Аналітика Куща

Полный пазл тактильного ощущения войны сложится, когда в РФ объявят мобилизацию, закроют границы и поставят на паузу выборы. Вот когда это произойдет, мы и получим важнейший аналитический индикатор: временное измерение разницы потенциалов Украины и РФ. Скорее всего, политический режим и характер жизненного уклада в РФ в соответствие с условиями войны окончательно сформируется в 2027 году. Если это произойдет, мы узнаем временной индикатор разницы потенциалов. И он составит примерно пять лет. В таком случае, структурные проблемы в РФ по причине войны, вероятно начнутся не ранее 2032 года. Это может создать вероятность формирования плана войны командой Вэнса в период его первой каденции (2028-2032), если его, конечно, изберут. Этим объясняется и изменение его риторики. Прогнозы завершения войны в горизонте 2028-2029 базируются на оценках более длительного временного индикатора разницы потенциалов Украины и РФ (возможно, он оценивался в Вашингтоне на уровне 10 лет и более), что делало вариант "кнута" крайне сложным в реализации. Но разница потенциалов в пять лет - усиливает вариант "кнута" и ослабляет вероятность варианта "пряника". Ключевым моментом тут станет фактор мобилизации в РФ и изменение жизненного уклада российского общества и трансформация политического режима для правящих элит: произойдет это в 2027 году или нет. И это объясняет и кажущийся парадокс: почему Путин до сих пор не объявил мобилизацию в РФ (за исключением "разовой" в 2022 году, которая и была вызвана минимальным разрывом в параметрах обученного мобрезерва между Украиной и РФ на начало войны). Ответ понятен - данное действие сформировало бы крайне узкий временной индикатор разницы потенциалов между Украиной и РФ и оголило бы уязвимость России в ходе длительной войны. Потому что чем короче разница потенциалов - тем выше финансовая и военная поддержка Украины со стороны Запада и наоборот.

Саммит НАТО - "дипломатические маски" сброшены. Если максимально упростить, то в 2025 году Трамп попытался применить "пряник" для приостановки дрейфа Москвы в сторону треугольника КНДР - Китай - Иран и превращения оного в четырехугольник. Но пряник в виде Анкориджа и частичного снятия санкций не помог. В принципе, модель Анкориджа морально устарела уже при ее создании. Модель Анкориджа могла сработать в 2022-м году, но в 2026-м - она воспринималась как досадный анахронизм. Поэтому теперь Трамп будет пытаться достичь стратегическую цель США с помощью "кнута" - новой эскалационной волны. Цель прорисовывается следующая: экономический кризис в РФ должен вызвать провал пропутинских партий на выборах в Думу или даже сорвать выборы как таковые. По задумке команды Трампа - это чревато для РФ социальным кризисом, потом политическим, что в итоге приведет к перезагрузке российских правящих элит и их "дрейф от Китая". Речь, конечно, не о замене "Путина на Шойгу", но ход мысли понятен. США "добрым словом и кольтом" пытаются разорвать четырехугольник Китай - КНДР - РФ - Иран. Перефразируя не политкорректного сейчас классика: "Четырехугольник будет выпит! Будь он параллелепипед, Будь он круг, едрена вошь!" Но для нас и вообще для аналитических оценок "войны на истощение", важно понимание "вектора разницы потенциалов", а разница потенциалов как скалярная величина, показывающая работу поля по переносу заряда, как известно и вызывает то самое "напряжение". Из физики мы знаем, что вектор E показывает, с какой силой поле давит на заряд и куда он в итоге "полетит". Представим себе гору, ее высота и есть потенциал. А склон горы — это напряженность. Вектор напряженности демонстрирует направление самого крутого падения с горы для уменьшение высоты/напряжения. Разность потенциалов Украины и РФ дает ответ на вопрос, когда начнется "спуск с горы", то есть завершения войны. Например, когда начнется "спуск с горы" в России. До начала полномасштабной войны, чисто математическое сравнение потенциалов в 2021 году давало следующие параметры: - разница в населении: 144 млн против 37 млн человек. Отличие в 3,9 раз; - разница в величине ВВП: 2 трлн дол против 200 млрд дол. Отличие в десять раз; - разница в мобилизационном потенциале: 20 млн против 5 млн человек. Разница в 4 раза; - численность армии: 1,1 млн против 260 тыс человек. Разница в 4,2 раза; - численность мобилизационного резерва: 2 млн против 900 тыс человек. Разница в 2 раза. Но все эти цифры давали слишком мало понимания модели полномасштабной войны, за исключением того факта, что ближайший мобрезерв развертывания численности армии Украины в сравнении с иными параметрами выглядел наиболее эффективно и практически нивелировал численное преимущество РФ по иным параметрам на начальной стадии войны. Простыми словами, за счет значительного мобилизационного обученного резерва, Украина могла сорвать блицкриг даже уступая по таким параметрам как численность населения в целом и размер ВВП (что и произошло в реальности). Наименьшая разница потенциалов Украины и РФ наблюдалась по параметру обученного мобрезерва на начало войны. В тоже время, не было и до сих пор нет ответа, каков временной параметр разницы потенциалов? Простыми словами, когда РФ попадет в состояние Украины 2022 года? В периоде 2022-2025, большинство россиян воспринимали войну как "картинку в телевизоре". Войну ощутили лишь жители приграничных территорий и первая волна мобилизации в размере 300 тыс человек. Что такое "ощущение войны"? Это, прежде всего, "тактильное" восприятие и изменение жизненного уклада / политического режима. Это когда ночуешь в бомбоубежищах, границы закрыты, политическая активность на паузе, а границы для части населения закрыты. В этом контексте, россияне только сейчас начали погружаться в тактильное ощущение войны, сталкиваясь с теми бытовыми трудностями (например, бензин), с которым украинцы столкнулись уже в апреле 2022 года. Но это еще не полный пазл.

Успіх вимагає, щоб стеки можливостей включали правильні елементи ухвалення рішень. Поточний перехід до цифрових каналів створює для банків можливість обслуговувати більше клієнтів, розширювати частку ринку та збільшувати дохід за менших витрат. Найголовніше, що банки, які використовують цю можливість, також мають доступ до більших, багатших наборів даних, необхідних для роботи механізмів ухвалення рішень на основі розширеної аналітики (AA) і машинного навчання (ML). Розгорнуті у великих масштабах, ці можливості ухвалення рішень на основі штучного інтелекту можуть дати банку вирішальну конкурентну перевагу, створюючи значну додаткову цінність для клієнтів, партнерів і банку. Банкам, що прагнуть конкурувати на глобальних і регіональних ринках, на які дедалі більше впливають цифрові екосистеми, знадобиться всебічний стек можливостей ШІ та аналітики, що складається з чотирьох основних рівнів: переосмислення взаємодії, ухвалення рішень на основі ШІ, базова технологічна та інформаційна інфраструктура, а також передова операційна модель». Штучний інтелект може допомогти виявляти шахрайські операції, формувати технології нової алгоритмічної торгівлі фінансовими інструментами, створювати новий рівень сервісу для клієнтів. McKinsey вважає, що ШІ може принести у фінтех приблизно трильйон доларів додаткової капіталізації щороку. Проте інтеграція ШІ в ядро фінтеху несе системні ризики для кібербезпеки. Тут може виникнути феномен «умовного шахрайства», наприклад, у контексті маніпулювання алгоритмами торгівлі в інтересах певних гравців. Це буде, так би мовити, «шахрайство в законі». Але може посилитись і класичне шахрайство: мовні моделі на базі ШІ можуть призвести до витоку персональних даних клієнтів. Хмарну інфраструктуру можуть атакувати хакерські моделі на базі ШІ. Особливо вразливими будуть складні, структуровані хмарні системи фінтеху. Можливості ШІ у секторі фінтеху: - алгоритми машинного навчання, які аналізують мільйони транзакцій за секунду для виявлення аномалій і превентивного блокування підозрілих операцій; - оцінка кредитоспроможності: ШІ знижує ризики повернення коштів банками, враховуючи сотні параметрів при оцінці платоспроможності клієнта; - комплаєнс (KYC): автоматизована перевірка клієнтів і верифікація документів із баз даних. На противагу цьому, ризики ШІ для фінтеху — це: - дипфейки та соціальна інженерія: шахраї генерують переконливі голосові повідомлення та відеодзвінки (наприклад, «від імені керівника» або «родича»), щоб змусити переказати гроші; - розумний фішинг: ШІ дає можливість створювати граматично бездоганні персоналізовані фішингові листи та шкідливі сайти; - атаки на алгоритми: спроби зламати чи обдурити самі банківські системи захисту за допомогою інших алгоритмів. Звісно, що таке змагання зломщика та інженера замка — це вічний процес. Ніхто не відмовлятиметься від можливостей ШІ, так само, як ніхто не відмовився від Інтернету через хакерські атаки чи від мобільних телефонів унаслідок «кидків із кол-центрів». На кону стоїть один трильйон доларів на рік додаткової капіталізації, і від цих грошей ніхто не відмовиться. https://zn.ua/ukr/finances/koli-fintekh-zustrichaje-shi-triljonni-mozhlivosti-dlja-svitovikh-finansiv-i-shakhrajiv.html?fbclid=IwdGRjcAS8pbNjbGNrBLylrmV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHsbLy3CMBnZaNRiLn8Yd_YoD1tlKMzVy1nWtZLuEQi0n32hIpY9z-zh85hSx_aem_3e8kLCb5mGkxwnwsB7tRpA

Токенізація національних активів стає ключовим чинником глобальної конкурентоспроможності. Через п’ять-десять років значна частина приватних інвестицій йтиме в токени, забезпечені різними видами активів тих чи інших країн світу. Прямі іноземні інвестиції поступатимуться місцем токенізованим інвестиціям. Це урок і для українського бізнесу: хочете залучати інвестиції — токенізуйте активи. Проте повернімося до Tether. Ця компанія має вже 140 метричних тонн золота і є найбільшим корпоративним власником цього дорогоцінного металу, обганяючи і деякі країни, наприклад, Україну. Tether токенізує проєкти штучного інтелекту, бігдати, а також проєкти відновлюваної енергетики. В останньому випадку взагалі безпрограшна модель: інвестиції в ШІ стимулюють попит на чисту енергію. Портфель Tether у трежеріс може обігнати Японію та Британію до 2030 року Також такі компанії, як Tether, стають фінансовими насосами для прокачування ліквідності в систему трежеріс. І ця модель не залежить від санкцій і відносин між країнами. Зараз компанія під свій стейбл у доларі сформувала портфель трежеріс у розмірі 117 млрд дол. Це вже перевищує вкладення багатьох країн світу у цей актив. За різними оцінками, портфель компанії в трежеріс до 2030 року може становити 1,4 трлн дол. і обжене портфель нинішніх ключових інвесторів американського боргу — Японії та Британії. Прокачування ліквідності в трежеріс не залежить і від відсоткової політики центральних банків. Наприклад, очікуючи зниження базових відсоткових ставок ФРС, усі інвестори очікують скорочення прибутковості трежеріс і зростання їхньої ціни. Тому активно купують і навпаки. Однак Tether купує трежеріс, виходячи з підвищення попиту на свій стейблкоїн у доларі з боку клієнтів, стратегія зростання або падіння прибутковості впливає на його політику лише опосередковано. Тобто більше ніякого кері-трейду, коли інвестори фондувалися, наприклад, в Японії майже під нуль та інвестували в американські боргові цінні папери (довгий час ставка японського центробанку була від’ємною). Тепер потоки ліквідності до системи американського держборгу не залежатимуть від монетарної політики інших держав. Ідеальна модель. У рамках цієї моделі скидання трежеріс можливе лише у разі закриття власниками своїх токенів у доларах. У цьому випадку клієнти вимагатимуть фіатний долар, і Tether буде змушена продати частину портфеля трежеріс, щоб отримати необхідну готівку. Але це можливо лише у разі глобального цифрового та енергетичного блекауту, який вразить світову бігдату. Але тоді «ляже» все, не лише Tether. Ну, а поки що прогноз полягає в такому: до 2030 року значна частина фіатних валют перейде в стейбли, тобто в систему блокчейн, що, до речі, суттєво вдарить по традиційних системах банківських розрахунків. Будь-яка велика компанія прагнутиме токенізувати свої активи та випустити власний стейблкоїн. Відбудеться злиття CeFi та DeFi, тобто централізованих фінансових систем і децентралізованих. Ця нова характеристика глобального фінтеху необхідна для розуміння таких тенденцій: 1) сучасний розвиток фінансових технологій буде нерозривно пов'язаний із продуктами та технологіями ШІ. Час фіатних валют стрімко видозмінюється; 2) ШІ буде «движком» нової цифрової моделі розвитку фінтеху; 3) використання ШІ нестиме суттєві ризики щодо безпеки операцій, і це більш складні виклики, ніж навіть «кол-центри» з механізмами «кидків за телефоном»; 4) злиття CeFi та DeFi, тобто централізованих фінансових систем і децентралізованих, позбавить можливості заблокувати зовнішні атаки з використанням ШІ в рамках умовно ізольованих фінансових кластерів; 5) ШІ може поставити режим атак на фінтех на «промисловий рівень». Що каже McKinsey про ШІ в банківському секторі McKinsey у своєму аналітичному звіті з питань застосування ШІ в секторі фінтеху «Ухвалення рішень на основі штучного інтелекту для банку майбутнього» зазначає: «Банки вже зміцнюють відносини з клієнтами та знижують витрати, використовуючи штучний інтелект для керування взаємодією з ними.

Коли фінтех зустрічає ШІ. Трильйонні можливості для світових фінансів і шахраїв Штучний інтелект структурно змінює модель сучасного фінтеху. Точніше, не сам ШІ, а технології, які породжуються його розвитком. Як і завжди під час науково-технічної революції, це несе як можливості, так і системні виклики. Зокрема, це стосується і питань безпеки фінансової системи. ШІ відкриває тут нові можливості для захисту, але водночас і величезні варіанти для тих, хто хоче «хакнути систему». Це нагадує постійне змагання зломщика та інженерів, які виготовляють нові версії замків: на кожен новий замок зломщик готує нову відмичку. Та спочатку розберемось, як працює нова криптовалютна міжнародна фінансова система. Стара Бреттон-Вудська модель спиралася на сильний долар і золотий стандарт долара. Ямайська валютна система, яка прийшла на зміну Бреттон-Вуду у 70-х роках минулого сторіччя, формувалася вже пулом світових резервних фіатних валют і механізмом «ринкового курсоутворення». Насправді глобальна фінансова модель спиралася на той самий долар і доларові фінансові інструменти, насамперед на трежеріс (облігації казначейства США). Певну підтримку долару формував його статус як валюти «нафтових розрахунків» — петродолара. Однак останніми роками низка світових центробанків активно скидали трежеріс. При цьому світові центральні банки активно купували золото. У структурі їхніх резервів золото обігнало трежеріс: за даними Європейського центрального банку, до кінця минулого року золото досягло 27% валютних резервів світових центробанків, а частка трежеріс скоротилася до 22%. Що стосується трежеріс, то, наприклад, Китай на піку мав портфель цих цінних паперів у розмірі 1,4 трлн дол. Наразі у нього в резервах залишились облігації США вартістю 640 млрд дол. Трежеріс активно продають частина країн Глобального Півдня — Індія, Китай, Бразилія. Загроза великих воєн змушує країни накопичувати золото та коригувати резерви у трежеріс. Загроза ліквідності для фінансової системи США є цілком очевидною: наприклад, відплив глобальної ліквідності з доларових активів спостерігався на піку запровадження Трампом системи імпортних мит. Або на піку війни на Близькому Сході: саудити та ОАЕ продавали свої портфелі американських облігацій. Як США хочуть компенсувати відплив глобальної ліквідності з доларової фіатної системи? Передусім за рахунок розвитку механізму квазіприватних грошей — стейблкоїнів. Тобто за рахунок розвитку фінансових «лінків» між фіатом і криптою. Саме тому Трамп подав до Конгресу низку законів: про випуск криптовалют, про розвиток механізму квазіприватних грошей і про заборону Федеральній резервній системі емітувати цифровий долар (аби він не став конкурентом стейблкоїнам). Нинішній міністр торгівлі в адміністрації Трампа Говард Лютник, будучи власником легендарної після 11 вересня 2001 року фінансової компанії, неодноразово наголошував на необхідності створити фінансові лінки між криптою та фіатом і розвивати стейблкоїни, які мали стати основою нової світової фінансової системи. Що таке стейблкоїн і як працює Tether: USDT, EURT, CNHT, XAUT Стейблкоїн забезпечується певним базовим активом. Це можуть бути долар, євро, золото, юань, трежеріс (доларовий інструмент). Наприклад, компанія Tether та її однойменний криптовалютний стейблкоїн USDT (курс до долара США — один до одного). Це один із яскравих фінансових лінків між фіатними грошима та ринком криптовалют. Крім токена, прив'язаного до долара (USDT), компанія випускає стейблкоїни і для інших валют: євро (EURT), юаня (CNHT), а також криптовалюту, забезпечену фізичним золотом (XAUT). Наразі вартість токенізованого золота Tether перевищила 23 млрд дол. Стейблкоїн XAUT — це один токен, який дорівнює одній тройській унції золота. Компанія спільно з Ledn (найбільшим криптовалютним кредитором) запускає платформу з видачі кредитів у фіатних валютах під заставу USDT та XAUT, тобто стейблів у доларі та золоті. Кредитування, забезпечене золотом, — це раніше була прерогатива центральних банків. Нині ця технологія йде «у народ».

Девальвація гривні поки на паузі. Тимчасовій. У червні валютні резерви НБУ збільшились з 45,7 млрд дол у травні і станом на 01 липня становили 51 269,3 млн дол. США. НБУ отримав: 6 821,1 млн дол. США – від ЄС; 4 495,2 млн дол. США – через рахунки Світового банку. Ще 4,4 млрд дол ЄС направив на закупівлю зброї в рамках програми Ukraine Support Loan і ці кошти в резерви НБУ не ввійшли. На обслуговування держборгу витрачено з рнзервів: - 211,5 млн дол. США – обслуговування та погашення боргу перед Світовим банком; - 7,2 млн дол. США – обслуговування валютних ОВДП; - 51,0 млн дол. США – сплата іншим кредиторам. - 171,5 млн дол. США - погашення боргу перед МВФ. На міжбанку НБУ продав у червні 5 147,0 млн дол. США.   Переоцінка активів в резервах - 191,4 млн дол. США. Поточний обсяг міжнародних резервів - це 5,2 місяця майбутнього імпорту (для достатності резервів в умовах війни потрібно 6 місяців). Час купувати валюту. Звісно, якщо є гривня.

Уже более чем очевидно, что мы выходим на новый виток эскалации, новый уровень войны. И это вряд ли связано с генеральным обострением перед завершением, все больше признаков того, что горизонт планирования войны лежит даже не за 2026 годом, а скорее за 2027-ым. И одним из интереснейших маркеров, очень правильно наблюдать за обострением отношений с Польшей. Правильный вопрос: почему все это именно сейчас? Друзья. Крайне, крайне рекомендуем вам. Эпизод под названием — «Новый уровень войны» Наш с Алексеем Кущем свежий и максимально крутой подкаст 🎙 «Курс на завтра». Обязательно послушайте, обязательно! Знайте о происходящем, будьте в курсе, будьте готовы. И поделитесь с теми, кто вам искренне дорог. Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2285/ru 🎶 Знай больше других! Будь в Клубе Свободных людей Скачивай и слушай Podcast Свободный 🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket Поделись и подпишись на Свободный

По сути, Украина проходит через две "зеркальные Руины", 17 века и 21 столетия. Ключевые причины: транзитное положение, внешняя агрессия и грубые стратегические просчеты политических элит. Периоды, когда в ходе государственного формирования Украине удавалось избегать формат Руины - это время Киевской Руси (до начала феодальных внутренних войн и монгольского нашествия); период Великого княжества Литовского; и как ни странно - период "украинской республики 1991-2014". Инструментарий метаисторического и метагеографического анализа, дает очень точные ответы на проклятые вопросы нашего бытия.

Но тогда Европе нужен был российский газ: именно поэтому братья-поляки подписали в 1993 году соглашение с Беларусью и РФ на строительство газопровода Ямал-Европа, не смотря на протесты со стороны Украины. Но за тридцать лет ситуация кардинально изменилась и осенью 2022-го Германия стоически приняла взрыв Северного потока -2. А газопровод Ямал - Европа вообще был остановлен Польшей и используется на ее территории лишь для реверса. Проекты "Восточного партнерства" ЕС стали одним из инструментов по вытеснению влияния РФ на Европу. Они одновременно развернулись в Украине, странах Южного Кавказа и Центральной Азии. И это были именно совместные британо-европейские проекты. Но в новой истории есть и отличия. В ходе Крымских войн Британия и ее союзники напали на Россию, а в 2022 году инициатором агрессии стала именно Москва. В остальном, все очень похоже на диспозицию Крымской войны, цель которой для Европы - не захват каких-либо российских территорий, а оттеснение России на восток и снижения степени ее влияния на Европу. У Британии, как у морской империи, цель тут в разрезании глобальной оси Берлин - Москва - Пекин (сформировавшейся во времена Меркель), для того, чтобы не дать вовлечь Европу в новую синоцентричную паневразийскую империю (Монгольскую империю 2.0.). США занимают в данном вопросе двойственную позицию: с одной стороны, разрезание оси Берлин - Москва - Пекин - это также в интересах США. С другой стороны, сильное сближение РФ и Китая может привести к экспоненциальному ресурсному усилению КНР. Поэтому на второй такте данного противостояния, США начали периодически включать "тормоза" и пытаться замедлить дрейф Москвы в сторону Пекина. Что касается Украины, то у нас опять сработал фактор "наконечника" в глобальном противостоянии с "внешним тылом на аутсорсе". Например, Запорожская Сечь долгое время угрожала интересам Османской империи в Черноморском регионе. Но Запорожскую Сечь невозможно было уничтожить - физически это был набор куреней из лозы. Сечь черпала людской потенциал в Украине, а ресурсы (деньги, оружие и т.д.) - в Речи Посполитой. То есть для устранения Сечи Турции нужно было победить Речь Посполитую. Но сделать это было не так то просто, например, в Хотынской битве Турция с треском проиграла. Для Украины подобный формат "наконечника в игре трех империй" привел в 17 веке к трагедии Правобережной Украины - Руине. Потому что для ослабления Сечи, Турция решила взять под свой контроль Подолье и столицу Гетманщины - Чигирин. На короткий период времени, это Турции удалось, а уничтожение Правобережья и эпоха Руины привели к тому, что ресурсов для дальних черноморских походов на чайках у Сечи уже не осталось. Сейчас трагедия Руины разворачивается в зеркальном Подолью регионе Украины - на Левобережье, прежде всего на Донбассе. Трагедия истории заключается в том, что разрушается, в том числе и Слобожанщина, то есть географический украинский кластер, сформированных из тех жителей Правобережной Украины, которые в 17 веке бежали с Правобережья или были насильно выселены оттуда казацкими войсками левобережного гетмана Самойловича (известный в истории "сгон"). Россия пытается оккупировать часть территорий левобережной Украины, в том числе, для формирования "крымского буфера" и по сути, превращает эти территории в новую Руину. При этом, возможностей нанести поражение Сечи 2.0. у нее нет, так как тыловой потенциал оной находится в Речи Посполитой 2.0., то есть в ЕС. А к войне с Европой Россия сейчас явно не готова. Конечно здесь есть и отличия: Сечь 1.0. опиралась на поток добровольцев, а "гречкосеи" активно рожали детей. Сечь 2.0. опирается на крайне ограниченный демографический потенциал Украины, а притока добровольцев и/или наемных воинов, крайне недостаточно. При этом нынешняя Руина 2.0. Левобережья уже вполне соответствует по масштабам Руине Правобережья 1.0. в 17 веке. Оккупация РФ Донбасса - это в геополитической системе координат как оккупация Османской империей Каменца-Подольского и Чигирина в 17 веке.

Британо-Европейский союз, когда под Европой подразумевается континентальная "классическая" часть - не частый "гость" учебников истории. Британия сто лет воевала с Францией, потом с Наполеоном, затем с Германией. Не говоря уже о войнах с Нидерландами и т.д. Почему не состоялось членство Британии в ЕС? Мир-система - это прежде всего ядро, а ядро - это центр накопления капитала. В мир-системе не может быть несколько центров накопления капитала, поэтому зона евро в ЕС - главенствующая. Британия не могла отказаться от фунта и финансового лондонского Сити. Поэтому и вышла из ЕС. С точки зрения мир-системного анализа все логично: либо Британия отказывается от фунта, либо выходит из Евросоюза. Третьего не дано. Но как показывает история, британо-европейский союз становится реальностью тогда, когда возникает общая цель - вытеснение избыточного давления России на восточный контур Европы. Здесь есть две зеркальные истории. После поражения Наполеона, союзники, включая Британию и Россию, поделили Европу, создав формат Венского конгресса. Уже тогда, Британия считала, что Россия "получила слишком много влияния на европейские дела". Пик влияния Российской империи на Европу пришелся на 1848 год - Весна народов, революция, которая была подавлена российскими войсками Николая І. Россияне думали, что получат благодарность от консервативной части Европы, но вместо этого, получили Крымскую войну 1853-1856 годов. В которой, Франция и Британия воевали против России, а Австро-Венгрия заняла позицию "сочувственного нейтралитета". В ходе Первой мировой войны, Россия тоже хотела "много получить" - Стамбул, Босфор, Дарданеллы, Балканы и Галичину. Но как точно заметил Черчилль, "утонула подобно кораблю, который уже видел впереди силуэты своей гавани". После Второй мировой войны СССР получил "очень много" - всю Центральную Европу. Это заставило того же Черчилля приступить к составлению плана "Немыслимое" - стратегии Третьей мировой войны. Одним из камней преткновения тогда стала Польша. Риторика Сталина касательно "польского вопроса" поразительным образом напоминает нынешнюю риторику Москвы в отношении Украины. Например, на одной из встреч Сталин заявил Черчиллю: «Вы, видимо, не согласны с тем, что Советский Союз имеет право добиваться того, чтобы в Польше существовало дружественное Советскому Союзу Правительство, и что Советское Правительство не может согласиться на существование в Польше враждебного ему Правительства» ... и "непонятно, почему при обсуждении вопроса о Польше не хотят учитывать интересы Советского Союза с точки зрения его безопасности.» НАТО - это был инструмент "вытеснения" влияния СССР на Западную Европу и здесь Британия действовала совместно с США, Францией и Германией. Очередное расширение влияния РФ на Европу произошло в начале нулевых: проект Меркель о зоне свободной торговли "от Лиссабона до Владивостока", приглашение РФ в Большую Семерку. Но новые структурные процессы деиндустриализации европейской экономики и ее декарбонизации, привели к тому, что этот проект потерял экономическую основу, хотя это до сих пор так и не поняли в Москве. Германии в РФ были интересны два фактора: рынок сбыта и источник сырья, прежде всего энергетического. Но по мере, деиндустриализации (а это произошло в первую очередь по причине промышленного роста Китая), и немецкий рынок, и российский, все больше становились местом сбыта китайских товаров. Деиндустриализация в паре с Зеленым курсом, привели к тому, что фактор российского природного газа и нефти для Европы стал переоцененным. Да, частичный отказ от российских энергоносителей в 2022 году вызвал в ЕС энергетический шок. Но это был шок преодолимый. А в 90-х годах и в начале нулевых, этот шок мог стать катастрофическим. Именно поэтому, в 90-х годах ЕС крайне осторожно реализовывал проекты на постсоветском пространстве и пытался не вступать в конфронтацию с Москвой, хотя РФ тогда была крайне ослаблена и вела неудачную Чеченскую войну.

Эскалация войны - это выход военных действий на новый виток интенсивности. Так что даже чисто статистически мы наблюдаем эскалацию военных действий по ряду направлений. Но эта эскалация направлена на контуры будущего, а не настоящего. По сути, мы видим сейчас старт целеполагания в горизонте 2028-2030. И это не только динамика войны, но и "динамика" дипломатических заявлений. Наступает время не только войн "на земле", но и метаисторических войн. Когда Польша начинает метаисторическую войну против Украины и делает заявления касательно "малопольши" - это, по сути, старт метаисторической польско-украинской войны, когда вместо армий используются исторические и идеологические нарративы. Но почему эта метаисторическая война началась именно сейчас? Проспект Степана Бандеры в Киеве с 2016 года. Потому что метаисторические войны начинаются не просто так, а для достижения конкретных стратегических целей "на земле". Польша тоже играет в свою игру "2028-2030". Румыния формирует унитаристкий проект с Молдовой и тоже играет в в игру "2028-2030". Свои резоны в этой игре есть и у Турции, просто традиционно на Востоке действуют хитрее и более скрытно. РФ делает ставки на временной горизонт "2028-2030": завершения первой фазы войны и переход к инструментам гибридной силы. США делают ставки на "2028-2030" как в части внутренней глубинной трансформации, так и в контексте перезагрузки своего внешнего гегемониального статуса. Китай в горизонте 2028-2030 планирует усиление динамики своего глобального проекта Новой Евразийской реальности. Только в нашей географической локации стартует несколько региональных проектов: польский, венгерский, румынский, турецкий. Плюс мы находимся под воздействием глобальных проектов: американского, европейско-британского и китайского. И война с РФ - сейчас это главный вызов. Но на подходе другие. Есть ли у нас план и свои ставки на исторический горизонт 2028-2030? Хоть что-то, кроме элиминационистской логики, согласно которой "враждебное государство нужно уничтожить, дабы гарантировать собственную безопасность"? Почему это важно? Потому что как показала история, элиминационистская логика в долгосрочной перспективе не работает и нужно искать сложные механизмы сдерживания и противовесов. Нужно искать стратегии, где основное топливо - это интеллект и умение играть даже не глобальные шахматы, а в геополитическую игру Го.

В эти минуты, дни и недели, прямо сейчас в мире происходит экономическая революция. Буквально. Мир уже никогда не будет прежним и те люди, кто хочет идти в ногу со временем, зарабатывать, идти в ногу с процветающими государствами, системами и технологиями должны быть очень внимательными именно в этот период. Период больших перемен и новых правил. Друзья. Крайне рекомендую. Будьте в курсе происходящего. Свежий и авторский подкаст Алексея Куща 🎙 «Аналитика Куща». Алексей еще и традиционно зачитывает цитаты из книг, рассказывает о книгах в своих подкастах! Поделитесь с теми, кто дорог. Берегите себя, родных и близких. Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2275/ru 🎶 Знай больше других! Будь в Клубе Свободных людей Скачивай и слушай Podcast Свободный 🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket Поделись и подпишись на Свободный

США проводят сейчас очень большой маневр, связанный с перезагрузкой всей глобальной валютной системы. Мы это хорошо видим, ямайская валютная система изживает себя, мир фиатных валют завершается, мир идет к криптовалютам, бокчейну и цифровым активам. И очень хорошо весь этот процесс можно проанализировать на крупнейшей, на деятельности культовой американской финансовой компании Tether. Друзья. Крайне рекомендую. Будьте в курсе происходящего. Свежий и авторский подкаст Алексея Куща 🎙 «Аналитика Куща». Алексей еще и традиционно зачитывает цитаты из книг, рассказывает о книгах в своих подкастах! Поделитесь с теми, кто дорог. Берегите себя, родных и близких. Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2275/ru 🎶 Знай больше других! Будь в Клубе Свободных людей Скачивай и слушай Podcast Свободный 🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket Поделись и подпишись на Свободный

Паралельно з’являються суміжні наслідки: блокування рахунків підприємств теплопостачання, зупинка підготовки до опалювального сезону, вимушені відпустки працівників. Розслідування ставить незручне запитання про послідовність застосування норми. Пальне (дизель, бензин А-95) підпадає під ту саму норму Закону про публічні закупівлі, що й електроенергія, і є так само волатильним. За три роки ціна А-95 зросла більш ніж удвічі: близько 25,75 грн у 2021 році, 31,15 грн у 2022 році та близько 55,90 грн у 2024 році. Попри це масових кримінальних проваджень щодо підвищення ціни на пальне немає. Наприклад, серед десяти підозр, оголошених чиновникам Волинської області за один день у серпні 2025 року, лише одна стосувалася пального — і та супроводжувалася звинуваченням у розтраті, а не просто фактом підвищення ціни. Причина технічна: рішення Великої Палати 2024 року стосувалося конкретного договору на електроенергію і стало прецедентом саме для цього ринку. Для пального аналогічного рішення немає. Звідси ключове запитання: якщо обмеження «не більше 10%» правильне — чому воно не діє для пального; якщо неправильне — чому досі діє для електроенергії? Де шукати вихід Проблема виходить за межі енергетики. Як пояснює адвокатка з питань енергетичного права Олеся Серебряник, спірна норма регулює не лише електроенергію, а всі товари, що продаються через Prozorro. Тому вихід може бути знайдений у Конституційному Суді, який може: ● визнати норму неконституційною — тоді вона втрачає чинність з моменту ухвалення рішення; або ● визнати норму конституційною, але вказати, що у конкретному судовому рішенні її застосували у спосіб, що не відповідає Конституції. Експерти й народні депутати, з якими спілкувалися автори, наголошують на потребі вирішення проблеми на державному рівні, щоб не заходити в глухий кут. Наслідки виходять далеко за межі окремих справ. Якщо відповідальний бізнес не йтиме на такі торги, на ринок прийдуть або несумлінні гравці, або не прийде ніхто. Тоді водоканали, тепломережі, школи та лікарні втратять нормальний доступ до електроенергії, а бюджет зазнає реальних збитків. Замовники сьогодні змушені не просто виконувати договори, а вгадувати, яка з версій закону завтра стане «правильною», бо правила змінюються вже після ухвалення рішень. Розслідування завершується запитанням, яке варто винести в публічну дискусію: світло поки купується школами та водоканалами, але хто наступного разу захоче підписати договір на постачання електроенергії? І наостанок. Є рішення ЄСПЛ за схожою тематикою. Так, Європейський суд з прав людини став на сторону позивачів з України, справи яких підпадають під визначення правової невизначеності. Суд став на сторону позивачів. То чи варто провокувати вал таких справ в ЄСПЛ незабаром?

Покарання невинних та заробіток причетних. Мова про намагання покарати керівників комунальних підприємств та бюджетних установ за виконання договорів закупівлі електроенергії у 2021 році після зміни судової практики. Через розслідування СтопКору, суспільство дізналось про директорів комунальних підприємств, шкіл, лікарень та водоканалів, які у 2021 році забезпечували міста світлом, водою і теплом, а сьогодні стали головною мішенню прокуратури. Ці керівники діяли в умовах форс-мажору війни та постійно змінюваних правил закупівлі електроенергії. Але завжди - в межах чинних в той чи інший момент часу правил закупівлі електроенергії. Але правила змінювались карколомно: те, що вчора було нормою, сьогодні стало статтею Кримінального кодексу, при чому, заднім числом. Термін «правовий реверс» - це оксюморон. Це реалії сьогодення. Керівники підприємств діяли за законом і за роз’ясненнями Міністерства економіки — уповноваженого органу контролю, визначеного статтею 9 Закону «Про публічні закупівлі». У 2021 році, коли ринкова ціна на електроенергію зростала, постачальники приходили з документами про коливання ринку, а замовники підписували додаткові угоди про підвищення ціни. Усі сторони — постачальник, замовник і Мінекономіки — трактували норму однаково. Після рішення Великої Палати Верховного Суду сформоване нове тлумачення: підвищення ціни не може перевищувати 10% початкової вартості незалежно від фактичного коливання ринку. І це тлумачення застосовується ретроспективно — до договорів, укладених роками раніше. Як наслідок — позови прокуратури до господарських судів і відкриття кримінальних проваджень. Розслідування показує проблему через конкретних людей. Наприклад, Віталій Терьохін, директор підприємства «Міськсвітло» (Черкаси), — потрапив у кримінальне провадження фактично за те, що вмикав вуличні ліхтарі. Сергій Кузнєцов, директор КП «Міський водоканал» (Золотоноша), — під слідством за те, що не дав місту замерзнути й залишитися без води. Він керує підприємством із 2010 року: без боргів по зарплатах, податках та енергоносіях, із власними генераторами і сонячними панелями. Місто не зупинялося ні під час блекаутів, ні під час обстрілів. Обидва діяли в один спосіб і за одними правилами — і обидва опинилися під слідством. Ключовий парадокс: у вказаних керівників та їх колег не було законного варіанту, який не вів би до звинувачення. У них було дві альтернативи: ● Підписати додаткову угоду про підвищення ціни — отримати звинувачення у перевищенні 10%. ● Розірвати договір — автоматично потрапити до постачальника останньої надії, де ціна вдвічі вища за середньозважену, а перебувати можна не більше 90 діб, після чого — відключення. Тобто бюджет витрачає більше коштів в обох випадках, але кримінальна відповідальність настає лише за дешевший варіант. Як сформульовано у розслідуванні: силові органи створили лабіринт без виходу і штрафують тих, хто зайшов «не в той кут». Вибірковість застосування норми розслідування демонструє на конкретних даних із Prozorro. У той самий період і за тими самими правилами електроенергію закуповували дорожче: Наприклад, місцева прокуратура — на 20% дорожче. При цьому кримінальну справу відкрито саме проти водоканалу. За словами звинувачуваного керівника водоканалу: або закон не для всіх однаковий, або держзакупівлі не для всіх однакові. Висновок розслідування: правоохоронні органи бачать кожен підпис і кожну угоду в Prozorro, але використовують систему як вибірковий архів, а не як інструмент об’єктивної перевірки. Вказане вище - це не поодинокі випадки, а система. Черкаси та Золотоноша — не виняток. За словами керівників, із якими спілкувалися автори, практично всі їхні колеги по містах України мають аналогічні провадження: хтось уже з підозрами і судовими процесами, хтось — на стадії кримінального провадження без підозр. Під підозрою опиняються директори шкіл, лікарень, водоканалів та інші замовники — навіть тоді, коли рішення ухвалювалися заради безперебійного електропостачання.

Сьогодні економічну модель Німеччини можна назвати терміном "соціальний лібералізм", який передбачає з одного боку — забезпечення максимальних економічних свобод та розкріпачення духу підприємництва, з другого — наявність потужного блоку соціального забезпечення населення, гарантованого державою. Концепція соціально-ринкової економіки, вперше була сформульована у важкі повоєнні роки німецьким економістом Альфредом Мюллер-Армаком, який перебував ніби у тіні відомого Ерхарда. Як виявилося, навіть у важкі часи можна успішно формулювати міксові ідеї, які є сумішшю ринкових і державних механізмів впливу на економіку. Згідно з концепцією Мюллер-Армака, ні держава, ні приватний бізнес не повинні мати монополії на ухвалення глобальних рішень і зрештою всі вони повинні служити простим людям та їхнім інтересам. Ця теорія стала антиподом доктрині laissez-faire або ("дозвольте робити"), в якій роль держави зводиться до мінімуму (прекрасно описана в книзі Айн Ренд "Атлант розправив плечі"). Економіка Можна виділити базові засади німецької соціально-ринкової моделі економіки: - прагнення до повної зайнятості; - соціальна справедливість; - захист вільної конкуренції шляхом обмеження монополій; - всіляка підтримка постійного економічного зростання; - стимулювання торгівлі; - стабільна національна валюта. Але на практиці головний системотворчий елемент цієї моделі — наявність консенсусу між державою, бізнесом та найманими працівниками щодо перерозподілу національного продукту. Саме наявністю/відсутністю цього консенсусу й пояснюється багатство/бідність різних країн та рівень тіньової економіки у них. Тобто Україні у контексті повоєнного відновлення важливо не "наздоганяти" Польщу, а сформувати новий консенсус між державою, бізнесом та населенням. Отже, перше, що Україна має підготувати для майбутньої конференції — це не суму з багатьма нулями у фінансовому запиті, а умовний бізнес-план відновлення: - базову модель розвитку; - новий розподіл продуктивних сил (інвентаризація наявних після війни базових ресурсів: людського капіталу, інфраструктури, природних ресурсів, промислових активів, енергетики тощо); - економічне районування у вигляді територіально-економічних кластерів розвитку; - головні точки зростання та набір конкурентних переваг. Крім того, ключовим у плані відновлення має стати фактор відкриття ринків збуту США та ЄС для української продукції без квот та мит хоча б на період післявоєнного відновлення (на 10–15 років). Адже саме фактор американського преміального попиту на товари "створив" економічне диво в Німеччині, Південній Кореї та Японії. Економічнезростання І лише після цього — треба говорити про гроші, розуміючи, що кошти донорів — це першодвигун відновлення, перший поштовх. А реальне економічне диво створять лише внутрішні та зовнішні приватні інвестиції, потоки яких були ахілесовою п’ятою розвитку української економіки ще до війни. https://www.dsnews.ua/ukr/economics/vidnovlennya-ukrajini-chomu-plan-vidbudovi-shud-u-100-raziv-shcho-prinis-gdansk-i-yak-sproektuvati-ekonomichne-divo-03072026-462748?fbclid=IwdGRjcAS3k-JjbGNrBLeTxmV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHhPThVsZi4mP8VXcYeetjyjrQLsnPIsHo-y2ywPmGhJRFFVU0BJu3fTdOFzV_aem_GnuukRktTeUvWAYovIs_Ng

Сукупно ці програми охоплять до 30 тис. осіб з декількох мільйонів реципієнтів з відповідних фокус-груп (ветерани, ВПО, мешканці, які втратили житло, молодь з неповних сімей та інші). Тобто охоплення складе близько 1% реципієнтів. - Європейський інвестиційний банк профінансує на 120 млн євро "Програму відновлення енергоефективності багатоквартирних будинків" - Близько 149 млн євро піде на ремонт та відновлення автошляхів: ЄІБ надасть 96 млн євро на ремонт доріг, мостів на прикордонних територіях, наближених до ЄС, а також — грант на суму 50,05 млн євро для будівництва транспортних розв’язок та капітального ремонту пішохідних переходів задля підвищення безпеки дорожнього руху. - ЄІБ за угодою про розвиток прикордонної інфраструктури у межах проєкту "Пункти пропуску (Транш А)" надасть 60 млн євро; Acknowledgement виділить грант у розмірі 3 млн євро на проєкт "Solidarity Lanes", а МБРР — 8,5 млн євро на захист залізничної інфраструктури у межах проєкту RELINK. - 120 млн євро піде на ініціативу з безпеки та сполучності між Україною та ЄС. - Ukraine Transport Support Fund, програма модернізації транспортної інфраструктури та інтеграції України до мережі ЄС, поки що отримала перший внесок у 3,1 млн євро від Литви, Швеції, Норвегії та Естонії. Ще 139 млн євро на транспортну інфраструктуру буде отримано від ЄС та Японського агентству міжнародного співробітництва (JICA) щодо реалізації Програми екстреного відновлення. Хто отримав пристойні гроші пропорційно до заявлених кошторисів, так це муніципалітети українських міст в рамках механізму Ukraine Investment Framework (UIF). Програма профінансована Agence Française de Développement (AFD) на суму у 276 млн євро у межах проєкту "Муніципальна інфраструктура для сталих територій (MISTO)". NEFCO надасть 109 млн євро на Програму зеленої відбудови України, а Bank Gospodarstva Krajowego (BGK) — 139 млн євро на інші муніципальні проєкти. Міністерство розвитку громад і територій України презентувало амбіційну програму залучення інвестицій на суму 5–10 млрд євро. Але сам розкид оцінок фінансування у два рази говорить про поки що ілюзорність цих проектів. Ці гроші мали піти на проект ("Шляхи солідарності") з ЄС. Серед іншого йдеться про: реконструкцію траси М-15 Одеса–Рені; модернізацію коридору Львів–Рава-Руська–Краківець–Шегині та будівництво Північного обходу Львова; розвиток під’їзних шляхів до кордону з Польщею, розбудову мережі WIM-комплексів (зважування вантажівок в русі) та сервісних зон, концесію залізничних вокзалів, інтермодальних хабів та терміналів морських портів. Як бачимо, більшість проектів передбачає відбудову на заході України на кордоні з ЄС і лише частина проектів стосується дійсно зруйнованих територій. Інвестиції в Україну Що стосується відновлення — то це не механічна відбудова в концепті "так, як було". Це відбудова на базі певної моделі розвитку. У контексті проектів відновлення, можна згадати приклад відбудови Німеччини та інших європейських країн після Другої світової війни: не даремно програму майбутньої системної допомоги Україні з боку країн — міжнародних донорів називають новим "планом Маршалла". Щодо початкового Плану Маршалла, що дозволив Німеччині вийти зі стану повоєнної розрухи та квазідержавного капіталізму, то його старт відбувся у 1947 р. Хоча варто відзначити, що німецьке економічне диво відбулося не так завдяки йому, як внаслідок економічних реформ Людвіга Ерхарда, видатного німецького економіста і політика, автора теорії "добробуту для всіх", яка базувалася на ліберальних реформах, що усували вплив держави на економіку, та перетворювала економічних агентів з патерналістів на індивідуалістів. Держава, за Ерхардом, мала забезпечити лише базові умови для економічного зростання: стабільні ціни та курс національної валюти. Німеччина після Другої світової війни стала країною з однією з найбільш динамічних економік.

Нарешті, дев’ята (п’ята з початку великої війни) конференція відбулася у польському Гданську 25–26 червня 2026 р. Вона відзначилася тим, що вперше було створено щось на кшталт постійно діючих майданчиків: - Форум відновлення (Recovery Forum) — інтерактивна офлайн-платформа для обміну найкращими практиками відновлення; - Бізнес-ярмарок (Business Fair) — презентації та виставки українських, польських і міжнародних компаній; - Інфраструктурна платформа (Infrastructure Platform) за чотирма напрямками: транспортне сполучення (відновлення та модернізація доріг, залізниць, портів, аеропортів та інтеграція у мережу TEN-T); енергетична стійкість (розвиток розподіленої генерації, інтеграція до ENTSO-E); цифрова трансформація відбудови; уніфікація транспортного, енергетичного, прикордонного та митного регулювання України зі стандартами ЄС. - Енергетична платформа (Energy Platform) — окремий діалог про трансформацію енергосектору України під умови війни та його інтеграція до європейської енергосистеми; - Керівний комітет та зустріч на рівні міністрів Української платформи донорів; - Форум аналітичних центрів (Think-Tank Forum). Сума відновлення остаточно зафіксувалася на позначці в 10 млрд євро. Про $1 трлн вже ніхто не згадував. Поточний ремонт під вивіскою відновлення Загалом це логічно. Реальна конференція з відновлення мала б відбутися на другий день після завершення війни. Чи, можливо, не на другий, а на тридцятий, але головне — після війни. Важко собі уявити обговорення Плану Маршала для Європи у 1942 р. — у цей період союзники просували план військового лендлізу. А зараз щорічне проведення таких конференцій звертає увагу світу на відновлення України як на великий девелоперський проєкт Заходу, найбільший з часів Другої світової війни. Тема, так би мовити, заговорюється і, за відсутності реальних планів відновлення, перетворюється на звичайну тусовку причетних. А наші урядові чиновники з їхніми постійними селфі "з полів", стають дуже схожими на членів радянських делегацій на полях інтернаціональних самітів. ВідновленняУкраїни Є високий ризик того, що коли час реальної конференції з відновлення таки настане, вона в умовах розфокусації уваги світу до нашої проблематики, не буде мати належного синергетичного та акумулятивного ефекту. Відбувається певна девальвація ідеї відновлення як такої. Звісно, такі конференції дозволяють уряду збирати кошти на поточний ремонт. Але тоді вони мають так і називатися. Ключові результати Гданська З практичних наслідків Гданська треба виділити два напрямки, точніше платформи: енергетичну та транспортну. Саме туди піде значна частина фінансування, обіцяного донорами Україні. Якщо казати про найбільшу донорську програму Ukraine Support Loan на 90 млрд євро, то її прив’язка до конференції з відновлення, виглядає досить штучно, бо ця програма (в рамках якої, зокрема, передбачається виділення 60 млрд євро на закупівлю зброї для України), була затверджена до конференції і була б реалізована і без неї (на це є геополітична воля донорів). Практичні проекти, які були безпосередньо затверджені у Гданську, з погляду їх капіталізації, виглядають значно скромніше (що не заперечує їхної важливост), а саме: - Кредит Банку розвитку ради Європи (БРРЄ) на суму 251 млн євро на житлові програми, зокрема: 100 млн євро на компенсації за програмою "єВідновлення" (50 млн євро від БРРЄ, 50 млн євро — від уряду Італії); 11 млн євро на програму "єВідновлення"; 80 млн євро на "Житло для ВПО з ТОТ" — цього вистачить на 2000 житлових ваучерів (2000 сімей, або близько 6000 осіб отримають житло); 60 млн євро на програму "Житло для ветеранів" – цього вистачить на 1500 пільгових іпотечних кредитів (1500 ветеранів). - Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) профінансує програму доступного житла для молоді та неповних сімей на суму 100 млн євро. Як бачимо, сукупно ці програми дозволять отримати житло приблизно 4000–5000, сімей, або 15 тис. осіб. Ще стільки ж людей отримають компенсації за втрачене та пошкоджене житло.