1 305
Підписники
-124 години
-37 днів
-1230 днів
Час активного постингу
Триває завантаження даних...
Find out who reads your channel
This graph will show you who besides your subscribers reads your channel and learn about other sources of traffic.
Аналітика публікацій
| Дописи | Перегляди | Поширення | Динаміка переглядів |
01 Чому наші поховальні та поминальні традиції настільки важко змінювати і про що це взагалі говорить?
Олена Боряк, етнологиня, докторка історичних наук та наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, розповідає: «Чому настільки цікаво вивчати похвальну обрядовість? Бо вона не міняється. Ці закони, звичаї бояться порушувати, оскільки це область смерті. Є страх, що якщо якось не так зробити, то щось за це станеться. Як казали мені бабці: що не нами придумано, не нам і міняти».
Поховальні звичаї зберігають в собі ідентичність нашої культури. І вони у нас досить цікаві: від того, щоб сипати гроші в могилу до того, щоб наступного дня після похорону приходити на кладовище і кликати небіжчика на снідання.
Щоб більше зрозуміти мотиви тих чи інших традицій, переглядайте на ютуб, або ж слухайте у форматі подкасту наш випуск «"Каша на стіл — душа під стіл": поминальна обрядовість українців» з Оленою Боряк та Дар'єю Анцибор.
Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=nOLLDJfatmw
Слухати у форматі подкасту і задонатити нам за роботу: https://linktr.ee/porobleno | 233 | 4 | Loading... |
02 Media files | 322 | 11 | Loading... |
03 Понеділковий муд.
📷: Моніка Белуччі у фільмі «Доберман», 1997. | 330 | 2 | Loading... |
04 Media files | 560 | 1 | Loading... |
05 ВИПАДКОВА НЕВИПАДКОВІСТЬ /
RANDOM NON-RANDOMNESS
Мій шлях як фотографа розпочався у невеликому містечку Луганськ одразу після розпаду Радянського Союзу. Потреба у роботі поступово замінялася потребою у їжі чи грошах, але потреба у фотографії залишалася завжди. Я погоджувався на будь-яку роботу. Вдень стояв у центрі міста, пропонуючи зробити фото з величезною саморобною іграшкою, ввечері фотографував у кафе, іноді мені вдавалося попасти на весілля або похорон вранці, а вночі я вирушав разом із бригадою швидкої на місце вбивства або аварії. Вдень фотографував дітей у дитсадку, а вночі опинявся у моргу. Мені доводилося економити дорогу плівку, тому для себе я робив всього по одному знімку, і після прояву вийшов ось такий результат.
Україна, Луганськ, 1994 - 1997 роки.
Олександр Чекменьов. | 522 | 5 | Loading... |
06 Український художник і Hermes
❤️
https://www.instagram.com/p/C6orm5yMinP/?igsh=aG1pbXlsM210aW9i | 462 | 2 | Loading... |
07 https://dukovnelychko.pixieset.com/505/ | 491 | 1 | Loading... |
08 Media files | 532 | 1 | Loading... |
09 Треба купити Хамві.
send.monobank.ua/jar/9HEcKNf7R7 | 664 | 0 | Loading... |
10 Media files | 598 | 2 | Loading... |
11 У засновниці бренду PASKAL сьогодні день народження. На честь цього Юля запускає благодійний дроп з метою добре замаскувати захисників.
Ознайомитися тут:
https://www.instagram.com/reel/C6NtA3CNCX7/?igsh=cHVnNWF3cXJlNjlt | 654 | 1 | Loading... |
12 До речі класний телеграм канал
https://t.me/lifeafter27 | 561 | 0 | Loading... |
13 Кураж разом з Superhumans створив арт проєкт, де показали красу замість травми, людину замість шрамів. Ціль проєкту – привернути увагу до проблем людей з травмами обличчя в Україні, а також залучити до їх підтримки та підтримки лікарів, які годинами зшивають тканини, судини та розробляють план повернення людям їх ідентичності.
Все, що ви бачите у цьому проекті, було створено з великої любові до людей, наших та своїх. Я прагнула зафіксувати красу кожного героя, помістивши їх, як квіточки, у імпровізований садок. Моя справа — побачити і показати вам, а ваша — шанувати їх та звикати до такої нашої дійсності. – Марія Озірна, директорка та фотографка проєкту.
Відео неймовірні, а їх герої ще прекрасніші. Вони – пацієнти й амбасадори центру з протезування, реконструктивної хірургії та реабілітації постраждалих від війни Superhumans. З кожною історією можна ознайомитися тут.
Наразі щонайменше 50 000 українців потребують реабілітації та протезування. Кожен третій, що постраждав від війни в Україні, має поранення обличчя та голови. В цьому році одним з напрямків Куражу буде збір коштів на такі операції для центру Superhumans.
Фотографії героїв проєкту будуть розміщені на локації Весняного Куражу, який пройде вже на цих вихідних 27-28 квітня в Garage, вул. Межигірська, 82.
Чи є життя після 27 | канал комунікаційниці про моду, книжки та життя | 579 | 2 | Loading... |
14 Media files | 486 | 0 | Loading... |
15 Ми всі чекаємо, коли закінчиться війна. Ми всі мріємо про перемогу. Відверто - ми всі втомились. Бо це найскладніше - працювати, не знаючи, коли буде результат.
Дуже легко робити щось на хайпі, блищати, отримувати швидкі лайки, насолоджуватися моментом.
Дуже важко працювати на майбутнє, вкладати все, не знаючи, коли це повернеться, вірити, йти далі, не зупинятися, тихо, спокійно, наполегливо, вперто - не розраховуючи на визнання найближчим часом.
В цій війні немає головних - кожен робить свою роботу, вигризаючи нашу спільну перемогу. Але ми насправді дуже пишаємось нашим новим дропом - це колаборація з підрозділом активних дій ГУР МОУ «KRAKEN»
Колаборація складається з двох речей. Це наша базова футболка і наш класичний худі, один з перших дизайнів бренду, перевипущений спеціально в цій колаборації. На обох речах принт, намальований Олегом Семаком - це Кракен, який несе смерть ворогам.
Частина прибутку від продажу колаборації буде перераховано на потреби спецпідрозділу.
Придбати:
https://ua.riotdivision.tech/products/kraken-t-shirt-rd-kts-black
https://ua.riotdivision.tech/products/kraken-hoodie-rd-kh-black | 566 | 1 | Loading... |
16 Це Валентина, з 17 років працювала пекарем, трудолюбива, смілива, незламна, добра, сподіваюсь, напрочуд сильно пишається собою за те, який шлях вже пройшла і скільки ще пройде, сильна, жіночна. Прекрасна Валентина немов квітка.
⠀
20 травня 2022 року, коли прилетів ворожий снаряд, Валентина також була на кухні — готувала обід. Внаслідок прильоту отримала ушкодження обличчя, черепно-мозкову травму та втратила око.
⠀
Зараз Валентина проживає у Чорноморську (Одеська область) та чекає на операцію в Superhumans Center.
https://www.instagram.com/reel/C6G60K_sq8b/?igsh=MXNzZHVqcTNhZ2x6eQ== | 490 | 0 | Loading... |
17 На фото Захар Бірюков, служить з 2015 року, під час виконання завдання втратив дві руки та отримав множинні поранення обличчя.
Наразі очікує на протезування в Superhumans Center, мріє про перемогу та нове життя, в якому є місце подорожам, любові та новим звершенням.
⠀
https://www.instagram.com/reel/C6GFUwvsafd/?igsh=NDA2cHc4c3cwcXMw | 690 | 1 | Loading... |
18 Мстислав Чернов привіз статуетку «Оскар» в Україну
На центральному вокзалі у Києві відбулася зустріч з командою фільму «20 днів у Маріуполі».
@privatnamemarnya | 650 | 1 | Loading... |
19 Media files | 615 | 3 | Loading... |
Repost from Пороблено Подкаст
Чому наші поховальні та поминальні традиції настільки важко змінювати і про що це взагалі говорить?
Олена Боряк, етнологиня, докторка історичних наук та наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, розповідає: «Чому настільки цікаво вивчати похвальну обрядовість? Бо вона не міняється. Ці закони, звичаї бояться порушувати, оскільки це область смерті. Є страх, що якщо якось не так зробити, то щось за це станеться. Як казали мені бабці: що не нами придумано, не нам і міняти».
Поховальні звичаї зберігають в собі ідентичність нашої культури. І вони у нас досить цікаві: від того, щоб сипати гроші в могилу до того, щоб наступного дня після похорону приходити на кладовище і кликати небіжчика на снідання.
Щоб більше зрозуміти мотиви тих чи інших традицій, переглядайте на ютуб, або ж слухайте у форматі подкасту наш випуск «"Каша на стіл — душа під стіл": поминальна обрядовість українців» з Оленою Боряк та Дар'єю Анцибор.
Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=nOLLDJfatmw
Слухати у форматі подкасту і задонатити нам за роботу: https://linktr.ee/porobleno
"Каша на стіл - душа під стіл": поминальна обрядовість українців
Знаємо, що вам дуже сподобалася пані Олена Боряк, тому ми вирішили запросити її до нас ще. Сьогодні Дар’я Анцибор поговорить з нею про традиції поминання. Як...
❤ 3💔 2
Repost from VOLICHKA
Фото недоступнеДивитись в Telegram
Понеділковий муд.
📷: Моніка Белуччі у фільмі «Доберман», 1997.
❤ 14
Repost from Русалка Дністрова
ВИПАДКОВА НЕВИПАДКОВІСТЬ /
RANDOM NON-RANDOMNESS
Мій шлях як фотографа розпочався у невеликому містечку Луганськ одразу після розпаду Радянського Союзу. Потреба у роботі поступово замінялася потребою у їжі чи грошах, але потреба у фотографії залишалася завжди. Я погоджувався на будь-яку роботу. Вдень стояв у центрі міста, пропонуючи зробити фото з величезною саморобною іграшкою, ввечері фотографував у кафе, іноді мені вдавалося попасти на весілля або похорон вранці, а вночі я вирушав разом із бригадою швидкої на місце вбивства або аварії. Вдень фотографував дітей у дитсадку, а вночі опинявся у моргу. Мені доводилося економити дорогу плівку, тому для себе я робив всього по одному знімку, і після прояву вийшов ось такий результат.Україна, Луганськ, 1994 - 1997 роки. Олександр Чекменьов.
❤🔥 9
Repost from stein
Фото недоступнеДивитись в Telegram
Український художник і Hermes
❤️
https://www.instagram.com/p/C6orm5yMinP/?igsh=aG1pbXlsM210aW9i
🔥 17❤ 6
Фото недоступнеДивитись в Telegram
Треба купити Хамві.
send.monobank.ua/jar/9HEcKNf7R7
❤ 18