634
Підписники
Немає даних24 години
Немає даних7 днів
Немає даних30 днів
Архів дописів
Моє перше деревце🥰
Лимон Майєра.
Мріяла рік про нього, чекала сезону.
Рекомендації? Є тут в мене ті, хто любить вирощувати рослинки?
Бо це моя перша🙄
Вони для мене пахнуть як січень 22💔
Досі їх безмежно люблю.
Коли наношу, стає так тепло і затишно.
Пам‘ятаю першу її документалку.
“Life is but a dream”
Я була зачарована тим наскільки це розумна жінка і які неймовірні речі вона говорить.
Тоді «Homecoming”, який показав наскільки вона горить тим, що робить і жертвує заради успіху, але ніколи не зраджує себе.
І тепер чекаю на “Renaissance”. Вже маю квитки на 1 грудня в кінотеатр.
Моя любов з дитинства.
God save the Queen 😅❤️
“I know that all of my struggle and sacrifice is opening the door for the next. They are the new beginning.”
Queen B🐝
Як вчасно і влучно я почула це.
Сьогодні не по темі. Хоча в нас тут наче немає конкретної теми)))
Порадьте щось для екстра сухої шкіри. В мене багато років проблема с ліктями. Вони наче вмерли років 100 назад😂
П.С Ліпікар не поміг🫠
Чисто моя ситуація: хворіти застудою в 10 разів гірше ніж ковідом минулого місяця. Я вчора вночі думала, що відкинусь😅🫠
Але мені вже значно краще.
Проте відверто замахалась хворіти.
Знов лежу хвора. Вдруге за місяць.
І що з тим робити?🫠
Я ніколи нічим не хворію, крім ковіду.
В з а г а л і.
То якась київська акліматизація чи що?😂
Зараз в мене так багато переїздів, що буває просинаюсь зранку і перші 5 секунд тупо не розумію в якому я місті.
Зазвичай варіанти 3: Київ, Вінниця чи Львів?
15 переїздів потягом за 1,5 місяця+кілька раз машиною🫠🤯
Дивне відчуття.
Була мала, то мріяла, що колись буду така вся супер бізі. А зараз хочеться поспати, лежати в ліжку і ні фі га не робити😅🙈
Зі мною від початку війни трапилась дивна і цікава річ, яку я досі не можу пояснити. І про яку я до цього моменту не розповідала.
Я почала боятись їжі.
Не всієї. Спробую пояснити.
Я могла їсти лиш добре знайому мені їжу, яку я споживала вже сотні разів.
Якщо мова заходила про маловідому мені страву чи продукт - я не могла пересилити себе його з‘їсти. А якщо і з‘їдала в мене починалась панічна атака, яка насправді досить швидко минала, але приємного всеодно мало.
Хоча були і виключення. Наприклад, креветки. Я їла їх тисячі разів, але в якийсь момент почала боятись. Дивне відчуття. Наче головою розумієш, що тобі нічого не буде, але пересилити страх не можеш.
А ще в Вінниці біля дому є магазин італійський. І там завжди продають ті соковиті фаршировані фетою перці. І я так завжди на них дивилась, але боялась.
Я так і не звернулась до психолога з цим. Хоча планувала. Це певно РХП чи щось таке. Хтось з друзів висував теорію, що таким чином я шукаю стабільності. Типу пробувати новий продукт чи страву це стрес для психіки, якого в неї ітак вже забагато.
Але я тут для того, що б похвалитись. Що сьогодні в мене на вечерю були оті фаршировані італійські перці. І це не все.
Я почала помічати, як ця «штука» відступає. І з кожним днем я перестаю боятись все більшу і більшу кількість продуктів.
Ось така дивна і маленька перемога. Хтось подумає, що я пришиблена. А хтось я думаю від війни проходив і не такі вибреки психіки.
Цікаво послухати вас. Чи було в вас щось подібне? Чи можливо був інший психологічний наслідок війни?
І так, я знаю, що є люди з дійсно серйозними психологічними травмами від війни. І я щиро їм співчуваю і навіть уявити не можу як це.
Я просто хотіла поділитись з вами власною маленькою перемогою сьогодні)
А взагалі життя дивна річ. Навколо стільки багато класних змін і стільки всього цікаво. Чого вартують лиш оці 2 новини. Привезти франц.шефа і запустити курс, подібних якому немає.
Але я не можу тим нормально насолодитись і відчути це, бо навколо пздц і блядська русня.
В голові вічний дисонанс.
В тебе депресія, але ти така «Клас! Давайте фігачити далі!»
Але з іншої сторони я дико кайфую від можливості розвивати кондитерський світ в Україні. Без перебільшення пишаюсь тим, що я взагалі взялась за ці речі. Бо все це титанічна праця. І факт того, що ми вже почали дарує мені маленьку крапельку щастя.
Отакої🥰
В інстаграмі я раз на пів року, то може хоч тут буду. Думки писати простіше, ніж сторіз записувати. Особливо з новим намелачним графіком.
Поділюсь новинами)
Ну по перше я не забула про наступний бранч. Наш головний франц.спікер лежав в лікарні по стану здоров‘я. І ми чемно чекали його сигналу. І от сьогодні він написав, що одужав і ми нарешті можемо спокійно обрати дату.
Думаю паралельно над тим, що якщо ми веземо таку людину то буде гріх не організувати йому МК живий.
