Вірші для Бога

Ніколи не судіть чуже життя... Вам всеодно його не зрозуміти... Не міряйте на себе те взуття В якому вам по праву не ходити... Не кидайте комусь каміння вслід Усі ми в цьому світі не безгрішні... І хтось піде на Захід, хтось на Схід... А про гріхи спитає нас Всевишній. Ніхто із нас не жив без помилок... А той хто падав, з інших не сміється. Усім би нам засвоїти урок, Що все колись тим самим обернеться. © Катерина Рабчун-Мосійчук...

ПОТЯГ ЖИТТЯ.... Потяг життя курсував по дорозі. Багато людей в ньому їхало там: І діти, й дорослі, турбота й тривоги По всьому салоні звучав шум і гам. І різні розмови проносились тихо, Крізь вікна і стелю лунали вони. Комусь радість в серце, комусь тільки лихо Вони доставляли як тільки могли. Цікавить робота, яка там зарплата Та ні не підходить, мені замала. Таку щоб на море й квартиру придбати Я кращу знайду, сказала вона . Так так усе правильно ви зрозуміли: Спочатку кар'єра - вже потім сім'я. Для чого тягар цей з собою носити? Та це особисто думка моя... - Я до церкви сьогодні іду. Ти зі мною? - Та ні, не моє це, - озвався сусід. Посада його була непростою. А що ж скажуть люди? - звучало услід. Лунали розмови, вже потяг не їхав, Лиш один пасажир стояв біля дверей . Він мовчав тільки сльози капали тихо, А серце стискалось за всіх тих людей. Всі штовхали Його, всі Його виганяли, Не хотіли послухати, в серце впустить. Бо любові Ісуса вони ще не знали І не вміли вони, так як Бог наш любить. Без Христа в житті цьому усі заблукали Куди їхати вже той потяг не знав. І як тільки Ісуса слова пролунали: Я ж за всіх, любі друзі, за вас помирав... Вмить покрила вже тиша розмови холодні, Серце билось сильніше ніж зазвичай. І за всіх друзі вас кров текла з рук пробитих, - Ісус голосніше вже вдруге сказав. Хто почув ці слова, той змінився для неба. А хто ж ні - свій він шлях сам вибирав. Та цей голос сьогодні лунає й для тебе - Ти задумайсь, щоб потім не постраждав. Бо як тіло погублять - душа буде з Богом Коли ж душу вкрадуть вже не вернеш назад. А ще поки потяг життя твого їде Посади за кермо Ісуса ти сам. І побачиш, як візьме за руку тебе Він І лиш разом ви будете стежкою йти. Доведе до мети, бо веде Бог до неба Та дорогу ту зможеш лиш з ним віднайти! © Kyzmich Viktoria @poesiaGod

Притулюсь молитвою до неба Притулюсь молитвою до неба І в безмежжі сили зачерпну, Тіні смутку віджену від себе І свою спокутую вину. Світло в душу вихлюпнеться тихо З келиха зірок, ясне тепло, Витіснивши сумніви і лихо, Покладе знак ласки на чоло. В світлі неба — Боже милосердя, Провідний із мороку ліхтар. Я впущу його до храму серця — Хай розпалить дивний віри жар. З нею в сяйві Божої любови Радісно в блаженство неземне Я у шатах праведних Христових Увійду, як викличе мене. Полечу-полину над землею, Наче вільний легкокрилий птах. І душа засвітиться зорею Між світил у вічних небесах. ©Мирослава Данилевська-Милян @poesiaGod

Сьогодні день вам усміхнувся Промінчик ніжно доторкнувся Зігрів ясним теплом своїм Сьогодні день всміхнувся всім. Хай буде далі все чудово Щоб через рік вітали знову. Хай Бог завжди оберігає, Благословіння посилає! Будуйте плани на майбутнє І мрії хай будуть присутні А Бог скерує всі події І задуми, і ваші мрії. Якщо йти з Богом по житті То допоможе у бутті. Підтримає, покаже, все розкаже. І вислухає вас в тиші. Вітаю з цим чудовим днем! Бажаю, щоб співали ви пісень! Схід сонця радо зустрічали, І Бога завжди прославляли! #З_днем_народження

Подяка Богу за життя, за радість, За милості його і благодать! Із днем народження вітати раді, Нехай Господь усе потрібне дасть. Зростайте у його благословенні, Нехай оберігає Вас від скверни. У мирі з Господом живіть так гоже На ниві Божій кожен день і час, Нехай гріхи здолати переможе, І переможцем зробить Вас! #З_днем_народження

З днем народження вітаємо, Хай Господь благословляє. Стежкою веде благою, Буде лагідним з тобою! Хай життя буде чудовим, Кожен день щось буде нове. Поруч будуть рідні люди, Лад Господній буде всюди! #З_днем_народження

Християнські привітання з днем народження З днем народження вітання! У Христі — лиш процвітання, Дух Святий нехай прилине, Благодать пришле єдину, Аби жити у Христі, Бути гідним на путі, Із гріхами в перемозі, Щоб зростати в славнім Бозі! #З_днем_народження

ХТОСЬ СТУКАЄ В ДВЕРІ Ти чуєш? Хтось стукає тихо у двері І ніжно говорить тобі: "Відчини!". Не час, аби знов поринати у сни, То кличе тебе Сам Господь до вечері. Не хочеш вставати... Чому зволікаєш? Біжи, а не йди чимскоріш до дверей! Сьогодні Ісус ще чекає тебе, Чи встигнеш колись відчинити, не знаєш. Багато роботи... Пізніше відчиниш... Звичайно... А в кого роботи нема? У клопотах різних минає життя, А Бог все чекає тебе за дверима. Той стукіт легенький ти чуєш не вперше, Не раз намагався іти до дверей, Та, жаль, хтось завадив тобі із людей, І ти заглушив голос Божий у серці. Сім'я і робота, проблеми суспільні, Чуть-чуть відпочити - і часу нема, І ти вже не чуєш той поклик Христа, І так непомітно змовкає сумління. Господь ще чекає, коли ти озвешся, І стукає ніжно, щоб ти відчинив, Бо Він силоміць не бажає ввійти, Як серце твоє непорушна фортеця. Хоча "Відчини" вже не раз прозвучало, Вечеряти з Господом ти не спішиш, Це довго тривати не буде, збагни: Багато покликаних, вибраних - мало. Бо прийде той час, як захочеш устати, Та ти побіжиш вже до інших дверей, Почуєш: "Ніколи не знав Я тебе", І двері спасіння замкнуться назавжди. В останній момент вже життя не змінити, Кричати і стукати буде дарма, Якщо не озвався на поклик Христа, То й Він не захоче тобі відчинити. Багато людей двері серця замкнули, Гадають, що їм непотрібний Ісус, Невірством будують від Нього стіну, Живуть, ніби голос Господній не чули. І думають Бога таким обдурити: Йому тільки крихти, найкраще - собі, І жити для себе отут на землі, А вже на кінець своє серце відкрити. Не потім, не завтра, а треба сьогодні Христу відчинити, щоб Він увійшов, Життя незбагненне, не знає ніхто, Як прийде для кожного вирок Господній. Ти чуєш цей стук? То Ісус тебе кличе, Лише не вагайся, до Нього іди, Жаліти ніколи не будеш, збагни: Життя із Христом кожну мить дивовижне.

Залишитись Господеві вірним "Будь вірний аж до смерті, і дам тобі вінець життя" Об. 2:10 Те, про що я хочу розказати, Трапилось давно. Це був той час, Коли за Христа ішли страждати, Навіть смерть приймаючи не раз. Було дуже холодно надворі. Снігові замети - де не глянь. Аж блищали від морозу зорі. І цю ніч обрали для знущань. Групу християн на лід штовхнули. В них забрали одяг і взуття, Щоб нікчемними себе відчули І щоби злякались за життя. А вони стояли. Від морозу Аж біліли. Може, й плакав хтось, Та відразу замерзали сльози. Їх побачити катам не довелось. Враз у небо здійнялася пісня Про Христа, Його святу любов. І хоч воїни гукали злісно, Та крізь ніч лилася знов і знов. Міцно взявшись за замерзлі руки, Всю любов до Господа несли. І не слабли пісні тої звуки, А щораз сильнішими були. Вже й солдати добре перемерзли. Щоб зігрітись, розвели вогонь. Раптом один з них, найбільш кремезний, Рот прикривши рупором долонь, Гучно мовив: "Хто з вас хоче жити, Нехай змовкне та іде до нас. Зможе він біля вогню сидіти. Швидше думайте, поки є час!" Обірвалась пісня, бо відразу Після слів тих із плачем один Вигукнув таку болючу фразу: "Я вже більше не християнин!" І побіг скоріше між солдатів До вогню, ховаючи лице. Як же вони стали реготати: "Хто з вас другим зважиться на це?" Ну а ті розгублено мовчали: Розірвався їх братерський круг. Боляче було, хоча і знали, Що не кожен міг знести наруг. Тільки як же буде тепер жити Він, що зрікся в мить оцю Христа? Ще ж лишилось трохи потерпіти, І Господь зніме цього хреста... Заспівали знову. Дуже тихо. Голос в кожного із них тремтів. Серед вигуків й гучного сміху Вже не чути було пісні слів. І тоді, наперекір усьому, Кинув зброю молодий солдат. Все, що з теплого було на ньому, Зняв і від своїх ступив назад. "Моє серце відтепер не з вами. Я так хочу бути серед них!" Повернувся й босими ногами Впевнено пішов в холодний сніг. Він з'єднав собою їхнє коло, Посміхнувся щиро і сказав: "Треба, щоби спів такий ніколи,- Чуєте?- ніколи не змовкав!" Знов лилася пісня. В ніч летіли Невимовна радість і хвала. І була в тій пісні дивна сила, Що над смертю всіх їх піднесла. *** Залишитись Господеві вірним. Що б не сталось, все перенести. Все прийняти з рук Його покірно І без нарікань йти до мети. Не зректися у важкі хвилини. Не засумніватися у Нім. Не забути, що Він не покине, Бо назвав уже дитям Своїм... Дай нам, Боже, так життя прожити, Все тримати міцно, що Ти дав, Своїм місцем в Церкві дорожити, Щоб до Себе потім Ти прийняв. 20. 07. 2016

Пам'ятай, що Бог любить тебе, Нехай навіть і сонце зайде, Нехай зорі погаснуть, і стане пітьма, Але Бог буде поряд, Він сила твоя. Пам'ятай це ти навіть тоді, Коли грози пройдуть у душі, Коли відчай холодні вітри принесуть, Коли радість і мир за моря віднесуть. Пам'ятай, коли горе в житті будеш мать, Коли гіркі плоди доведеться збирать, Коли спалахи болю обпалять тебе, І пісками пустелі дорога пройде. І, коли зі слізьми будеш лан засівать, Пам'ятай те, що з радістю ти будеш жать, Зі снопом золотистим до Бога прийдеш, Якщо лише із Ним все життя проживеш. Пам'ятай, що Бог любить тебе, Він крізь бурі життєві усі проведе. В небі зорі запалить, дощі розжене, І у сонячнім сяйві до тебе зійде. Автор невідомий @poesiaGod