УПЦ Національний Щит🛡

Бойова бригада ЗСУ подякувала дітям недільної школи Воскресенської парафії Острога за допомогу та малюнки. Недільна школа при Воскресенському храмі міста Остріг на Рівненщині провела благодійний ярмарок, на якому зібрала грошову допомогу для ЗСУ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. Разом із коштами, зібраними на ярмарку, вихованці Воскресенської парафії надіслали Захисникам України свої малюнки. Отримавши допомогу, воїни однієї із бойових бригад звернулися зі словом подяки до настоятеля Воскресенської парафії міста Острог протоієрея Віктора Земляного. «Дуже дякуємо Вам, дітям і прихожанам за допомогу та малюнки. Кошти будуть використані для придбання комплектуючих до FPV дронів», – написали Захисники отцю Віктору. Священник також розповів, що один із військовослужбовців поділився враженнями від дитячої творчості. «Переглядаючи малюнки, наші воїни самі раділи, мов діти», – передав слова Захисника отець Віктор. У єпархіальній пресслужбі зазначають, що подібні благодійні заходи на підтримку ЗСУ відбуваються у Рівненській єпархії на постійній основі. Зокрема, від початку повномасштабного російського вторгнення парафії Рівненської єпархії провели сотні благодійних ярмарків на підтримку ЗСУ.

Ділимось думкою доктора Богословських наук і Священника УПЦ з Бельгії, Василя Максимішинеця, щодо ситуації з митрополитом Іонафаном. Ми з ним згодні. З його допису, мовою оригіналу: Несколько дней назад митрополит Тульчинский Ионафан (Винницкая обл), приговоренный к 5 годам заключения, оказался в России. Он был освобожден в рамках обмена на несколько украинских военнопленных и доставлен в Москву «на лечение». Изначально новость вызывала двоякие чувства. Но вчерашнее видео владыки Иоанафана с патриархом Кириллом расставило все на свои места. В Москву забрали своего, пропели ему дифирамбы и вручили награду за верность. Это не был побег от преследований украинской власти, а возвращение к тем, кого он по-настоящему считал своими. Это чистое предательство украинского народа и украинской Церкви. Митрополит открыто признался, что в Украине он боролся за единство с РПЦ. «Патриарх Кирилл глава всей Русской Церкви, поэтому не посрамить ваше имя было моей задачей и моим сопротивлением злу». Митрополит счастлив находиться «в святом месте со святейшим патриархом» с человеком, который благословил войну, по благословению которого на оккупированных территориях российские правоохранители пытают мирных жителей и священнослужителей УПЦ. Год назад митр. Ионафан присягал в любви к Украине и в своих стихах называл ее матерью. В своем видео- обращении он называл Украинскую Церковь независимой и цитировал блаженнейшего Онуфрия про объединение в любви к Украине. Посмотрев два заявления митр. Ионафана, каждый может сам сделать выводы о его нравственности. В этой истории я больше всего обеспокоен, как эта ситуация отразится на УПЦ. Своим поступком митр. Ионафан подтвердил обвинения украинских правоохранителей. Это удар по УПЦ и по всем невиновным клирикам, которые страдают от преследования.

❗️Завтра, о 27.06.2024 року о 14:00 в Північному апеляційному господарському суді, що вул. Шолуденка, 1 відбудеться судове засідання по справі щодо виселення Монастиря! Просимо святих молитв!

Чудово, що хоч військовополонених наших повернули. Гідні сини нації заслуговували бути визволеними з ворожого полону.

Гонимий за віру Христову. Чи не за віру?

В звʼязку з ситуацією навколо Митрополита Іонафана згадав про більш глобальну проблему, про яку вже досить давно почав думати. Одразу скажу, що не хочу нікого образити, просто бажаю висловити своє особисте бачення з цієї теми і подивитись які можуть бути контраргументи у тих з Вас, хто не згоден зі мною. Мова буде йти про «толерування малодушшю й слабкості серед християн». Тобто, коли ми починаємо брати за принцип, що здатись християнину в складній ситуації, або відмовитись від визначеного йому шляху мучеництва є нормальним. Тут також дуже важливо розуміти, що мова йде не про конкретні особистості, адже ми знаємо, що будь-який гріх, хоч це навіть вбивство, не ставить хреста на людині і може бути прощений, якщо людина кається. Тут мова йде про розуміння, що гріх є гріхом, а не нормою. Читаючи Священне Писання, я робив тверді висновки щодо певних чеснот, які там звеличуються, а саме - готовність до самопожертви, відданість Богу й добру, сміливіть, принциповість, тощо. В Біблії і християнській практиці є десятки особистісних прикладів, що уособлюють їх від Макковеїв і Давіда до апостола Павла і безпосередньо самого Господа Бога Ісуса Христа, який заборонив захищати себе своїм учням й жертовно пішов на хрест за наші гріхи. З іншої ж сторони, на прикладі народу Ізраїля, що йшов за Мойсеєм пустелею, ми можемо бачити, що Господь навіть здатен карати за прояви малодушшя й невпевненості в Творці. Також ілюстративний в контексті питання, сюжет зі зреченням Апостола Петра. Хоч ми й бачимо, що Господь ніби реагує на цей факт смиренно, не засуджуючи особистість самого Апостола, втім саме зрічення тут аж ніяк не представляється нормальним, а скоріш як тяжкий гріх, до якого може бути розташований навіть найбільш розуміючий, за що зрадивший Петро потім дуже кається і переживає. Вищезгадане для мене й створює образ того, яким є християнство. Істинна віра, гідна того, щоб за неї гинути, страждати, або подібно Давіду, кидатися в бій з ворожим Голіафом, що раціонально не залишав би тобі й шансу здолати себе. І в той же час це релігія любові і милосердя, адже навіть той, хто поступився, завжди може бути прощений, оскільки «хто без гріха, хай кине в Христа каміння». З іншого боку, яким християнство поставало б перед нами на практиці, якби кожен другий вчитель, що вчить нас істині, в моменті б виявлявся малодухом, не здатним перенести ніякі випробування за те, в що вірить і чому вчить інших? Розказує на проповіді «смерті не слід боятись, бо є Царство Небесне» і сам же цього Царства Небесного боїться більше ніж безчестя й ганьби. Повторюсь, тут не питання до подібних конкретних вчителів, а до нас, які замість того, щоб сказати «це ненормально», навпаки виправдовують гріх словами «кожен з нас на його місці міг би вчинити так само». Може й міг би, але це теж було б погано, а тим паче це погано в контексті людини, що має великий духовний сан і частково репрезентує свою релігію. Це стосується не тільки ситуації з Митрополитом Іонафаном, в останній треба ще знати напевно, чи не хотів він цілком добровільно, щоб його обміняли в РФ, може тут мова йде і не про малодушшя, а про зраду своїй Церкві. В нас є й інші подібні приклади, де наші священнослужителі не дуже гідно проходять подібні випробування, або бояться зайвий раз бути поміченими і тому утримуються від активної підтримки своєї Церкви в складній ситуації, тощо. Конкретизувати не будемо, замість цього пропоную розглянути проблему «малоддушя серед християн» і його виправдовування у вакуумі.

Наша думка - якщо все дійсно так, якщо ситуація ще не розвернеться якось інакше, то це ганебна ганьба для УПЦ, нажаль. Більш ніж очевидно, як цей факт стануть використовувати вороже налаштовані до нашої Церкви сили, адже кращого підігрування пропагандистській тезі, що «УПЦ=РПЦ» складно й вигадати. Іонафан сильно підставив УПЦ цією своєю згодою на обмін з РФ. Останній шанс якось спробувати нівелювати шкоду Церкві від цієї ситуації, якщо Церковне керівництво відмежується від рішення Митрополита й засудить його. Підтвердить, наприклад, що Священний Синод не благословляв його на подібне. Якщо ж керівництво УПЦ ще й промовчить, зробить вигляд що нічого не відбулось - це буде катастрофа. Сподіваємось що катастроф ніяких не буде. Щодо Митрополита Іонафана, він сам виніс собі вирок і підтвердив всі ті звинувачення і закиди йому в проросійськості. Тут мало що можна додати. Тези, ніби, ієрарх зробив це «вимушено», «через страшні катування», «через те що мав проблеми зі здоровʼям» не виправдовують його вчинок. Адже навіть якщо все було саме так, це все одно прийняте рішення Іонафана - віддати перевагу своєму здоровʼю і комфорту над вірністю своїй Церкві і її благополуччю. В такому випадку, останнє і є його зміст як високопоставленого священнослужителя. 🛡УПЦ Національний Щит 🛡

Митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Єлецьких) погодився на свій обмін в Росію. Раніше засуджений за «виправдовування агресії РФ і працю в її інтересах», ієрарх УПЦ в ході переговорів погодився, щоб його обміняли в Росію. Як зазначається, про це клопотав особисто Патріарх Кіріл "Найближчим часом ієрарх, який гостро потребує лікування та медичної реабілітації, прибуде до Москви", - йдеться в повідомленні». Наш коментар щодо ситуації буде згодом.

«Доки ти просто говориш на цю тему, ми нічим не відрізняємося: цивільні, військові, всі приблизно однакові — в кожного свої переконання, конфесії, якісь претензії. Та коли дійшла справа до мого звернення на захист митрополита Мелетія та архімандрита Нікіти, і коли це діло набрало обертів, у батальйоні мені сказали: "Нащо ти це відеозвернення зробила, ти нас опозорила". Тому що вони інших конфесій і їм "соромно", що вони в цьому батальйоні. Не хотіли навіть, щоб я жила в одній хаті разом з ними. Так і сказали: "Для неї місця немає". А один священник моїй найкращій подрузі сказав, що йому всіх військовослужбовців шкода, а мене ні, бо я сама на фронт пішла. Це чути було дуже боляче. Виходило, що скрізь я чужа. Можливо, про це не треба писати...» *** А ви відчували себе чужим скрізь? Що робити з цим відчуттям чужинства? Нашій сьогоднішній героїні дякуємо за сміливість і відвертість. Якщо ви ще не читали сьогоднішній текст Діалогу, не пропустіть⬅

У Києві вперше з початку повномасштабного вторгнення РФ пройшов гей-парад, зібралось близько 500 учасників, включаючи декількох відомих ЛГБТ-військових. Столична влада закликала киян продемонструвати свою підтримку та толерантність. Паралельно свою протесту акцію провели активісти за «традиційні цінності», представники правих організацій, що переважно складають діючі військові. Коментуючи тезу, що серед ЛГБТ-активістів теж є особи, що беруть участь в бойових діях, протестуючі поставили риторичне питання: «В них тисячі, а нас сотні тисяч. Чому меншість знову диктує свою волю більшості?». Від лиця нашого телеграм каналу «УПЦ Національний Щит» хочемо висловити щиру вдячність усім, хто відгукнувся сьогодні і прийшов на протест, організований правими організаціями. Дякую Вам, що віддано стоїте на захисті традиційних цінностей та здорового глузду, наочно демонструючи, що в суспільстві є й змістовний голос «проти» подібних гріховних речей.