записник ллер

нещодавно також подивилась фільм, знятий за мотивами твору Ніколаса Спаркса «Поспішай кохати» – «Пам'ятна прогулянка». в цілому фільм знятий непогано і гра акторів також сподобалась, проте історія, де головна героїня хвора на невиліковну хворобу та помирає в кінці, трапляється уже не вперше і тому сюжет фільму є досить передбачуваним та нічим не дивує. але якщо у вас знайдеться 2 вільні годинки та бажання поплакати, то ось посилання де можна подивитись фільм «Пам'ятна прогулянка» українською. бажаю приємного перегляду <3

📓 Назва: «Поспішай кохати» 📓 🕷 Автор: Ніколас Спаркс 🕷 #books

Двадцять перше століття, За вікном іній, Пройшли десятиліття, Любов не має чітких ліній, Всі пишуть пісні про кохання, А коли кохані стають колишніми, Описують сльози, біль та розчарування. У цьому і полягає вся круговерть людського існування. Джозі Ллер #вірші

Слова. Це все просто слова. Без них душа німа, А разом з ними тихесенько згаса, Якщо ті слова – Це не твої слова. Вони – чужа критика, А критика тебе вбива. Джозі Ллер #вірші

Серпень догорав у вересні, А я тихо палала, не згораючи, у собі. Осіннє небо посилало мені теплі промені, Але все тепло я віддала тобі. Минатимуть ночі, дні, роки, А я все ще відчуватиму твою руку у своїй руці, Твій подих на моїй щоці, І погляд палаючих очей на собі… І, можливо, десь колись ми знов побачимось. Я йтиму гордо і всміхатимусь, А ти триматимеш іншу за руку І шепотітимеш їй «кохана» на вухо. У душі я все ще палатиму, Можливо, ще й досі чекатиму та… кохатиму. Я чула твій голос колись: «кохаю» – казав ти також мені… У місті повному метушні та шуму, У сірих стінах офісу, де кожен живе у роботі, Ти просто потиснеш мою холодну руку, Адже, я ще тоді все своє тепло залишила тобі… Джозі Ллер #вірші

Вона була трояндою, якої ніхто не міг торкнутись, через шипи, піснею, слова якої не попадали в ноти, віршем, рядки якого не мали рими, сонцем, яке постійно ховалося за хмарами. Джозі Ллер #вірші

We're all architects of our own private hell No one can hurt us like we hurt ourselves ❤️‍🩹

у молоді роки навіть так могла зробити, а тепер тільки хребтом хрустіти можу :)

ти була створена, щоб стати моєю спокусницею.

«9 листопада» Коллін Гувер