Геннадій Труханов

І як вам?

Наші освітяни - це справжні герої, як і наші лікарі. Вони не втекли, вони залишилися в Україні, у своєму місті, і в надскладних умовах війни продовжують навчати та виховувати майбутнє нашої країни. Для мене особисто вчитель - це «друга мама», людина, яка не просто дає знання, а формує особистість. Протягом усіх 12 років на посаді міського голови для мене було принципово важливо дякувати вчителям за їхню щоденну титанічну працю, створювати гідні умови та щиро вітати їх із професійним святом. Особливо зараз, коли тимчасова влада міста вирішила просто проігнорувати День вчителя. Я переконаний: це свято має відзначатися і в місті, і в усій країні попри все. Тому разом із командою ми організували для наших вчителів тепле свято на природі. Скористалися чудовою погодою, щоб подарувати їм хоча б кілька годин справжнього відпочинку без політики та тривог: варили юшку, смажили шашлики, співали пісні та просто щиро спілкувалися. Дякую вам, дорогі вчителі, за вашу відданість професії та любов до наших дітей. Ви робите неймовірну справу. З Днем вчителя!

Напередодні Дня вчителя привітав Ніну Іванівну Бондаренко - одну з найдосвідченіших вчительок Одеси. Вона присвятила викладанню майже 50 років. Зараз навчає дітей мистецтву та розповідає їм історію мистецтв у Ланжеронівському ліцеї. Ніна Іванівна - талановитий педагог, та захоплена своєю справою людина. Її випускники досі пригадують неймовірні уроки, присвячені рідному місту, і багатоденні походи , під час яких вивчали історію і культуру. Крім того, це справжня берегиня історії нашої Одеси. Її чоловік, Аркадій Кремер, був багаторічним заступником директора Всесвітнього клубу одеситів, його імʼя носить конкурс на краще знання історії міста серед школярів, а сама Ніна Іванівна пише книги про Одесу. Було дуже приємно поспілкуватися та отримати в подарунок від вчителя примірник книги, співавторкою якої вона є. Близькі справедливо називають її справжнім бійцем. Під час нашої зустрічі на питання про справи вона відповіла дуже чітко і по-одеськи: «Опустити лапки? Не дочекаються!». Вітаю в особі Ніни Іванівни всіх одеських освітян! Дякую за вашу багаторічну працю, енергію та відданість Одесі!

Сьогодні - день тих, завдяки кому ми взагалі маємо можливість зустрічати новий день, обіймати своїх дітей, ходити знайомими вулицями та чути шум нашого моря. Кожен наш відносно спокійний ранок оплачений надзвичайно високою ціною. Надлюдськими зусиллями, щоденним ризиком, здоров'ям та, на превеликий жаль, життями найкращих синів і доньок України. Світла пам'ять кожному полеглому воїну. Дорогі наші Захисники та Захисниці! Ті, хто просто зараз тримає зброю в руках в окопах, хто перебуває на бойових чергуваннях або відновлюється у шпиталях. Від імені всієї нашої великої одеської родини - низький вам уклін. Ви є нашим надійним щитом, нашою безумовною гордістю та єдиною надією на вільне майбутнє. Бажаю вам лише одного, але найголовнішого - обов'язково повертайтеся додому живими і неушкодженими. До своїх родин, до матерів, які не знаходять собі місця від тривоги, до дітей, які так сильно на вас чекають. Нехай вас оберігають молитви мільйонів українців. З Днем захисників і захисниць України!

Ми відкрили спортивний зал для наших ветеранів. До речі, це перший такий простір в Україні. Проєкт вдалося реалізувати завдяки спільній роботі Національної федерації таїландського боксу, Всеукраїнської профспілки захисників України та громадської організації «Тінь». На відкриття завітав мій друг, командир спецпідрозділу ГУР «Артан» Віктор Торкотюк. Свого часу саме вихованці нашої федерації муай-тай склали основу цього підрозділу, тому для нас це справді одна велика родина. Разом ми створили місце, де ветерани можуть тримати форму, відновлюватися та просто тренуватися поруч із побратимами. Для членів профспілки та ветеранської спільноти всі заняття тут абсолютно безкоштовні. А те, що поруч із ними в залі займатимуться діти та молодь - це найкращий спосіб виховати патріотичне та спортивне покоління. Дякую всім організаціям, які долучилися до створення цього простору, який вже працює на Європейській 8/10.

Партія «Довіряй ділам» продовжує оновлення свого депутатського корпусу. Про це заявив голова постійної комісії з питань освіти, спорту та взаємодії з громадськими організаціями, керівник фракції «Довіряй ділам» Олег Етнарович. За його словами, минулими вихідними партія провела чергові збори, на яких ухвалила рішення про відкликання 11 депутатів - шістьох депутатів Одеської міської ради та п’ятьох депутатів Одеської обласної ради. «Партія має працювати як єдина команда. Якщо хтось не виконує взятих на себе зобов’язань, ми маємо законне право оновлювати склад депутатського корпусу й давати можливість працювати тим, хто готовий працювати на благо Одеси та області», - зазначив Олег Етнарович. Він також повідомив, що процес відкликання депутатів оскаржувався в судах, через що процедура заміщення мандатів була заблокована. 21 вересня апеляційний суд ухвалив рішення, яке усуває ці перешкоди та дозволяє продовжити процедуру відповідно до законодавства. Після завершення необхідних процедур мандати мають перейти до наступних за черговістю кандидатів у виборчих списках партії. Окремо Олег Етнарович звернувся до секретаря Одеської міської ради, виконувача обов’язків міського голови Ігоря Коваля. «Ми завжди виступали за конструктивну і результативну роботу депутатського корпусу. Напередодні попереднього засідання ми чітко пояснювали свою позицію та причини, через які не могли брати участь у голосуванні. Для нас принципово важливо, щоб депутатський корпус працював у законному полі, а рішення міської ради були юридично захищеними», - наголосив він. За словами Олега Етнаровича, після усунення юридичних перешкод необхідно якнайшвидше повернутися до повноцінної роботи міської ради. «Ми наполягаємо на скликанні сесії міської ради у найкоротші терміни. В Одесі є багато важливих питань, які потребують рішень. Місто має працювати, а депутатський корпус - виконувати свою роботу перед одеситами», - підсумував керівник фракції.

Сьогодні у міській клінічній інфекційній лікарні відкрито повністю оновлене дитяче відділення. Хоч я зараз і не на посаді, але мені надзвичайно приємно і тепло на душі бачити, як цей масштабний проєкт втілено в життя. Це результат великої праці, і я пишаюся тим, що ми це зробили. Інфекційна лікарня - найстаріший лікувальний заклад міста, заснований ще герцогом Рішельє понад 200 років тому. Це наш головний форпост захисту від небезпечних хвороб. І ми свого часу поставили принципову мету: перетворити її на сучасний європейський медичний центр. Згадайте, який величезний шлях ми пройшли, починаючи з 2015 року. Ми не зупиняли роботу стаціонару ні на день, але крок за кроком системно модернізували лікарню: Відкрили сучасне приймальне відділення та власну ПЛР-лабораторію. Капітально відремонтували корпуси, створивши нові боксовані палати. Ми гідно витримали найважчі часи пандемії COVID-19: оперативно розгорнули кисневі станції, кріоциліндри, забезпечили лікарню апаратами ШВЛ експерт-класу. Зробили лікарню автономною: за підтримки ЮНІСЕФ облаштували власну артезіанську свердловину та встановили на корпусах сонячні батареї. І ось тепер - фінал робіт у дитячому корпусі. Від старої будівлі 1974 року ми залишили лише тримальні стіни. Все інше було переплановано та збудовано наново. Тепер тут 82 ліжка в комфортних напівбоксах. Тут працює спеціальна система зворотної вентиляції, яка блокує поширення інфекцій. Ми вперше змонтували в корпусі ліфти та забезпечили повну безбар'єрність. Наші діти лікуватимуться в найкращих та найбезпечніших умовах. Я хочу сказати величезне «ДЯКУЮ» всім, хто доклав до цього руку. Дякую будівельникам за якісну роботу. Низький уклін нашому медичному персоналу, який щодня, попри сирени, безсонні ночі та виклики війни, рятує життя одеситів. І, звичайно, я щиро дякую всій моїй команді. Без вашої принциповості, високого професіоналізму та безмежної любові до рідного міста цей проєкт просто не міг би бути реалізований.

Сьогодні - День воєнної розвідки України. Це свято людей тиші та результату. Без зайвих слів і дешевих понтів. Вони завжди бачать і знають усе. Друзі! Ви - справжня гордість і еліта нації. Ваша робота наводить жах на ворога і викликає велику повагу не тільки в українського народу, а й по всьому світу. Бажаю успіху в кожній бойовій операції. Головне - завжди повертайтеся додому живими. Разом ми обов'язково переможемо це зло. Слава воєнній розвідці України!

Попри важкі випробування, страшну війну та безсонні ночі, наші одеські традиції залишаються незмінними. На запрошення одеситів, був дуже радий завітати до справжнього одеського двору на нашій колоритній Молдаванці. Тут влаштували неймовірне свято до Дня міста! Люди самі облаштували цей крутий двір, вклали в нього душу та наповнили справжнім затишком. На столах - традиційна одеська їжа: тюлечка, фірмові хрустики, помідорки та кавун, усе як має бути. Навколо лунає музика, сусіди танцюють і щиро спілкуються. Мабуть вперше у житті підіймав келих із юхою за рідне місто! Ми всі майже не спали ніч перед днем міста через російські атаки. Але саме в цьому і полягає наша унікальна сила - збиратися разом, накривати спільний стіл і підтримувати одне одного. Саме так ми й живемо в Одесі. Мені ніколи не соромно зайти в будь-який наш двір. Я є частиною нашої великої родини. Дякую вам за неймовірне тепло, гостинність та позитив. З Днем міста, мої дорогі одесити!

Відзначили День міста також і в Пересипському районі. Був дуже радий бачити знайомі обличчя. Сьогодні нам усім потрібні такі теплі зустрічі. Вони дають сили триматися і йти далі. Я завжди був, є і буду поруч. Незалежно від посад чи чиїхось політичних забаганок. Я народився тут і назавжди залишуся тут. Бажаю нам нехай скоріше закінчиться ця страшна війна і наступе мир у нашій Украіні. Ми обов'язково вистоїмо і переможемо російське зло. Наша одеська родина є найміцнішою!

За доброю традицією ми у День міста увічнюємо памʼять людей, які зробили для нашого міста дуже багато. Тих, хто творив його історію і прославляв Одесу на весь світ. В Літературному музеї ми відкрили меморіальну дошку Леоніду Ліптузі. Саме йому належить ідея та реалізація нашого славетного Саду скульптур і експозиції «Одеський двір». Леонід Вікторович був людиною, яка щиро, віддано і безмежно любила Одесу. Він не просто знав про наше місто все, він глибоко відчував його душу. Це був справжній творець, людина високої культури, у просторі якої наша історія буквально оживала. Я дуже вдячний родині Ліптуг. Дякую дружині Тетяні Іванівні за наш літературний музей, яки вона багато років очолює. Дякую за те, що вони із Леонідом виховали прекрасного сина Івана. Людину, яка так само живе Одесою і з якою мені пощастило працювати разом. Впевнений, що діти та онуки гідно нестимуть пам'ять про Леоніда Вікторовича. Ми маємо зберегти весь наш неповторний колорит, нашу самобутність та унікальність. Як це робив Леонід Вікторович. Тому що Одеса - це найкраще місто у світі.

З Днем міста, з днем нашої мами! И другой никакой мамы нам не надо!

Починається новий навчальний рік. І я вітаю одеську освіту, вчителів, вихователів, діточок, батьків з цим днем. Вже декілька років сирени і вибухи не дають нам урочисто, як звикли, великими шкільними родинами зустрічати малечу на порозі школи , але ми з командою зробили все можливе, щоб у наших дітей були умови для навчання. Більше 150 укриттів, доплати освітянам і технічним працівникам, створені в закладах освіти Пункти незламності, додаткові джерела живлення - все це результати невтомної праці тисяч одеситів. Наші діти здобувають знання важкою ціною. Через безсонні ночі. Іноді без світла і тепла. Але вони досягають висот, підкорених тільки тими, хто вміє долати труднощі. Концентруватись на головному. Щиро і віддано любити свій дім, родину, свою Одесу і Україну. Тож бажаю всім, хто сьогодні поспішає почути перший дзвоник, вдалого нового навчального року, нових перемог, міцної дружби! Дякую за можливість нашим дітям навчатись у себе вдома Захисникам. Нехай небо над нашою країною нарешті буде чистим і мирним. А батьки тривожаться тільки за шкільні успіхи своїх дітей. З Першим вересня, Одесо!

На запрошення голови Асоціації колишніх вʼязнів гетто і нацистських концтаборів Романа Шварцмана побував на конференції організації. Був дуже радий бачити нашу одеську інтелігенцію. Це люди, які є не просто історією нашого міста - вони є його душею та совістю. Роман Маркович для мене - це абсолютний приклад великої людини. Пройти через найстрашніші випробування Голокосту і зберегти в собі стільки любові до життя, стільки світла та вміння прощати - це неймовірна сила духу.

«Тоді Гітлер хотів вбити мене за те, що я єврей. Зараз Путін намагається вбити мене за те, що я українець».

У цих словах Романа Шварцмана - уся суть нашої сьогоднішньої боротьби. Я пишаюся тим, що всі ці роки ми працювали пліч-о-пліч. Разом ми втілили надзвичайно важливі проєкти, щоб зберегти памʼять для майбутніх поколінь: оновили меморіальний комплекс на Прохоровському сквері, відкрили Алею Праведників світу, підтримували наш Музей Голокосту. Та завдяки допомозі Німецького уряду планували створити меморіал «Проти забуття», реалізації якого завадила повномасштабна війна. Бо народ, який не памʼятає свого минулого, не має майбутнього. Щиро дякую єврейській спільноті за ту колосальну підтримку, яку я відчув сьогодні. За кожне тепле слово і за вашу мудрість. Ми завжди будемо поруч.

Сьогодні в Пересипському районі особливе, дуже тепле свято. Великою одеською родиною ми вітали першокласників із прийдешнім навчальним роком. Поруч зі мною були люди, які піклуються про дітей не за посадою, а за щирим покликом серця. Ми разом робили і робимо все можливе, щоб дитинство наших малюків було щасливим, незважаючи на війну. І я щиро пишаюся тим, що завдяки принциповій роботі нашої професійної, закоханої в Одесу команди, майже кожна школа міста сьогодні готова працювати очно. Дорогі наші першокласники! Вчіться із задоволенням, отримуйте найкраще від вчителів і щодня радуйте батьків своїми новими знаннями та успіхами. Я твердо вірю, що на вас чекає світле та мирне майбутнє. І ви обов'язково будуватимете його тут - у нашій Україні та в рідній Одесі!

Сьогодні ми попрощалися з Дмитром Танцюрою. Провели в останню путь не просто колегу, а дуже близького друга і важливу частину нашого життя. Дімо, дякую тобі за все. За мудрість та щиру любов до Одеси. Спочивай з миром. Світла пам'ять…

Дуже важка звістка для всієї нашої команди. Не стало нашого колеги, соратника та друга Дмитра Танцюри. Дмитро щиро любив Одесу і віддавав багато сил заради її розвитку. Його досвіду та виваженості нам дуже бракуватиме. Мої найщиріші співчуття рідним, близьким та колегам. Світла і вічна пам'ять...

На запрошення мого друга, командира спецпідрозділу ГУР МО «Артан» Віктора Торкотюка, відвідав 10-й ювілейний турнір Ліги професійного самбо, який відбувся в Одесі. Цей спортивний вечір був повністю присвячений воїнам «Артану» - еліті нашої розвідки, людям честі та залізного характеру, які просто зараз виконують надскладні бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. Для мене честь бути дотичним до створення та роботи цього підрозділу. Планувалося, що ювілейний турнір пройде на стадіоні «Чорноморець». Війна внесла свої корективи в масштаби та локацію, але вона не здатна зламати нашу волю. У рамках турніру пройшов благодійний аукціон, кошти з якого будуть спрямовані на підтримку наших Сил оборони. В субботу ми бачили незламність українського духу на турнірі з муей-тай у Вінниці, а вчора - на татамі в Одесі. Вдячний організаторам за високий рівень проведення заходу, спортсменам - за видовищні поєдинки!

Тридцять п’ять років нашої Незалежності. Для нас - це життя і наш єдиний правильний шлях. Ми часто говоримо про рідне місто. Але сьогодні ми як ніколи відчуваємо: наш великий дім - це Україна. Від сходу до заходу, від півночі до Чорного моря. Ми всі різні, але єдині в одному — ми хочемо жити на своїй вільній землі. Цю свободу тримають на своїх плечах наші воїни і кожен, хто щодня працює заради країни. Ми знаємо точно: немає вільної Одеси без вільної України. Бо це - наша спільна відповідальність. З Днем Незалежності, Україно!

Як засновник та почесний президент Української національної федерації таїландського боксу, я мав честь бути присутнім та нагороджувати переможців на грандіозному турнірі у Вінниці. Понад 30 років тому, коли ми тільки створювали нашу федерацію, мета була чіткою - вивести українських бійців у світову еліту. Сьогодні я дивлюся на ринг і бачу: ми не просто закріпилися в еліті, ми диктуємо її рівень. Цей вечір став знаковим для всього українського спорту. Адже сам турнір у Вінниці - це масштабний старт новоствореної професійної ліги таїландського боксу Artan Fighting Series. Вдячний за це моєму другові, командиру спецпідрозділу ГУР МО «Артан» Віктору Торкотюку. По суті, хлопці роблять повноцінне відновлення професійного муей-тай в Україні. Наша федерація розпочала офіційну та тісну співпрацю з цією лігою. Відтепер бійці мають потужну платформу для побудови професійної кар'єри та змагань за титульні пояси найвищого рівня. Для мене надзвичайно цінно бачити такий підхід організаторів. «Артан» піклується не лише про своїх побратимів на полі бою, а й стратегічно вкладає ресурси в майбутні покоління, які будуть професійно та з гідністю представляти Україну на світових аренах. Це справжній державницький підхід. І, звісно, наша безмежна вдячність тим, завдяки кому ми маємо можливість жити, проводити змагання і перемагати - нашим захисникам на передовій. Велика подяка організаторам та учасникам за цей вечір. Українська школа муей-тай продовжує свій впевнений шлях. Пишаюся нашими! 🥊