Записки диванного архівіста

Карма все бачить 😇☸️ OpenHeritage інтегрується з «Кармою» - і тепер добрі справи в історичних та генеалогічних проєктах не залишаться непоміченими 🙏 Що це означає: • історичний внесок буде враховано - після підключення ми підтягнемо більшість ваших попередніх внесків в OpenHeritage; • нові внески додаватимуть Карму - оцифрування, транскрипції, перевірки та інша корисна робота; • інтеграція в один(майже) клік - без складних обрядів, медитацій і багаторічного шляху до просвітлення 🕯️🧘 Ми хочемо, щоб волонтерська робота була помітною не лише всередині одного проєкту, а формувала сталу репутацію дослідника в українській генеалогічній спільноті. Переглянути свою Карму та підключити інтеграцію можна тут: 🔗 https://openheritage.online/uk/karma 🙏 Важливий нюанс: після підключення перерахунок усього попереднього внеску може зайняти певний час. Поки він триває, кількість Карми може відображатися неточно або показувати лише проміжний результат. Після завершення підрахунку всі враховані внески підтягнуться автоматично. Робіть добрі справи, зберігайте історію - і нехай Карма вам зарахується 😇📜

Знайшов я свої старі конспекти з університетського періоду по дисципліні "штучний інтелект", почитав і заплакав... Знав би я тоді в 2007-му які моделі ШІ будуть існувати зараз...

Карма Генеалогічного навігатора – інтегрована з Коренями! Але тільки для тих авторів табличок, хто сам ввімкне в себе цю інтеграцію Заходьте сюди: https://www.uagenealogy.com/karma/connections Далі автентифікуйтесь у Коренях – і виконуйте інтеграцію. Якщо вказували контактну пошту не ту, яка в Google акаунті – пишіть мені на адмінську пошту або в приват @undead404, усе швиденько залінкуємо Якщо щось не рахує або показує не те – також пишіть, будемо виправляти

В людини зазвичай один день народження, а в країн — декілька. Саме тому країни можуть бути дуже давніми й водночас молодими. І це прекрасно. З Днем народження тебе, найкраща країно у Всесвіті! Рости великою. Люблю тебе до нестями. І вас усіх, товариство, з Днем Незалежності!

​​З допису можна, звісно, посміятися і піти далі. Але насправді перед нами надзвичайно показовий приклад того, як генеалогічне дослідження краще не проводити. Практично навчальний посібник — щоправда, з позначкою «від протилежного». Тож розберемо проблеми які підсвітив нам цей допис: 1. Проблема "Дослідження не є системним" Не варто рухатися архівом за принципом «о, а що це таке?». Спочатку опрацьовуються документи, які мають найбільше генеалогічне значення, потім менше, а вже потім — усе інше, що трапиться під руку. Зазвичай ми рухаємося від відомого до невідомого, від сучасності до минулого, поступово вибудовуючи документально підтверджене дерево. Так, тут є нюанси і винятки, але загальний принцип саме такий. 2. Проблема "Полювання за сімейними легендами, як за покемонами." «Мій прадід був чумаком». «А ще хтось із родини садив першу кукурудзу». «А дід казав, що цар подарував йому золотий годинник». Усе це чудові зачіпки для дослідження. Їх потрібно записувати, фіксувати джерело інформації та, за можливості, перевіряти. Але перевірка сімейної легенди не означає, що ми негайно вирушаємо на пошуки «Списку всіх чумаків Подільської губернії» або «Реєстру осіб, яким особисто цар подарував золотий годинник». Такі списки, на жаль, не лежать десь у спеціальній папці з написом «Сімейні легенди. Не загубити». 3. Пошук «загублених наукою» списків. Це, мабуть, найважливіше. Не існує універсального повного списку всіх чумаків, усіх ковалів, усіх людей, які садили кукурудзу, ходили на ярмарок чи отримували від царя щось золоте. Документи не виникали для того, щоб через двісті років генеалог міг натиснути Ctrl+F і знайти свого прадіда. Ми досліджуємо історію, а тому маємо розуміти походження документів, мету їх створення, їхню інформаційну цінність та взаємозв’язок між собою. Розрізняти первинні та вторинні джерела. Розуміти, які документи могли існувати, які могли зберегтися, а які, найімовірніше, ніколи не створювалися. Інакше дослідження дуже швидко перетворюється на археологію міфічного архіву, де кожен відсутній документ оголошується «загубленим». Тож витрачаймо той невеликий шматок вільного часу, який ми добровільно віддали генеалогії, мудро. Бо архіви і без того достатньо хаотичні. Не треба ще й самим створювати хаос.

​​Я вже якось розповідав про потребу створення «побутової історії» — коли історичні події, локальні особливості та пам’ятки перестають бути просто сторінками з підручника й органічно вплітаються у сучасне життя. Зокрема, у бренди та стратегії просування продуктів. І ось вам ще один чудовий приклад. Причому з темою, яка для мене особливо близька. Пивоварня Rebrew випустила пиво «Support Your Local Mosaic», на етикетці якого зображена мозаїка, що й досі збереглася в Махнівці! Я бачив цю мозаїку на власні очі щоразу, коли приїздив до колишнього містечка. А тепер маю можливість не лише вкотре згадати її, а й спробувати тематичне пиво. 🙂 Тішуся, що такі цікаві історичні місця, як Махнівка, поступово стають відомішими й отримують нове життя у сучасній культурі. І велика подяка пивоварам із Rebrew за цю роботу. Саме з таких маленьких історій і складається та сама «побутова історія», про яку я неодноразово говорив. Я вже замовив собі цю новинку. Якщо й ви хочете буквально «доторкнутися» до давньої історії — така нагода є: ⁠Support Your Local Mosaic — Rebrew

Іноді дослідникові здається, що він керує своїм дослідженням. Відкриваєш справу, знаходиш цікаве прізвище, занотовуєш його кудись у бездонний список «треба буде колись подивитися» — і урочисто забуваєш про нього на півтора року. А потім життя саме приходить і кладе тобі це прізвище просто під ноги. Буквально. Саме так зі мною сталося з родиною Олофінських. Спочатку — кримінальна справа, потім — старі фотографії, далі — місцева легенда, кладовище, могила священника і нарешті момент, коли мозок після тривалого архівного анабіозу видає: «Стривай… а це ж те саме прізвище!» Коротше кажучи, іноді для генеалогічного відкриття достатньо не геніальної гіпотези, а просто випадково піти не тією стежкою. Розповідаю, як я більше року ходив навколо однієї загадки, навіть не здогадуючись, що вже тримаю її за хвіст. Допис доступний для підписників монобази: https://base.monobank.ua/p/202608186dNEPLB72DLogT P.S. Писати в коменти "ну ти даєш, як можна було це не зрозуміти одразу" в коментарях до допису - вітаються :)

Сьогодні відвідав село Спичинці недалеко від Погребища. Там розташований палац Собанських-Тишкевичів. Про історію палацу розповідати не буду, ви й самі з легкістю нагуглите все що потрібно. Скажу лише, що раніше в палаці була загальноосвітня школа і територія навколо нього ще більш-менш підтримувалася в належному стані. Зараз поруч побудували нову сучасну школу, а палац став нікому не потрібний, заріс невеликими чагарниками і маленькими деревами. Думаю ще років 10-15 і від палацу взагалі нічого не залишиться.

Історія однієї вінницької нотаріальної контори крізь роки. Цікаво було б подивитися чи збереглися по ній якісь архіви...

​​Тишкевичизна — цифровий архів роду Що залишається від шляхетського роду через століття після того, як зникають його маєтки, змінюються кордони, а нащадки роз’їжджаються світом? Імена в документах, герби на старих печатках, генеалогічні зв’язки, карти, інвентарі, листи, фотографії та пам’ять про місця, де колись вирувало життя. Проєкт «Тишкевичизна» — це спроба зібрати все це докупи й перетворити розрізнені сліди минулого на єдиний цифровий архів роду Тишкевичів. Не просто родове дерево чи колекція документів, а цілий дослідницький простір, де рід можна побачити одночасно на карті, у часі, в документах, генеалогічних зв’язках, історичних матеріалах і цифрах. Я уже тривалий час займаюся дослідженням Тишкевичів, тож вирішив не лише зробити публічними ці напрацювання, але й дати можливість іншим дослідникам доповнювати цифровий архів новими знахідками, виправленнями та родинними історіями. Бо «Тишкевичизна» — це не остаточна відповідь на всі питання про рід, а спроба створити місце, з якого ці питання можна ставити й досліджувати разом. Про проєкт читайте детальніше тут: https://base.monobank.ua/p/202608139Qkn5bYiTDVmNh P.S. Цей цифровий архів не з’явився сам собою. Його створення стало можливим завдяки людям, які підтримують «Записки диванного архівіста» через Монобазу. Саме ваша підтримка дає можливість не лише копатися в архівах, а й перетворювати результати цих пошуків на цифрові проєкти, доступні всім. Щиро дякую кожному, хто долучився до цієї справи. «Тишкевичизна» — один із результатів цієї підтримки, і я сподіваюся, що попереду буде ще багато подібних цікавинок. А для підписників рівня «Магістр генеалогії» маю особливу пропозицію: якщо ви роками досліджуєте власний рід, маєток, населений пункт чи іншу історичну тему, я можу допомогти вам організувати аналогічний цифровий архів для вашого дослідження. Не обов’язково обмежуватися папками на комп’ютері та таблицями — власну дослідницьку базу можна перетворити на повноцінний публічний сайт із генеалогією, джерелами, картою, хронологією та статистикою.

Досліджую старі листи, написані у 1771 році овруцьким чашником Мартином Кумановським. Здебільшого зміст відверто нудний: детальні зведення доходів від маєтку в Янові (до того ж чомусь у рублях 🤮), історії про підробку печаток, нескінченні видатки та інші фінансові розрахунки. Проте наприкінці документа трапилася чудова деталь: «І кави зі Львова нам привезіть...». Виходить, що роки минають, але головні традиції незмінні — усі просять львівської кави так само як і три століття тому.

Пан Ілля, автор OpenHeritage зробив на сайті розділ "Мертвих генеалогічних проектів" Багато хто каже, що це сумно, хтось каже, що це недоречно. А мені здається це не сумно, а навпаки важливо. Кладовища не для мертвих, а для живих. Це не місце суму, але місце пам'яті. Це нагадування про те, що ми смертні. Але не тільки ми, але і наші проєкти, наша робота, наші досягнення теж смертні. Пан Ілля привідкрив скриньку в яку більшість бояться заглядати: в цій скриньці пусто, але на самому дні маленький аркушик паперу на якому втомленою рукою нашкрябано "... а що ти зробив для цифрового безсмертя своєї праці? Озирнись. Подумай. Зроби резервну копію..." https://openheritage.online/uk/cemeteries/02fbdc70-132a-4048-aac4-3a9b34485e79

Ну ти глянь, що творять, не встиг я подивитися відео про Радзивілів, як вони випустили відео про Тишкевичів https://youtu.be/nL8mY55QIXs?si=EugfSjK5RdRc4RDr

Вже певно всі знають про моє зацікавлення родиною Тишкевичів. Проте не лише ними обмежується сфера моїх наукових інтересів. Річ у тім, що землі навколо Махнівки в XVII ст. через шлюб від Тишкевичів перейшли до Радзивілів - найбагатшого і найбільш впливового Литовського роду. Якщо вам цікаво дізнатися про Радзивілів трохи більше раджу чудове відео від проекту Сармат і його ведучого Васіля Калача: https://www.youtube.com/watch?v=KA_1FWv2ixY

📢 Інвентаріум знову живий. Поки хтось уже встиг подумати, що Інвентаріум, як і багато архівних фондів, «назавжди тимчасово недоступний через невідомі обставини», мушу вас заспокоїти. Ми нікуди не зникли. Просто сайт проходив курс архівної реставрації. Підкрутили те, що скрипіло, полагодили те, що впало, і переконалися, що нічого не загубилося десь між фондом, описом і справою. Тепер усе працює. Принаймні настільки, наскільки це можливо. Тож можна знову повертатися до звичних справ: знаходити інвентарі, додавати нові записи й допомагати іншим дослідникам. Дякую всім, хто терпляче чекав. А тим, хто за цей час устиг натиснути F5 на сайті Інвентаріуму більше разів, ніж відкривав метричні книги за останній місяць, — окрема повага. Якщо раптом знайдете якусь дивину чи помилку — не лякайтеся. Просто напишіть мені. Програмісти, як і архівісти, рідко знаходять усі помилки з першого перегляду. ➡️ inventarium.org.ua Повертаємося до пошуку скарбів. Тільки цього разу без технічних пригод. Ну… сподіваюся. 🙂

🎙 Дякую усім, хто вчора відвідав «Великі позачергові онлайн-збори почесного товариства “Качка на дивані”» Ми зібралися вперше не для того, щоб працювати, а щоб трохи розважитися. І це, чесно кажучи, було найтепліше, що траплялося з проєктом за весь час. 📺 Запис розмови: https://www.youtube.com/watch?v=VkdSU4Ip_IA Дякую кожному, хто прийшов. Хто вгадував відповіді швидше, ніж я встигав дочитати питання. Хто наважився вийти «на сцену» й жартувати вголос перед незнайомими людьми — це, до речі, потребує сміливості. Хто просто дивився й ставив лайки. Хто не зміг бути в ефірі, але писав, що слідкує. І найбільше — дякуємо за те, що ви робите щодня без жодних стрімів в Описовому Блукачі. Хтось із вас зараз читає цей допис у перерві між справами. Хтось розбирає чужий почерк 1864 року о пів на дванадцяту ночі, бо «ще одну — і спати». Хтось перевіряє чужі варіанти, хоча міг би просто розпізнавати своє. Ніхто вас не просив, ніхто за це не платить, дедлайнів немає. Ви просто вирішили, що ці справи мають бути знайденими. Завдяки цьому рішенню 27 406 справ уже розпізнано. Колись хтось знайде в них своїх прадідів і навіть не дізнається, чиї руки це зробили. А ми знаємо. Наступного разу зберемося знову. Формат вам, судячи з усього, зайшов 😊 Дякуємо, що ви є.

За годину розпочинається головна подія серпневої диванної архівістики! Великі позачергові онлайн-збори почесного товариства “Качка на дивані” Тож сподіваюся усі, хто планує відвідати цю подію вже отримали свої посилання на дзвінок і готові до розваг! Деталі тут: https://t.me/archivist_notes/517

Чудовий допис історика Артема Папакіна про те, чому варто обережно (а ще краще НЕ варто) використовувати ШІ для покразення родинних чи історичних фото: "[...] "Штучний інтелект" заповнює пошкоджені чи неясні місця уявними деталями. І на відміну від людини, яка перед додаванням цих деталей здалася б питанням - а що на цьому пошкодженому місці могло бути? - ШІ орієнтований передусім на результат, незалежно від реальності, тому ладен заповнити порожнечу будь-чим [...] " https://www.facebook.com/1006925077/posts/10237738654018055/

​​В історії людства було чимало визначних зібрань. Сенат Стародавнього Риму, Віденський конгрес, Ялтинська конференція… Але настав час події, яка, без сумніву, стане поруч із ними. 2 серпня о 14:00 відбудуться Великі позачергові онлайн-збори почесного товариства “Качка на дивані”. Порядок денний надзвичайно серйозний. - Спочатку обговоримо найважливіші питання життя товариства. - Потім пані Аліна представить офіційний звіт про експедицію до читального залу ЦДІАК, де їй вдалося встановити візуальний контакт із легендарною “Справою про фіранки”. - Далі перевіримо, наскільки уважно ви читали описи справ. На учасників чекатиме невелика вікторина із запитаннями, складеними на основі реальних документів фонду 442. - Після короткої перерви на моральне відновлення відкриється головна культурна подія сезону — “Генеалогічний стендап”, де можна буде безкарно жартувати про архіви серед людей, які не лише зрозуміють ці жарти, а й попросять продовження. Втім, є одна невелика формальність. Потрапити на збори можуть лише справжні качкодиванівці. А статус цей не купується, не успадковується і не присвоюється указом. Його потрібно заслужити — набрати понад 100 балів в Описовому Блукачі. Якщо вам ще трохи не вистачає — не хвилюйтеся, часу достатньо. Кілька вечорів із рукописами — і двері почесного товариства відчиняться для вас. Подія відбудеться в Google Meet, тож завчасно згадайте пароль від нього і перевірте чи заплатили ви за Інтернет. Посилання буде доступним на сайті «Генеалогічний навігатор» у розділі «Карма». (Зверніть увагу для цього потрібно зв’язати свій акаунт у Навігаторі з акаунтом в Описовому Блукачі). Або ви зможете отримати посилання в самому Описовому Блукачі в день стріму. Організаційний комітет також нагадує, що присутність на зборах не гарантує просвітлення, однак суттєво підвищує ймовірність почути історію про справу, яка виявиться цікавішою за її назву. До зустрічі, шановні качкодиванівці. І нехай архівні описи будуть до вас прихильними.

Є речі, які не можна виміряти грошима, але без них не існувало б жодної сильної спільноти. Саме на таких речах тримається й українська генеалогія. Щодня десятки людей витрачають свій час, знання та сили, щоб зробити дослідження минулого доступнішим для всіх. Часто ця робота залишається майже непомітною, хоча її результатами користуються тисячі інших. Здавалося б, достатньо простого «дякую», але іноді хочеться, щоб внесок кожного мав ще й своє місце в історії спільноти. Саме тому сьогодні хочу розповісти про нову ініціативу "Генеалогічна карма", яка покликана зробити добрі справи видимими та показати, наскільки багато вони означають для розвитку української генеалогії. Читати тут: https://base.monobank.ua/p/202607298Cu7KDkVZKvkET