Inesa Poltseva | Інеса Польцева

Хотіла оце коричневе, але не було цього кольору. То ж взяла біленьке, воно теж кайфове. Єдине бруднитись швидше буде🫠

Ще пальто собі замовила в Монро🥰 Лишилось якусь прікольно шапку і я наче замерзнути немаю😌

Всього 4 тижні чекання з тими польскими кордонами і вони в мене🫠

Светлана Лобода передумала отказываться от русского языка, потому что «русскоязычная аудитория очень большая»: «Большая часть Украины говорит на русском языке. Русский язык не принадлежит русской власти. Если бы только русская власть говорила на русском языке, мы бы категорически на этом языке не говорили. Но миллионы людей по всему миру говорят на русском языке. Так случилось. Я буду продолжать писать песни на украинском и русском языках для русскоязычной аудитории, потому что она очень большая», — заявила певица. КК 🐀

Шось арнула в голос.

Добре, що пуск був фековий.

Іноді маю до людей питання. Вінниця. Пишуть летить на нас Кинджал. Я: шукаю укриття хоч якесь Люди: ходять так наче нічого не сталось, магазини і кафе працюють Ну невже вас життя не вчить нічому?

Я взагалі люблю оце своє ходити кожен день як типовий французький хіпстер, а тоді бааааам і кошечка-тігріца)

То я готуюсь, а до чого поки не придумала😅 Можливо до Парижу.

Це просто 🫠🫠🫠😍

Доооо речі я таке дізналась, така милота. Виявляється, коли котенятко ще в утробі матері - колір шерсті починає формуватись від хребта і поступово розходиться по всьому тілу. І оці білі лапки і животики - це просто колір не встиг дійти до того місця на момент народження котика🥹🥰

Я не можу з неї😅🍑🍑🍑

Пані Христя: «Боже, як мене то все з**б*л*, просто пздц»😅🫠

Мала щойно зідзвон з головним лектором мого курсу по кондитерській теорії. Плануємо початок зйомок на травень. Поки пишемо програму. Блін. Кайф.

Вчора в будинку навпроти молода родина прикрашала ялинку з своїм маленьким сином. Я якраз працювала за ноутом, повернула голову і завмерла. Спостерігала за ними десь пів години. Бо вони мають те, чого немає в мене. І справа звісно не в ялинці.

Сьогодні один з тих днів, коли я не вивалюю. Коли бажання звільнитись всюди і одразу, послати все до біса і переїхати жити до Макса де б він там не жив. Уявляєте, в травні буде 2 роки, як його мобілізували. Майже ніколи не показую цього в інста. Взагалі за той рік я і інста то наче речі з різних світів. От плачу і збираюсь в Вінницю на тиждень по роботі. Зараз куплю каву і стане легше. Такі дні бувають. Переважну більшість часу я навчилась подавлювати ці емоції, вони не зникають, просто живуть зі мною у фоновому режимі. Але бувають дні, коли стримати їх особливо важко. І виходить ось такий хаотичний потік думок.

Шкода, що лимончики в дорозі зі Львова попадали(

До речі я назвала лимон Чарльз ІІІ Цікаво чи в когось є здогадки чому?🫣 П. С люблю всьому давати імена😌