Ейдос

​​#хвилинкадизайнера У моєму світі 99 % людей просто ненавидять аудіо повідомлення. Подкасти слухають, це так, але не дай Боже відправити комусь аудіоповідомлення. Є в мене навіть такі товариші, які просто принципіально не прослуховують аудіо. Я сам не фанат і навіть подкасти для мене не найкращий формат, бо я з тих, кому «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». І складається враження, що серед мілленіалів, яким дуже зайшов візуальний TikTok, любителів аудіоконтенту не так щоби суттєво більше… Тож чому нова аудіальна соціальна мережа Clubhouse дістала такий шалений буст і чому всі ми нею так переймаємося? І чи є в цьому продукті щось, крім хайпу та ілюзії закритого клубу?.. Хоча це аудіальна соціальна мережа, але не треба порівнювати її контент із рандомними аудіо повідомленнями в Telegram чи WhatsApp. Власне, як я це спершу зробив. 😁 Бо контекст споживання аудіо контенту інакший. У разі отримання аудіо повідомлень від наших контактів, це супроводжується великою напругою — треба знайти та увімкнути навушники, або вимкнути музику, інколи ж просто дочекатися можливості прослухати повідомлення і т. п. У Clubhouse немає цих проблем, бо користувач заходить уже готовим до прослуховування. Тобто у такому стані, коли ми відкриваємо сторінку улюбленого подкасту в Spotify або Apple Music, щоби прослухати новий епізод. Ніша все-таки нова. Як це часто буває, новий продукт виявляється солянкою із фіч, що раніше вже існували. У випадку Clubhouse — це поєднання прямого радіоефіру, подкастів та соціальної взаємодії. Ділитися своїми дописами можна в багатьох соціальних мережах, TikTok та Instagram захопили візуальну частину із фото та відео й ось тепер маємо дійсно нову соціальну мережу розраховану на аудіалів. До цього букету залишилося додати всіх тих селебів на чолі з Ілоном Маском, систему інвайтів, гарних спікерів, які можуть дати буст цій мережі та інші маркетингові ходи. І в результаті маємо цікавий, новий, корисний для любителів аудіо контенту, хайповый продукт. Проте я особисто не стану постійним і активним користувачем цієї мережі. Більшість розмов, що я встиг прослухати були хаотичні, про все й ні про що одразу. Дехто вміє в говорити, дехто не вміє, але дуже хоче. Чийсь голос просто хочеться розчути. Чим більше спікерів, тим більше безладу та відчуття втраченого часу. Для мене цей продукт ситуативного характеру — для відвідування зустрічей із певними мені спікерами, відомими заздалегідь темою та тезами виступу. Така собі платформа або для невеликих аудіо конференцій.

#хвилинкадизайнера #навчання У вівторок мав стрім із Юрою Галюком з ELEKS. Упродовж години ми розмовляли про критику, її значення та користь у роботі дизайнерів, про те як реагувати на критику, розібрали фреймворк презентації для направлення обговорення в конструктивному ключі. А вже в понеділок 15.02 на платформі UXPaths починається мій короткий (5 лекцій та 1 воркшоп), але дуже корисний курс, на тему «Психологія для дизайнерів». І є ще кілька днів для того, аби встигнути забрати останні місця. У навчальній програмі робота зі зворотним зв’язком і оволодіння навичками презентації, а також знайомство з законами гештальт та когнітивної психології, що дадуть змогу вам робити дизайн краще, ефективніше та якісніше. Більше інформації на сайті на курсу — uxpaths.com.

​​#хвилинкадизайнера #дизмат Два питання зараз мене дуже займають: 1️⃣ Чи є майбутнє в нової соціальної мережі Clubhouse? 2️⃣ Коли вже можна буде купити ці нові революційні кросівки від Nike?! Здається мені, що Nike створила чергову революцію, на кшталт застібки-блискавки та липучки. Сказати точно можна буде лише тоді, коли сам взую та протестую, але відео та коментарі творців кажуть про новий та супер зручний тип взуття.

#хвилинкадизайнера Розмова з Telegraf.design у нас вийшла дуже цікава! Говорили про стан освіти в Україні за креативними та інформаційними напрямами, про те, якою вона має бути в сучасному світі, про мій досвід роботи в цій сфері та власні освітні проекти. Звісно і про те, чому сьогодні тих освітніх курсів раптом стало так багато й тому також про те, як правильно обрати серед них якісні. Вийшов дійсно варточит на важливу й актуальну тему.

​​#хвилинкадизайнера #мистецтво У народі кажуть: «простий, як двері». Але цей вислів ми використовуємо здебільшого в зневажливому тоні. А як щодо фрази, щоби показувала простоту геніальну? Я пропоную говорити так: «Простий, як чайник Брандт». І лунає, наче прикольно, так? 😊 В Німеччині дуже люблять Баугауз. Його також оспівують деякі сучасні дизайнери, як стиль у дизайні та мистецтві, що звеличив функцію над формою. Цей стиль почався з гарного й пафосного маніфесту його засновника Вальтера Гропіуса у 1919-му році: «Ми хочемо разом вигадувати та створювати нову будівлю майбутнього, де все зіллється в єдиному образі: архітектура, скульптура, живопис — будівля, що наче храм здійметься в небо завдяки рукам ремісників, стане кристальним символом нової, прийдешньої віри». Але Баугауз припав до авангардизму в модернізмі. Це означає, що початковий маніфест спрацював не дуже й на практиці вийшло так, що він після себе залишив купу будівель, які нагадують переважно гори з бетону та й годі. Так, інколи ці гори мають цікаві форми, але здебільшого вони відлякують. Так само як і не дуже практичними виявилися інші витвори індустріального дизайну Баугаузу. Але, як це завжди буває — не без виключень! І серед них Маріанна Брандт, яка встигла долучитися до багатьох мистецьких напрямів і дизайну та стала однією з найбільш значущих діячів Баугаузу. Вона запам’яталася не лише тим, що її витвори були мінімалістичними, практичними та красивими (рідкість у Баугаузі). Вона стала єдиною жінкою, яку допустили в той час до майстерні, де працювали з металом. Їй ми завдячуємо тим, що в предметах побуту з’явилися такі матеріали, як нікельована латунь, шліфований алюміній і опалове скло. Найвідоміша її робота — чайник із набору посуду. У ньому легко простежується фундаментальний принцип Баугаузу — робити складне з простого. Водночас використовуючи виключно примітивні фігури, Брандт не зробила чайник примітивним.

#хвилинкадизайнера #дизмат Два питання зараз мене дуже займають: 1️⃣ Чи є майбутнє в нової соціальної мережі Clubhouse? 2️⃣ Коли вже можна буде купити ці нові революційні кросівки від Nike?! Здається мені, що Nike створила чергову революцію, на кшталт застібки-блискавки та липучки. Сказати точно можна буде лише тоді, коли сам взую та протестую, але відео та коментарі творців кажуть про новий та супер зручний тип взуття.

​​Пані та панове дизайнери, а також усі, хто їм співпереживає! Запрошую вас на онлайн стрім розмови на тему: «Як дизайнеру працювати з критикою?». Буде цікаво, а головне — дуже корисно! Вебінар заряджений на професійний розвиток, адже фідбек і те наскільки якісно ми його обробляємо — надважлива навичка для дизайнерів. Участь безкоштовна, треба лише зареєструватися за посиланням. Ми поговоримо про критику та психологічні особливості нашого сприйняття цього явища, про те як слід реагувати на неї і як срямовувати розмову або презентацію в річище конструктивного фідбеку. Насамкінець розберемо фреймворк «дизайн-критик сесії». Зустрінемося 9-го лютого о 19:00!

​​#хвилинкадизайнера #навчання Барабанний дріб! Цей час настав! Мій авторський курс «Психологія для дизайнерів» стартує 15.02! Навчати дизайнерів, як основам нашої справи, так і допомагати вже досвідченим спеціалістам розширювати свою експертність, стало для мене однією з основних професійних місій. Я дуже хочу, щоби сучасна освіта була не тільки цікавою і практичною, але також індивідуальною. І це один із секретних соусів мого короткого, але дуже корисного курсу. Купуючи мій курс, ви також отримаєте індивідуальні консультації, на яких ми обговоримо будь-які ваші професійні проблеми, прагнення, або навіть блоки на проєкті 🙂 Чого будемо вчитися? ✅ Вивчимо основні закони гештальтпсихології та як вони допомагають нам робити кращі інтерфейси ✅ Розберемося в тих питаннях когнітивної психології, що допоможуть нам робити кращі дослідження ✅ Навчимося правильно обробляти критику, працювати з нею та презентувати роботи ✅ Поставимо емпатію та методологію дизайн-мислення на служіння нашій кар’єрі Що ще цікавого буде на курсі? 1️⃣ Цей курс підійде як початківцям, так і досвідченим дизайнерам 2️⃣ Майбутній учень має можливість самостійно обрати бажаний формат навчання 3️⃣ Лекції — це не просто начитка матеріалу лектором. Це також живе спілкування в маленьких навчальних групах, де кожен буде мати час на питання та обговорення. 4️⃣ Індивідуальна менторська робота викладача з кожним окремим учнем 5️⃣ Викладання українською ❤️ До зустрічі на курсі! 😉 P.S. Сьогодні останній день дуже смачних цін!

​​#хвилинкадизайнера Про красу, яку ми забули. «Він дизайнер — творча особистість», — це доволі поширена на мою адресу фраза, що часто лунає від людей не дотичних до світу технологій, цифрового дизайну, або до IT. Їм важко пояснити, що я нічого не малюю, а швидше проєктую. Що там і казати, мої родичі так і не знають, чим я займаюся, бо я не зміг це все пояснити якось юзер френдлі 😁 І 5 років тому така фраза могла спричинити в мене навіть обурення. Як це так, мовляв, мене порівнюють із якимось художником, коли насправді я розв’язую проблеми людства й виводжу життя на новий за якістю рівень?! Цей юнацький максималізм уже в минулому і я собі вже вспокоївся. Ба більше, зараз я б хотів, щоби ця фраза була б хоч трішки правдою. Більшість компаній, що створюють цифрові продукти, забули про творчість і про силу краси. Ми все підкорили алгоритмам, правилам, нормам, сітками. Ми навіть генеруємо нові ідеї за чіткими методологіями та наборами правил. Ми все автоматизували. Сьогодні цілком можливо стати дизайнером без творчих здібностей та нестандартного мислення. Навпроти, нові ідеї та нестандартні рішення — це ризик для бізнесу, а краса та естетика — зайві витрати. Навіщо все це, якщо ми знаємо, чого хочуть користувачі? Тож дамо їм це з мінімальними витратами! І з погляду бізнесу, звісно, це все має сенс. Це призвело до купи напрочуд огидних речей, що заповнили цифровий вимір. Серед усіх компаній, де я працював, лише одна дійсно піклувалася про красу. Тоді я зміг переконатися на власному досвіді, що краса «працює». І зараз я із заздрістю спостерігаю за компаніями, які все-таки йдуть на ризик і вкладають час, зусилля та гроші на те, щоби розробити не просто функцію, а ще і вкласти її в красиву оболонку. Так вони дістають любов користувачів, шалену популярність та просування без зайвих витрат. Але створювати красу важко. Особливо, якщо роками нам, дизайнерам, нав’язують ідею того, що краса зайва. Перше правило, з яким знайомиться будь-який дизайнер — «естетика-юзабіліті» (aesthetic-usability effect). Ми добре знаємо (ще з 1995-го року завдяки дослідженням проведеним компанією Hitachi), що користувачі сприймають красиві продукти, як якісніші та зручніші. Тобто якщо річ має вигляд привабливіший за інші, то ми автоматично наділяємо її кращою функціональністю, хоча насправді вона може працювати так само як інші (або навіть гірше). Натомість сьогодні компанії керуються переважно бізнес доцільністю й законом Парето.

​​#хвилинкадизайнера Все більше відомих компаній оновлюють свої логотипи, що залишалися недоторканими десятиріччя. Ось невелика добірка нещодавніх гучних оновлень: Burger King KIA General Motors Pringles Простежується такий тренд на спрощення за формою й кольором. Виняток хіба що General Motors, які вирішили повернутися до web 2.0 стилю. Що ви думаєте про нові логотипи?

​​#кухняOLX Повернемося на дизайн кухню найбільшого маркетплейса України та Східної Європи. Нагадую, що було в минулих постах: Коротко про OLX Співбесіда в OLX А сьогодні про проблеми. Весною минулого року OLX провів масштабний ребрендинг. Дизайну, що застряг ще десь у 2000-их і надійшов у спадщину від Slando, більше немає. Натомість тепер OLX має сучасний та цікавий стиль. А заразом купу нових багів і зламаних функцій. 🔨 Як проходив ребрендинг? Спочатку OLX замовив у дизайн-агенції «Design Studio» нову айдентику, що була покладена в основу нового бренду. Вони запропонували логотип, графічні концепти, стиль ілюстрацій та все інше, що можна покласти на dribbble, як зразок сміливих та сучасних дизайнерських рішень. Далі за роботу взялася команда дизайнерів продукту OLX. Ми розробили дизайн-систему та переробили кожен екран, для кожної платформи, для кожної країни. Зробили це дуже якісно й буквально за 3–4 місяці зусиллями 7 дизайнерів. Розробники й собі вже підготували бекенд і зрештою почали втілювати дизайн на фронті. 🗣 Чому ребрендинг в Україні дістав здебільшого негативний відгук? В OLX немає Quality Assurance. Тобто немає тих, хто проводить тестування. Вас це може здивувати, але для багатьох європейських компаній це нормальне явище. Самі ж розробники мають усе тестувати. Перевірка верстки дизайну велася здебільшого за скріншотами, що надсилали девелопери, а перевірка роботи функцій була відсутня. Тому українські користувачі, які звикли до високої якості цифрових продуктів, відреагували на оновлення негативно. Й основна проблема не стільки в оновлені самого дизайну (бо все нове нас завжди спочатку лякає), скільки в тому, що багато чого банально не працювало належним чином. На теперішній час основні проблеми вже виправлені, однак криза, що нагрянула разом із ковідом, зупинила більшість процесів і актуалізувала геть інші. Тож поки невідомо, коли і за яких умов в OLX з’явиться команда тестерів.

​​#хвилинкадизайнера Сьогодні поговоримо про красу! А то скільки ж можна вже! 😁 Читаючи книгу Стефана Заґмайстера та Джессіки Волш «Краса», наштовхнувся на цікавенний факт: «ми несвідомо розпізнаємо красу й позитивно реагуємо на неї, навіть якщо свідомість не встигає включитися». Дивина та й годі! Бо немає ж нічого більш суб’єктивного, аніж явище «краси». Проте вчені провели експеримент. Його учасникам показували різні зображення зі швидкістю 1/25 секунди у випадковій послідовності та просили оцінити їх як «красиві» та «некрасиві». Згодом деякі з них, роздивляючись картинки в спокійному середовищі й маючи на це вдосталь часу, не могли навіть упевнено сказати, чи було те чи інше зображення представлене серед раніше побачених. Але! Під час експерименту кожен з учасників мав на собі вимірювальний пристрій, що реагував на найменший рух мімічних м’язів. Й от що дивно: м’язи, які контролюють усмішку у всіх учасників скорочувалися під час споглядання зображень, які були оцінені ними ж як «красиві». Ще давньогрецький філософ Платон стверджував, що краса не є природною властивістю елемента й щоби зрозуміти красу та наблизитися до неї, треба мати «спогад безсмертної душі про ті часи, коли вона ще не вселилася в смертне тіло». Краса та прекрасне за Платоном виступають як «вічна ідея» (ейдос), яка є чужою для світу речей. І якщо прийняти такий підхід, тоді не дивно, що ми реагуємо на красу навіть несвідомо. Бо сама ідея краси живе в нас набагато глибше за рівень свідомості.

​​#хвилинкадизайнера Що відбувається з дизайнерами далі після здобуття звання старшого, або провідного дизайнера? Які взагалі можливі варіанти розвитку кар’єри? 1. Традиційне кар’єрне зростання дизайнерів продукту / UX дизайнерів виглядає так: 🎗 Молодший дизайнер (Junior designer) 🏅 Дизайнер (Designer) 🎖 Старший дизайнер (Senior designer) 🏆 Ведучий дизайнер (Lead designer) Далі струнка кар’єрна драбина закінчується й виводить нас на велику рівнину з двома можливими шляхами подальшого розвитку. Але є ще купка маленьких, ледве помітних стежинок. Тож можна піти далі шляхом менеджера й тоді наступні віхи кар’єрного розвитку будуть такі: 🗡 Дизайн менеджер (Design manager) ⚔️ Старший дизайн менеджер (Senior design manager) 💣 Дизайн директор / Голова дизайн відділу (Design Director / Head of Design) Менеджер зосереджується на керуванні командою дизайнерів. Пікселі вже не мають такого значення й навіть проблеми користувачів тепер не так важливі, як проблеми самих дизайнерів. Інший шлях — залишитись у ремеслі, стати ментором для молодих та зелених, концентруватися на доведені своїх hard skills до рівня «Бог», оволодіти всіма відомими інструментами й підкорювати нові одним лише поглядом на них. Такі дизайнери можуть здобути підвищення до Principle designer. За свої понад 10 років у дизайні я зустрів буквально кількох таких спеціалістів. 😁 Це стабільні й відомі шляхи розвитку. Які є ще варіанти? 2. Горизонтальне перемикання Одна з найпоширеніших історій із продовження кар’єри — зміна спеціальності. Водночас спеціаліст залишається в цифровій індустрії. Менеджер продукту є найпопулярнішою опцією. 3. Власний стартап Багаторічний досвід створення продуктів на посаді UX дизайнера надає можливість познайомитися та доторкнутися до всіх процесів створення продукту. Рано чи пізно такий досвід і широка експертність ведуть до можливості почати власну справу. І дизайнерам це дуже добре вдається: Airbnb, Spotify, Square, Etsy, Kickstarter — компанії, що були засновані дизайнерами. Є чим надихнутися! 4. SME (Subject Matter Expert) і фріланс Якщо підприємницький дух ніяк не з’являється, тоді можна обрати шлях «спеціаліста в галузі». Широка експертність та великий досвід роботи також дають змогу працювати з різними компаніями за контрактом вирішуючи найрізноманітніші завдання. Але такий шлях щільно пов’язаний із режимом життя фрілансера. 5. Design OPS (Design Operations) Замість того, щоби проєктувати досвід користувачів, спеціалісти з дизайн операцій роблять це опосередковано, формуючи дизайн команди. Вони поступово відмовляються від дизайнерського ремесла, щоби підвищити ефективність роботи компанії. Цікаво, чи знаєте ви про інші варіанти кар’єрного зростання? Можемо обговорити в коментарях 😉

#хвилинкадизайнера У продовження попереднього посту про пошук першої роботи для дизайнера. ⬆️ Тож ми розібралися з очікуваннями роботодавців і зрозуміли, що треба підтягнути ще деякі навички й відшліфувати портфоліо. Але далі наступна велика проблема — досвід роботи. Хай яким би ти не був крутим, скільки б курсів у «Projector» та «Skillshare» не закінчив би, а пару років роботи в резюме візьми да покажи. І що тоді робити? Щоби знайти роботу потрібен досвід, щоби дістати досвід потрібна робота. А вакансій саме джуніор дизайнерів вкрай мало й конкуренція величезна. Так само як і на посади середнього та старшого рівня, але за омріяну першу роботу точиться найзапекліша боротьба. Можливо, моя порада вас здивує, але на початку своєї кар’єри я брехав про свій досвід, а все моє портфоліо було розроблено для вигаданих мною ж клієнтів. Зараз я говорю словами Тобіаса ван Шнайдера, засновника Spotify та відомого дизайнера, бо насправді мій досвід у цьому плані повністю збігається з його. Він описав початок своєї кар’єри в статті «Secrets about freelancing — I lied about my career», яку я дуже раджу почитати, якщо ви шукаєте, де б знайти той досвід роботи. Зазначу, що ані ван Шнайдер, ані я не агітуємо брехати, що ви працювали на Apple чи Google та щойно повернулися з Долини. Але принцип «Fake it til you make it» однозначно стає в пригоді на початку кар’єри.

​​#хвилинкадизайнера Нещодавно мені написав один дизайнер початківець із запитом на консультацію. У нього було одне питання, просте за формулюванням, але складне по суті: «як мені знайти першу роботу?». І на тлі нашої розмови, хочу поділитися кількома важливими інсайтами для тих, хто зараз стоїть на початку своєї дизайнерської кар’єри. Отже, я оцінив його професійну підготовку та за допомогою декількох питань, ми швидко з’ясували, що він дуже добре орієнтується в дизайн процесах, має якісні знання щодо проведення досліджень та розробки не тільки інтерфейсів, а цифрових продуктів взагалі. Портфоліо демонструвало чудові навички аналітичного мислення. Я в котрий раз переконався, що київська школа «Projector» — то є міць! Але бракувало в тому портфоліо одного — якісних результатів роботи, тобто демонстрації вміння створювати інтерфейси. Але ще частіше я бачу портфоліо, що наповнені яскравими та цікавими інтерфейсами, проте залишається невідомим чи стоїть за ними хоч якась дослідницька та аналітична робота. У реаліях сучасного ринку, розмежування UX та UI дедалі більше відходить у минуле. Бо ж насправді, UI є частиною UX і більшості роботодавців непотрібні чисті UI дизайнери, які працюють виключно над естетикою інтерфейсів. Так само вони не зацікавлені в дизайнерах, які можуть лише зібрати дані, зробити аналіз і на цьому все. Звісно не без виключень. Українські аутсорс компанії, що працюють на експорт, зацікавлені в продажі якомога більшої кількості послуг і тому готові продавати окремо розробку, інформаційну архітектуру, інтерфейси, а потім ще й «оптимізацію», щоби хтось таки це все зібрав докупи. Тож я поспішаю зруйнувати кайдани ілюзії, що сучасним цифровим дизайнерам можна працювати виключно над естетикою інтерфейсів, або суто їхньою логікою. Сьогоденний ринок вимагає широкої експертності від дизайнерів. І саме тому ваше портфоліо має демонструвати весь спектр навичок, щоби до таких дрібниць як UI навіть не залишилося жодних питань.

​​#хвилинкадизайнера Коли йдеться про презентацію дизайн-макетів, особливо якщо маємо справу із зовнішньою рекламою, то ми одразу ж рушаймо в довгу подорож із метою відшукати ті самі красиві та цікаві, а головне актуальні для наших міст, мокапи. Але ж Київ, Львів, Харків, або ж будь-яке інше українське місто геть не схоже на Нью-Йорк чи Дюссельдорф, фотками яких здебільшого й заповнені ресурси з потрібними нам мокапами. І такі пошуки зрештою перетворюються на справжній головний біль, бо ж макет сітілайту з рекламою морозива «Сладко» буде мати кепський вигляд у контексті Мангеттену. Але тепер українські дизайнери зможуть зекономити свій час. Рекламна агенція Saatchi & Saatchi спільно із медійною агенцією BigMedia створили пак із фото та відео (на секундочку!) мокапів зовнішньої реклами в українських містах. Цінність колекції в тому, що це фото справжніх вулиць українських міст із реально існуючими рекламними конструкціями. І все це безкоштовно. Фото та відео доступні для завантаження за цим посиланням.

​​#хвилинкадизайнера З Новим роком, любі читачі! 🥳 Бажаю всім нам не мати жодних претензій до власного здоров’я чи здоров’я близьких, натомість якомога частіше планувати, куди й із ким їхати на вихідні чи у відпустку. Дуже сподіваюся, що свобода в усіх її проявах повернеться до нас у 2021-му! А «Ейдос» повертається вже просто зараз! 🎊 Ми вже неодноразово чули від експертів і лідерів різноманітних галузей, що «світ ніколи не буде таким, як колись». Але тепер ми почали це й відчувати на собі. Якщо ще декілька місяців тому, топменеджери OLX, як і багатьох інших компаній, були впевнені, що офіс — це «мастхев» і всі ми маємо незабаром повернутися до роботи в пропахлих кавою оупен спейсах, то тепер OLX повністю перейшов на віддалений режим роботи. Офіс, однак, зберігається з можливістю роботи з нього за потреби чи бажанням співробітників. Основна причина такого рішення, звісно, не в тому, що роботодавці такі класні й піклуються про власних співробітників. Не без того, але все куди більш раціонально. Дуже швидко з'ясувалося, що більшість працівників стали більш продуктивні й тепер вони дають набагато кращі результати. Водночас рівень їхньої задоволеності зріс, бо можна не марнувати час на транспорт, на зайві мітинги, що мали бути імейлами. Натомість вони можуть проводити більше часу із родинами та працювати над власними проєктами. А як щодо вас? Ви вже працюєте віддалено чи все ще ходите в офіс?

​​#хвилинкадизайнера У цьому останньому дописі цьогоріч я хочу розповісти вам про дещо дуже знайоме, затишне та різдвяне, про найвідоміший зимовий паттерн — візерунок з оленями. Він став незмінним символом новорічних та різдвяних прикрас, але особливо часто використовується на светрах. Візерунок уперше з’явився в Норвегії багато сторіч тому. Формула була проста: «сніжинки, ялинки та олені». Жодних спеціальних схем до в’язання цих орнаментів не було, кожна майстриня щоразу робила щось своє, унікальне. Свій перший крок до слави візерунок розпочав у американській стрічці 1941-го року «Серенада сонячної долини», головний герой якої носив светра з оленями. Протягом наступних років норвезький орнамент час від часу з’являвся на різних кіногероях, щоразу зазнаючи певних трансформацій, аж допоки не досягнув свого піку на светрі містера Дарсі, героя комедії про пригоди Бріджит Джонс. Тоді американці створили нову формулу — «потворний різдвяний светр», яка стала темою для багатьох різдвяних вечірок на наступні роки. Далі на оригінальні светри звернули свою увагу хіпстери та відомі дизайнери. І сьогодні візерунок з оленями вже є невіддільною візуальною частиною новорічних свят. Дорогі друзі, я вітаю вас із прийдешніми святами й бажаю всього найкращого в новому році! Дуже сподіваюся, що цей рік поверне нам із вами радості зустрічей, подорожей, відчинить музеї та бари, а маска перестане бути обов’язковим аксесуаром нашого вбрання. «Ейдос» йде у відпустку та повернеться до вас одразу після новорічних свят.

#хвилинкадизайнера Пару разів на тиждень мені пише рекрутер на LinkedIn з пропозицією поспілкуватися щодо неперевершеної позиції, що він має в одній блискавичній, ну просто чудовій компанії — стартапі, що встиг за останній рік підняти 100500 грошей інвестицій та стати найуспішнішим чи не за всю історію IT. А також, звісно, цей стартап уже зайняв перші позиції в рейтингах стартапів, що розвиваються найшвидше в Європі. Кожна презентація нового стартапу починається зі слів, що цей продукт є насправді приголомшливим і змінить світ. Кожен онбордінг нового співробітника в більшості компаній починається з ознайомлення з великою місією, що всі ми тут поділяємо й бесід навколо прагнення зробити наш світ кращим місцем. А потім, попри велич компанії та висоту позиції, починається одна й та сама історія: дедлайни на позавчора, стрес, мультитаскінг, рух плашки ліворуч-праворуч. Рутина. Вигорання стає вже нормою і всім в IT знайоме це явище, а дехто вже встиг навіть пізнати його на собі. Як от я, наприклад. Вже двічі. Жаліється на тяжку дизайнерську долю у своєму виступі і Джонатан Колман — дизайн-менеджер в Intercom, колишній контент-дизайнер у Facebook. Емоційне вигорання Колман вказує як одну з 8-ми фундаментальних проблем у культурі, що усталилася в усіх цифрових компаніях. Він розповідає про те «як ми зруйнували дизайн» як процес і зрештою пропонує шляхи виходу з цієї пастки. Колман заходить із боку контент-дизайну, проте всі ці проблеми та рішення так само валідні й для інших дизайнерів. А чи довелося вам пройти через емоційне вигорання? 💔

​​#навчання Нещодавно завершився останній мій курс із продукт дизайну на платформі SKVOT. За 2020-ий рік я прочитав 4 великі курси: 2 з них для досвідчених дизайнерів продукту, які шукали подальші шляхи розвитку в професії та ще два курси для початківців, що мали лише бажання стати дизайнерами. Ми вчилися розуміти бізнес та користувачів, навчалися дизайн мисленню, розбирали всі процеси та етапи в створенні цифрового продукту, проводили справжні користувацькі дослідження та тести, знайомилися з основними законами психології, що допомагають дизайнерам у роботі. Зрештою працювали над створенням власних застосунків. Щоб продемонструвати, що саме ми робили на цих курсах на практиці та які були результати, я пропоную вам переглянути case study однієї з моїх студенток, що був опублікований на UX Planet. Новий рік — нові звершення! Я продовжую свою менторську ти викладацьку діяльність, але в новому форматі. Починаючи з лютого я буду давати нові, доволі короткі курси на певні теми, але з глибинним зануренням. Уже можу анонсувати перший такий мінікурс, що буде складатися з 3-ох лекцій та 1-го воркшопу: «Гештальт та когнітивна психологія для дизайнерів». Якщо маєте бажання прослухати, або ж не прогавити наступні такі заходи — підпишіться на сторінку UXPaths у Facebook. Для мене немає нічого приємнішого за дизайнера, який завдяки нашим спільним зусиллям, знайшов нову бажану роботу, або ж дістав підвищення, розширив горизонти своєї професійної діяльності. Тож я пропоную свої послуги у якості вашого індивідуального дизайн-ментора. Якщо це те, що ви шукали — обов’язково напишіть мені у фейсбуці. І останнє — це мій інстаграм, у якому я два рази на тиждень ділюся зі спільнотою короткими порадами та правилами розробки інтерфейсів для дизайнерів. Чекаю вас на майбутніх лекціях та воркшопах!