⋆ 𝐌𝐢𝐝𝐧𝐢𝐠𝐡𝐭.𝐜𝐨𝐦 ⋆

Їх розмова була прісна, Синір в чомусь когось звинувачував та кричав незрозумілі речі. Ахен мовчки слухав, а потім підійшов до нього впритул та вийняв десь зі свого одєянія папіпець... Після чого сказав що може допомогти йому вибратися звідси. Той одразу замовк. Одночасно читалося на його обличчі "це мабуть якийсь жарт, да?", а одночасно щира зацікавленість. В чому суть угоди власне... Ахен відкриває портал і забирає Синіра разом з собою назад в Пекло та буде його наставляти. Але з другого причитається повести за собою нижчеастральних демонів, тобто стати другим Адамаром, і остаточно відмовитися від своєї світлої сутності. Так скажем... Синір стане ледь не рабом нижчих демонів. Буде повністю їм підвладний (але це все подавалося так, наче він стане богом і королем) І ясно що він погодився. Все чого йому хотілося — вибратися з цього кошмару. Підвох зрозумілий став набагато пізніше... Контракт був підписаний його кігтем вмоченим у власну кров.

І десь в ті ж часи... Він познайомився з Меліссою. Ну як сказати познайомився) Йому періодично треба було приходити в центр Мердаласа здавати звіти чи відвідувати якісь події, і в якийсь момент вона за ним почала сталкерити. Чому? Ну по - перше він дуже красивий ☝️ По - друге загадковий ☝️ (буквально ніхто нічого про нього не знав та і не хотів знати бо всі демони кончені т.д.т.п.) Але згодом просто спостерігати їй набридло та вона вирішила з ним заговорити. Умовно... Стояв Синір на зупинці (да, в Пеклі є автобуси, і там також душно) та чує як до нього звертається неприємний та різкий... Жіночий голос. Він опустив голову вниз та побачив її широко усміхнене їблище. Йому здалося що це просто черговий обдовбаний житель і повністю ігнорував будь - які її слова чи дії. Але Мелісса була дуже вперта та переслідувала його всюди, допоки Синір не втомився та не спитав що вона від нього хоче.

У них зав'язалася розмова. Він сказав що працює на Диявола, вбиває істот в обмін на визволення і все. І ще... Він навіть не представився) Тобто якийсь період вони спілкувалися не знаючи імен одне одного, бо просто забули про це. Мелісса його "дивний мужик" називала, а Синір "та сама дівчина яка пристала до мене". Ну що ще сказати... З часом Синір їй відкривався, показував різні місця, і навіть вивів на поверхню (але ненадовго бо там Ізотлеві гори та мороз -50°). А вона... Показувала йому самі гидкі сторони місцевого життя. Деградація та абсолютний гедонізм. Постійно давила на нього щоб той разом з нею курив травку, коловся, їбався, вбивав заради веселощів, а не тільки тому що "треба" і так далі... Описувати це все стає важко, бо в житті Синіра пішли різні гілки: 1. Служба на Диявола. 2. Біганина за артефактами та спроби здобути повагу нижчеастральних демонів бо у нього контракт з Ахеном 3. Приколи з Меліссою 4. Ну і якась оця частина де він просто самотній ходить та думає про все, шукає відповіді на свої питання + думає про Котарда (він НІКОЛИ не забував про нього, не дивлячись ні на що. Все ще вірив що робить все це заради нього... Та вони колись знову зустрінуться)

Коли Ахен відкрив портал то вони дійсно опинилися в Пеклі. Синір повернувся до нього та спитав "Що далі?" Все в його очах виглядало як якийсь сюрреалістичний сон, він до кінця не вірив що справді виліз... Ніхто його не спробує вбити чи згвалтувати поки той заснув зарившись в землю, та і зариватися більше немає необхідності... Ахен одразу озвучив все що тому треба зробити, а потім додав що він завжди поруч, і якщо виникнуть проблеми чи питання, то достатньо лише в думках покликати його. АЛЕ. Ахен не може прямо вмішуватися в життя. Тобто якщо Синіра будуть вбивати, то він нічого не зробить... Тим не менше він не виконував свої обіцянки інколи, міг його обійняти чи щось таке, чи там не докладав пізніше нижчим демонам про те що Синір порушує правила. Було якесь співчуття наче, не дивлячись на те що у Ахена взагалі нуль емоцій та почуттів, але тут роль грає той факт що він сам має душу, і колись був таким самим як Синірчик, да. Тобто оці примарні залишки "людськості", як би воно не звучало. Він мудрий, багато чого вміє і вся хуйня, але не повністю нижчеастральний демон. І навіть коли діло доходило до харчування (а харчуються вони переважно нижчими енергіями, типу біль, страх і т.п.) то він ніколи нікого не катував спеціально. Максимум це з'явитися як галюн та щоб хтось просто обісрався від його зовнішнього вигляду... Чи там страждання які відбулися не по його вині, умовно тварина в лісі помирає і він її біль їсть. Бо взагалі нижчі демони обожнюють катувати, доять істоту наче корову. Перше що Синір зробив — побіг в багрову башню. Він ніяк не міг пробачити Адалайзера за цей пиздець куди він його відправив та збирався помститися. Коли ж він на самий верх прокрався то там, в коридорі його сам Адалайзер і побачив. Він був здивований якщо не сказати в шоці, бо подумав що Синір дійсно виправився та виліз звідти? Що світла сутність перемогла короче. Він підійшов ближче (зі зброєю в руках звичайно, він ніколи її не випускав бо тюремщик жеш), і Синір на нього напав. Вони ще в процесі битви балакали між собою, але йому взагалі не хотілося відповідати на питання, а лише вбити. До речі його навички виживання дали про себе знати, бо він став дуже прудким та від всіх взмахів списа мансіл. В кінці кінців він зміг вихопити у Адалайзера його зброю. Останнє що той сказав, що Синір зробив неправильний вибір та світло все одно переможе його. Після чого... Його просто пронизало немов черв'яка. Коли Синір обернувся то побачив Фідель та Верітаса, які прибігли на шум. Це були його головні помічники. Синір пройшов повз них, а ті і не наважилися зупинити його. Навіть більше скажу, вони потім перейдуть до нього. Впринципі ніхто не хотів його карати, бо Адалайзера все одно вважали зрадником, і імперці дуже зацікавилися цим випадком... Їм хотілося знайти цього демона, подивитися йому в очі. Хто він такий? Але Синір не планував поки що ставати знаменитим. Він повернувся до роботи на Диявола та писання катехізису (хто забув — книжка де він розписував свою релігію), в чому йому допомагав Ахен та наче дитинку змушував вчитися. Якщо так казати... То він став фактично батьківською фігурою для нього. Такий собі "папа" який про нього специфічно, але дбає. А ще Синір знову почав носити свій злоїбучий червоний хрестик. Єдине що відрізняє його зовнішність "до" та "після" пустошів/безодні це подраний одяг та більш пустий вираз обличчя.

Написав мільйон тексту, а сюжетка майже і не здвинулася з місця лол. Саме цікаве далі так - то... Спробую якісь норм картинки намалювати та мабуть через пару днів продовжу. Не хочу надовго закидати(

Йшов час (правда там він по - іншому йде). Коли Синір в черговий раз рив яму та догризав чиюсь ногу то побачив щось схоже на нього самого. Йому здалося що це за ним прийшов його двійник, і закляк просто. Але це був не він... А Ахен. Вони зустрілися поглядами. Синір зненацька почув голос, хоча фігура навіть не кліпала очима. Вона сказала що знає про нього абсолютно все та вже деякий час спостерігає. Йому це начебто було зрозуміло, але з іншого боку він просто продовжував рити землю і шипіти. Тоді Ахен відійшов назад та почав чекати коли той згадає що вміє балакати. Декілька тижнів приблизно він ходив за Синіром та нагадував тому про його сутність, і одного разу він все ж таки заговорив.

Арт не пов'язаний з тим що я пишу, але їбанца присутня, тому вставлю 😘 Ще подумавши Синір вирішив що може йому просто треба прийняти якусь сторону? Спочатку пробував молитися, згадував там Котарда знову ж таки, але це наче не мало жодного ефекту, просто самонавіювання. Він потім істеричив, бився головою об землю, роздирав себе на шматочки, воскресав, ну і все по колу... Пізніше він вирішив прийняти те що нижче. Тобто так само вбивати та їсти всіх довкола, позбутися почуттів, моралі і т.п... Це йому вдавалося, але не щиро. Все звелося до страху і якоїсь шизи в яку він вірив. Ще у нього значно втратилося почуття власного "я" через повну ізоляцію від нормального світу фактично (до того він нічого не відчував же, і відповідно не страждав особливо). Якщо він думав про це, то називав себе безіменним нічим. Ідея про божественність розтанула та зникла.

Перше що Синір побачив відкривши очі — пустота. В моменті подумав що це і є оте "ніщо" під капюшоном долі, але ні. Це було "небо" (в нижчому астралі немає неба, лише стелі печер). Коли він підняв голову, то в ту саму секунду його охопив дикий жах, якого він не відчував тисячами років. Всюди лазили тварі що лише невтомно пожирали одне одного. Він був білим, а білий це самий ненависний колір всіх нижчих створінь. Через це за ним розпочалася погоня. Він навіть не думав битися з ними, як мінімум тому що був страшенно наляканий. В кінці кінців його спіймали та зробили те, що роблять зі всіма. Розірвали на шматки. А потім Синір відкрив очі знову. І знову... І знову це не закінчувалося. Тим не менше здаватися він не планував, і потихеньку впадав в божевілля намагаючись знайти вихід. Він - то знаходив, але це були просто переходи в інші виміри. Деякі спокійніші, деякі навпаки, але однаково по своїй суті жахливі. #лор

Завтра лор ☝️ Хто не в курсі або все забув є тег відповідний, можете по ньому пройтись.

#трейд з челом в тамблері. Взагалі він скетчевий типу