Храм поезії (🖤)

Поділюся ще тут історією того, як це було ♥️ Ми з @oljanovak вчора зробили презентацію «Контурних карт» і це було неймовірно і неповторно. Маю багато тепла після вчорашнього вечора і ділюся з ним з вами ♥️

Коли не відчуваєш, стаєш простором, плиткою у ванній — тріснутою, але ще красивою. Кишенею з дріб’язком, нашитою на блакитному плащі. Стаєш плечиками з дерева, що загинуло на силуетах Карпат, стаєш силуетом, який не може дійти до притрушеної вершини. Її затуляють сумніви, які зʼявляються нізвідки, як синці на чутливій шкірі. Коли не відчуваєш, приходить хтось не в полі твого зору. Каже: «Ми все полагодимо. Лю-blue». Вішає тебе на плечиках, розправляє твоє блакиття, викидає АТБ-чеки й льодяники, додає пухнастість хмар, а вони все стікають у ванну, не тримаються на гладкості тканини, з якої ти зіткана. Він мовчить з тобою про все, а ти не бачиш, які мʼякі його руки, які крихкі його рухи, не цінуєш. І тоді він іде, щоб ти знайшла того, з ким відчуватимеш. © Олена Галунець 🛁 @virshoplitkarka #олена_галунець

Так склалися зірки, що в сніжно-квітневий день народилася я. З різних причин, святкового настрою немає. Тому запрошую відсвяткувати донатами: Банка 1 – Оксані Приходченко за відновлення будинку Банка 2 – збір Вероніки Мовчан на Сумський напрямок Банка 3 – збір подруги на Харківський напрямок На випадок, якщо хтось бажає підкинути гривників на щастя, здоров'я, натхнення : 4441114414711976

поетичний конкурс Зима близько вітаю, наші переможці: 1 місце — Андрій Мальва 2 місце — Оксана Приходченко 3 місце — Олеся Репа результати вірші судили Ліля, Онофріюк та Квазар #конкурс #поезія #вірші #храм

Буду вболівати за Рому, Настю та Дима, цікаво, що вони напишуть

давай поговоримо. про політику, про коріння і секс. коритися ідеалам — без сенсу, для ідей ти транзитний Марсель. про що писати, коли поле думок всіяне дикими ягодами, кислішими за обличчя? їстимеш, не почуваючись ситим, а красномовним правда не личить. дві таблетки натще — може, трохи загоїть щем; ходив навколо, приколов, розрісся у серці кущем. метелика тінь знає де вирости й впасти, а мій ліричний герой — як твої думки скопіпастити. можливо, всього лише чийсь воннабі, якому бог торчить пару бажань /як я — вірш тобі/ тому ріжемо яблука на двох, сухими губами до ножа: твої торкалися гострого, а на моїх густим застиг жах. шершавим наче асфальт, язиком. гáряче, повний рот маршмеллоу. ідіоми, як ідеали — цикорій, на каву мелений, так глибоко, що втрачені ґудзики проростають корінням. я не почула нічого з того що ти говорив @viknapoetry #єва_верле

що більше фіалок розквітне на щоках, дитино, то мудріша ти будеш приклади мушлі до вух і дослухайся до хвиль мого нестабільного "нас.." і кривої посмішки не бійся, якби NASA дослідили всесвіт мене, вони б теж не збагнули, як тре- «ба, а коли прийде ма- ніакальна фаза?» * фразою ферзевий фланг не пробити навскіс не прокрастись – зоре, я виловлю. в залі схвально говорять про мита на ввіз психотравм у мозок дитини. мій зайчик, якісь вони всі промиті, я бачу: ти линеш до мене крізь дим. * а ти бачиш, як я пробиваю груди? бачиш, іду на дитячий майданчик? зарити в пісочниці серце – не важко, мантри від слова до слова блукають, немов між кінцевими станціями. від музичної до балетної школи, від червоного поля особистих кордонів до сліз на сторінках зошита. не злись і не йди ніколи від мене, доню. лиши папірця собі. у сльозах – концентрат любові. #вірші

Лауреат міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара 2025 року в номінації "Поезія"! 🤗🍒 Для мене це стало несподіванкою – і от відбулась урочиста церемонія вручення 3 квітня 2025 року, у День народження Олеся Терентійовича Гончара. Щиро вдячний усім, хто підтримував мене, хто критикував, насолоджувався творами і надихав на створення нових поезій! Дякую меценатам Тетяні Куштевській та Дітеру Карренбергу! Дякую за підтримку і прекрасні слова Дмитру Чистяку, Олександру Балабко, Галині Дацюк. Дякую за натхненні виступи цьогорічним лауреатам і лауреату 2022 року Віталію Білозору! Рукопис збірки поезій "Сік вишні" увібрав у себе концентрат багаторічної праці, результат багатостороннього творчого розвитку, який відзначили Журі Премії. "Прагніть задумів глибоких!" Олесь Гончар – саме так написано в моєму Дипломі. Тому буду й надалі працювати, писати, надихати... і я певен, цей рукопис побачить світ у вигляді хорошої збірки! Тішуся талантам і радий за тих, чиї твори було також відзначено: У номінації «Велика проза» – Іван Бережний (м.Київ) за роман «Портер чи Айріш Стаут» (Київ). У номінації «Мала проза» – Владислав Петренко (м.Харків) за добірку оповідань «Екран» (Харків) У номінації «Поезія» – Максим Чурков (м.Дніпро) за збірку поезій «Сік вишні» (Дніпро) та Вікторія Краснікова (Київ – Варшава) за збірку поезій «Слізно до саду». У номінації «Публіцистика» – Марія Максим’як (м.Вінниця) за добірку «Щоденник війни». Додаю прекрасні фото з урочистого вручення нагород у Національному музеї літератури України! Фотографка: Марія (Теплий сніг)

|дніпроріз| крізь шпарини бліді моноліту невидної ночі протяги долі до смерті на вухо шепочуть і світло життя пропадає в безодні космічних охоплених ляком зіниць переможені стіни дрижать в житловому кварталі вогні прорізають пітьму щохвилини щодалі дивись тут обійми завалів так міцно тримають що з димом здіймаються душі у вись повибивані очі лишають розбиті зіниці на обрисах схожих на рідних (чи свій це?) спиняється погляд скляний та розбитий розібрати не можна бо треба іще розібрати що було тут колись обірвалось і впало стало сірим і чорним від пилу й запалу дивись посиніло у світлі пожежних машин побіліло в прожекторах і ліхтарях і тепер червоніє загрозою втрати посівальник прийшов зі смертельним і проклятим збіжжям наостанок засіяв смертями за звичкою ближніх бо вірить: скільки віднімеш від /іншого/ тіла стільки додаси сили /власній/ душі залізобетонна плита як дамоклів меч зверху тримається за волосінь арматури але долю тут вершить кожен хто верне машини й завали і ближніх рятує дивись крізь шпарини бліді моноліту невидної ночі протяги долі до смерті на вухо шепочуть а світло життя виринає з безодні космічних і повних надії зіниць 14.01.2023 Дніпро Copyright: Чурков Максим #літературне_горнило

Сьогодні у мене невеличкий день народження.🌊🤍 З цієї нагоди я відкриваю невеличку-накопичку, це (конверт від PrivatBank) 💫Моя мета зібрати 3000 грн за 3 дні. Далі я розподілю цю суму на три актуальні збори для наших ЗСУ: @dadisart (РЕБ, супутні потреби), @veroveroverover (антени), @muzahuyuza (пікап). Номер невеличкої-накопички: 5168752138072460 Посилання на конверт (невеличкої-накопички): https://www.privat24.ua/send/gmbc4 Якщо у когось виникне бажання і можливість  мінімально підтримати мою творчість, залишаю номер своєї особистої картки: 5457082528849206 Буду дуже вдячна за вашу підтримку! Підтримаймо наші ЗСУ! 🙌🏻

* Виплакатися неможливо, коли ти потрапив під зливу. Зліва невщухний шириться шторм, справа — нестишений біль, що б’є крізь шолом. Шурхотом шквал поривів привів до віри — Тобі повірив я, Боже, знов. Ось я стою на колінах, що заніміли та проростають молитвосном. Молот вдаряє цвях, що випинається з-поміж прийнятних норм. Та інструмент зламався, а я не здався, бо усвідомив: зі мною Бог. © Оксана Лихогляд 13.02.2025 - 22.02.2025

Мій останній вірш Коли я вмру Ти відчуєш мій подих у дотиках вітру Цей сум я ніколи не витру Омиє мжичкою твою вже звичну сірість Як цей дощ Мої останні сльози, барви площ Окроплять, прополощать душі Що й досі не відмились від брехні Так потускнів Сьогодні світ, та знаєш, не помітять Коли помре один загублений, магнітом Так вабить ця вода стрибнути вниз Це озеро печалі — мій маршрут. Я тут...й ніде...і скрізь... Втомився щось доводити, казати Розкрили пащі ґрати, не здолати Мені ніколи їх Хоч не за мною гріх А як і був, то ненавмисний Та на мені клеймо тепер "нечистий" Пожав плодів... І жар ножів зустрів В дорозі, бо не в змозі я боротись Надіюсь, ця вода і злива вмили Хоч трішки грішний світ І щось в тобі Нехай на мить, та забринить Бо цей кришталь... ця злива... і ця ти... Мене убили У краплях суму й озері печалі Твої ножі із болю і зі сталі Фатальний ніж — це мій останній вірш Коли я вмру Колись таки помру А може вже давно або тепер Я вмер Поглянь, як озера свічадо забринить За мить В твоїх очах. © Іван Добруцький 22.10.2024 #вірш

Прокидаюсь на іншій планеті та в іншому тілі, Підсвідомість минулих життів гупа оскаженіло В скронях, в грудях: це серце чи метафізична машина, Що примусить чинити усе і шукати причину... Роблю вдих. Де кордони моралі чи власні границі? В цьому досл/віді я діджитальний чи справжній мисливець, Мужній воїн, провісник ачи провідник таємничий? Чи приймуть за свого чи я вічний вигнанець-чужинець? Роблю крок. Мене кличуть в обійми співочі дерева. Мене вабить самотність та спокій брунатно-свинцевий, Що розлився у води озер, розчинив атмосферу, Проростає крізь хмари й дротами пронизує стелі. Тут нема ні опор ані стін, простір дихає воднем, Проникає під вії в думки вітерцем прохолодним. Що було, що тепер, що настане нове, що в повторах – Знаю в наносекудних відрізках розмірено й точно. Мені років багато, тіла мої падали й тліли. Мандрівник позачасся, відроджую те, що губилось. Назавжди залишаюся променем синього світла У далекій туманності сну віртуального світу. @olesya13r Півфінал. Кіберпанк

😍 Не повірите, але ми повертаємось із конкурсом! 😍 Представляємо вам Лігу Поетів — 18 авторів, які змагатимуться за право і честь бути найкращими в своєму ремеслі! Це, звісно, ще один конкурс із експериментальним форматом, але він, ми переконані, вам точно сподобається! І одразу ж оголошуємо відкритим відбір! Відбірковий етап триватиме — максимум — до 00:00 11 квітня (п'ятниця). Для повного ознайомлення з деталями конкурсу — а це регламент, система суддівства, хто буде суддями, тощо — ▶️ лишаємо всю основну інформацію про нього тут. ◀️ Для того, щоб взяти участь, необхідно буде надати організаторові: 1) свої дані учасника — ім'я-прізвище або псевдонім 2) від 20 грн. на банку чи карту призового фонду: 4441 1111 2414 6188 3) скріншот підтвердження оплати 4) відбірковий вірш на вільну тему (до 1500 знаків) Якщо виникатимуть питання щодо конкурсу — звертайтесь до @yu_lish або @grynenchuk. І наостанок — удачі вам і нехай переможе найкращий автор! Слава Україні!

Сусіди, привіт, є тема. Ось тут гілочка, треба вірші, реакції, скиньтесь, хто чим багатий, дякую!

Хмари в калюжах нарешті хлюпочуться. Сонце подужчало. Березню почесті Жваво наспівує птаство. З надією Рух у весну, щоби жити і діяти. Рух у незвідане, непередбачене. Що там? Із вітром несусь і удачею. Трохи бентежно. Та що там лякатися! Світ не належить до тих, що у статиці. Світ маневрує, жонглює абсурдами. Масові зрушення. Швидко забруднює Звістка погана всі розписи настрою. Доля нагадує: разом тримайтеся. Доля не те, що не може змінитися. Серед пустель будуть квітнути китиці, Як неупинно творити нечуване. Успіх прихильний до тих, хто з причудами. @literospletinnia #приходченко

чоловіки вчать жінку кохатися розповідають, мовляв, будь такою щоб він тебе полюбив ніжною             грайливою веселою                жіночною /будь якою, що закриває чоловічі потреби/ техніки практики брехня непомірне лайно чоловічої самодостатності за яким лише — хлопчик-горобчик слизький                як чоловіча самосвідомість гидкий                 як чоловіча сперма                 хей, чоловіче, що ти можеш знати про мої бажання? лиш крадькома спостерігати за рухами моїх пальців останньою смужкою мережива що ковзнула стегном                                         донизу дивись уважно я відкоркую для тебе найдзвінкіший зойк коли кінчик м'якої подушечки торкнеться мого найпотаємнішого густе оксамитове тепло і прохолода сонного світанку в моїй фортеці якщо і знайдеться місце, то лише підборам заткни пельку, фройде, дивись уважніше, хевлоку, і ти, нотуй старанніше, кінсі чоловік той самий заглядач у просвіт завіс аналітик з проваллям нестач збоченець що не має шансу доторкнутися до налитих вершин жіночої сексуальності @viknapoetry #єва_верле

хто ще не підписаний, бо почну знімати бали на МТБ t.me/jessi_halliwell

Сьогодні давай у чотири руки Помандруємо клавішами. Мінорно. До келихів лагідну ніч Наливай. Зорі зиркають жадібно Крізь темні портьєри. Півмісяць завис – Не окраєць, не кіготь, не гак – Лише в піднебінні небес сяйва шип, Біла тріска, завада. Не поспішай, Хай час розтікається у півтони, Ніжно пальці торкаються нот. Лишаємось вдвох. Може поталанить Грати разом, допоки цю ніч п'ємо. Купили добу. Тишу краємо вздовж На стрічки рівнозвучного "ми". Любов – чорно-білих єднань полотно. І світанок нової весни. @olesya13r Для віршопліткарки, використано клавіші та кольори з обгортки, рядок пісні = тема

«Це місто хотілося покласти до кишені, як каштан і забрати з собою». Почала писати цей вірш саме у Франківську — і тепер прагну його прочитати там для вас. Запрошую на презентацію книжки «Світлочутливі» і розмову про вірші. Часом вони можуть стати відповідями на запитання, що ми їх так довго шукали. Сонцем крізь скельця вітража, зблиском радості, ковтком повітря, коли забуваєш, що треба дихати. Наші книжки знаходять нас вчасно. Можливо, що це — саме та. Модеруватиме неймовірна Оля Новак — поетка та культурна менеджерка. Вівторок, 8 квітня, 18:30, Івано-Франківськ, Книгарня-кав’ярня Старого Лева на Шашкевича, 1