daily rozho)))k

Сторіси Маю по службовим задачам інстаграм, заходжу туди раз на тиждень, бачу нотифікації, клікаю — а там повідомлення «no longer available». Це мені прислали сторіс. Сторіс це такий пост який живе обмежений час, а потім зникає. В чому суть цієї популярної фічі мені неясно. Особливо мені неясно як можна робити в сторісах збори або звіти, то ж інформація яка має бути перзистентною, щоб її можна було подивитися згодом. Сторіси не можна коментувати. Знаю що в інстаграмі це Big Deal, але сенсу цього не розумію. Типу вид постів які актуальні тільки зараз щоб не засмічувати стрічку? Чи що? В телеграмі, де продуктовий менеджмент повністю провалений ще з часів як вони почали робити преміум, це теж якась незрозуміла річ якою ніхто не користується. Зарелізили ото сторіси для каналів і що? По-перше, абсолютно тупа система «бустів», в якій я так і не розібрався, бо не захотів, по-друге, канали які ті бусти набрали, по одному сторісу запостили та й забили. Хто з інстаграмщиків, поясніть в чому суть такого формату, бо я не можу второпати. Також, хто має преміум та постить сторіси в телеграм теж скажіть як воно і нашо ви його використовуєте. #спостереження permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Воєнний блогінг Одним з важливих мотиваторів піти у військо для мене була можливість отримати цікавий досвід, щоб потім з того зробити хороший контент. Є досить багато відео як і професійно відзнятих, від 3-ої ОШБр, так і «любительських» тіктоків військових, статті на ДОУ від айтівців. Але я все одно бачив прогалину у своїй ніші та мав за мету її заповнити, в тому числі щоб показати людям що може їх очікувати й заохотити їх приєднуватися до мене. Але з перших днів реальність розійшлась з очікуваннями. Я знав що багато про що не можна буде писати та був готовий до цього. Так і сталося. Багато цікавих історій, на жаль, не можна розповісти з очевидних причин. Але вагоміший фактор це втома. Останні п'ять років я працював в режимі який дозволяв багато часу приділяти написанню текстів, а зараз живу від підйому до відбою з мінімальною кількістю вільного часу. У вільний час який залишається, вже не вистачає енергії писати. Велика кількість фізичних навантажень та постійна активність викликають бажання поспати. Маю сподівання що згодом це зміниться і беклог текстів вдасться розгрести, але спогади тьмяніють і історії вже не здаються такими крутими, як тоді коли ти їх переживав. #війна permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Продюсер Часто під час спілкування з людьми в мене виникає купа ідей як зробити з їх досвіду контент — текстовий канал, тікток, ще щось. Часто коли вже читаю якийсь канал або твітер то так і хочу дати автору пораду як краще розкрити його тему, як більше зацікавити читачів. За 4 роки активної письменницької роботи в мене є готовий фреймворк виробництва матеріалів, та деяке розуміння що саме заходить читачу (цей матеріал пишу для себе). Нещодавно зустрічався з одним з підписників який питав порад щодо блогерства й обговорювали цю тему. Секретів тут ніяких. Живіть насичене життя і те що ви публікуватимете автоматично буде цікавим людям. Немає цікавого досвіду — не буде про що писати як не старайся. Так от, щоразу коли зустрічаю людину з великим потенціалом то аж серце кров'ю обливається від того що вона марнує свій талант на шитпостінг, пише рідко, хоча точно має теми, або взагалі не робить ніякого контенту. Тут в коментах тусується як мінімум 3-4 талановитих людини які ось так почали щось писати, а потім забили. Після перемоги створю продюсерську агенцію та буду шукати молоді таланти, зроблю реаліті шоу та буду підіймати укртґ. Звісно не вкладеш свій фреймворк людям в голову, і робити ріжка з кожного зустрічного не вийде, а головна проблема яку я бачу у людей це те що вони не хочуть грати на перемогу, контент розглядають як щось другорядне відносно своєї діяльності, та не розуміють потенціалу маркетингу. Цікаво переосмислити концепцію традиційних продюсерів попвиконавців. Я як був малий то ніяк не міг догнати чому ім'я продюсера завжди згадується так само часто як і умовна назва колективу, ну типу ж співає та грає ось та людина, до чого тут якийсь лівий чєл? А виявляється що воно он як працює. #ідеї permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Обурення🤬 Останнім часом увагу громадськості значною мірою прикуто до різного штибу «недоречних витрат» місцевих та інших бюджетів. Барабанні установки, стадіони, дороги, телесеріали, продовжить далі. Звичайно в часи коли ми всім гуртом скидаємося на корча хлопцям, на дрони, та іншу підтримку військовим, у нас виникають серйозні питання в доцільності тих витрат. Це зауваження не тільки до таких «великих» бюджетів, а й до малих, наприклад вчора до мене завітала жіночка, щоб опломбувати домовий лічильник тепла. Поки вона робила свою справу то скаржилась, навіщо під час війни робити повірку та опломбування лічильників? То ж на масштабі міста досить великі гроші, а могли б накупити FPV-дронів. Звичайно мене теж це обурює. Але я не розумію якою має бути конструктивна реакція на це, який інструмент ми можемо застосувати? Просто перетирати це в чатах немає ніякого сенсу. Тиснути лайком у твітері та фейсбуці та сподіватися що медійний розголос примусить владу щось з цим зробити? Де інструмент? Звернення до депутатів? Листи у профільні установи? Збір підписів? Що ще? Не розумію що конкретно робити, а сподіватися тільки на розголос — ну таке. #спостереження permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Pay to comment Коли в коментарі приходить людина і починає писати дурниці, мені хочеться її відразу заблокувати, щоб зекономити собі та іншим час. Але я не готовий це робити, бо наразі залежний від читачів, які підтримують мої збори. Якщо пише дурниці, але донатить, то хай продовжує писати. Я потерплю, аби гроші давали. Статистика говорить що ті, хто коментують найбільше, нічого не донатять, але. На жаль, зараз немає гарантованого способу це дізнатися. Я можу подивитися чи юзер робив донати через @Donate1024Bot, але це не однозначний показник — можливо він закидував гроші в обхід, на ситуативні збори на каналі. Вчора мені спала на думку ідея зробити коментарі платними, але в коментах є люди які не донатять мені, але донатять іншим або мають свою двіжуху. Їх позбавляти права голосу я не хочу. Вчора думав над якимись лімітами, наприклад давати 2 безплатних коменти, а далі тільки за верифікований донат, але гадаю що спільнота моя занадто мала, щоб мати з цього якийсь зиск. Люди відмовляться платити та підуть, бо тут їм немає користі. Також псує все телеграмна система коментів і чатів. Зараз ріжок чат об'єднаний з коментами й там несуться нерелевантні дискусії. Вирішив нічого не робити наразі. Маю інший план. #ідеї permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Покатеньки В 14-му році за прикладом колеги купив собі кроскантрійкного ровера. Звісно захотілося десь покататися. Є така спільнота ВелоКиїв, там для того спеціально зроблений розділ. Організатор покатеньки анонсує дату, маршрут, місце збору та додаткові умови. Зустрічаєшся з тіпами в визначений час ну і їдете. Типу така соціалізація. Вирішив і я вписатися в цей двіж. Обрав якусь «лайтову» поїздку, хоча до того вже був відносно досвіченим, приїхав на кп пуща водиця, і... Дуже швидко виявилося що потрапив я компанію до професійних покатеньщиків, для яких «лайтово» це тримати середню швидкість 25 км/год. Не було часу дивитися по боках поки їдеш в лісі, всі зусилля були спрямовані на максимальне вкручування, щоб не відстати від команди. Я виявився найслабкішим учасником, хоча сам собі думав що вже досить витривалий, бо того був їздив по 40 км без проблем, а одного разу влупив 70 і нічо. Під вечір коли вже поверталися то я ледве крутив педалі. Я був останнім. Почався дощ, а їхати додому по Києву вже не було сил. Я сів на тролейбус і ганебно докотився додому як є. Більшість людей з якими я їхав вкручували заради вкручування та фактично були спортсменами-аматорами, а не тіпами яким в кайф проїхатися по лісу. Їхати та ригати мені не дуже подобалося, інвестувати час в тренування я не збирався, такий формат спорту мені не зайшов, тому мій вело запал швидко згас. Після того я більше в покатеньках участі не брав, та перейшов на даунхіл. Там теж солідні навантаження, але спринтерського типу, а не марафонського. І завжди можна перепочити на підйомнику та нікуди не поспішати. #кулсторі permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Поведінкова економіка донатів Fun fact — за пів року активної діяльності по зборах коштів я так і не зрозумів що працює, а що — ні. Точніше, точно я знаю одно — працює публічність. Більше людей — більше охочих — навіть маленька конверсія перетворюється в завершення збору через 5 хв після публікації на умовному каналі миколаївського ванька. Але коли я не миколаївський ваньок і маю досить примарні шанси ним стати, то хочеться зрозуміти як замотивувати максимум людей, з тих що є. В хід йдуть різні гіпотези — може фотка заохотить людей, може якась лотерея, може детальний опис та кулсторі, може треба збір робити на початку місяця бо зп дають, може в кінці бо теж зп дають, може ще щось. Але по факту то все ворожіння на собачому лайні, бо даних замало, а факторів забагато, щоб зробити якусь кореляцію та висновки. Користувачі нічого не розкажуть. По-перше, люди говорять не те що думають насправді, навіть якщо думають що кажуть правду. По-друге, множини людей які сидять в коментах та дають фідбек і людей які дають гроші, практично не перетинаються (це я вже перевіряв неодноразово). Коли я спілкувався з топ донатерами боту, то всі вони без виключення мали те що називається intrinsic мотивацію. Вони донатять, тому що хочуть донатити, а не тому, що там картинка красива або опис цікавий. Все впирається в те що вони мене давно знають, довіряють, та їм сподобалась модель «хедж-фонду», коли кошти розпорошуються по максимальній кількості зборів внаслідок чого ризики втратити гроші або скерувати їх недоцільно знижуються. Якщо ти анальник, то ні красива картинка, ні фото ріжка тебе не переконають в необхідності пожертвувати свої кошти. Зрозуміло що кількість таких мотивованих людей обмежена, хоча це та сама core-аудиторія, яка дає 80% коштів, і за яку треба боротися. Серед інших волонтерів що роблять невеликі збори я бачу ±таку ж картину. Тому якісних варіантів росту немає зовсім, тільки кількісні. Потрібно ставати новим Притулою. Добре що перша необхідна риса — бути тернополянином, в мене вже є, друга — бути радіо ведучим (на «радіо ріжок») — теж є. Залишилася третя — набрати аудиторію. #війна permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Розслабив булки в ресторанах Мені знадобилося півтора десятка років, щоб перестати нервувати в ресторанах. В ресторанах гроші платять після того, як поїли, на відміну від їдалень, де треба розрахуватися до того. Мене довго переслідував страх, що не вистачить грошей, щоб розрахуватися і трапиться щось страшне (що саме — не знаю). Раніше постійно доводилось пильнувати, щоб з собою був кеш, бо картки не всюди приймали, потім питати чи «є у вас картки», потім слідкувати, щоб грошей вистачило вже на картці, короче якийсь нервовий експірієнс. Згодом я якось звик до того що на картці завжди є гроші, і розслабив булки. Інше що мене непокоїло то ціни. Ціни я завжди дивився, хоча абсолютно завжди міг собі дозволити замовити все що завгодно. Згодом і цієї звички здалося позбутися. Якось ми сиділи в ресторані з моїм товаришем Віталієм, і він сказав що «я для себе прийняв рішення не обмежувати себе у якості харчування, бо якщо ти заробляєш достатньо грошей, але не отримуєш задоволення від життя — тоді навіщо це все?» Тому згодом я прийняв вольове рішення не зважати на ціни. Що захотів — те й взяв. Життя надто коротке аби рахувати копійчини. Інше зрушення, яке зі мною трапилося, це усвідомлення факту що ресторан це не тільки місце для якоїсь зустрічі, або урочистості, або відпочинку, а місце де можна просто смачно поїсти. Тому коли готувати щось ліньки, а від пузатки ригати хочеться, то я йду собі в якийсь респектабельний заклад та просто там їм у своє задоволення. Деяку роль у цьому процесі зіграло те що ми з колегами з databand.ai декілька років поспіль щомісяця збиралися посидіти в різноманітних закладах. Так я став трішки шарити ресторанну культуру Києва. #лайфстайл permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

Феномен пузатої хати Час від часу заходжу закинутися швидкими вуглеводнями до пузатки. Бував у різних — на Контрактовій біля метро та на площі, біля вокзалу, у центрі навпроти синагоги та на Великій Васильківській, на Бесарабці, короче де тільки не був. Стільки років пройшло, а в пузатці не змінюється одне — неймовірно жирна їжа та неймовірно повільний і туплячий персонал. Таке враження, що їх спеціально тренують обслуговувати людей повільно. Можливо це якимось чином впливає на кешфлоу. Якщо порівняти з іншими їдальнями, наприклад Dinners, то там просто космічно швидке обслуговування. Чік-чік і в продакшен на касу. В пузатці ніби й персоналу багато, ніби й все якось має рухатися, але ні, постійні черги й тупьож. Туплять також і відвідувачі. Наприклад всі стають в чергу на салати (вони завше йдуть першими), навіть ті кому це не треба. Хто шарить лайфхак, той відразу прямує до супів або гарнірів, або вареників і оминає невдах, які не викупають теми. А пару тижнів тому в пузатці на синагозі я взагалі був в шоці, коли на касі не було жодного касира. Це бачили ті що на роздачі та вони навіть не поворухнулися, щоб повідомити про це відповідальну особу. Ми з відвідувачами трохи потупили, поки я не гаркнув касира, і нас хутко обслужили. Отака фігня, дуже тупо, шо контора з таким галімим сервісом має таке велике покриття і фактичну монополію на «нормальну» хавку (не бургери срані, не шаурму та інший фастфуд) у Києві. Дінерс залишився тільки в центрі, в леонардо та астарті, локації погані, туди ходити ніхто не буде. #кулсторі permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot

‍🐰🤡 Того тижня ходив за міною у Lift99. Як її забрав, то відразу поніс на лазерне гравіювання. Міна важка, ніс в рюкзаку, але йти було недалеко — піднятися по Великій Васильківській та й все. Домовився з майстрами, і весь такий на підйомі, щас міну розіграємо, бабки зберемо, як все класно, йду на тролейбус. Перед тим заходжу у пиріжкову тітку клару, бо їсти хотів капець, з тими справами не встигаєш нормально нічо, а доставки я не люблю. Купив собі значить два пиріжки, щось втикаю в телефоні, йду на зупинку, а там раз і тролейбус. Ну я продовжую втичити бо там щось відбувалося, чи в чаті чи де, сів короче і їду довольний шокапець. Через пару зупинок заходять контролери, „показуєм квиточки“, ну я такий на автоматі „2118“ і далі втичу. Контролерка вбиває номер — там показується «не знайдено». Питає, „платили?“, а я такий, „ну звичайно платив, йопта, я завжди плачу“. Контролерка йде далі, каже „шукай транзакцію“ Дивлюся в історію привату, а там нема нічо, пусто, нуль. І в гугл пей (він же сука валет завдяки якомусь півню-менеджеру) теж нічо нема. Отакої, розумію що я не заплатив. Зі мною таке нечасто трапляється, я людина пунктуальна та відповідальна, нічого не забуваю, нікуди не спізнююсь, все по закону. Контролерка повертається до мене, а я ржу, вона „шо?“, я кажу „давайте квитанцію, сьогодні я ваш клієнт“. Отак скатався на тролейбусі за 160 ₴. Попередній раз мене штрафували ще на першому курсі, рахуйте 18 років тому. Тоді я з вокзалу вранці з торбами їхав до гуртожитку на першому трамваї. А там були прошарені контролери — вони чекали студентів з сумками й штрафували за те що сумка перевищує дозволені виміри. Я завтикав купити два квитки й мене прийняли гоповаті тіпочки. Мене тоді ще зустріли однокімнатники, бо мав багато важких торбів, короче нас вивели почали рамсіть, врешті я шось 20 ₴ заплатив за такі розклади. Такі справи. Не попадайтесь. #кулсторі permalink | @full_of_hatred 👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖 🫡@Donate1024Bot