записник ллер
Відкрити в Telegram
268
Підписники
+524 години
Немає даних7 днів
-130 днів
Архів дописів
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко
So if you don't know, don't give up
'Cause you never know what the new day might bring
Lana Del Ray
У полум'ї вогню,
Я ніколи не згорю.
Добавлю жару
І ще більше розпалю.
Життя люблю.
Себе люблю.
Своїй мрії подарую дихання
І не стану попелом від полум'я.
Джозі Ллер
#вірші
Чому я? Чому саме я?
Інколи життя – це така фігня.
Вигадує свої іронії, хоча у тебе їх і так тьма.
Навіщо ти мене остаточно добива?
Можливо я якась не така?
Чому мені постійно здається, ніби це лише у мене
Життя будується із цегли під назвою «біда»?
І вся фортеця руйнується, а мене нема...
Джозі Ллер
#вірші
