Каптьорка ім. Рибакова

В чому позиція Проппа мене категорично не влаштовує, так це в тому, що він відділяє "високий комізм", до якого відносить сарказм та іронію ("повчальне" висміювання), від "низького" (він декілька разів однозначно вживає цей прикметник) життєрадісного сміху без причини. Тоді як багато років тому, коли я вперше спробував записувати перебіг духовний вправ, радінь, гратися з "автоматичним письмом", в якості результату отримав цикл текстів, об'єднаних під назвою "Шлях Радісної Порожнечі". Це був сонцесяйний 2009-й і переживання світу видавалося виключно [восторженным, восхищенным] способом. Опісля я безліч разів зраджував цей шлях і безліч разів повертався до нього як до свого особистого порятунку. До сьогодні я поділяю більшість тверджень, які можна добути у цих нагромадженнях і переплетіннях слів, що ламалися в роті, коли свідомість поринала у різноманітні змінені стани. Якщо узагальнити і раціоналізувати, суть циклу проста: "зовнішній" світ єдиний із "внутрішнім", шляхом радісного і необумовленого споглядання у будь-якому повсякденному явищі та формі можна вловити відблиск вищого смислу, який їм надає Порожнеча, що, в свою чергу, є прихованою основою буття. P.S.-1. У тексті "Поле сірих експериментів" висловлюється передчуття, що певному християнському храму "залишилось недовго стояти тут в якості релігійної споруди". Через 14 років його було зруйновано ударом рашистської ракети. P.S.-2. У тексті "Сакральные кошки-мышки" під сіллю мається на увазі NaCl, а не те, що можна подумати 🌚 Чесно кажучи, я навіть не знав тоді про інші конотації цього слова. Утім, цю згадку про сіль можна сприймати в контексті однойменної пісні БГ.

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. - М.: Наука, 1976. - 183 с. #КіР_гумор Русский дурак - радикальный субъект "русского мира". Прямо сейчас по трансляции с дрона я наблюдаю множество таких дураков, частично (вернее, по частям) демобилизированных в посадках на Харьковщине.

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. - М.: Наука, 1976. - 183 с. #КіР_гумор Тупі омериканці.

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. - М.: Наука, 1976. - 183 с. #КіР_гумор А що уявляєте ви, коли пишете літеру Ф?) Сьогодні непристойною літерою стала 💤

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. - М.: Наука, 1976. - 183 с. А ось тут Пропп - щирий чи ритуальний марксист-ленініст - видає чисто традиціоналістську баZу. Це щось на рівні метафізики тіла Еволи. Зайвий раз підтверджує, що радянська інтелігенція навіть у 1960-70-х великою мірою у своїх поглядах була дуже консервативною. Зараз такі твердження однозначно асоціювали б із "правою" частиною ідеологічного спектру.

Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. - М.: Наука, 1976. - 183 с. #КіР_гумор Чесно кажучи, складно уявити собі більш нудну та несмішну книгу про сміх та комічне. При тому, що в статті про образ Царівни-Несміяни дідусь Пропп проводить насправді цікавий аналіз, то ця книга (на щастя, маленька за обсягом) - найменш цікаве з усього, що я читав за останній час. Пропп безкінечно перемелює, як йому здається, яскраві зразки комічних сцен з "вєлікой руZZкой літєратури", особливо налягаючи на Гоголя та Чехова. Єдиний висновок, який змушує зробити ця книга, - про те, як швидко змінюються в культурі норми комічного та смішного. Колись я слухав абсолютно огидні лекції з історії юдаїзму такого собі Віхновича. Найбільше запам'яталася звідти не історія юдаїзму, а фраза, яку він мимоволі кинув: "Советский союз кончается там, где перестают понимать шутки "12 стульев" и "Золотого телёнка"". На щастя, покоління українців молодше 30 років, за моїми спостереженнями, цих "жартів" (на ряду з ідіотськими комедіями брежнєвської доби) переважно вже не знає і не розуміє. Так само і Пропп у своїх надзвичайно повільних міркуваннях про комічне постає як зразковий старорежимний душніла. Воістину, я вголос реготав із цих фрагментів (див. скріни), але не з їхнього змісту, а з того, що покоління Проппа (а скоріше імперська інтеліхенція ХІХ століття) вважало комічним. "Смішні" мавпи, пінгвіни, товстуни та лисі - ці культурні стереотипи реально переносить нас у добу, коли Федосій Щусь - анархіст і жорстокий різун - замріяно згадував, як бачив у Берлінському зоопарку... пінгвіна. Пропп приймає норми комічного та смішного, які насправді були властиві обмеженому в часі та просторі контексту, - європейському модерну, вікторіанським чопорним дамам і ґаспадам у циліндрах - за "загальнолюдські" та позаісторичні. Фольклору в цій роботі відведена дуже мало місця, автор дійсно безкінечно обсмоктує "Мертві душі", "Шинель", "Записки божевільного" та оповідання Чехова. Сьогодні уся ця ізяшчная словєсность викликає радше нєдоумєніє, ніж сміх. Утім, чого все-таки може навчити цей текст - звертати увагу на те, що і чому викликає сміх у нас сьогодні. Спробуйте якось, це достатньо цікаво.