Львівський історичний клуб

Хлопці з бренду патчів [пь ко] поділилися з нами кльовим дописом про♠️ Більше історій, дописів та мемів про патчі — шукай тут😎 Крім того в них ти знайдеш цілу купу патчів на будь-який смак😏

Рекомендуємо ознайомитись з опублікованою частиною щоденника етнографа Володимира Шухевича (1849—1915), котрий був свідком російської окупації Львова

"Традиція" папка, спільнота що об'єднує юність правого руху, організації та активісти, публіка та змагання, всесвіт віри та завоювань, поема та мистецтво, сатира та вічність пера ✨ • https://t.me/addlist/qdegb6Z9awdjMTE6 • https://t.me/addlist/qdegb6Z9awdjMTE6 • https://t.me/addlist/qdegb6Z9awdjMTE6 Долучайся до традиції! 🇺🇦

Приклади фіксованих цін (такс), що публікувались у львівській пресі, на продукти харчування станом на грудень 1914 р.

Дослідник Роман Шуст зазначав, що 4 вересня російський військовий комендант міста, полковник Сергій Шереметьев, видав розпорядження, яке зобов'язувало всіх мешканців приймати без будь-яких обмежень монети та банкноти Російської імперії. Одночасно було встановлено такий курс російської та австро-угорської валют: 1 копійка = 3 геллерам; 2 копійки = 7 геллерам; 3 копійки = 10 геллерам; 5 копійок = 17 геллерам; 10 копійок = 33 геллерам; 15 копійок = 50 геллерам; 20 копійок = 67 геллерам; 25 копійок = 83 геллерам; 50 копійок = 1 короні 50 геллерам; 1 рубль = 3 коронам 33 геллерам; 3 рублі = 10 коронам. Однак реальний ринковий курс рубля завжди був нижчий від офіційно встановленого і ніколи не перевищував 2 корони 60 геллерів, а інколи знижувався навіть до 2 корон 16 геллерів.

🌟 Всіх вітаю! 🌟 📅 Дроп відбудеться в перші дні червня, тому розпочинаємо прийом попередніх замовлень. 📅 📲 За всіма деталями звертайтеся до нас у Telegram за контактом @Sich_Rifleman. 📲 🛡 Патч, створений за образом першого українського добровольного легіону у складі армії Австро-Угорської імперії. 🛡 🔖 Кількість обмежена. 🔖 Для замовлення звертайтеся до @Sich_Rifleman. 💰 Ціна: 400 гривень для цивільних (12,5% від продажу цивільним йдуть на підтримку ЗСУ) та 350 гривень для військових. 💰 Розмір патчу: 70х70 мм. Доступні лише попередні замовлення. Кількість: 50 штук. Відгуки: https://t.me/VIDHUKY_USS

Віце-президент Львова Тадеуш Рутовський "передає" місто російському генерал-лейтенанту, командиру 42-ї піхотної дивізії РІА фон Роде, Личаківська рогатка, 3 вересня 1914 р.

Про перші враження містян Львова щодо російських окупантів, ми можемо прочитати у статті дослідника Ігора Мраки.

3 вересня о 10.30 ранку, у місті по вулиці Зеленій з’явився перший російський патруль, що складався з офіцера і трьох козаків. Одним з перших, кого вони зустріли, став директор міських водогонів п.Александрович, якого через уніформу сприйняли за військового і зажадали передати ключі від міста. З’ясувавши, що він робітник міського водогону, патруль направився до центру. Незабаром тією ж вулицею до ратуші прямував більший загін на зустріч в керівниками міста. Один з безпосередніх очевидців Юзеф Бялиня Холодецький згадував, що "росіяни оглядались довкола, не проявляючи найменшої ненависті до людей, яких стрічали, навпаки, охоче вдавалися у розмови з жінками, які зі страху вклонялися їм". Було чимало й таких, які одразу ж декларували свою лояльність до росіян. Очевидці першої зустрічі стверджували, що окремі євреї старалися розмовляти російською і викрикували "гурра vivat"

У лазареті вже були лікарі «iatrois» і санітари, які асестували лікарів. Тут лікарі могли накладати шви, а також намагалися врятувати поранені кінцівки, які не завжди доводилося ампутовувати, однак це активно застосовували при тяжких пораненнях. Були спроби лікування глибоких колотих ран черевної порожнини, однак через відсутність антибіотиків таке лікування або не допомагало, або продовжувало життя пораненого на 1-2 дні. Якщо говорити про освіту лікарів, то основними методичками були праці Гіппократа і Клавдія Галена. Анатомія людини була досліджена не на високому рівні, через заборони церкви розтинати трупи.

Однією з особливостей ромейської армії була розвинена медична служба, яку на той період часу можна вважати найкращою. Медичні традиції Візантії сягають корінням в античність. Кожну армію в поході супроводжували візантійські лікарі. У процесі битви медична служба показувала високий рівень підготовки та організації. В кожному підрозділі назначалися «despatotai», які мали евакуйовувати поранених з передової лінії, доставляти їх в тиловий лазарет, при потребі надати мінімальну першу допомогу (в основному перев'язка ран). Є гіпотеза, згідно з якою вони знімали обладунки з поранених одразу позаду бойового порядку. Це робилося для того, щоб спростити їх транспортування в лазарет.