nzl.media

То нащо Сі відвідав Європу? Своїм візитом китайський лідер не зміг змінити позицію Європи щодо взаємин з КНР. Та і позицію Пекіну щодо Росії, ЄС і США це не переверне. Піднебесна та Європа стоять на протилежних сторонах геополітичної шахової дошки й ніякі відвідини чи подаровані Макроном коньяки цього не змінять. Натомість ця подорож була символічною заявою для решти світу. Сі використав кожну нагоду покритикувати США, звинуватити НАТО та показати, що з главою КНР треба рахуватися. Для Заходу ці жести переконливими точно не будуть. Але для Глобального Півдня демонстрація позиції КНР та готовність Пекіну підтримувати союзників на прикладі Сербії та Угорщини може бути спокусливим баченням нового світового порядку. Будь в курсі подій з nzl.media

Що Сі робив в Сербії і Угорщині? Одразу після Франції голова КНР полетів до Сербії — країни, в якій живе втричі менше людей, ніж в столиці Китаю. Дата його візиту припала на річницю того, як війська НАТО в процесі бомбардування Белграду поцілили в китайське посольство. Візит до Сербії є символічним кроком, яким Пекін хоче показати, що вважає НАТО агресивним і небезпечним. Останньою в Європі Сі відвідав Угорщину. Популістська влада місцевого прем’єра Орбана постійно критикує західні структури за їхній лібералізм. Угорщина є найбільш скандальною країною в дипломатичних колах ЄС, адже її уряд підтримує тісні зв’язки з авторитарними РФ та КНР. І Угорщина, і Сербія отримують за це значні інвестиції від Пекіну. Будь в курсі подій з nzl.media

То нащо Сі відвідав Європу? Своїм візитом китайський лідер не зміг змінити позицію Європи щодо взаємин з КНР. Та і позицію Пекіну щодо Росії, ЄС і США це не переверне. Піднебесна та Європа стоять на протилежних сторонах геополітичної шахової дошки й ніякі відвідини чи подаровані Макроном коньяки цього не змінять. Натомість ця подорож була символічною заявою для решти світу. Сі використав кожну нагоду покритикувати США, звинуватити НАТО та показати, що з главою КНР треба рахуватися. Для Заходу ці жести переконливими точно не будуть. Але для Глобального Півдня демонстрація позиції КНР та готовність Пекіну підтримувати союзників на прикладі Сербії та Угорщини може бути спокусливим баченням нового світового порядку. Будь в курсі подій з nzl.media

То нащо Сі відвідав Європу? Своїм візитом китайський лідер не зміг змінити позицію Європи щодо взаємин з КНР. Та і позицію Пекіну щодо Росії, ЄС і США це не переверне. Піднебесна та Європа стоять на протилежних сторонах геополітичної шахової дошки й ніякі відвідини чи подаровані Макроном коньяки цього не змінять. Натомість ця подорож була символічною заявою для решти світу. Сі використав кожну нагоду покритикувати США, звинуватити НАТО та показати, що з главою КНР треба рахуватися. Для Заходу ці жести переконливими точно не будуть. Але для Глобального Півдня демонстрація позиції КНР та готовність Пекіну підтримувати союзників на прикладі Сербії та Угорщини може бути спокусливим баченням нового світового порядку. Будь в курсі подій з nzl.media

🇪🇺 Сі Цзіньпін приїздив до Європи. Навіщо? Китайський лідер прибув з дипломатичним візитом до Європи вперше з 2019 року. При цьому список країн, до яких він вирішив завітати, є досить несподіваним. Сі Цзіньпін прилетів спершу до Франції, після чого відправився до Сербії та Угорщини. КНР — величезна держава з понад мільярдом населення і значним потенціалом, яка при тому кардинально розходиться з Заходом в ідеології і політиці. Чого варті тільки геноцидальні дії, які Пекін чинить стосовно народу уйгурів. Чому Сі поїхав саме у Францію, Сербію та Угорщину, що він у них робить і до чого тут Україна — пояснює НЗЛ. 📷: AP Photo/Christophe Ena Будь в курсі подій з nzl.media

🎂 Сьогодні, 12 травня, відзначаємо день народження українського художника Івана Марчука — митцеві виповнюється 88 років Кілька років тому українець увійшов до списку «Ста геніїв сучасності» від британської газети The Daily Telegraph. Живописець винайшов техніку «пльонтанізму» та ще багато інших. Пензлем він наносить (пльонтає) дрібні багатошарові лінії, які переплітає на картині так, як українські жінки переплітали нитки на домотканому полотні. НЗЛ підготували для вас кілька прикладів його робіт — гортайте карусель! А яка картина сподобалася вам найбільше? Пишіть у коментарях 👇🏻 Будь в курсі подій з nzl.media

Поразка веде до змін Навколо Карабаху виникла абсурдна ситуація: Вірменія — демократична країна, позбулася можливості співпрацювати з вільним світом через власні загарбницькі наміри. Натомість авторитарний Азербайджан отримав усі можливості для збільшення впливу через співпрацю з РФ і одночасний продаж нафти західним державам. Тепер ситуація почала змінюватися. Відколи у 2018 року внаслідок революції у Вірменії до влади прийшов прозахідний уряд Ніколи Пашиняна, Єреван став більш критично ставитися до ролі Москви на Кавказі. Сьогодні Вірменія все ще є далекою від близької співпраці з демократичним світом, але завершення її загарбницьких намірів після поразки в Карабаху, дає шанс на зміни. Росія все ще може активно загрожувати Кавказу. У Єревана залишається не так багато можливостей — рано чи пізно маленька християнська держава на межі мусульманського Сходу або прийде до західних структур, або житиме в умовах постійної боротьби за існування. 📷: Antoni Lallican / Hans Lucas Будь в курсі подій з nzl.media

Російська пастка для вірменів Певним чином саме Москва найбільше вигравала від конфлікту в Карабаху. Поки в регіоні була війна, Кремль міг виступати як «миротворець», щоб світ бачив його як головного гравця. Не можна сказати, що війна у Карабаху була організована Росією, вона виникла сама по собі. Але Москва, безумовно, вирішила нею скористатися. Ймовірно, саме для збереження контролю конфлікт в Карабаху законсервували при створенні СРСР: не провели обмін населенням, як це комуністична влада зробила між Польщею та Україною, не змінили кордони, як московський уряд робив безліч разів із захопленими землями. Цілком можливо, що населений вірменами Нагірний Карабах навмисно об'єднали в окрему одиницю, яку залишили частиною Азербайджану, щоб у випадку втрати Москвою впливу між двома кавказькими країнами виникла війна, яка б їх ослабила і вирішити яку вони могли б, за задумом, лише за допомогою Росії. На практиці, так і відбувалося протягом довгих 35 років. 📷: REUTERS Будь в курсі подій з nzl.media

🪖 Від Степанакерту до Ханкенді Близько 30 тисяч людей загинули у першій війні за Нагірний Карабах. Сотні тисяч — стали біженцями. Коли у 1994 році домовилися про перемир’я, війська Єревана контролювали Нагірний Карабах і територію навколо нього. Втім, НКР не мала жодного визнання — увесь світ вважав її територією Азербайджану. Поки Єреван, на позиціях окупанта, опинився у відносній ізоляції, Азербайджан нарощував сили, заробляючи статки на продажі нафти. Зростала і сила Туреччини — головного союзника Азербайджану. Коли у 2020 році почалася нова війна, перевага була вже на стороні військ Баку. Азербайджан деокупував значну частку територій і встановив блокаду НКР. Тоді ж в регіоні розмістили російських «миротворців», але опору блокаді вони не чинили. Так, коли у 2023 році Азербайджан почав свою наступальну операцію, вірменські сили не могли нічого протиставити. Столиця самопроголошеної НКР — місто Степанакерт, знову отримало азербайджанську назву — Ханкенді. 📷: Вікіпедія Будь в курсі подій з nzl.media

⌛️ З чого все почалося Вірменія та Азербайджан вперше проголосили незалежність у 1918 році. За два роки після того російська армія захопила ці дві держави. Їх приєднали до СРСР, а населений вірменами Нагірний Карабах — місце конфлікту між двома країнами, вирішили затвердити у складі Азербайджанської Радянської республіки як автономну область. Поки існував імперський контроль Москви, суперечка навколо регіону затихла. Але напруга накопичувалася. Варто лише було СРСР втратити силу, як питання Нагірного Карабаху повернулося. У 1988 році, коли радянська імперія доживала останні роки, парламент Нагірно-Карабаської автономії почав вимагати передати їхні землі до складу Вірменії. Азербайджанці виступили проти і почався конфлікт. А потім СРСР розпався. Азербайджан проголосив незалежність і скасував Карабаську автономію. У відповідь вірмени провели референдум і проголосили незалежність Нагірного Карабаху. У 1991 році почалася повномасштабна війна між Баку та Єреваном. 📷: Вікіпедія Будь в курсі подій з nzl.media