lllemonworld lovin' torture party
Більше
379
Підписники
+124 години
+37 днів
+330 днів
- Підписники
- Перегляди допису
- ER - коефіцієнт залучення
Триває завантаження даних...
Приріст підписників
Триває завантаження даних...
Подруга подарувала шорти (виглядають як юбка), доклалася до моєї внутрішньої тигриці!
🔥 2
Ненавижу маркетинговые движухи про День матери.
🔥 7💯 4😐 3
Repost from The Reading Room
Вирішила поділитись з вами Фарерською атмосферою. Зупинились в казковому будиночку біля водоспаду✨
❤ 6
Речі які мені подобається обговорювати і люди які можуть обговорювати зі мною ці речі рідко перетинаються зі мною в часі і просторі. Тому я і так люблю інтернет
❤ 3
Repost from Petro Chornomorets
Аутисту дуже складно знайти собі місце в нашому соціумі. Я тільки поверхнево знаю про ці реалії життя, тому що суто емоційно не тягну співпереживати, а не співпереживати не можу. У закритій спільноті мене вистачає тільки на те, щоб зрідка по діагоналі читати те, що пишуть учасники про своє життя або батьки про своїх аутичних дітей. Іноді для мене занадто навіть просто бачити кількість цих історій.
Трошки я розумію про високофункціональних аутистів з високим IQ. Часто вони за рахунок інтелекту все-таки непогано адаптуються, і з ними я перетинаюсь по роботі. Їхній головний притулок у нас — айтішка. Хоча і не тільки вона.
Вони невидимі як для держави, так і для наукового дослідження, тому що в Україні майже не ставлять діагноз "аутизм" дорослим. Тим більше його не отримає високофункціональний аутист з розвиненим маскінгом — поведінковими моделями, які він тренує з дитинства, щоб виглядати нормальним і не потрапляти під булінг. Плюс, оскільки це психіатричний діагноз, завжди є питання, а чи не гірше буде його отримати, аніж лишитися непомітним. Тому мої припущення базуються на тому, яка картина з цим питанням вимальовується у Європі та на тому, що бачу в уже згаданій українській спільноті.
Значною мірою українські високофункціональні аутисти навіть самі не здогадуються про свій аутизм і не помічають власний маскінг.
Для добре адаптованого аутиста проблема виявляється в той момент, коли йому доводиться вилізати з дуже ретельно побудованої бульбашки "дім - машина - офіс - троє друзів" у непривітний світ. Тому що він абсолютно безпорадний перед:
1. Мутними або агресивними соціальними взаємодіями. Головне джерело такої взаємодії, яке найскладніше прибрати і яке силою вторгається в життя — поліція, чиновники, державна медицина тощо.
2. Ієрархічними соціальними системами.
3. Сенсорними перевантаженнями. Тут гучні звуки, запахи, світло тощо.
Взаємодія з такими обставинами призводить до завмирання і нездатності захиститися в моменті, а при тривалій дії — мелтдаунів, аутичного вигорання і депресії. Здатність їх толерувати практично не тренується, це вроджені особливості мозку.
Тобто тут ми маємо ситуацію, коли в тепличних умовах людина здатна видавати надзвичайний інтелектуальний продукт, а поза теплицею тотально втрачає все.
Тих, кому від початку не пощастило з тепличними умовами, ми іноді помічаємо на периферії поля зору. Це дивні задроти з гімняним життям.
Шо з цим робити — не знаю. Просто роздуми.
❤ 8👍 1👀 1