CITA: про МІСІОНЕРСТВО

🇮🇩Індонезія: кількість християн збільшується Індонезія розташована на островах Південно-Східній Азії та частково - Океанії. Це ісламська держава, але в країні не перший рік спостерігається стрімке зростання кількості церков. В країні проживає приблизно 242 мільйони мусульман і 29 мільйонів християн. Також в країні є малі спільноти індуїстів, буддистів або конфуціанців. Протягом останніх років в Індонезії спостерігається тенденція переходу з ісламу в християнство. Мусульманські джерела повідомляють, що це приблизно 2 мільйони на рік. Ця цифра може бути дещо завищеною, але тенденція до зростання є і вона бентежить мусульманську більшість. Попри те, що Конституція Індонезії гарантує свободу релігії, християни зазнають тиску і численних обмежень. В країні нерідкими є напади та навіть вбивства новонавернених внаслідок залишення ісламу. Кожен повнолітній індонезієць повинен вказати релігію у документах і змінити цей статус непросто. Почастішали випадки знесення християнських церков, заборони на будівництво молитовних будинків. В країні заборонені міжконфесійні шлюби (це є проблемою для новонавернених християн, які офіційно ще вважаються мусульманами). Також зростає частота використання законів проти богохульства (де-факто це стосується захисту тільки ісламу), а в деяких регіонах Індонезії діє закон шаріату, що ускладнює навернення в християнство. Джерело #релігія_сьогодні

​​Кельтські ченці-місіонери проводили роботу, відмінну від тієї, що виходила від Риму. Зазвичай вони засновували місіонерське село, у центрі якого вони будували просту дерев'яну церкву, поруч розташовувалися приміщення для занять і хатини для ченців. Ченці самі будували, проповідували, вчили. Поза цим колом будували житла для учнів та їхніх родин, які поступово збиралися навколо них. Усе це було обнесено стіною. Групи по 12 ченців кожна під керівництвом абата вирушали відкривати нові території для проповіді Євангелія. Ті, хто залишалися, навчалися в школі, а коли знайомилися з мовою народу, серед якого їм належало жити, перекладали і робили записи частин Писання, а також гімнів. Вони могли залишатися неодруженими, але могли й одружитися. Багато хто не обзаводився сім'ями, щоб мати більше свободи і часу для роботи. Коли з'являлися новонавернені, місіонери обирали серед них здібних молодих людей, об'єднували їх у маленькі групи та навчали якогось ремесла і мов, вчили з ними Біблію. Молодь готували до того, щоб вони могли працювати серед власного народу. Ченці відкладали хрещення до того моменту, коли ті, хто увірував, набували певних навичок і мали ознаки твердості у вірі. Вони уникали різких нападок на чужі релігії, вважаючи більш розумним проповідувати істину, ніж шукати чужі помилки. Вони приймали Святе Письмо як джерело віри і життя, і проповідували виправдання вірою. Не брали участі в політичному житті і не зверталися по допомогу до держави. Уся ця робота як на початку, так і в подальшому своєму розвитку, хоча й набувала певних рис, чужих вченню Нового Заповіту та апостольському прикладу, провадилася незалежно від Риму і у важливих аспектах відрізнялася від прийнятої системи Римо-католицької церкви. #місіонерство_історія

Ефіопія, яку ви ще не бачили: чергова місіонерська поїздка “Христос є відповідь” Побувати в ефіопському місті Дире Дауа на євангелізаційному крусейді, побачити, як місіонери проводять очні клініки, пасторську та сімейну конференції для служителів, благодійну акцію для нужденних. А також проплисти величезне озеро у пошуках хижаків, побувати на крокодилячій фермі та познайомитися з побутом одного з племен - Мурсі, побачити, як живе місцевий пастор дочірньої церкви “Христос є відповідь” та стати гостем зібрання, вразитится жіночими прикрасами ефіоплянок та погодувати гієн…можна разом із міжнародною місією Christ is the answer! Дивіться відео про чергову місіонерську поїздку місії “Христос є відповідь” до Ефіопії. #cita_ефіопія

​​Африканський Біллі Грем. Таке прізвисько закріпилося за всесвітньо відомим євангелістом Рейнхардом Боннке з 1980-х років. Сам же Біллі Грем називав його “євангелістом номер один”. Заснував у 1974 році місію “Христос для всіх народів” (Christ for all Nations, CfaN). Відомий своїми багатотисячними євангелізаційними богослужіннями на африканському континенті. 🔥У 1988 році в Найробі (Кенія) богослужіння відвідало 200 тисяч осіб. 🔥У жовтні 1990 року в Кадуні (Нігерія) відбулося богослужіння, яке відвідало 500 тисяч осіб. 🔥12 листопада 2000 року в Лагосі (Нігерія) заключне богослужіння за участю Боннке відвідало 1,6 млн осіб. Цей захід було названо "найбільшим зібранням в історії християнського євангелізму". Р.Боннке народився у родині пастора і служителя Федерації вільних п'ятидесятницьких церков. Дід Боннке перейшов у п'ятидесятництво 1922 року, після того, як був зцілений від болів американським п'ятидесятницьким місіонером. Раннє дитинство Рейнхарда припало на роки війни, голоду, страху і життя в таборах для біженців. За власним твердженням, у 9 років він пережив духовне навернення, а у віці 10 років відчув покликання проповідувати в Африці. Покликання неодноразово підтверджувалося різними "видіннями і пророцтвами". У підлітковому віці Боннке пережив досвід хрещення Святим Духом. У 19 років він вступає до Уельського біблійного коледжу. Повертаючись додому після закінчення навчання 1961 року, Боннке зустрічається в Лондоні з Джорджем Джефріссом, видатним служителем раннього п'ятидесятницького руху, від якого отримує благословення на служіння. У 1964 році його висвятили на служіння пастора п'ятидесятницької церкви на півночі Німеччини. Того ж року він одружився з Анною Щульце, з якою познайомився на фестивалі християнської музики. Незабаром у них народилися троє дітей. За твердженням Боннке, кожне масове богослужіння місії "Христос для всіх народів" супроводжувалося масовими чудесами, зціленнями, вигнаннями бісів, хрещеннями Святим Духом. Найчастіше прямо під час богослужіння учасники розводили багаття, в якому навернені африканці спалювали окультну літературу і предмети язичництва. За підрахунками місії "Христос для всіх народів", за весь час служіння Боннке вдалося навернути у християнство 72 мільйони людей. #місіонер_біографія

​​200 тисяч Біблій для спортсменів Християни-спортсмени - Fellowship of Christian Athletes, FCA цього літа поширять 200 тисяч Біблій учасникам своїх спортивних таборів. Табори FCA засновані на служінні Христу по всьому світу. Це спеціалізоване місце для тренерів і спортсменів, де вони можуть присвятити себе спорту, своїй команді і - найголовніше - своїй вірі. Спортсмени не тільки тренуються в таборах у своєму виді спорту, а й проходять "духовну підготовку", яка нагадує тренерам і спортсменам, що їхня особистість і цінність - у Христі. Минулого року FCA провели 1 042 табори в США і за кордоном, у яких взяли участь понад 110 000 осіб. У 2023 році FCA розповсюдила 230 247 Біблій. Цього року організація обрала тему "24/7", засновану на Римлянам 15:13: «Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!». "У цей момент проходять табори, де спортсмени чують про любов Ісуса, можливо, вперше, - сказав президент і генеральний директор FCA Шейн Вільямсон. - Саме тому ми робимо те, що робимо, і ми молимося про те, щоб Божа присутність змінила життя у всіх наших таборах по всьому світу цього року". Служіння спрямоване на розвиток стосунків тренера або спортсмена з Христом. Один зі способів зробити це - роздати Біблію FCA кожному відвідувачу табору. Завдяки цим таборам, поширенню Біблій та іншим програмам FCA вплинула на тисячі спортсменів і тренерів з моменту свого заснування в 1954 році. Джерело #місіонерство_сучасність

​​Ульфіла Після навернення імператора Костянтина в 312 р. Римська імперія перетворилася на номінально християнську. Християни не страждали за свою віру, бути християнином стало модно, і це призвело до ослаблення духовної ревності. Мучеництво і гоніння здавалися жахом минулого. Церква і держава були тісно пов'язані між собою, і християнство все сильніше використовували як виправдання імперських воєн. Політики звернулися до місіонерської сили в надії, що успіхи місіонерів допоможуть привести зовнішні землі під контроль Римської імперії. Ульфіла був одним із таких місіонерів. Хоча він пояснював свої дії бажанням поширювати Євангеліє, його місіонерська діяльність в очах римської влади добре узгоджувалася з їхньою політикою територіальної експансії. Ульфіла служив готам, варварському племені, яке перебувало поза межами Римської імперії, що жило на території сучасної Румунії. У 30 років Ульфіла був висвячений у єпископи для готів. Сорок років Ульфіла серед готів вів проповідницьку діяльність, що йшла вельми успішно, але іноді зазнавала переслідувань. У 348 р. проти нього повстав воєначальник готів Атанарик, який вважав, що завданням Ульфіли було підпорядкування готів римлянам. Гоніння були настільки жорстокими, що призвели до смерті величезної кількості християн. Тому Ульфіла перемістив готську християнську громаду через Дунай на безпечну римську територію. Пізніше деякі з його парафіян, повернувшись на територію готів, самі стали місіонерами і служили своєму народу. Безсмертною працею любові, яку Ульфіла здійснив заради готів, став його переклад Біблії їхньою рідною мовою. Оскільки у готів не було писемності, йому довелося винайти алфавіт. Переклад Ульфіли в перші століття став монументальним внеском у місіонерську справу, але він навмисно опустив Книги Царств у своєму перекладі Біблії, тому що, за словами історика, "це просто розповідь про військові подвиги, а готські племена були особливо віддані військовій справі. Потрібно було стримати їхній військовий запал, а не підстьобувати їх ще більше до військових дій". Ульфіла помер у 70 років під час перебування в Константинополі. Військове протистояння готів і Римської імперії продовжилося і після його смерті. #місіонерство_історія

В Дніпрі та області і в містах Кропивницький (Кіровоградська область) та Броди (Львівська область) волонтери з помісних церков розпочали євангелізації в наметах. З новими євангелізаційними наметами, каже волонтер Наталя з Дніпра, служіння годування вийшло на більш якісний рівень: їжа не запилюється, служіння набуває вигляду як стаціонарно облаштоване, чим приваблює відвідувачів, з наметом перехожі серйозніше ставляться до служіння. Аня, волонтер, з Першотравенська (Дніпропетровщина) помітила, що з появою намету кількість людей, які приходять на годування, збільшилося з 40-50 до 70-80 людей за один день служіння. На її думку, саме напис на наметі “Бог тебе любить” приваблює більше людей. Місія “Христос є відповідь” використовує євангелізаційні намети як ефективний інструмент Благовістя з 2017 року. На сьогодні намети Місії в Україні знаходяться у всіх областях, крім Вінницької області. Якщо вас зацікавив цей інструмент євангелізації, зверніться на @CITA2014. #cita_новини

​​Відомий американський євангеліст і видавець, засновник Церкви, шкіл і Біблійного Інституту. Коли Дуайту було чотири роки, його батько раптово помер. Пан Муді залишив сімох дітей; Дуайт був шостим. Через місяць після смерті батька пані Муді народила близнюків. Тепер у неї було дев'ятеро дітей, яких їй потрібно було прогодувати. Сусіди радили їй віддати кількох дітей для всиновлення в інші сім'ї, але пані Муді сказала, що вона намагатиметься зберегти сім'ю, поки їй дозволять сили. Вона читала з дітьми Біблію та вчила їх молитися, а щонеділі разом ходили до церкви. У Дуайта було два дядьки, які володіли в Бостоні взуттєвими магазинами. Вони взяли його на роботу за умови, що він має ходитиме з ними до церкви, відвідуватиме недільну школу та пообіцяє не випивати й не грати в карти. Дуайт так і робив, але спочатку дуже обтяжувався цим. Учитель недільної школи Едвард Кімбал привів Дуайта до Господа, тоді йому було 18 років. Незабаром Муді отримав роботу у взуттєвому магазині в Чикаго, там він відвідував Першу баптистську церкву, де зустрів свою майбутню дружину, Емму Ревелл, у них народилися донька Емма, і два сини - Вільям і Пол Дуайт. Емма і Дуайт були протилежностями. Він сповнений сили і здоров'я екстраверт, Емма була тихою і сором'язливою, страждала від астми і головного болю. Він був імпульсивний, балакучий, домінував у компанії, поводився неформально, і на момент зустрічі з нею був мало вихований. Вона була сповнена умовностей, консервативна, добре освічена, багато читала, мала вишуканий смак. Восени 1858 року Муді організував свою власну недільну школу в приміщенні, де раніше була пивна. Муді доводилося перед недільними зібраннями прибирати порожні пивні пляшки й недопалки. Пізніше Муді почав проводити там і вечірні богослужіння для молоді, деякі їхні батьки теж зацікавилися і стали приходити в зібрання. Дуайт Л. Муді був гарним продавцем взуття, гарним учителем недільної школи і гарним ловцем душ для Господа, але хотів повністю віддатися праці для Христа. Муді залишив свою посаду і присвятив весь свій час євангелізму. Після того, як люди приходили до Христа, Муді радив їм приєднатися до якоїсь громади. Але більшість цих людей були вихідцями з дуже бідних сімей і погано почувалися у великій красивій церкві. Тому Муді вирішив побудувати будівлю, яку можна було б використовувати як церкву і яка могла б вміщати 1500 осіб. У 1864 році відбулося освячення цієї будівлі. Так виникла одна з найживіших громад у Чикаго. Бог вжив Муді не тільки в Сполучених Штатах, а й у багатьох інших (Англія, Шотландія тощо). 16 листопада 1899 року Муді виголосив свою останню проповідь перед 15-тисячною аудиторією в Канзас-Сіті у штаті Міссурі. Того вечора сотні людей прийшли до Господа Ісуса. А вже 22 грудня 1899 року Бог покликав його до Себе. Незадовго перед смертю він сказав своїм домашнім: "Сьогодні я отримаю вінець. Це чудово!" #місіонер_біографія

​​Служитель розповів про популярні способи євангелізації, які хоч і використовують часто, але насправді вони не приносять результату. 1) Соцмережі Розміщуючи пости в соцмережах, християни думають, що тим самим євангелізують інших. Це добре, що є платформи, де можна вільно висловити свою точку зору. Але така "євангелізація" лише створює ілюзію мовлення своїх поглядів на багатьох підписників, не приносячи справжніх змін у їхньому житті. 2) Християнська реклама "Я не вірю, що хтось ухвалить життєзмінювальне рішення підпорядкувати себе Христу, бо прочитав наліпку на бампері "Тесла з Назарету шукає столярів". Або "крута" футболка, на якій спритно замінили рекламу вашого улюбленого безалкогольного напою на слова: "Ісус Христос, Він реальний". Ці речі не (завжди) погані самі по собі, і вони можуть бути корисними як особиста заява Богу, що ми не соромимося бути Його послідовниками, але вони не є благовістям", - заявив Мартін Сандерс. 3) Суперечки, дискусії Християнам, якщо це потрібно, можна захищати свою віру. Здорова дискусія важлива для перетворення людей віри. Але під час суперечки ентузіазм нерідко переростає в агресію. Вірянин може сповнитися "праведним гнівом", намагаючись переконати атеїста в недоліках теорії еволюції. Як підкреслив Сандерс, така поведінка тільки відштовхне людину від будь-якого вивчення тверджень Христа. 4) Текстові повідомлення Зі свого досвіду служитель розповів, що кілька років поспіль підлітки ділилися своєю вірою за допомогою повідомлення: "я б хотів розповісти вам про свою християнську віру". Алгоритм був простий: якщо людина відповідає позитивно, тоді можна було відповісти їй на деякі традиційні апологетичні запитання, дивлячись при цьому якийсь фільм. Такий підхід теж не приносить результатів, бо насправді не торкається душі людини. Хоча багато підлітків щиро намагалися донести євангеліє в такий спосіб, реальних результатів таке благовістя не принесло. На завершення Мартін Сандерс зазначив, що Бог у Своїй безмежній владі та за Своєю благодаттю може використати будь-який із цих способів, щоб привернути когось до Себе, але ці способи не можуть бути частиною "корпоративної стратегії благовістя". Джерело #місіонерство_сучасність

​​ПЕРЕКАЗ ПРО АП.ФОМУ Крім Писань, немає інших джерел інформації про перших християн, за винятком того, що передавалося з покоління в покоління через церковні перекази, і в деяких із них стверджується, що учні Христові понесли євангельську звістку іншим народам. Матвій вирушив до Ефіопії, Андрій - до Скіфії, Варфоломій - до Аравії та Індії, до Індії ж вирушив і Фома. Найбільш достовірні з цих ранніх переказів стосуються історії Фоми, який не послухався заклику Господа йти благовістити на Схід. За таку відкриту непокору його відвезли до Індії, де він спостерігав за будівництвом палацу царя Гундобара. Далі переказ повідомляє про те, що, перебуваючи в служінні в царя, Фома всі свої зусилля спрямував на поширення Доброї звістки, а не на будівництво палацу - злочин, за який він потрапив до в'язниці. Зрештою Фомі вдалося переконати самого царя, і той увірував і охрестився. Багато подробиць цієї розповіді здаються вигаданими, але основний зміст оповідання цілком може бути правдивим. За переказом, ап. Фома заснував сім церковних громад. Проповідь апостола Фоми була доволі успішною: південь Індії - Малабара, або Маланкара - відомий як регіон, де перехрещувалися торгові шляхи. "Християни святого Фоми" на південному заході Індії досі проводить свої богослужіння в стародавній церкві, яка, за переказами, була заснована Фомою. Археологічні розкопки встановили факт реального існування царя Гундобара, який правив в Індії в I ст. Фото: “Хрест святого Фоми”. Це назва хрестів, які вживалися давніми християнськими громадами святого Фоми в Індії. #місіонерство_історія