Храм поезії (🖤)

якщо раптом є бажання встигнути в останній вагон, то можна потрапити на інтимний конкурс як учасник

пара 4, тур 2 ☄ учасник 2 люба лисичко, хутчіш утікай! люди з хортами уже недалеко, лине птахів попередливий стрекіт: "кілька хвилин — і заступлять у гай". гончим — розвага (жертовний врожай прагнуть зібрати), тобі ж — небезпека. люба лисичко, хутчіш утікай! люди з хортами уже недалеко. линь, моя лиско, як вітер. бодай очі мисливців, замарені в спеку, бачать лиш тільки рудаві смереки, доки ти мчиш за кордонний ручай. люба лисичко, хутчіш утікай!..

пара 4, тур 1 🎒 учасник 1 ми йшли дорогами загублених світів, в пітьмі століть, ходою часоплину. ковчег в пісках епох згорнувся в дряхлий пліт, плеяд імення стали сірим пилом. ми йшли п'ятою ахіллесових шляхів, вітрами Одіссея рвали море. у Трою свято хтось повірив і згорів, втонув митець під ніжний спів потвори. ми йшли у глибину забутих мрій, плили за край, збігали в потойбічне, в химерній битві другом був чужий,  світило не згасало цілу вічність. ми йшли спіраллю тисяч поколінь, вживляли слово в цитаделі роду, і бігли, як в останній перегін, за лінію небаченого фронту. народжені між Тигром і Євфратом, ми бачили Едем та кола Данте, відродження й диктаторів апарт – ішли ми прахом – повернулись в прах.

пара 3, тур 2 🍓 учасник 2 Сховаюсь у світі примарних ілюзій: Збираю валізи — реальність тягуча, Неначе смола. Втікаю. Звільнитись від гострених пут цих, Що лезами гніву травмують і рвучко /неспинна пітьма/ На шмаття зніміле розкроюють душу, Зминають. Простіше цю дійсність безглузду Із крихістю скла Надійно закрити у храмі. Байдужість До болю і куль свист підштовхує в згубу... Чи зможу? Хто зна. Тому ескапізм лиш — мій вихід. Безлюдно І тихо. Ескізи малюю, як бути Без ліній та барв З облудами. Тиша навколо і пустка. В святилищі злива змиває пилюку: Нема сяйва ламп, В омріяних згинах, заклечаних буйно, Злипається днів прах — за межі абсурду Розмита доба. Я в сховку – в архіві. Допоки не вщухне Звук сплаканих скрипок. Надія відсутня. Від себе тікай...

пара 3, тур 2 🦖 учасник 1 ВТІКАЧКА ІЗ РАЮ В пелену найчорнішого сну хтось пробрався, На солоні повіки присів, мов примара, Крізь туманність колючих страхів і зневіри, Помаранчевий заєць -- весна із комірним*. Він зібрав усю сіль з рівчаків у торбину, Досолити життя, щоб шляхи було видно, Домішав до космічного пилу між зорі, Щоб позначити стежку в чертоги любові. Сублімую**, включивши улюблену пісню, Перечитую вкотре сторінки із Ніцше. То хапаюсь за віру, вкладаючи душу У молитву, щоб спокій хиткий повернути. Медитую, відчувши вітри переміни І ловлю сонцесяйність від зайців уміло. Розквітає лататтям надія у завтра, Кожен день в сотворінні себе, бо причасна. Болехвилям емоцій чужих не дозволю Зруйнувати свій світ, відпускаю у повінь. Медитації -- вдих, при затримці лиш тиша: Всю словесну бовтанку із видихом -- чисто. Поетапне очищення тіла до рівня, Те, що тепле від пальців Творця, воно тлінне, Лише ємність душі -- орендоване, в наймі, Життєзвітність з уроками, вибір не зайвий.                               Сублімую, учуся -- втікачка із Раю, А життя, то штурхне, а то враз обіймає. Амплітуда підйомів й падінь -- коливає, Споглядати відчужено -- знак рівноваги!.. Комірне* - плата за щось. Сублімація** - захисний механізм у подоланні внутрішнього напруження.

пара 2, тур 2 🍂 учасник 2 «Уміймо відважно дозволити іншому втечу» © Юрій Іздрик Моргеллонами підшкірно всівся ти. Утекти б, зголивши тіло в кислоті, й відповзти на континенти плазуном, Тільки ж ти навис уперто над хвостом. Залюбки зрегенерую, Скину біль. Годі жить, немов гачкований мотиль. Відкоркую кволу мрію, Відпущу. І нехай минуле тліє без дощу. Прикладу до ран алое сік гіркий. Розірву любов на двоє, На шматки. Респіратор відфільтрує Зло наруг. Хто до серця ллє отруту, Той – не друг. Від парфумів слід надмірний: нудить, тхне. Чорно-біле з’їм вугілля - Все мине.

пара 2, тур 2 🍒 учасник 1 сонце моє, скільки води ~ з тих пір, коли ми з тобою ~ від цього світу? ~ ~ ~ тепер куди ~ мені? я так любив втікати з рук твоїх спускаючись ~ втікати в лоно твоє ~ ~ ~ тепер кому ~ вони? хто витік бачить з гирла? хто впадаючи ~ у тебе? щоб з ним ~ від цього світу? ~ ~ ~ у глибину ~ востаннє, у дні ~ на дні: надій ніде, від них втікаю як зорі ~ з неба, як земля ~ з-під ніг, як пісок ~ крізь пальці, так я ~ крізь спогади твої у тік під обмолот плину, провіювання часом, очищення русла ~ ~ ~

пара 1, тур 2 🍀 учасник 2 втеча по стежці через пустелю сорок петельок у пошуках дому що у валізі? — питав прикордонник ніц особлівего, пане Ретельний просто усе моє жито житейське спогади, щоб не застигли, — у термос, пам’ять, намотана на веретена, біль у контейнері, сльози в цистерні гордий собою спікер на TEDі подорожує лише із зубною щіткою — теж мені антитеза Ноя, думають біженки терпко ти поживи так два роки, чи стерпиш? не у готелях/котеждних містечках, а у спортзалах/гуртожитках/там-тешніх оселях у хостів /і дякуй, і жодних претензій/ термін утечі у теках держслужби що ти напишеш у полі “адреса”? ні, не прописка, не рече- сховище, справжня. слухай: шити клаптеве життя — це мистецтво темне люстерко хутенько протерти в тебе є ти — жива, ціла і тепла, значить усе, що було — не смертельно знімеш затерпло бретельки істерик і розтечеться пастель по артеріям стебел ти — і є дім, і фортеця, і тенькіт бентежного серця — чуєш, б’ється, легке, як метелик

пара 1, тур 2 🐺 учасник 1 Повнорядкова втеча Між "потрібним" і "важливим" димна прірва стигне, Ніж зі срібла жалить живо від порідних спину. Від облудного театру руки ловлять п'яти, Світ відлюднику, як ватра – лунко знов палати. Квіти серця — під ногами. Боже, де я винен? Вітер в'ється між словами, гожий – хрест нестиме. В ці ґрунти чим більше сієш – менше назбираєш, Всім годив, леліяв дії. Глушина безкрайня... Враз доречно заховатись в ніжній тиші тайни, Час до втечі: спрагла плаха, грішні миші грають: Мрій гризуть жертовні карти – першу їжу куцих. Мій тризýб любові вартий: брешуть – не діждуться. Я втомився від нещирих, йду піском повз пальці, Стяг втопив я, слід немилий, дух зісковз по капцях. Змін жадаю — крик жорстоких на затишшя лісу, Сліз немає — звикне спокій. Так, за тиждень, звісно. Сан міняю на свободу, маски й шовк — додолу! Сам до краю вчасно ходжу — враз пішов до волі! Край кайдани віровбивців — небеса вітають, Хай дістануть вірні лиця, не без нас, квіт Раю. *** Зараз затишок знаходжу за залізним зáмком, Фрази шляхти шок не створять – склав валізи знатно. Все скляне розб'ється славно, хай луна несеться, Це для них пап'є, забави. А для мене — серце...

жеребкування від @ola_poetry_ua

Етер почався

Привіт! триває набір на поетичний конкурс Чорна Перлина тут умови конкурсу

Вулф Prosto ta Escaper Shameless Черепаха-аха-аха Бузок Зірочка Ми Грифон Mustela putorius Мустанг tabula rasa Дірка від туманності Тиша в бібліотеці Ціпалетта Скарифікатор Ок Абсент Вінні бард Любисток

🌌 Я знайду тебе 🌌 – Я знайду тебе, братику. Ти живий, я це відчуваю. Пам’ятаю вогонь та хвилю, що рознесла нас По різних планетах, версусах та світах, По різних часах та життях, Пам’ятаю обличчя твоє за мить До вогню. Ти був спокійним, як космос. Хто вони? Я не знаю, яка різниця – Люди, рептилії, демони, павуки, Іншопланетні почвари, привиди чи потвори, Повтори наш урок – Я знайду тебе, сестро, Скажи це, я точно почую, Бо більше нікого нема, Не лишилося З наших. Світ вибухає – Я доросла, братику мій, Надягаю навушники, В них грає величний марш Загиблого дивного світу. Я доросла, я підіймаюся вище, Йду стежинами, Антигравітація серця мого Відштовхує будь-який шанс Не знайти тебе, Най тяжіння, що тихим сюжетом Сплітає світи у косицю, Дозволить зустрітися двом. Скажи, я почую… *** – Я знайду тебе, сестро, Ти наснилася нині мені, Йду вперед, Стій На місці, На місяці, На астероїді, На кораблі, На планеті, Щоби не розминутися. Або йди на зустріч зі мною, добре, нехай буде так. Ця галактика замала, Всі галактики замалі, тож чекай-но, Знайду тебе. @worldscrossroads #alldoroga

Жеребкування сьогодні близько 13:30, якщо хтось загубив свій нік, то докиньте

😺😺Прошу секунду вашої уваги, шановні поети, текстовики, репери, автори та інші представники Мистецтва Слова.😺😺 Відкрито реєстрацію на очікуваний багатьма текстово-поетичний турнір МТБ Особливості турніру - Потужний та якісний склад суддів (в який входять поети, філологи та текстовики, які будуть розбирати ваші роботи на атоми) - Призовий фонд, який буде залежати від кількості учасників. - Досвідчена організація, в якої за плечима кілька проведених турнірів. - Підтримка актуального благодійного збору Наш основний канал. Група, де буде проходити сам турнір. Якщо ви пишете вірші, тексти під музику або навіть просто шукаєте, куди подіти свій творчий потенціал, то ви просто зобов'язані завітати! Чекаємо на Вас та Ваших друзів!

Добре, що б погодити наступну тему - Мандрагора, залиште + або -

*словотвір* наслідки великого вибуху відчуваються і донині слова – це бактерії, що залишають рани у ротовій порожнині дивись і запам’ятовуй так складаються арії й оди ницими дихати й відчувати хоч і давитися синтаксичними одиницями обітри знаки оклику, що забиті мені у долоні приголосні – гіркі, голосні – терпкі та солоні пропущені крапки коми ставив як знав і умів на плечах залишив знак питання на ключицях – відбитки зубів чуєш як страх та неспокій беруть мене у дужки‌? покривають тире та пунктиром: тривожним й важким висипай мене із абетки, викладай ножем на папір я – натюрморт із літер я – словотвір Діана Онофріюк @crescent_poetry