Храм поезії (🖤)

Витісненому поколінню Вкарбовані в місячне коливо, вилами вколені, довкола живуть міріади забутих митців. Не ці, що ми в школі вивчали між вусами й комами, а ті, що словами в рухливу потрапили ціль, однак непомічено, стримано, заслано, стомлено поси́віли, наче нечитаних книг корінці. Лишега, Чубай і Кир’ян, Семененко, Отрощенко. Чи чули про них? Мельничук вже не стане на герць. У Львові скуйовджений дим втік у джинсах від вогнища* — то сів у осінній трамвай дисидент Калинець. Позичивши жар, познаходили попелу трошки ще,* іде пан Василь зі світильником, має ще десь «Летюче віконце» й Любляною йде навпростець. Взірцеві митці потрапляють на шпальти, на шопери. Вже пишуть про вас, хоч полин між словами росте. Простерлись рядки з Коломиї до Адріанополя, простерлась естетика вільних митців, наче степ. Злетілись птахами гучні голоси, ніби в опері. Як ва́льдшеп самотній мовчу, б’юся з межами стель: таки геніальне — не за́вжди прозоре й просте? Мій час не настав? Чи помер, наче вірш у Тернополі? © Олена Галунець 🚃 -------------------------- * Відсилка до вірша Ігоря Калинця “Дим”. * Відсилка до вірша Василя Голобородька “Називаємо вогнем невогонь”. “Летюче віконце” — дебютна збірка поета, недопущена до друку радянською владою. Андріанополь (Луганщина) — місце народження Василя Голобородька. У Любляні він живе нині. Коломия (Івано-Франківщина) — останнє місце проживання поета витісненого покоління й дисидента Тараса Мельничука. @virshoplitkarka #олена_галунець

Втеча кави Джезви містичні знаки Поза контролем інших. Прагну майбутнє знати, Час для важливих рішень! Пахне горілим доля, Осад гіркий від послуг. Розпач ховає погляд В чистий для кави посуд. Протяг дверима гупав Оплески в наші скетчі. Всотує фатум губка Вкотре з плити за вечір. @pavukzdytynstva #василь_капця

Поки вицвілий клапоть неба тремтить під вітром, Вчитель начитує млявому класу, що час - відносний. Замовчує на виріст розширену теорему: системи відліку - мінливі, залежать від низки факторів, як-то: - координат субʼєкта на мапі - його життєво-користувацького досвіду - персональних полів гравітації - рівня серотоніну в крові - роду зайнять і навіть того, у що він вірить. Наприклад, літній час можна вимірювати: - подорожами по маршрутах з «Орел чи решка» - рейвами open-air - сезонами дощів і черешні, - кучерями вечірніх заграв на Трухановому, - сторінками книжок, що вкотре прочитані наново - швидкістю просочення червоного на мапі Deepstate - приростом прапорців, що встромлені в землю. Час сполохано бʼється у скронях морзеткою, Коли рахуєш його в кілометрах зворотного відліку до центру тяжіння власного всесвіту. Ближче до осені - видовжується у річку або нитку: повільно тече крізь думки і вʼяже на присмак. Бульбашки-намистини перекочуються по вологій шиї плеса. Ось той, хто вимірює час, як ти. Бульбашки зʼєднуються і всередині стає більше кисню. @Ma_ri_ua #марися

💫 Пишіть в коментарях про себе в моєму дописі-знайомству в Instagram: https://www.instagram.com/p/DLdGE0kNmt1/?img_index=1&igsh=eDR6bWxhdXV2cnE3 Безкоштовна реклама + можливість знайти людей зі спільними інтересами ❤️‍🔥 І не забудьте прочитати також про мене 😅

Вірш на "Листя трави", той самий з непристойно вибірковою пунктуацією 🙃 *** мені достатньо не пам'ятати про себе ніякого початку — ні напівстертих ліній часу ні перетинань антецедентних слідів з моїми першими кроками мені достатньо розгойданого вагадла моєї земної колиски яку качало маминими руками коли мої найближчі друзі знали розмови всесвіту ще не відокремлені звуками і трясучись новим брязкальцем моє серце билося за право бути збиваючи у піну людські здобутки щоб потім весело здмухнути їх прямо тобі в лице зойк розсипаних зерняток жбурляли у саме небо жменя пшоняних зірок ще ніколи не світила так опукло наче скляна бульбашка галактик роздувається від почуття власної важливості а всередині лише мірне-відміряне земне тік-так так мало відрізано тоненький хлібний окрайчик але ж смакувати й смакувати пульсувати галасливим хапаючим за батьківську штанину балансуючим між щедрим та щезни ще... ще. цифровий відбиток ступні закарбований у бетон з відбитим краєм із чотирьох цифр три з них — забігані години незліченні видобуті з горлянки літери силоміць заштовхані грудки позавчорашньої каші тисне дедлайн чи в грудях дихай, серденько не затамовуй же подих та від першого до останнього достатньо лише тире

Лоти🔥

У Львові на 86-му році життя помер видатний український поет, дисидент із покоління шістдесятників Ігор Калинець. Про це повідомила донька поета Дзвінка Калинець-Мамчур.

*** продовж своє літування у кожному оці по золотій говерлі у кожному подиху альпійські луки вулик нашої хати солодкий в одно віконце вбігає чорний черемош у друге віконце вибігає білий черемош вдягаєм радість на показ як гуцули на празник вмістиме скринь виносимо сміх на вуста як полонинка білі овечки на осоння це ж ми зупинили греблю каміння посеред ріки літа на цім камені ти ноги мила на цім камені ми зібрали усю живицю сонця смерека дня вже стрункішою не буде виложе осінь косівськими кахлями навколишні гори хто приїде поглянути на писані камені написи невидимі для смертних кому відчиняється як на улюбленому вірші книжка кому непорочна згадка віддасться як дівчина Ігор Калинець #ігор_калинець #калинець

Пам’яті Я пам’ятаю молоко, тепле, щойно з під корови, яке ти розливала нам по квартах так бережно, ніби ділилася найціннішим. Воно пінилось у відрі, і той спогад зігріває мене більше ніж піна слів сьогодні. Я пам’ятаю руки, покриті борознами і борозенками, чорними, як поле, на якому ти працювала. Я пам’ятаю, що не можна було гукати «бабуся», бо «бабуся-ягуся», а потрібно неодмінно «бабо». Я пам’ятаю хліб, якому ти допомогла народитись щойно з печі, як ти його складала і припасовувала, накривала та закутувала ніжно, ніби немовля. Я пам’ятаю чорне волосся з прожилками сивини. Вони бились не на життя, а на смерть, і врешті перемогли. Я пам’ятаю білу хату і сині ставні, а ще голосне «Таїсьо» від сусідки баби Наді. Я пам’ятаю твою постать, яка завжди ставила хрест-оберіг, проводжаючи нас додому. Я пам’ятаю, Ба… @novakain_poetry #новакаїн #оля_новак

Увага! Увага! Поети і не тільки!‼️ Стартує великий розіграш крутецьких ніштячків, виручені кошти з якого підуть на два важливі обʼємні збори: Вероніки Мовчан на реб (інфо тут https://t.me/c/1718515598/3050) та Олі Новак на реабілітацію жінок військовослужбовиць, які повернулися з полону (інфо тут https://www.instagram.com/p/DJcIEXsoje0/?igsh=MWJkN3F1ams1eWhxcg==) Отже розігруємо: Лот 1: збитий ворожий дрон надісланий з Донецького напрямку 81 аемб бригадою мого брата. За донат від 200 грн є можливість отримати цей неймовірний трофей🔥 Лот 2: набір книг письменника Дена Брауна з 3 шт любʼязно наданий поетом і військовим Сашком Негричем https://t.me/sashkonehrych за донат від 100 грн📚 Лот 3: великий набір шоколаду Millenium з 22 шт(пастила, арахіс в шоколаді, банановий мармелад в глазурі, молочні і шоколадні батончики, шоколад із начинкою, желейки зі смаком коли і кислі в цукрі, батончики з начинкою кранч, кожного виду по 2 шт) також наданий для розіграшу Сашком Негричем за донат від 100 грн😋 Лоти 4 і 5: сухпаї ЗСУ надіслані мені братом(строки до кінця липня, строки на продуктах всередині можуть бути довші) за донат від 30 грн🥄 Лот 6: книга Олі Лавриченко https://t.me/muzahuyuza «Стилет волі" — захоплююча історія про незламну боротьбу українських повстанців у часи війни та окупації. Це історія про тих, хто не здався, навіть коли надія згасала. Буде надіслана авторкою з підписом. Можна отримати за донат від 40 грн📗 Лот 7: неймовірної краси силянка від майстрині Анастасіі https://www.instagram.com/saffron.ua_art?igsh=M2drYzR0MDQ5bW9q (подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн🧚‍♀️ Лот 8: яскраве літнє намисто з метеликами від мене https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cTVwc2kzNmpqYW8w (з додаванням натурального перламутру, нержавіюча фурнітура, подарункове пакування+ стікери з котиками) за донат від 50 грн☀️ Тобто 30 грн = один шанс/60 грн = два шанси, 40 грн = один шанс/80 грн = два шанси, 50 грн = один шанс/100 грн два шанси і так далі за нарастаючою. Алгоритм дій: робите донат на баночку або картку банки (якщо донат робиться не з картки монобанку, то пишете коментар де вказуєте свої контактні дані). Розіграємо всі лоти одразу як набереться потрібна сума! Баночка https://send.monobank.ua/jar/7iFs6f8u2Z Картка банки: 4441111125234736 Дуже сподіваюсь на вашу активність у розіграші і його поширенні🙌 Не проходь повз – бери участь обовʼязково! по всім питанням пишіть мені @ola_poetry #збір

поетичний конкурс Листя трави (ll сезон) фіналісти: Олена Галунець Немаксим Єва Верле Марія Чекарьова Оксана Приходченко Костянтин Ватульов завдання: написати вірш на тему Кохання, кількість символів необмежена. Дедлайн: включно до кінця Літа результати вірші судила пані Іляна Лисиця та Остап Кудлатий #конкурс #поезія #вірші #храм

Астралія Мотузка з чорного шовку мовить "добраніч" місяцю. Фіранки — повіки вікон, замкнули очі. Оберт вічності. — Тобі не віриться? Краще пускати до вух абсолютне ні-чо-го, ніж добровільно лити солодку карамель буденності, що протягом доби чорніє під жаром сонця. Зірковий час по ночі відходить кажанам, "Рано вставати", — каже нам совість, На останньому слові тебе кличуть і кличуть жаринки погорілих мостів. "Прийшла пора лічити манулів, замість квартальних звітів" — сонний параліч не страшніший за марудний ліфт ненависної споруди, де паралелі перетинаються, нехтуючи законами та формальностями, де кожен із всесвітів лише черговий найманець, що покладе своє завтра у чиюсь кишеню. Попіл від людини значно дешевший за вогонь, шкода, бідні після смерті не потрапляють у Шервуд. Але дзвін опівночі підносить вітрами уяви… Туди, де кордони ховають від грізної долі, від Óккама сталі традицій, що міцно тримає прискіпливий осуд. У спокій ховається лють, у розум ллються течії безлюдних тихих вулиць. Губиться горевісне урвище: поросло білими квітами й замість ліхтарів — блакитними кристалами. Нас нарешті обійме вічно рідна Астралія. Ти не помітиш північного холоду, змолоду квіти кутають ліжко, щоби ромашкове поле ніжно вітало прийдешнього. У тіло вростуть пелюстки, в години мороку створять потрібні спогади. Сходами нагору тягнуться безкінечно світлі пасма лілій, підносять у сніжний сад і углиб до пам'яті про дитинство. Дістатися сюди — бездоганний успіх, Пурпурове небо успадковує кожну посмішку, від того й світить крізь темні сторінки найскладніших років. Надалі доля буде легше, вона мусить, лише залиш під ковдрою частинку щастя, хай історія знатиме, пам'ятатиме, що ми тут були... І сопотіли під шум пір'я дивобусів. @kildun4ikchanel #ставицький

Всім привіт! Іляна Лисиця і Остап Кудлатий будуть судити Листя Трави 2 конкурс від Храму поезії.

Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря. Клаустрофобія у задзеркаллі подій. Список росте: спотикань, неудач і падінь, Колотих ран, шрамування – від болю похмілля. Голод? Смачного! Твоя діатоніка серця Надто залежна від чинного й чинників зла. Я не тікатиму. Крихтами неприйняття Післяобідні збиратиму рими безмежжя. Спиш? Тоді спи. Це у мене безсоння тривожне. Йду рахувати нічниці у тінях садів, Щоб проросли в альвеоли – пелюсток сліди Зроблять повітря густішим... легені порожні. Тепло? Ти грійся в осонні, розлитому в ріки, Я замерзаю у колах північних широт. Стиглих рецепторів пасма обсипле пилок Вицвілих мрій, що лишились словами з листівки. Спрага? Налий собі дзвону джерельного вдосталь. Зсохлі вуста обпеклися зневодненням душ, Куриться пил серед тріщин у сніжну сльоту І проникає в замерзлі судини та зморшки. Дихаєш? Дихай! За двох і за тисячну парость. Мороком у каламуть я вливатиму біль. В мене нестача повітря! Сьогодні ти – фільтр. У задзеркаллі холоднім невільно лишаюсь. *Курсивом виділені рядки з віршів Оксани Мовчан, Алі Гулієвої, Ірини Божко, Лани Д'Арк, Олесі Репи, Юрія Ліщука. 13.04.2025 16.05.2025 @olesya13r Писала під псевдонімом Септіма на 3 тур МТБ, тема: семпл з рядками чужих віршів

.не про війну. «Але, будь ласка, давайте не про війну», — Організатори знов і вкотре просять. «То що читати?» — брови хатинкою гну. «А про любов. Бо війни всім уже досить». А про любов — ну, добре, нехай про любов. Коханий, знаєш, я все ходжу по колу. Без тебе світ тут посипався, от їй-бо. І навпаки — я зібрана, як ніколи. Та ж розберусь, як почистити пилосос І як втискатись ночами в пусту постіль. Але ти знаєш, сьогодні снився цей сон:  Порожнє місто і крик, ніби чийсь постріл. Ти гладиш згини якоїсь з чужих траншей, Я обживаю свій паралельний вимір. Із снів яскравих, ніби альбоми Taschen, Ми повернемось в майбутнє цілком новими. Так, всім у Києві досить війни, авжеж. І я мовчу про Слов’янськ чи Піски, тим паче. А пух з тополь, дивись, атакує вже — Летить і липне враз на армійський хавчик. Що про любов… Так все ж про любов кругом. Цей теплий дощ, ці чорні шляхи рядами,   І мокрі щоки, і небо, і полігон Із усіма — й твоїми також — слідами. Ірина Цілик #ірина_цілик

Сьогодні була зайнята новим косплеєм, декількома фото поділюся тут 💚 🫶🏻 Мій Instagram: rebel_cosplayer 🫶🏻 Мій косплеєрський TikTok: rebel_cosplayer #Косплей_Аделіс

Пам'ять ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ Кожний спогад шукає свого притулку десь поміж сторінок твого існування. Пам`ять – це щось на зразок маніяка в нічному провулку. Завжди будь готовий до зґвалтування. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ Можна тримати в руці бойового кастета, можна, врешті-решт, не виходити із кімнати. Вони все рівно тебе шукатимуть, де б ти не був, примушуючи згадати ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ кожне слово, звук, затаврований дотик, все, що з містом цим у таємній змові. Пам'ять – вона нерозривна з покликом крові. Прийде одного разу й позбавить цноти ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ твій крихкий з нуля відбудований Всесвіт, зірве усі запобіжники без пом’якшень. Нам залишається бути готовими. Серце моє, я не відаю як інакше. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ Маю багаж думок, що тягнуть мене, як камінь - всі ці гучні слова, імена і дати. Серце моє, навчи мене, як не стати бранкою спогадів, не рахувати шрамів, ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ власні й чужі плоди, надбання і втрати, вигнати з крові суміш цієї отрути, втримати в пам'яті те, що є того варте не воскрешати, що має бути забутим. Катерина Батушан #батушан

Il canto della foresta У червні ночі, як стиглі вишні — насичені, повні і чорні, терпкі і водночас солодкі. Як ноти. Літо — композитор, що пише музику до твоїх кроків. У такі ночі між гілками вишень заплутуються симфонії, Вигинають спини ноктюрни, Ніжаться сонні сонати. Вишивають полотна кантат До ораторій інкрустують зорі, Розбираючи плетива снів на спів і стакато цвіркунів. Наливаються соком і спіють увертюри До великих історій. У такі ночі Місяць уповні стає великою радіоточкою. Приймає сигнали Ставить вініли На плеса озер Грає арії аїру, На хмарах вмикає рок-записи зірок, Лунають сузірʼя А лілії мліють від літніх ліній твого тіла Хочеш почути Лісову пісню? Не обертайся. Нічого не бійся. Кожна гілка Має в собі сопілку. Цвіт папороті буде У моїх грудях. Тільки шукай @grasliv #павлова

=+= звісно, я біг вперед звісно, я біг за обох за мною летів птаха Фред мене переслідував Бог я впав і коліна здер бо вулиць не мармур – асфальт сьогодні або Іскандер, або дронів вальс, і альт лунав в позняківських дворах, хтось не доживав – а жив а я задихався махом, при цьому зриваючи жили я просто кричав у тьму, не маючи прав на біль і може якраз тому плекав це усе в тобі: оркестр марних надій, і правд усіх маніфест а як дійшло до дії, то я не твій символ – хрест і ми вмирали отак: не прицільно, аби за щось не від російських атак, а від моральних корост не клич же мене, не клич!.. якщо не воїн – німий. у нас немає облич. у нас обрізані вії. болить? значить, живий болить?! живий за двох! болить?!! мовчи, бо журби не. вистачить. на. обох!! ...на мене не діє "от в них!.." не діє совість й наркоз я не дозбирую крихт боління живим!.. і Босх уже написав про це. уже написав й скоривсь якщо я не воїн – цемент, заборонений до "борись"? звісно, я біг вперед диво, іще живу дихаю, ламаю ребра спасіння собі зову викличу знайду в собі 03.06.2025 @revanta_notenough #revantapoetry