут. #neformatweekly

Мага‘zine #5. Нові релізи березня: Hellfire, Mournful Gust, Spit Bile, Джоні Зашморг, Shiva the Destructor, a noend of mine Наш експерт та дописувач Микола Мага щомісяця розповідає про нові українські релізи. Ось п’ятий випуск його авторської передачі Maга'zine, записаної спеціально для Неформату. 👉🏻 ВІДОСІК 👈🏻 Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.

​​Ми практично не писали про Blood Expectoration, бо до минулого року вони тривалий час майже не виступали, а їхній поки єдиний повноформатник вийшов у далекому 2012-му. Але саме у карантинний 2020-ий команда активізувалася, старалася давати концерти, проводила репетиції, готувала новий альбом. Про це все й говоримо з вокалістом Романом Дехтярем "Я думаю, що метал в Україні на сьогодні залишається клубним явищем, стовідсотково саме метал-фестивалі, на жаль, перестали функціонувати ще до карантину, усі інші справжнім металом сильно не балували, роблячи ставку на широку аудиторію. Позитивними моментами є те, що гурти все ж таки розвиваються, пишуть якісний матеріал, який усе частіше видається закордонними лейблами, багато хто вже протоптав стежки в забугорні тури й таке інше. Рух однозначно є, релізи видаються, і той, хто в темі, обов’язково знайде щось для себе." "Наша лірична складова побудована навколо теми ненависті та зла в соціумі, різних людських пороків та їхніх наслідків, а також особистих філософських роздумів та поглядів на ті чи інші явища, з якими приходиться стикатись і проживати. Варто просто подивитися новини, й тем для лірики стає дуже багато, іноді навіть дивуєшся, звідки в сучасному світі стільки по-справжньому диких і страшних речей, де в головних ролях зазвичай двоногі прямоходячі." "Насамперед нам важливо спочатку самим зловити правильну хвилю та відірватися від усього земного в пориві виконання, ну а потім донести такі емоції, після яких у слухача не з’явиться відчуття даремно потрачених грошей та часу, а навпаки окутаність тотальними кайфами та відчуття повної задоволеності та гармонії із собою та всесвітом." 💀 Ціле інтерв’ю тут. #neformatcomua #deathmetal

​​Рецензія на Dakh Daughters — Make Up (2021) від Тихона Лютого До Dakh Daughters досить важко залишатися байдужими. Їх можна не любити через літературність їхніх текстів, відверту клаптиковість пісень і багатоголосся, у якому часом важко розгледіти драму окремого персонажа. Водночас неможливо відмовити їм у тому, що вони не просто займають свою театрально-музичну нішу, а владарюють у ній безроздільно й почуваються там впевнено та вільно … Цього разу альбом є не просто збіркою пісень, а й саундтреком до однойменної вистави. За її сюжетом всі учасниці гурту розповідають свої історії й лише після того наносять фірмовий мейк-ап на обличчя, тим самим додаючи елементу інтимності до всього дійства. Таке існування на межі музики і театру притаманне для Dakh Daughters з самого початку і тут думки публіки розділяються на питанні: а баг це чи фіча? ... Різноманітність, втім, більше стосується емоційної сфери, бо експерименти з жанровим вінегретом дівчата, очевидно, вирішили залишити в минулому (або ж навпаки, для майбутнього?) і зосередитися на процесі написання цілісних пісень. Що в них вийшло досить успішно. ... Не покинули Dakh Daughters і свою традицію анімувати тексти своїх улюблених авторів. Раніше вони це вже робили з віршами Редьярда Кіплінга, Сергія Жадана, Михайля Семенка й Павла Тичини. Цього разу ДД згадали про поета "Розстріляного відродження" Євгена Плужника й на його текст створена пісня "Galya", Ліну Костенко, чия поезія лягла в основу "Shkoda/NeShkoda", а рядки Михайля Семенка можна почути в "I Want" і "Make Up". ... Як би іронічно це не звучало, але ті самі Dakh Daughters, що колись дуже скептично ставилися до запису і випуску альбомів, видали вже третій свій повноформат і примудрилися знову показати свою нову сторону, навіть не полишаючи звичного амплуа. Цього разу пісні більш цілісні, приспіви ще саркастичніші, а також менше сліз і більше танців. Хоча танці ті подекуди й сумні, але в наш час і це вже можна вважати життєствердженням. 🎭 Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #darkcabaret

​​Учасники львівського постблекового гурту pušča не дуже активно ведуть соцмережі, люблять театралізовані виступи із закритими обличчями, мають лише кілька релізів і не дуже охоче відповідають на питання. Тому окрім гурту ми опитали і його відданих фанів, і їм було що розповісти! Ярик Гроб (Панк): "pusca—це гурт дистанцій, близьких і тривалих. pusca—це гурт обережного погляду. pusca—це гурт мікроритуалів і перевтілень-відсторонень. pusca—це гурт істеричного тупоту й неочікуваного танцю. pusca—це гурт із запахом пилу й пало санто. pusca—це гурт із прихованими лицями і відведеними поглядами. pusca—це гурт/карнавал, заплутаний і неідомий. pusca—це гурт пригаданої щирості й потрібної емоційності. pusca—це гурт для вибачень і для образ. pusca—це гурт вічного світла і вічних похоронів. pusca—це гурт внутрішньо важливих ландшафтів." Хосе: "Зараз відбувається по-суті третя спроба створити більший реліз. З попередніми цього не вдалось, бо ми не залишилися задоволеними ні тим, що нам вдавалось записати власними зусиллями, ні "фірмовим звуком", який нам пропонували люди, з якими ми працювали. Майбутній реліз складатиметься з матеріалу, з яким ми турили останній рік, думаю, його можна буде почути вже цього літа. У нас зараз є з десяток треків. Навряд чи це багато, але якраз достатньо, щоби мати можливість трошки урізноманітнювати програми виступів." Олександр Рогов (Учасник гурту Обрій): "Пуща — це феномен української важкої сцени, хто б що не говорив. Сильна подача, яка підносить у містично-трансовий гіпнотичний стан, кожного разу, як слухаєш їх наживо. Це гурт, який дуже гарно вміє в атмосферу, починаючи від зовнішнього вигляду музикантів, і завершуючи маленькими деталями у вигляді аромопаличок на сцені, відеоряду, взаємодії зі слухачами… Ну і, звісно, сама музика — це дуже якісний і цікавий атмосферний постблек метал. На жаль, поки що послухати в мережі можна зовсім небагато, але все, що є, уже давно заслухане і стало дуже близьким. Меланхолійні партії чистого вокалу Сейри особливо зачіпають." Хосе: "Візуальна складова в нас насправді невимушена й дуже практична, крім того, це додає якийсь елемент театральності як для нас, так і для глядачів. Мабуть, аура таємничості притаманна кожному з нас, тому й колективно вона присутня. Знову ж таки, так цікавіше. Наразі ми використовуємо наші виступи як основний канал комунікації, але в найближчому майбутньому сподіваємось порадувати слухачів більшою кількістю записаного матеріалу. В Інстаграмі ми лише трошки документуємо наші пригоди." 🌿 Ціле інтерв’ю тут. #neformatcomua #postblack

​​Рецензія на Severoth — Vsesvit (2020) від Єгора Фелюста "Vsesvit" — це вкрай вдалий крок у поступовому розширенні порогу входження в музику та збагаченні його інструментарієм. Подібні рухи ніколи ортодоксальними слухачами не цінувалися. ... Альбом не про рифи, це точно. Він про мелодику та не шароварний фолк-колорит. Тобто, з одного боку, тут є доволі типові запозичення елементів народної музики Карпат, є інтерпретація віршів Стуса й навіть цитати зі знакового твору "Тіні забутих Предків". З іншого — зроблено все гармонійно. Знайти горезвісне шароварне паразитування не вдасться: Коцюбинський — у якості вступу; вірші Василя Семеновича можна розчути частково й тільки за допомогою буклету; фолк перекривається ембієнтом, так і не даючи йому привернути до себе занадто багато уваги. З помічених мінусів — явні композиторські недопрацювання, які доречніше буде називати американськими гірками очікувань. Наскільки прекрасно й чарівливо звучить "Far Above the Sky" з її чіпким приспівом, настільки на її фоні непомітна "Unwritten Letters". "Emptiness" привабити увагу слухача зможе тільки за допомогою Нежевських (Neige, засновник Alcest) постблек прийомів, і то приблизно до середини треку. ... "Vsesvit" так чи інакше буде важливою віхою в розвитку проєкту. Від усталеного порівняльного образу незайманого зимового лісу, депресивного ембієнту й такого ж вокалу, Severoth відійшов. Зараз це щось більш приземлене і від того — близьке слухачеві. Куди простіше асоціювати себе з конкретними речами, ніж з уявними. Зимовий ліс у кожного свій. Северот досяг на п’ятому альбомі унікального звучання, що виокремлює його серед тисяч гуртів. Це не його творчість у собі може зберігати спадщину Burzum, Summoning або Darkspace. Це на Северота тепер будуть дивитися й робити як він. Впевнений. 🌑 Читайте повну рецензію тут. #neformatcomua #blackmetal