письмèнник.

я не роздивився тебе, коли ти був поряд. тепер, коли тебе нема, я бачу всюди і намагаюся знайти у кожному.

всі так говорять. кажуть, що хочуть впізнати тебе справжнього, просять зняти маску, обладунки, відкласти мечі, дати поглянути на тебе, але не на того, що ти показуєш усім. все починається з: "як тебе такого можна не любити?" а закінчується: "так буде краще". вони завжди лізуть у той самий заповітний підвал, де скріплять підлогу, а електрика відсутня стільки, скільки ти пам'ятаєш. вони завжди цікавляться тим, що там знаходиться і чия нога ступала по цій землі, де, мовляв, люди, а всі вмовляння не лізти у вир, адже ти знаєш, чим це закінчиться – закінчуються провалом. вони завжди вдають із себе сміливців, адже ніяка темрява їх не може злякати, а павуки і зовсім дрібниця, так, це їх не лякає, зате лякають інші речі. вони кажуть, що хочуть правди, але її ніхто не хоче. вони просять не брехати, а потім зникають, коли така правда їх не влаштовує. коли ти намагаєшся бути добрим для всіх, зрештою, перестаєш бути самим собою. знайти в собі сили сказати «ні» стає дедалі менше. бажання бути ідеально «хорошим» може зламати. в результаті фокус зміщується з внутрішнього на зовнішній: замість того, щоб направити ресурси на роботу над собою, витрачаються всі зусилля зовнішні ознаки. стає важливіше, що про тебе подумають і скажуть, і ти робиш все заради того, щоб оцінили і схвалили. навіть власне благополуччя перестає бути пріоритетним. виходить відмова від себе на користь оточуючих. насамперед потрібно усвідомити проблему. не завжди люди усвідомлюють те, що вони роблять. бути для всіх добрим - здебільшого дуже неповноцінна стратегія, яка може призвести до зловживань з боку навколишніх людей. можна згадати та записати кілька свіжих випадків, коли ти чекав на схвалення оточуючих і робили так, щоб бути для них добрим, але насправді ти хотів вчинити по-іншому, але настали на горло власної пісні. часто, коли ти намагаєшся бути добрим, на твоїй шиї успішно їздить уже кілька людей. здатність захищати свої інтереси зазвичай викликають більшу повагу в суспільстві, ніж «безхребетність і податливість». навчися говорити «ні», як би важко це не було у стосунках навіть із близькими людьми. не шукай собі жодних виправдань. ти маєш повне право відмовити іншому.

день за днем, за відчуттями здається, що я повільно вмираю. лише вночі я почуваюся живим, коли настає тиша, а ще досить прохолодних вуличках стає безлюдно. але й залишатися віч-на-віч із собою я боюся, мої думки мене з'їдають, пригнічують, змушуючи думати і вірити лише в найгірше.

я провів стільки часу, ненавидячи себе за ті дурні помилки, які здійснив. але правда в тому, що без усього цього я б ніколи навіть і не наважився мріяти про таке майбутнє. я був єдиною перешкодою, що стоїть на моєму шляху. ти не зможеш змінити своє минуле, але ти можеш відпустити його і почати своє майбутнє.

сегодня уже 18 число, время летит, не щадит никого. а я как будто остался в том дне , пол года назад.

я не разглядел тебя, когда ты был рядом. теперь, когда тебя нет, я вижу повсюду и пытаюсь найти в каждому.

если хочешь можешь, «уходить».

привязанность — это страшная болезнь от которой, тяжело избавиться на самом деле это унизительно, и безразлично. я не хочу умирать, но я не хочу так жить.

все так говорят. говорят, что хотят узнать тебя настоящего, просят снять маску, доспехи, отложить мечи, дать взглянуть на тебя, но не на того, которого ты показываешь всем. все начинается с: "как тебя такого можно не любить?." а заканчивается: "так будет лучше." они всегда лезут в тот самый заветный подвал, где скрепят полы, а электричество отсутствует столько, сколько ты себя помнишь. они всегда интересуются тем, что там находится и чья нога ступала по этой земле, где, мол, люди, а все уговоры, не лезть в омут, ведь ты знаешь, чем это закончится - заканчиваются провалом. они всегда строят из себя смельчаков, ведь никакая темнота их не может спугнуть, а пауки и вовсе пустяк, да, это их не пугает, зато пугают другие вещи. они говорят, что хотят правды, но никто ее не хочет. они просят не лгать, а после исчезают, когда такая правда их не устраивает. когда ты стараешься быть хорошим для всех  в конечном итоге, перестаёшь быть самим собой. найти в себе силы сказать «нет» становится все меньше. желание быть идеально «хорошим» может сломать. в итоге фокус смещается с внутреннего на внешний: вместо того, чтобы направить ресурсы на работу над собой, тратятся все усилия на внешние признаки. становится важнее, что о тебе подумают и скажут, и ты делаешь  все ради того, чтобы оценили и одобрили. даже собственное благополучие перестает быть приоритетным. получается отказ от самого себя в пользу окружающих. в первую очередь нужно осознать проблему. не всегда люди отдают себе отчет в том, что они делают. быть для всех хорошим -- в большинстве случаев очень ущербная стратегия, которая может привести к злоупотреблениям со стороны окружающих людей. можно вспомнить и записать несколько свежих случаев, когда ты  ожидал одобрения окружающих и поступали так, чтобы быть для них хорошим, но в действительности ты хотел поступить по-другому, но наступили на горло собственной песне. часто, когда ты пытаешься быть хорошим, на твоей шее успешно ездит уже несколько человек. способность защищать свои интересы, как правило, вызывают большее уважение в обществе, чем «бесхребетность и податливость». научись говорить «нет», как бы трудно это не было в отношениях даже с близкими людьми. не ищи себе никаких оправданий. ты имеешь полное право отказать другому.

день за днём, по ощущениям кажется, что я медленно умираю. лишь ночью я чувствую себя живым, когда наступает тишина, а на ещё достаточно прохладных улочках становится безлюдно. но и оставаться наедине с собой я боюсь, мои мысли меня съедают, угнетают, заставляя думать и верить лишь в самое худшее.