Адвокати подають в Європейський суд заявляючи про катування Воїна.
Катування того, хто своїми діями рятував наші життя, хоча мав всі підстави не йти на війну, бо має трьох малолітніх дітей і дружину з інвалідністю.
Він жив роботою і працював на благо України.
Наш борг перед ним і його сім'єю, яка майже не бачила батька, що рятував світ, встати в стрій і боронити пана Романа.
І нема ніяких АЛЕ.
Неодноразово доведено, що він невинен! Неодноразово приїздили Генерали давати свідчення, що він виконував наказ, а не діяв, як придумали прокурори і підлаштували під це свої копії-фальшивки-папірці, оригіналів яких нема і ніколи не буде. Тільки суд не слухає Генералів, а останній раз навіть зачинив залу суду під час повітряної тривоги не випускаючи нас навіть до туалету, бо боялись, що Генерал Ганущак прориватиметься в зал засідань і дасть свідчення, що раз і назавжди знімуть з Героя всі звинувачення і підозри. Як тоді виконати накази ОПи?
Толпи охєронців привозять під кожне судилище. Ми нарахували 5 різних служб в повному екіпіюванні, озброєних як в фільмах про спецназ.
Вони всі мають бронь від окопів. І більшість з них після засідання, наслухавшись правди, відмовляються штурхати Героя і вести себе з Воїном так, як того хоче продажна і зрадницька ОПа і Єрмак.
Деякі мої відео з цього ганебного суду розходилися мільйонами репостів. Мені присилали озброєних чоловіків, які погрожували і вимагали, щоб я припинила висвітлювати це судилище. Поліція не хотіла приймати мої заяви про погрози, потім все ж прийнявши, відмовлялась реєструвати їх в єдиному реєстрі і чинила купу проблем, повідомляючи нелюдам мою адресу і паспортні дані.
Мене запрошують давати інтерв"ю про цю справу - я не дуже вмію і не знаю, чи гарно справляюсь. Але я не можу мовчати і дозволяти це свавілля.
Дякую всім клієнтам, що з розумінням ставились, до того, що я не завжди на зв'язку, бо на суді в Героїв.
По-чесному я декілька клієнтів втратила через ці судилища. Всі звикли, що я є і готова працювати без вихідних і вночі, коли кому зручно.
І мені було боляче їх втрачати. Не лише як клієнтів, бо не зробили бронювань, але є й ті, що видалились з друзів чи навіть забанили мене...
Для мене були важливі ці люди, але їм потрібна була моя цілковита і повна присутність на кожному моменті... А я могла лише уривками... Не так як раніше.
Вдячна партнерам, що з розумінням ставились до моїх прохань видати раніше документи чи оформити щось поза планом, бо ми їдемо на суд.
Деякі не розуміли, але робили. Деякі підтримували. З декотрими прийшлось розірвати відносини, бо вони й досі вірять, що владу потрібно підтримувати, що б вони не витворяли.
Сміялась, як пишу одній дівчині про візи, а вона не відповідає. Я знову пишу, а вона каже: "Слухай, я ж тебе читаю, то наче поспілкувалась в реалі і забула відписати в месенджер!"
Я раніше ніколи нічого не забувала - не вела щоденника, не записувала справ, бо в мене банально не вистачало на всі справи за день листків.
Друг Санька постійно казав:
- Якби я вже не зустрів мою кохану Маринку, я б одружився на тобі, Дубровська! Бо ти ж ніколи нічого не забуваєш і голова не болить!
Війна змінила все - і голова почала боліти, і забуваю багато чого (знаєте скільки за останні 2 роки я втратила квитків до театру, на читання віршів чи просто оплачені курси, про які я не згадала чи згадала надто пізно?)
А найголовніше... Найголовніше, що мого друга Саньки нема - закатували нелюди.. І Маринка теж в іншій країні - не пише і не спілкується, бо надто боляче все...
Якщо я про щось забула - дьорніть мене і не ображайтесь.
Я відчуваю, що перетворююсь з вогника на попіл і нема тому ради.
Надто багато останнім часом я плачу..
Надто багато новин, які не можу озвучити...
Дякую за обійми - знаю вони обов'язково будуть. Хай навіть подумки.
Дякую, що ви всі в мене є!
15.05.2024 Київ