Нотатки Чіхіро🇯🇵

Якщо ви давно мріяли вивчати японську, або хотіли б продовжити вивчення японської на конкретному рівні, то запрошую на свої дистанційні курси! Для кого вони? 🇯🇵 Для нульових початківців, які тільки мріють опанувати японську 🇯🇵 Для тих, у кого є базовий рівень, і хочеться рухатись далі 🇯🇵Середній рівень (N4-3) 🇯🇵 Просунутий рівень лексика (лексика N2) 🤯Ввічлива мова кеіґо та мовний етикет Ви можете навчатись у будь-який день та годину і завжди мати фідбек та підтримку від викладача👍 За деталями до @NateRSher

аніме-паблік українською  🎞 смішні відео пов'язані з аніме найрізноманітніших жанрів. поради на аніме з деталізованою мальовкою. чи знаєте ви про аніме, де азарт захопив людей на стільки, що вони грали на власні нігті ? меми, що пов'язані з актуальними темами сучасного українського життя. ви справді ще не підписані ? нумо поширювати українське. ☕️

葉隠 "Хаґакуре" - "Приховане у листі" Як слід відповідати, коли питають: "Що потрібно людині, щоб старанно досягати мети?" Насамперед скажемо: "Необхідно, щоб кожної конкретної миті розум був ясним і безтурботним". Люди взагалі часто мають сумний вигляд. Коли ж розум чистий і спокійний, то й обличчя стає "живим". Тоді, займаючись якимись справами, людина пам'ятатиме лише щось одне, що найближче її душі. Щодо лідера, це має бути відданість, щодо батьків - пошана, щодо бойових мистецтв - безстрашність. Ці якості корисні завжди і скрізь. Виховати їх у собі дуже важко. Але й виховавши, не менш важко застосовувати їх постійно. Міркуючи про поточну мить, пам'ятай: за нею нічого немає. "Хагакуре - приховане у листі" — трактат присвячений кодексу поведінки самурая та шляху воїна "бушідо", написаний Ямамото Цунетомо. Цікаво, що автор не був великим політичним діячем чи завойовником. Він 30 років провів у служінні даймьо та клану, а після смерті лідера подався у монахи.

Старовинна японська гравюра, на якій ніби відбувається жахлива подія - цуджіґірі 辻斬 «вбивство на перехресті»(акт відсікання голови чи інших частин людського тіла. В японському суспільстві це слово ще здавна асоціюється із жорстокістю стародавніх воїнів – самураїв). Художник Йошітоші (1839 – 1892), Серія «Сейчу Ґішінден: розповіді про справжню відданість», 1868 рік.

Старовинна японська гравюра, на якій ніби відбувається жахлива подія - цуджіґірі(акт відсікання голови чи інших частин людського тіла. В японському суспільстві це слово ще здавна асоціюється із жорстокістю стародавніх японських воїнів - самураїв). На превеликий жаль, авторство невідоме.

Історія також зберегла для нас свідоцтва першої «ганстерської війни» - першої війни якудза. Джірочьо з міста Шімідзу зі своїм кланом у 600 бійців безжалісно вирізав клан своїх суперників у сусідній префектурі. На рахунку Джірочьо(в японських джерелах кажуть про його справжнє ім'я - Ямамото Чьогору 山本潮五郎) також вважалася величезна крадіжка великих «золотих дельфінів» з даху Нагойського замку. Не дивлячись на жахливі злодіяння зі сторони Дзірочьо, він активно відвідував храми, приносив матеріальні пожертвування. Дивно чи ні, проте храм приймав такі «дари» як достатня кількість монет чи будь то самурайська катана, меч від кровожерливого якудза. Джірочьо добре вірив у те, що молитви приносили йому вдачу. «Пістолет холодний. Пістолет - це механізм. У ньому немає душі, - так передали якудза слова Джірочьо. - А меч - продовження людської руки, людського тіла, і я можу, - цитують якудза вислів свого пробатька, - передати всю глибину ненависті до свого супротивника, коли клинок мого меча пронизує його тіло. Занурюючі руку-меч у тіло ворога, - у цьому місці переказу слів Джірочьо, якудза зазвичай закочують в екстазі очі, - немає більшої насолоди вимовити: «Шінде мораімасу», тобто «прошу вас померти»...

Історія також зберегла для нас свідоцтва першої «ганстерської війни» - першої війни якудза. Джірочьо з міста Шімідзу зі своїм кланом у 600 бійців безжалісно вирізав клан своїх суперників у сусідній префектурі. На рахунку Джірочьо(в японських джерелах кажуть про його справжнє ім'я - Ямамото Чьогору 山本潮五郎) також вважалася величезна крадіжка великих «золотих дельфінів» з даху Нагойського замку. Не дивлячись на жахливі злодіяння зі сторони Дзірочьо, він активно відвідував храми, приносив матеріальні пожертвування. Дивно чи ні, проте храм приймав такі «дари» як достатня кількість монет чи будь то самурайська катана, меч від кровожерливого якудза. Джірочьо добре вірив у те, що молитви приносили йому вдачу. «Пістолет холодний. Пістолет - це механізм. У ньому немає душі, - так передали якудза слова Джірочьо. - А меч - продовження людської руки, людського тіла, і я можу, - цитують якудза вислів свого пробатька, - передати всю глибину ненависті до свого супротивника, коли клинок мого меча пронизує його тіло. Занурюючі руку-меч у тіло ворога, - у цьому місці переказу слів Джірочьо, якудза зазвичай закочують в екстазі очі, - немає більшої насолоди вимовити: «Шінде мораімасу», тобто «прошу вас померти»...

Одним з таких самураїв був БАНДЗУЇІН ЧЬОБЕЙ (справжнє ім'я – Цукамото Ітаро 塚本 伊太郎). Приїхавши в Едо, Чьобей відкрив свій ігорний дім (ігорний дім в 17-у ст. в Едо - теж саме, що і казіно в наш час) і доволі швидко здобув великий статок. Чьобей став першим описаним у японській історії якудза ("я" – в перекладі з яп. – число 8, "ку" – число 9, "дза" – видозмінене "сан", тобто число 3. В сумі – число 20, що є самим поганим числом в японських картах – ойчьо-кабу). Одного разу муніципальна влада в Едо запропонувала Чьобею (на той час вже дуже відомому в місті) зайнятися наймом робочих для побудови доріг в місті, а також для ремонту кам'яних стін Едосського замку. З цією справою він впорився на відмінно: боржники, які програли в його ігорних домах (а подібних закладів на той час вже було декілька) мали відпрацьовувати свої борги і проценти з них на цій роботі. Оплату за ці роботи Чьобей встановлював самий, і доречі оплата сильно відрізнялася від тієї, що сплачувала муніципальна влада самому Чьобею. Фактично невезучі гравці своєю працею змогли гасити хоча б відсотки від свого програного боргу. А таких гравців вже було дуже багато, бо як відомо – в казіно виграє тільки казіно. Часто на багатьох інтернет-ресурсах переважає думка, що якудза з'явилася з вихідців з різних соціальних груп, але це ствердження є помилковим! В 17-18-х століть, під час правління шьоґунату, володіти зброєю, а що саме головне, вміли нею користуватися тільки самураї. На портреті Утаґава Кунійоші зобразив, такого поважаного в японському суспільстві, Бандзуїіна Чьобея.

Історія японського злочинного світу нараховує вже понад 300 років. Як не дивно, але історія якудза нічим не поступається історії сіцилійської мафії і американської «cosa nostra». «Якщо хочеш бути щасливим, приїзджай в Едо» в 17-у столітті тисячі селян, ремісників та самураїв, чиї князі розорилися і вже не могли утримувати таку велику кількість воїнів (в цей період як раз закінчилися великі війни за об'єднання Японії, країною правив шьоґунат Токуґава, міжкланові війни були заборонені, і жоден клан не міг напасти на інший без дозволу шьоґуна. Потреба в великій кількості самураїв фактично відпала) – подалися до Едо – так тоді іменували Токіо. Едо бурхливо розбудовувався, що дійсно давало можливість незаможним селянам, ремісникам та вільним самураям можливість заробити. Селяни розбудовували місто, ремісники виготовляли свої вироби, самураї зазвичай вибирали вивчення іноземних мов, були помічниками іноземців, займалися торгівлею. Хоча Японія була закрита для іноземців, в Едо існувала голландська торгова місія. Фактично це було єдине місце на території Японії, яке поєднувало Японію з іншим світом. Але не всі самураї, які прибули до Едо, займалися наукою або торгівлею, були й такі, які зрозуміли, що в багатолюдному місці можна вижити та досягти успіху завдяки трішки іншим своїм вмінням.