Мемуари Хуани 🏳️‍🌈📢

@onctps404 тві

Єх

😕😕😕

Взагалі,прийшов час визнати,що я огидна і страшна просто до відрази і зовнішньо і зсередини теж. Я огидна на єбало,я впевнена люди дивляться на мене і їм не приємно,а щось хороше вони кажуть з жалю,особливо в реальності.Якщо на фото є доволі милі кадри,так це через вдалий ракурс і перекрите єбало,тільки так я можу здатися не настільки огидною,проте в реальності я кремезна і потворна.У мені немає нічого хорошого,нічого гарного.Можливе це і відіграє роль на моїй особистості?Я не можу більше підтримувати діалоги,я не хочу,щоб люди бачили мене і спілкувалися зі мною,проте без спілкування я себе згризаю,кожного дня все гірше і гірше і гірше. Я ненавиджу себе,ненавиджу всіх інших. Я не можу терпіти більше нічого,мене обурює несправедливість і обурює моя слабкість,я не можу змінити щось глобальне і це мене теж гризе. Я не можу терпіти себе і всіх,мені так погано аж моторошно і моє жахливе психологічне почуття,впливає на фізичне і мені жахливо. Це просто замкнуте коло з таких огидних почуттів і тільки поведінка клоуняри в інтернеті трішки допомогає,правда вже не так дієво. І от інколи я думаю,що буде далі і бачу тільки погане,погане настільки,що мене нудить і всі кістки неначе вивертає. Я можливо гіперболізую,можливо граю жертву??Я не знаю,я не хочу цього відчувати,я хочу прожити хоча б один день,один день не відчуваючи нестерпно жахливої ненависти до себе,ця ненависть така сильна,що у мене виникають бажання скривдити себе,вбити себе і більше ніколи і ніколи не повертатися до життя. Я замкнула себе немов у клітку і вона стискається все сильніше і я не витримую. Я хочу любити себе,а не виходить. Я не знаю як пояснити,я відчуваю відразу до кожної частини себе. Обличчя у мене жахливо уродливе,криве і риси обличчя огидні,таких неприємних на вигляд людей я ніколи не бачила,у всіх є щось гарне,щось особливе, а в мені нічого такого немає.Тіло це ще гірша тема,я наче безформенна і настільки огидна,що це просто пиздець,величезне огидне тіло який одяг я б не одягла все стає огидне через мене. Мені щось подобається,щось миле і наче стильне,але як тільки я одягну це на себе воно стає мерзенне і я втомилася так себе почувати,кожен день я ненавиджу себе ще більше,щоб не змінилося. А особистість,я не можу нічого з собою поробити,я не маю сил ні на що,ні на догляд за собою,ні на щось корисне.Я безініціативна і огидна. Лицемірна,егоїстична,жалюгідна людина. Я не хочу вбити себе тільки з однієї причини і це те,що як на мене це несправедливо,що я помру,а люди ще огидніші такі як йобані ісламісти,терористи,ґвалтівники будуть жити. І ось це мене так бентежить і дратує,чого я,та хто не шкодить людям так себе ненавидить,а кривдники живуть і радіють. Весь наш вид жахливий,проте деякі індивиди перепльовують усіх,але всім настільки чхати,що ніхто не хоче об'єднатися і виступити проти цього,бо певно більшість як я... Скалічені,ображені і егоїстичні Така природа людей,а я... Я просто хочу відчути спокій,але не можу і через це стаю все огиднішою Стільки протирік у моєму монолозі,насправді я багато чого хочу,але не хочу нічого робити,тому що я не маю сил і через це теж відчуваю до себе огиду,ви скажете ну то просто зроби,а я не можу,я фізично не можу. Мені так болить голова і тіло все,у мене болить навіть щелепа неначе гниє зсередини. Я втомилася.

І життя це важко,я не хочу його жити

Розмови з мамою це важкр

Хочу обійняшок