Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🖼Вечірні орієнталізми, від американського імпресіоніста Вільяма Мерріта Чейза (1849-1919). #мистецтво #настрій #орієнталізм

Бедуїни, пустеля та гареми: як культовий фільм змушував американців шаленіти по «таємничому Сходу». І до чого тут, у кінці-кінців, фініки? 🎥«Шейх» (1921) - американське німе кіно від режисера Джорджа Мелфорда, зняте за любовним романом британської письменниці Едіт Голл. Головну роль «шейха» у стрічці зіграв Рудольф Валентино (1895-1926) - американський секс-символ 1920-х., на прізвисько «Латинський коханець». 📝Сюжет типовий для свого жанру: молода британка Діана бунтує проти свого брата й тікає від заміжжя по-розрахунку, щоб у пошуках особистої свободи подорожувати північноафриканською пустелею. В неї закохується багатий і вродливий шейх Ахмед Бен Хасан (Рудольф Валентино), який викрадає дівчину й насильно переховує у своїй оазі, плекаючи надію, що вона з часом покохає його. Кілька невдалих спроб героїні втекти призводять до нового полону, але цього разу не в "чарівній оазі" шейха, а в фортеці жорстоких розбійників. Фінал теж очікуваний – шейх ціною тяжкого поранення перемагає бандитів та проявляє щирість почуттів. Діана закохується у нього та дізнається про його таємницю – «шейх» насправді європеєць, якого в дитинстві виховали сувора пустеля й бедуїни (насправді бербери, але кого обходили такі деталі🤔). ✍Американська публіка сприйняла кіно з великим ентузіазмом, а стрічка пережила продовження та численні ремейки, пародії й відсилки у масовій культурі («Шейх» навіть є талісманом однієї зі шкіл Лос-Анджелесу). Яскравий світ «безкраїх диких пустель, східних базарів, таємничих але підступних жінок та жорстких чоловіків з м’яким серцем» заполонив масову культуру. Кожне американське казино, курорт, готель, ресторан тепер просто мусили мати орієнтальний антураж, «східних танцівниць», офіціантів в чалмах чи «бедуїнське шатро», в якому «фараони-бармени» розливали напої. Обслуговувати ці костюмовані заходи часто підряджали корінних американців чи мексиканців, щоб додати подіям трохи екзотики. Більше того, біля пустелі в Арізоні та Каліфорнії (де знімали стрічку «Шейх») виростали елітні котеджі в «східному стилі», у яких любили проводити колоритні вікенди заможні американці. Був ще один несподіваний наслідок популярності фільму «Шейх», тепер вже для господарства США. Попит на екзотичні фрукти стимулював фермерів вирощувати цитрусові - апельсини, лайми, грейпфрути, тангерини, а також фініки. Так, саме фініки… Уявіть собі, що численні ферм у Каліфорнії 1920-х років почали спеціалізуватись на фініках через популярність кіно. Цьому сприяли теплий клімат та пустельні ґрунти Каліфорнії. Тому, коли оглядатимете карту цього штату, зверніть увагу на десятки містечок, що мають назви «Оазис» (їх лише в Каліфорнії я нарахував близько 5-и), «Мекка», «Медина», «Аравія», «Багдад», «Дамаск», тощо. #текст #кіно #орієнталізм #мистецтво #фініки #гастрономія #США

🖼«Істамбул взимку», або ж «Засніжений ринок перед мечеттю», від Фаусто Зонаро (1854-1829) - італійського орієнталіста, який ризикнув полишити Італію заради життя в Стамбулі. Його мотивувало прочитання знаменитого тревелогу «Константинополь» (1877), авторства Едмондо де Амічіса. Разом з родиною він мешкав в районі Пера (Бейоглу), працюючи не лише з двором султана Абдула Гаміда ІІ, але й навчаючи нове покоління турецьких митців, які мріяли малювати «по-західному» (вже писали про Мушфік-ханим). #мистецтво #орієнталізм #Італія #Османська_імперія #Стамбул #погода

✍Знайомство з українською культурою для африканських країн справа не нова. Степан Левинський (1897-1946) - талановитий український письменник, відомий у 30-роках на Галичині як автор подорожніх нарисів Близьким та Далеким Сходом. Під час своєї подорожі до Тунісу він випадково натрапив на афіші з анонсом виступу української капели у театрі, що викликало в нього відверту радість. Ось як про це згадує сам письменник: 📝"Під батутою Д. Кириченка відспіває славна українська капела свої найзнатніші пісні в салі великого городського театру. Коли? За тиждень... Значить це не казка, а дійсність. Українці у Тунісі. Таке сповіщають у двох мовах, арабській і французькій, величезні білі й червоні оповістки, розплакатовані на всіх вулицях міста... Бажаю, отже, вам доброго успіху, сміливі мандрівники ардисти. Завоюйте серця арабів, як завоювали вибагливу публіку всіх столиць світу. Побіда Ваша - я певний у цьому". "Від Везувія до пісків Сахари", 1926. #текст #книга #Туніс #Україна #Африка

🖼️Веселий шарж на вояка з "Язди татарської" (легкої кавалерії з числа польських татар), від Станіслава Стефановські, 1923. Колекція Muzeum Wojska Polskiego в Варшаві. ✍️Текст віршика у нижньому куті: «Z przodu ksieżyc, z tyłu gwiazda, to tatarska nasza jazda». При перекладі рифма нажаль втрачається, але приблизний зміст такий: «По-переду місяць, а позаду зірка, то їзда наша татарська». #мистецтво #татари_липки #Польща

Про труднощі життя митця у часи глобального лиха досить атмосферно писав Агатангел Кримський, описуючи біографію поета Сааді у своїй праці «Перська класична поезія»: ✍️ «Сааді Шіразький - один з тих письменників, яких Персія любить найбільше. Він суфій-мораліст, і його дуже дотепні й бистроглядні писання являються й досі якнайпопулярнішими і у персів і по цілому ісламському світу… Писав Сааді за часів монгольського лихоліття, за жахливої епохи пагубного Чингісхана… За часів монгольщини, під вічним домокловим мечем, людина схилялась до думки, що хто нічим не дорожить, той нічого й не втратить. Саадієва рідна країна Фарс із містом Шіразом вберегла себе проти татарського страхіття; Тільки ж поет свої найкращі літи і не жив в ній. Він до батьківщини повернувся вже як підтоптавсь, а до того часу доля кидала його в усі кутки мусульманського світу, від Індії до Сірії, та ще й далі до Марокко та Атлантійського океану. Сьогодні - з Сааді побожний мусульманин, узавтра він, аби врятувати життя, пристає до Брахманської віри в Індії, сьогодні - з нього поважний шейх учитель мусульманської пастви в Дамаску, узавтра - він бранець сірійських хрестоносців та копає окопні вали для Тріполійського лицарського замку…». #текст #Персія #поезія

🖼️«Автопортрет» з кавою, від Міхрі Мушфік-ханим (1886-1954) - однієї з перших турецьких художниць, які працювали в традиційному «західному» стилі у Османській імперії. Живопис Мушфік-ханим вивчала у майстерні італійського художника-орієнталіста Фаусто Зонаро. Згодом мешкала й практикувалась в Римі та Парижі. З 1914 р. очолювала новостворену Школу витончених мистецтв для дівчат. Доречи, одними з найвідоміших її робіт є портрети Мустафи Кемаля Ататюрка та Папи Бенедикта XV. #мистецтво #орієнталізм #Туреччина

✍️ В османській культурі «правильні запахи» (бахури) були не лише важливою частиною побуту й гігієни, але й дипломатичної культури та палацового етикету. Камфора, амбра, мускус, лаванда через курильниці-бахурниці наповнювали своїм запахом приміщення під час аудієнцій, молитви, інтелектуальної праці, а трояндовою водою зі спеціальних коштовних флаконів щедро зрошували одяг, тіло й навіть кавовий посуд, очищаючи таким чином речі й думки людини перед важливою справою. У ці нелегкі часи наповнюйте свій простір правильними запахами та читайте фрагмент книги «Кордон. Подорож на край Європи», від Капки Кассабової, де розповідається про один з регіонів Балкан, де вирощували майже половину світового врожаю троянд для ефірної олії: 📚 «Серед десяти тисяч видів троянд лише один ґатунок має властивості виробляти ефірну олію, яка використовується в парфумах і ароматерії. З причин, занадто пов’язаних зі складом ґрунту, лише два регіони у світі мають сьогодні правильні умови для Rosa adamascena - рівнини верхньої Тракії в Болгарії, відомої як Долина троянд, та Іспарта в Туреччині. Із 19 ст., й аж доки «совєти» не націоналізували троянди, трояндова олія Болгарії мала монополію у світовій індустрії парфумів. Сьогодні Долина троянд досі виробляє 50% світової трояндової олії… Як і східний тютюн, троянда має гірку любовну історію між Болгарією та Туреччиною. Коли Болгарія у 1870і роки відірвалась від Османської імперії, робітники трояндової індустрії помандрували на південь через кордон із живцями з Долини троянд, посадивши їх у ґрунт Анатолії. Вочевидь, вони по справжньому любили свої троянди…». #текст #книга #Балкани #Болгарія #Османська_імперія #бахури

І знову про актуальну погоду. 🖼Сніжна серія, від Кавасе Хасуї. 1930-і. #мистецтво #Японія

🖼"Палацова гвардія" (1887), від британського орієнталіста Едвіна Лонґа. Або ж ранкова кава "по-мароканські"☕. ✍Своє захоплення "Сходом" Едвін Лонґ відкрив під впливом шотландського митця Джона Філіпа, який заохочував його до подорожей у Іспанію, Марокко, Єгипет та Сирію. Лонґа захоплювали деталі в інтер'єрах, вишивці, орнаментах, мозаїках. Він збирав "східну старовину" та приділяв велику увагу відтінкам кольорів і текстурам, які дають можливість краще відчути фактурність оточуючих предметів на картинах. #мистецтво #орієнталізм #Марокко #кава

✍️«Ось уже 26 днів як оточене місто Учтурфан – одне з міст на теренах Кашгару. Близько тридцяти тисяч китайських вояків і десять тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг, вчинивши в навколишніх селах безжальну різанину, оточили місто. Воно було неприступним. На віддалі гарматного пострілу від нього в трьох різних місцях отаборилися нападники, а їхні піші й кінні дозорці сновигали довкола вдень і вночі… Аби якось сповістити про себе у Кашгар, часом з міста вислизали гінці, та неспроможні дістатись через вороже оточення, потрапляли до рук дозорців… Це страшенно гнітило обложених мусульман, які все сподівались на підмогу з Кашгару…». 📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини. Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки… До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало. #чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай

✍«Століттями уйгури жили з дрібного зрошувального землеробства в пустелях і оазах Центральної Азії, розташованих уздовж Великого шовкового шляху… У 1884 році вони (династія Цін) перетворили частину цих земель на провінцію Китаю, яку не дуже успішно намагались контролювати за допомогою військових застав… У 1950-х китайська влада поселила на цих землях кілька мільйонів колишніх солдатів: ті мали працювати фермерами в межах військових колоній… їх заохочували їхати на окраїни Китаю, пропонуючи економічні вигоди й ідеологічні методи переконання. Крім поселенців-ханців, у Сіньдзян вирушило майже мільйон хвеїв – мусульман, які розмовляли китайською…». 📚Пригодницькі романи Жуля Верна навчали нас, що нові винаходи й технології мають невпинно покращувати життя людства. Антиутопічний жанр «кіберпанку» показав, що у цьому немає сенсу, якщо паралельно з технологіями так само стрімко не розвиватимуться суспільні інститути й мораль. Що трапляється, коли держава отримує можливість за допомогою сучасних технологій створювати нові форми несвободи й колоніалізму, розповідає книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?», від американського антрополога й дослідника геноциду уйгурів Даррена Байлера. #книга #текст #Китай #уйгури #колоніалізм

Ще трохи про "матеріальний вимір" кавової культури на українських землях: 🎥"Кавові чашечки з турецької кав'ярні XVII ст.". Невеличке відео про виставку у Кам'янець-Подільському державному історичному заповіднику, на якій представлені китайські фаянсові й фарфорові філіжанки з розкопок кав'ярні на площі Польський ринок. Цей заклад відносится до часів османського панування на Поділлі (1672-1699), під час якого в місті діяли 10 кав'ярень. Одну з них археологи повністю дослідили у 2016 році. Було анонсовано книгу за матеріалами цих розкопок. Цікаво було б її почитати😊 https://www.youtube.com/watch?v=pmFgK6y18oo&ab_channel=%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9 #виставка #музей #кава #Османська_імперія #Китай #Україна #археологія

🖼Трохи вечірніх «орієнталізмів» від знаменитої Анни Білінської-Богданович (1857-1893), польської художниці українського походження – «дівчини з козацьким темпераментом і польським серцем» (с). Анна народилась у містечку Златопіль (суч. частина м. Новомиргород, Кіровоградська обл. України). Значну частину життя провела у Франції, де навчалась у відомій Академії Родольфо Жуліана, у якій практикувались багато митців українського походження (Марія Башкирцева, Давид Відгоф, Софія Станкевич та ін.). За коротку професійну кар’єру (нажаль, прожила лише 37 років) встигла представити свої роботи на виставках у Франції, Британії, Німеччині й США. Отримувала високі відзнаки, зокрема золоту медаль за «Афтопортрет» (1887); Однією з найвідоміших (і високо оцінених) робіт Анни Білінської-Богданович була картина «Негритянка» (1884). Трохи менш відомою - «Двічина в кімоно з японською парасолею» (1885). #мистецтво #орієнталізм #Україна #Польща #Франція

У цих роботах найкраще відчувається сьогоднішня атмосфера: 🖼«Люди сніжної країни» (1978) та «Зимова дорога в Цугару» (1980-і), від японського художника й майстра деревориту Такагі Шіро (1934-1998). Стиль цього митця високо цінували за «терпляче самонавчання» (с), адже він полишив коледж образотворчого мистецтва в Токіо, щоб самостійно вивчати техніки відбитку на дереві й практикуватись з іншими художниками. #мистецтво #Японія #погода

✍"9 грудня 1917 року у будівлі Ханського палацу у Бахчисараї відбулося урочисте відкриття І-го Курултаю кримськотатарського народу. Ця подія стала символом підйому національного руху в часи Кримськотатарської революції 1917—1919 років і засвідчила прагнення до самовизначення та політичну волю корінного народу Криму...". 📌Цієї п'ятниці о 12.00 запрошуємо до Скарбниці НМІУ на публічний діалог, присвячений річниці скликання Першого Курултаю. Будемо спілкуватись про суспільно-політичне, інтелектуальне й культурне середовище, в якому постали основні ідеї Кримськотатарської революції 1917-1919 років. А також трохи про розуміння спадщини корінних народів: матеріальної та нематеріальної. Детальніше про наш захід, партнерів та спікерів за посиланням: https://fb.me/e/4jtCl276W #анонс #музей #MIRAS #кримські_татари #Крим #МІСТ

🗺Туніс, на сторінках "Civitates orbis terrarvm" (Атлас міст земного світу, 1572-1618), одного з найдавніших друкованих атласів у світовій картографії. Автори: теолог і картограф Георг Браун та гравер-видавець Франц Хогенберг. Опублікований у Кьольні в 6 книгах. #карта #мистецтво #Туніс #Африка

📷Таджикські діти виконують шкільні завдання у одному з селищ гірського Бадагшану, яке розташоване неподалік кордону з Афганістаном та Китаєм. Вони є частиною спільноти гірських таджиків, або ж памірських таджиків. В цьому регіоні дівчатам прийнято носити червоний одяг, а хлопцям – синій. Фото від Міхаеля Ямашіти, американського фото-кореспондента National Geographic. 2022. https://www.instagram.com/p/ClelIlNugNS/ #фото #Таджикистан #Памір #Бадагшан