Волноваська міська ВА 🇺🇦

«Карпатська зміна»: можливість участі дітей Волноваської громади у 2026–2027 роках * Хто може взяти участь: Діти віком від 7 до 18 років, які мають офіційну реєстрацію на територіях активних/можливих бойових дій або тимчасово окупованих територій, або фактично проживають у 10 прифронтових і прикордонних областях (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська). * Тривалість зміни: Кожна зміна триває 21 календарний день. * Де приймають дітей: У дитячих закладах оздоровлення, санаторіях та пансіонатах вищої або першої категорії, розташованих у 8 безпечних регіонах (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області) та які відповідають вимогам, які визначені ПКМУ №1289 (заклади мають: захисні споруди цивільного захисту; облаштовані простори для організації освітнього процесу в режимі реального часу з використанням технологій дистанційного навчання, резервні джерела електроживлення (генератори) тощо. ТЕЛЕФОН ДЛЯ ДОВІДОК +380635642550

ПАМ'ЯТАЄМО! АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЗАБОЛОТНИЙ – 08.01.2004 – 05.11.2023 Помічник гранатометника 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Позивний Хаджин. Артем Олександрович народився 8 січня 2004 в селі Іванівка Волноваського району Донецької області. Випускник Іванівської школи. Навчався у Волноваському професійно-технічному училищі, здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Займався спортом, любив футбол і баскетбол, мріяв бути військовим.     З початку повномасштабного російського вторгнення Артем разом з мамою та молодшим братом приїхали до бабусі на Полтавщину. Щойно Артем став повнолітнім, підписав контракт із Національною гвардією України. Обіймав посаду помічника гранатометника у 3-й бригаді оперативного призначення (в/ч 3017) і пліч-о-пліч з бойовими товаришами мужньо захищав Україну. З перших днів війни боронив Харківщину, отримав контузії та травми, він витягнув з-під обстрілу сімох побратимів.  Після поранення та реабілітації повернувся у стрій і разом з побратимами пішов боронити Запорізький напрямок.              19-річний солдат Артем Заболотний загинув 5 листопада 2023 року поблизу села Новопрокопівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення.              За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові відзначений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). Указ Президента України від 26.07.2024 № 482/2024.              «Артем завжди був сонячною людиною з усмішкою на обличчі, ніколи не здавався і завжди йшов до кінця. Він ніколи не говорив, як йому важко та страшно. З 18 років добровільно пішов боронити нашу країну, ризикуючи життям, витягував побратимів та ніколи не залишав у біді. Він був юним, але мужнім. Усі, хто його знали, можуть сказати тільки хороше. Для мене він був найкращим. Мій коханий янгол. Нам дуже його не вистачає…» – розповіла дівчина загиблого Майя Іванюк.             Похований молодий воїн на центральному кладовищі села Лютенські Будища Полтавської області.            В Артема залишились мама, бабуся, брат і кохана дівчина. Щирі співчуття  рідним та близьким! Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

ПАМ'ЯТАЄМО! САВІН МАКСИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ - 04.11.1979 – 08.05.2026. Старший сержант Збройних Сил України. Максим Олексійович народився 4 листопада 1979 року в селищі Пришиб на Запоріжжі. Згодом його родина переїхала до Тошківки на Луганщині, де він закінчив школу та вивчився на тракториста-машиніста у професійно-технічному училищі. У 2006 році родина переїхала до Волновахи Донецької області. Працював електрогазозварювальником на відомих промислових підприємствах Приазов'я — «Азовмаш» та ПрАТ «Азовелектросталь». У 2022 році, з перших днів повномасштабного вторгнення, Максим добровільно пішов до лав ЗСУ. Під час служби він потрапив у полон, але після звільнення знову повернувся у стрій. За відданість Україні був нагороджений п'ятьма грамотами та двома медалями. 8 травня 2026 року Максим Олексійович Савін загинув, внаслідок атаки ворожого FPV – дрона поблизу селища Попівка Охтирського району Сумської області. У загиблого захисника залишилися дружина, четверо дітей, мати та молодший брат. Рідні та побратими пам’ятають його як мужню, добру та справедливу людину. Щирі співчуття рідним та близьким! Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

♟ Шахи об’єднують: у Львові відбулися змагання серед молоді У жовтні у Львові відбулися змагання з шахів серед молоді з числа внутрішньо переміщених осіб із Волноваської громади та Донецької області. Змагання пройшли під керівництвом директора КЗ «ДЮСШ Волноваської МТГ» Олега Кривцова на базі кафедри фізичної культури Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. ♟ Шахові поєдинки стали нагодою проявити стратегічне мислення, уважність і витримку, а також поспілкуватися та знайти нових друзів. 🤝 Працюючи дистанційно, Волноваська МВА продовжує підтримувати зв’язок із мешканцями громади. Спортивні зустрічі у Львові допомагають об’єднувати людей, які через війну залишили свої домівки, та підтримувати одне одного. Ми працюємо з мешанцями нашої громади, Донецької області. Дякуємо партнерам — за наданий простір, а нашій молоді — за участь і захоплення спортом! 💙💛 📍 Заняття з різних видів спорту для ВПО з Волноваської громади та Донецької області тривають за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 50. Запрошуємо долучатися!

ПАМ'ЯТАЄМО!   ЄРИШ ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ - 29.10.1983-24.01.2024.   Військовослужбовець Збройних Сил України.           Ігор Володимирович народився у місті Волноваха Донецької області. Працював на залізниці. З 2016 року брав участь в АТО – ООС. На початок повномасштабного вторгнення перебував на службі у місті Маріуполь. Звідси потрапив у ворожий полон.  У ніч з 28 на 29 липня 2022 року перебував у катівнях Оленівки. Вижив. Був вивезений російськими окупантами до Вязьми.           У січні 2024 року мав потрапити на обмін. Але, загинув в авіакатастрофі внаслідок ворожого збиття літака.           8 серпня 2025 року на Черкащині відбулась церемонія прощання та поховання Героя до якої долучились представники Волноваської міської ВА.            Захисники, які перебували разом з Ігорем Володимировичем у полоні та яким пощастило повернутись живими, розповіли родині про щоденні тортури і знущання у полоні. Побратими кажуть: “Ігор перебуваючи у нелюдських умовах полону, ніколи не жалівся на життя та щоденно згадував своїх донечок”.           Донька загиблого Захисника сказала: “Сподіваюсь, йому на небесах добре і знаю, що він там серцем з Україною!”. У Ігоря Володимировича залишилась дружина та дві донечки.   Щирі співчуття  рідним та близьким! Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!

28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників. Щороку 28 жовтня ми вшановуємо пам'ять мільйонів українців, чиї життя назавжди змінила Друга світова війна, та згадуємо подвиг усіх, хто боровся за звільнення нашої землі від нацистських окупантів. Ця дата нагадує нам про високу ціну свободи. Український народ заплатив неймовірну дорогоцінну ціну за право жити на власній землі, зберегти свою ідентичність, культуру та майбутнє. Ми пам’ятаємо кожного героя на фронті та в тилу — воїнів, партизанів, підпільників, трударів, які наближали перемогу над темрявою минулого століття. Сьогодні, у час нових випробувань і жорстокої російської агресії, цей день набуває особливого, болючого й водночас пророчого значення. Нащадки переможців над нацизмом знову зі зброєю в руках захищають свою свободу, держаεвність та право на існування. Ми знаємо ціну окупації — і тому боремося до повної Перемоги. Схиляємо голови перед світлою пам'яттю всіх загиблих. Висловлюємо глибоку повагу ветеранам та всім, хто тримає стрій сьогодні. Пам'ятаємо минуле. Захищаємо майбутнє. Слава Україні!

Українське слово єднає! День української писемності та мови — це більше, ніж свято. Це символ нашої незламності, єдності та духовної сили. Попри всі виклики сьогодення, жителі Волноваської громади вкотре продемонстрували: наша мова звучить у серцях кожного з нас, де б ми не перебували. Волновасці традиційно долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Також напередодні цього Дня в місті Дніпро пройшла тепла творча зустрічі, яка об’єднала працівників культури Волноваської , Вугледарської, Покровської громад та талановитих авторів. Своєю творчістю з присутніми ділилася наша землячка Любов Козуб, а також Ігор Гончаренко, Тетяна Лук’янцева, Едель, Юлія Княжа, Лілія Кошель, Анна Щербак, Надія Смагла. Автори зачитували власні твори, розповідали про те, що їх надихає, хвилює та що хочеться зберегти у слові. Кожен виступ був сповнений щирих емоцій, особистих переживань і глибоких думок, які знаходили відгук у серцях слухачів. Для представників Волноваської культури участь у такій зустрічі стала ще однією нагодою долучитися до збереження й популяризації української мови, підтримати творчих людей і відчути єдність культурної спільноти. Українська мова — це наша ідентичність, наша пам’ять і наша сила. Вона об’єднує громади, надихає творити й допомагає зберігати те, що є найціннішим. #ВолноваськаГромада #УкраїнськеСлово #ДеньУкраїнськоїПисемностіТаМови #КультураЄднає #НашаМоваНашаСила

Сьогодні,27 жовтня День Грецького прапора! Вітаємо!

Слово має значення. Зі святом української писемності та мови! Сьогодні особливий день для кожного з нас. Українська мова — це не просто спосіб комунікації. Це наша історія, наш код опору, наша незламність і водночас неймовірна ніжність. У кожному нашому «доброго ранку», у кожній пісні, у кожному вірші та навіть у жарті — живе душа нашого народу. Наша мова сьогодні звучить на весь світ: її вивчають, нею захоплюються, нею пишуть вірші про перемогу та говорять про найважливіше. Кожне сказане чи написане українське слово сьогодні — це ще один маленький внесок у наше майбутнє. Говоріть українською, пишіть українською, читайте, мрійте та закохуйтесь у неї щодня наново!