Творча кухня добра і зла. Ольга Мігель

Дивіться, що я сьогодні забрала з пошти! 🤩

Поки одні люди так хочуть поплюватися отрутою на мої книжки, що аж вигадують у відгуках на Крука на Гудрідз маячню, якої в книжці взагалі немає... ...Інші продовжують любити цю трилогію так сильно, що знову й знову роблять по ній косплей та ходять в ньому на івенти! @Lilunj_Lanj вже не вперше косплеїть героїв "Крук та Чорний Метелик"! Ба більше - це вже другий її косплей саме Королеви Снів, Алліреї! Крім неї, вона також косплеїла Королеву кошмарів, а ще - два образи Аліси: за першою частиною, а також за третьою - версію з коротким волоссям! Дякую! Я неймовірно щаслива, що ця історія продовжує жити у ваших серцях! #читацька_творчість

Знаєте, зазвичай я ігнорую негативні відгуки на свої книжки, бо розумію, що я не сто євро, аби всім подобатись. Але... тут на Гудрідз побачила таку відірвану від реальності маячню, яка настільки викривлює уявлення про книжку в тих, хто її іще не читав і міг наштовхнутися на цей коментар — що вибачте, не змогла змовчати. P.S. Якщо ви — з моїх старих читачів, які читали трилогію "Крук та Чорний Метелик" — буду вдячна, якщо і ви зайдете у відгуки на другого Крука на Гудрідз, щоб докинути цій пані, що вона дуже сильно неправа, а її судження не просто хибні, а взагалі відірвані від всього. Бо це було ЗАНАДТО кріндово

Світ «Запечатаної гробниці» цікавий тим, що в ньому Бог — не абстрактна ідея, яку люди, наділені політичною владою, використовують для маніпуляції своїми підданими. Тут Бог — Іоанн, фізично реальний чоловік, що колись вийшов за межі людської природи. І який маючи свою божественну сутність, наділений політичною владою. Це розкриває ціле непахане поле для морально-етичних дилем, яке Темсін М’юїр прекрасно використовує. Тож давайте поговоримо про один з таких епізодів у «Гарроу дев’ята»! Гарроугарк — Велебна донька Дев’ятого дому, була вихована як черниця. Аскетично та з «прошивкою» на найщирішу любов до господа їхнього Імператора невмирущого. Гарроу звеличилася до лікторки (себсто, до нового безсмертного святого-супутника при імператорові-некроманті). І як щиросердна черниця любить Бога-отця, так Гарроу щиросердно любить свого бога-імператора, і розчулена наче дитина, коли він проявляє до неї батьківську любов і турботу. АЛЕ один із лікторів чомусь весь час намагається вбити Гарроу... ЧИТАТИ ДАЛІ

#читанка Вона стала іконою Голлівуду зі скандальною репутацією через сім своїх шлюбів… От тільки ніхто не знав, що більшість із цих шлюбів були фіктивними, а головним коханням її життя була жінка, яку всі вважали її подругою. Я давно задивлялася на «Сім чоловіків Евелін Г’юґо» — не тому, що хтось нахвалював, а тому, що чуйка підказувала: мені ця книжка сподобається. Чуйка не підвела, я в захваті! Читаючи, я просто пірнала в неї і повністю розчинялася, насолоджуючись історією та оповіддю авторки. Не ковтала, а розбила на кілька днів — бо щораз певної миті розуміла, що «треба зробити паузу й прожити емоційно те, що зараз прочитала». А в кінці — так, очі були на мокрому місці. Це було дуже круто і дуже сильно! Головна героїня та оповідачка, Монік — аутсайдерка. Її шлюб розвалився, а журналістська кар’єра загрузла... Читати далі

Вибачте, вкурвило Обкладинку до "Металевого дракона" малювала та ж художниця, що й обкладинку на мою "Невдахи та тіні". Руцями. Ба більше — поки йшла робота над обкладинкою Невдах, провідна редакторка скидала мені різні варіанти, процеси, переробки, перемальовки. Тому я прекрасно в курсі, скільки часу, сил і таланту Ірина вкладає в свої роботи. Тож коли якийсь дятел з інтернету знецінює чужу роботу, називаючи все підряд ШІ, просто тому що "сам він ТАКЕ намалювати не вміє" — не маю інших емоцій, крім бажання вилаятись. Взагалі, ця тотальна ШІ-фобія від людей, які гадки не мають, як що робиться і на що треба яку кількість зусиль, аби отримати ті чи інші результати, трошки вже втомила. А на "Металевого дракона" я, до речі, дуже чекаю, обов'язково читатиму, коли ця краса вийде, та робитиму огляд! (алсо, авторка також з Корчмарів).

Якщо ваші улюблені вайби — паранормальні розслідування, чорний гумор, міське фентезі та героїні, які постійно влипають у халепи… у нас для вас дещо є 🔥 «Мисливці за міськими легендами. Невдахи та тіні» від @readberry_ua вже на підході. ✨ Скоро відкриття передпродажу 😉

#читанка Галактиці загрожує рослинний організм, що прагне поглинути все живе в свою колективну свідомість. А єдина надія — на «віднайдену родини» команди диваків-аутсайдерів… яка цілком та повністю поглине ваше серденько! До перших двох частин трилогії «Аврора» в мене були питання через нерівний темп та величезну кількість ПОВ (от аж від першої особи). Попри це, книжки мені дуже зайшли, проковтнулись, і я сіла читати третю того ж дня, як забрала її з пошти. Що я вам скажу, фінальна частина трилогії мені сподобалася чи не найбільше! Тут вже не було просідань темпу оповіді (зокрема завдяки тому, що герої розділились на три команди = три лінії), а відчуття «базару» зглядилося, бо всі ПОВ звучали природніше, без «перегравання», яке відчувалося в першій частині. Натомість історія просто не давала продихнути! Читати далі

Так, доєднуюсь до цього двіжу)))

До речі, я ж вам не показувала!

Ви: питаєте мене, коли вже Рідбері повісять передзам "Невдахи та тіні" Тим часом я сама, чекаючи від своєї редакторки на інформацію, коли ж вже повісять передзам "Невдахи та тіні":

Головне правило при читанні Темсін М'юїр: Якщо ти бачиш у тексті щось, що здається тобі ДИВНИМ та викликає відчуття "Так, а що воно тут робить? Чому воно тут? Щось же ж воно не в'яжеться з усім, що ми тут бачимо" - то це не сюжетна діра, не авторський провтик і не "фіговіна, незграбно додана просто для красного слівця". Це те, на що вам варто ОСОБЛИВО звернути увагу, виділити стікером, занотувати. Бо перед вами - один з перевернутих шматочців величезного та дуже епічного пазлу, який коли складеться - зробить вам великий екзистенційний ПУУУУФ! І власне, за це я особливо полюбила цю авторку. Бо це реально КАЙФ - коли автор не розжовує все до деталей, щоб боронь боже читач з недостатніми коґнітивними здібностями, взявши його книжку до рук, не почав верещати зі зверхнім таблом, що "Тут СЮЖЕТНІ ДІРИ, АВТОР ТУПИЙ!". А залишає тобі ціле неспахане поле для пошуків деталей, роздумів та збирань шматочків пазлу, який він філігранно для тебе розклав.

Трошки кек 😅

Якщо коротко, «Запечатана гробниця» — це відвал ВСЬОГО, і треба бути собі найлютішим ворогом, щоб пропустити цю серію. Принаймні, якщо ви любите якісні історії з багаторівневим лором, заплутаним сюжетом та достобіса шикарними персонажами, кожен з яких випромінює бронебійну харизму. Що я можу сказати найперше! Пані та панове, «Ґідеон дев’ята», ця опрутненна розкішність… виявилася всього лише лайтовим входом до кролячої нори, істинної глибини якої, після прочитання продовження, досі не видно і близько. Ця нора — чиста екзистенційна безодня, в яку ти безнадійно вдивляєшся, намагаючись хоча б прикинути, де там те дно, поки ця безодня й сама вдивляється в тебе. На поверхі — далека галактика, де десять тисячоліть править Імператор, який БУКВАЛЬНО є БОЖЕСТВЕННОЮ істотою, чия сутність за межами сприйняття. Цей імператор має святих, лікторів: некромантів, які «розгадали код», здійснили трансформацію й вийшли за межі людської природи. Та дев’ять Домів, які колись повстали після поки-загадкового явища. Читати далі

Два дні намагаюся зібрати докупи свої емоції після "Гарроу дев'ята", щоб написати пост на тему "про що ж продовження Запечатаної гробниці", ще й без спойлерів, ще й щоб "на довжину текстового посту в інсті"... Але досі мозок десь екзистенційно ширяє, поки я для розслабитись почала читати "Згасання Аврори", між якими обережно, по парі сторіночок та УВАЖНО, починаю вже читати "Нону". Та все ще збираю до купи те, ЩО САМЕ там відбулося і що я прочитала. І ЯК ЧОРТ ЗАБИРАЙ описати все це водночас і без спойлерів, і щоб без цих спойлерів воно не виглядало чимось банальним і звичайним, бо саме в цих спойлерах все ПУУУУФ 🤯🤯🤯, яким офігезна ця книжка.... Ні, реально М'юїр — це от просто відпад всього!

А поки я перетравлюю відгук на «Гарроу дев’ята» (та наморожую в морозилці лід у формі черепків для фото книжки до відгуку) — най буде невеличка історія про те, який же чат джипіті піздабол! УВАГА! Тут будуть спойлери по «Ґідеон дев’ята» і «Гарроу дев’ята» — їх заховаю під кат, тож відкривати на свій страх і ризик! Отже, іще цієї зими я, нишпорячи пінтерестом, серед сюжетних артів по «Ґідеон» познаходила купу артів по продовженню. Але хто знає, що таке пінтерест — той розуміє, що там можуть бути як реально спойлерні арти, так і мільйон відтінків фанських фантазій на будь-яку тему (і поки не прочитаєш всі видані книжки — не зрозумієш сам, що є чим). Тож натрапивши на один такий повторюваний в артах сюжет, я вирішила обережно запитати в чату джипіті в режимі «тільки не спойлери, так або ні», щоб підтвердити або спростувати… Так чат напіздюнькав мені, ніби між Гарроу і Янтою в другій частині будуть сексуальні стосунки! Я від цієї його заяви, м’яко кажучи, отетеріла та пішла по вінішко, щоб якось зжитися з цією думкою. І от, сідаю я читати «Гарроу», готуючись до крінжу… І що ж там було по суті? Ну, в Янти так — НЕСПОДІВАНО виникли почуття до Гарроу. Також між ними був дивний флірт на підґрунті психологічного піхвеця навколо та своєрідної токсичної взаємної підтримки. АЛЕ! Навіть вирізавши хірургічно зі свого мозку всі спогади про Ґідеон, аби не поглинути її душу з кінцями, і навіть будучи бухою в драбадан, Гарроу не дала Янті себе навіть поцілувати, та ухилилась! (Ну, хіба оту «перевірку гланд» на початку ми не рахуємо, бо там був чистий фансервіс, щоб читачі поорали у відро, зумовлений тим, що Гарроу треба було швидко та не палячись перевірити, чи не замінила собі Янта язик та щелепу. І сцена була побудована так, що реально викликала лише сміх дикого коня)) Як, до речі, і та сцена з "трьома старими лікторами під час щедрої вечері", яка "...це завжди сигнал!" 🤣🤣🤣

Гляньте, що мені приїхало!!! 🤩🤩🤩😎🥰

Доброго ранку, мої котики! Яке сьогодні одначе гарне НЛО! 🤩🥰 https://youtu.be/FGT91FHfZoI?si=yd2GF8gocoTtLS8d

"Гарроу дев'ята" - це книга, після якої хочеться кілька годин лежати горілиць і не кліпаючи трогати траву 🤩 Відірватись - нереально Зрозуміти, що тут відбувається - ще нереальніше Коли авторка починає поступово давати відповіді, ти ореш та опрутнівєш, а потім тебе завалює тонною нових запитань та теорій, від яких ти ще більше в шоці! Не чекатиму мабуть та читатиму Нону в оригіналі, але сподіваюсь, що Віват скоріше її видадуть українською, щоб скоріше перечитати! 💙🖤💙 Відгук скоро - коли прооруся трошки 😅