Grumpy readerka

А ще у Якабу можна сьогодні купити електронні книжки за 9 грн, тому я спішу порадити "Факультет" Дарини Березіної. https://www.yakaboo.ua/ua/fakul-tet-1612719.html

До речі, про поезію. У ВСЛ з 18 до 23 березня -30% на поетичні збірки. https://starylev.com.ua/bookstore/series--poeziya

Коли трьохсот поезій недостатньо Передбачувано, але в День Народження Ліни Костенко хочу розповісти про своє ніжне захоплення талантом цієї жінки. Зустрілася я з нею на уроках української літератури: тут "Крила", там уривок з "Марусі Чурай", ще десь завчити віршик, досить, біжимо далі, не забудьте повторити перед ЗНО. Ще когорта шістедесятників. А хто у нас піде до дошки розповідати, хто такі шістедесятники? Погодьтеся, це невимовно нудно і мало. На випускний батьки подарували мені її збірку "Триста поезій" - і це досі одна з найцінніших книжок у моїй бібліотеці. Сентиментально цінна і з-за напису на форзаці, і з-за тих відчуттів, які викликають у мене поезії Ліни Василівни. Магія звичайних слів, які, перлами нанизані на нитку, перетворюються на яскраві образи: ось руки матері, що внесли осінні яблука з льоха; ось Іван Миколайчук, що косить траву у Халеп'ї, поки його чекають овації у Парижі; ось підлітки на конях в маєтку гетьмана Івана Сулими... Знову ловлю себе на думці, що з цими віршами хочеться вибігти на вулицю і читати їх вголос, ловлячи на собі погляди, призначені для міських божевільних. Видавництво Івана Малковича уже давненько годує нас обіцянками про нову книгу Ліни Василівни - і у цьому році, здається, є шанс нарешті отримати. Принаймні на сайті в рубриці "Готуються до друку" є подарункове ілюстроване перевидання «БУЗИНОВИЙ ЦАР», вірші «ВИБРАНЕ у 2-х томах. Вірші (опубліковані, нові, заборонені радянською цензурою); історичні романи; авторські коментарі» і нарешті НОВА ПРОЗОВА КНИЖКА ЛІНИ КОСТЕНКО (Художній твір, в якому відображено еволюцію і деградацію Російської імперії через призму українських доль). Многая літа!

У мене є скретч-мапа з книгами, що була отримана на якийсь День Народження від подруг. Дуже раділа їй і на початку пристрасно шкрябала монеткою знайомі назви, потім трохи менш пристрасно підмітала підлогу від сріблястого лушпиння. Ця мапа побула зі мною в студентському гуртожитку і переїхала, тепер живе біля книжкової шафи. Час від часу дивлюся на неї і зітхаю, бо площа покритих напиленням назв не змінювалася протягом останнього року. В першу чергу це всілякі мотивуючі нон-фікшони (мої стосунки з цим видом літератури заслуговують окремого посту); різновиди класики, котрі я благополучно запланувала читати на пенсії, погойдуючись на кріслі та нарешті книжки, що водночас і містяться в моєму списку to-read, але мають надто вже невиграшні позиції. До «Мага» Фаулза, котрого я вже навіть придбала, мені не вдається дійти більше року. Отож, з одного боку ці скретч-мапи – прикольні штуки, які вносять певний інтерактивчик в читацький процес, а з іншого, наприклад, в моєму випадку вони взагалі ніяк не впливають на вибір книг для читання. Сповідую думку, що не існує книжок, які ТРЕБА прочитати – хіба що правила дорожнього руху, тому було б круто, аби можна було б замовляти індивідуальні скретч-мапи. Тоді б я розігналася!

У ніч з учора на сьогодні закінчила читати роман британки Кейт Аткінсон "За лаштунками в музеї". Минулого літа я вже познайомилася з цією без сумніву талановитійшою авторкою, а саме з "Руїни бога" - і лишилася абсолютно закоханою у її стиль. Вона пише так красиво, що цей текст хочеться читати вголос. "За лаштунками в музеї" - історія про чотири покоління одної родини, які з Йорка розбрелися, певно, по всім країнам Британської Співдружності. Фермери та пілоти, розчаровані та вперті, несміливі та депресивні, закохані й зрадливі. Без перебільшень, тут настільки багато персонажів, що навіть лінива я була змушена зобразити щось підозріло схоже на родинне дерево цієї сім'ї. Не менш захопливо спостерігати як випадковим чином переплітаються долі людей, що навіть не підозрюють про своє споріднене походження. З головною героїнею Рубі Леннокс ми знайомимося ще в момент випадкового зачаття, і всі події спостерігаємо через її призму дитячого, підліткового і врешті дорослого сприйняття. У романі майже відсутній екшен, але Кейт Аткінсон вдається так образно і яскраво описати похмурість повсякденного життя, що Рубі здається давно знайомою, майже подругою. Утім, приз моїх глядацьких симпатій все ж належить її старшій сестрі Патриції. "За лаштунками в музеї" час від часу занадто перегукується з "Руїнами бога": тут і бомбардувальники під час Другої Світової, і будинок для старих, і персонаж,що знайшов себе у буддизмі. Не можу сказати, що це прямо повторення сюжету, радше спільні елементи. У мене склалося враження, наче авторка хотіла вплести в історію трохи інцесту, а потім чомусь передумала. Ще я трохи понервувала з-за того, що у романі постійно згадується персонажка з "Дракули" Люсі Гаркер. Все б нічого, але у Брема Стокера такого не було. Був Джонатан Гаркер і була Люсі Вестнер. Дрібниця, скажете, але ж хіба важко було б перевірити? Вважаю дуже крутим закільцованість доль героїнь: перед Рубі та її прабабусею постає одна і та сама дилема, але вибір вони роблять різний. Разом з усім цим я упевнена, що читати Аткінсон - чистий кайф і радію, що маю ще нечитане "Життя за життям" у заначці. А ви читали щось у Аткінсон? Як воно?

Заводжу цей канал переважно з егоїстичних міркувань, бо виплекала в собі просто непереборну потребу ділитися книжковим і наболілим *або книжковим і захопленим*. Я не втомлююся дивуватися, що в просторі україномовних відгуків на книжки переважно всі завжди усім задоволені та навіть пишаються своїм вмінням не помічати погане. Щиро заздрю, бо я не вмію ні пишатися, ні проходити повз. Якщо побачите в мене фразу на кшталт "ця книжка змушує багато про що задуматися" чи ще щось у цьому дусі, можете кидатися капцями. Або здіймати тривогу, бо, як варіант, мене викрали і тут пише хтось інший. Для зворотнього зв'язку осьдечки мій профіль, я завжди рада подискутувати - @daachekanova.