9-й Армійський Корпус СВ ЗСУ

Воїни «Спартану» – найкращий танковий екіпаж НГУ 💪🇺🇦

Мавпа злізла з дерева. Мавпа знайшла дрючок. Мавпа побачила unknown device. Мавпа спробували збити невідомий пристрій гіллякою Результат - закономірний: еволюція росіянина закінчилась тільки-но розпочавшись. Мінус один окупант на рахунку ББС "Перун"

Головна сила нашого війська полягає в людях. Кожен військовий 228 ОБМЗ щодня виконує свою справу заради спільної мети. Тут важливий абсолютно кожен внесок. Хтось тримає позиції, хтось відповідає за забезпечення, а наші зв'язківці безперервно з'єднують ці елементи в одне ціле. Завдяки їхній роботі підрозділи чують одне одного та діють злагоджено. Армія тримається на персональній відповідальності кожного воїна. Ця щоденна праця створює єдиний живий організм нашої оборони.

🍂 ОСІННІЙ СЕЗОН СТАЛЕВОЇ ВЛУЧНОСТІ: РАХУНОК ЗНИЩЕНИХ ОКУПАНТІВ ПЕРЕВАЛИВ ЗА СОТНЮ! 💥 📍 Покровський напрямок. Осінні тенденції ефективності та сталевої результативності тривають: цього тижня втрати живої сили ворога вже на кілька десятків перевалили за сотню. ⚡ Спроби противника прорватися на швидкості — на мотоциклах, авто чи квадроциклах — розбиваються об нашу оборону. 🔥 Усе горить однаково добре. Краще б розверталися й бігли у зворотний бік гасити пожежі у своїй москві.

Микола на позивний «РЕМБО» у цивільному житті працював у сфері будівництва за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення він ухвалює рішення повернутися додому та добровільно вступити до лав Збройних сил України. Його бойовий шлях розпочався з підрозділу ППО та піхоти, а далі — сержантські курси й служба у танковому батальйоні 142-ї окремої механізованої бригади. Сьогодні він виконує завдання у складі Сухопутних військ — найчисельнішого виду ЗСУ. За час військової служби Микола пройшов крізь безліч випробувань: від опанування важкої бронетехніки до складних бойових виїздів. Один із найважчих моментів стався під час нічного виходу, коли їхній танк підбили. Попри смертельну небезпеку, екіпаж не залишив пораненого командира — побратима врятували та евакуювали. Головна мотивація Миколи залишатися у строю — рідна країна та сім'я, а його історія — про вірність побратимам, мужність і віру в перемогу.

ВСТАНОВЛЕННЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК ГЕРОЯМ 155 ОМБр Бригада розпочала встановлювати меморіальні дошки полеглим воїнам. Найближчими днями з'являться ще кілька. Перші дві — на честь ВОЛОДІНА Олександра Володимировича та ВІЛЬХОВОГО Віталія Леонідовича. Їх встановлять у Павлограді, на фасадах шкіл, де навчалися Герої. Дошки школам передали заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу підполковник Віктор Клочко та начальник секції цивільно-військового співробітництва майор Сергій Мельничук. Олександр і Віталій захищали рідне місто в прямому сенсі: наша бригада закриває ворогу шлях й в напрямку до Павлограда. У відео про Олександра розповідає його хрещена. Вшанувати Віталія прийшла його мама. Тепер їхні імена щодня бачитимуть ті, кого вони захистили. Діти, які щоранку заходитимуть до цих шкіл, знатимуть імена тих, хто боронив мир їхнього міста. Вічна шана нашим Героям.

🇺🇦 Спортивний гарт захисників продовжується. В 162-ій ОМБр відбулися чергові змагання - Кубок військової частини зі стрільби з лука. Захід відбувся за активної підтримки Федерації стрільби з лука України. Перед початком турніру учасники пройшли детальний інструктаж та провели тренувальні стрільби, використовуючи сучасне високоякісне обладнання. Повне забезпечення всім необхідним дозволило кожному учаснику зосередитися на стрільбі та отримати максимальне задоволення від безпечного й комфортного занурення в новий вид активності.

Бійці ББпС «Оріон» 40 ОБрМП знищили ворожий танк Т-72 та гармату Д-30! Наші оператори БПЛА на Донбасі виявили ворожу бронетехніку та завдали точного удару. 🦈💥

Здобич хижаків за тиждень. Чергова порція роботи нашого батальйону. У кадрі — те, що ворог намагався сховати, замаскувати чи швидко протягнути через нашу зону відповідальності. Всього уражено 110 цілей.

Сюрпризи з неба: як «Хижаки висот» мінують шляхи окупантам. Дистанційне мінування — це тихо, непомітно і смертоносно. Поки ворог розраховує на «безпечні» тилові маршрути та логістичні артерії, наші бійці перетворюють їхні дороги на суцільну пастку.

23 кілограми їжі, котра приготовлена з особливою любов’ю! Стільки може важити одна посилка на позицію, яку Альона та Світлана готують для військовослужбовців свого дивізіону. За цією цифрою цілий день біля плит, сковорідок і пакувального столу.

💪Сила воїна – у стійкості

У Рівному родинам полеглих воїнів 42-ї окремої механізованої бригади передали заслужені державні нагороди. У церемонії взяли участь представники 42-ї бригади та Рівненської обласної державної адміністрації. Разом із рідними вони вшанували пам’ять захисників, які віддали свої життя за Україну. Для кожної родини ця нагорода — значно більше, ніж відзнака. За нею — життя людини, її шлях, побратими, родина та мужність, яку вона проявила, захищаючи Україну. Жодна нагорода не здатна замінити близьку людину. Але наш обов’язок — берегти пам’ять про полеглих, підтримувати їхні родини та продовжувати справу, за яку вони віддали найдорожче. Пам’ятаємо кожного. Шануємо кожного.

НРК допомагає евакуювати поранених із небезпечних ділянок, не наражаючи на додатковий ризик тих, хто йде на допомогу. Технології, які працюють заради головного — врятувати життя. Працюємо. Рятуємо. Повертаємо своїх.

Ідеальних умов не існує. Працювати треба з тим, що є. Повне відео дивись за посиланням: https://youtu.be/_gYMMPIn35U

Дронами вибиваємо ворожі антени. Розвідуємо та знищуємо артилерію, бронетехніку, засоби підвозу противника. Щодня уражаємо укриття з російськими окупантами.

Скільки коштує танк, чи можна поморгати дальнім і скільки людей туди реально влазить? У відео механік-водій танку із позивним «Хома» відповідає на найабсурдніші та найцікавіші запитання про Leopard 1A5.

КОП — водій 153-ї ОМБр, забезпечує побратимів на позиціях провізією, проводить ротації, вивозить поранених: таких місій у нього по чотири на день. — Інколи справляюся за пару годин, інколи — набагато довше. Ворожі FPV, міни та арта — кожен свій виїзд КОП називає везінням. — Колись натрапили на «ждуна»: машині — капець, ми, на щастя, вціліли, з місця так званого «ДТП» вибиралися пішки три години. Росіяни — хитруни: проробляють у небі різні маневри, залітають із неочікуваних напрямків. КОП спокійний, стриманий, усміхнений. — Стараюся себе не накручувати, переживання виснажують, а робота відповідальна — хлопці на мене розраховують. У цивільному житті КОП займався системами безпеки: сигналізація, відеонагляд. Жартує: якби на війні камери зафіксували всі його порушення ПДР, то мав би купу штрафів. Точну кількість своїх виїздів за два роки служби, як і точну кількість авто, на яких він із побратимами працював, боєць підраховувати не береться.

«Краще повернутися туди, де хочеш служити, поки вибір не зробили за тебе»

Наталія знає, що означає чекати на звістку про зниклого безвісти. Знає і про військовополоненого з власного досвіду. Її син служив у Маріуполі. Після виходу з міста він потрапив у російський полон. Але перші 64 дні Наталія взагалі не знала, де її дитина і чи жива вона. Увесь цей час жінка шукала будь-яку інформацію: розібралася, хто за що відповідає, до кого з яким питанням звертатися. Переглядала фотографії та відео, зверталася до відповідних установ, перевіряла кожну звістку, яка могла привести до сина. Через 64 дні він зміг зателефонувати сам. Сказав, що живий і перебуває в полоні. Наталія згадує, що навіть голос сина після пережитого змінився настільки, що ледве його впізнала.