Хроніка Центриста ✙

Наша думка трохи відрізняється, звісно, прогнози справа невдячна, але спробуємо проаналізувати найбільш вірогідні сценарії. 1.На нашу суб'єктивну думку, Китай не відмовиться від Тайваню, оскільки Сі Цзіньпін фактично прийшов до влади на третій термін з гаслом "Тайвань-це Китай". 2.Але поки що, Він-ні-Пух не буде здійснювати повномасштабного вторгнення на Тайвань, а почне "качати ситуацію" в світі через своїх проксі(те, що і він так вже два роки робить), руками росії продовжувати воювати в Україні, руками Ірану воювати на Близькому Сході, дестабілізувати ситуацію в Африці, через свої ручні хунти, ну і не забуваємо про корейського пончика Кіма з його "ядерною ескалацією". 3.Якщо до 2027 року китайським проксі не дадуть по зубах, то якраз в 2027 році Китай нападе на Тайвань. Чому ми так вважаємо? 1.В жовтні 2022 року, коли Він-ні-Пуха Сі обирали на третій термін він назвав своїм пріоритетом - модернізацію НВАК(народно-визвольної армії Китаю), в країні стартувала військова реформа, яка має завершитись... якраз у 2027 році. 2.За прогнозами ряду економістів саме у 2027-2028 роках Китай досягне свого піку економічного розвитку(вдалий період для нападу) Нагадаємо, що путін здійснив повномасштабне вторгнення в той період, коли ціни на газ на європейських спотових ринках становили понад 1000 $ за тисячу кубометрів (що було рекордом), а дякуючи своїм лобістам в Європі, в тому числі фрау Меркель, росія стала монополістом на ринку природного газу у Європі. 3.У 2027 році закінчується 5-річний термін Сі Цзіньпіна, і не дивлячись на те, що він диктатор - керує державою він не один. Нинішній Китай - це той же СРСР, де владу в своїх руках тримає Компартія, і якщо Сі не виконає свою обіцянку з Тайванем, то цілком вірогідно, що Компартія не обере Сі на четвертий термін(якщо він, звісно не прибере всіх своїх опонентів раніше)

🇹🇼Про вибори на Тайвані Сьогодні на Тайвані відбулися президентські та парламентські вибори, які викликали повсюдний ажіотаж у світових медіа. На пост президента балотувалися три кандидати: 1. Вільям Лай (Лай Цінде) від Демократичної прогресивної партії (ДПП), який виступає за незалежність Тайваню. 2. Хоу Юї від Гоміньдану 3. Ке Веньчже від Тайванської народної партії (ТНП), яка як і Гоміньдан була частиною опозиції. Останні дві партії виступали за налагодження відносин з Китаєм і саме на них робив ставку Сі Цзіньпін. Спочатку планувалося висування єдиного кандидата від опозиції, але сторони так і не змогли домовитись через політичні амбіції окремих представників(І Слава Богу). В результаті: 1.Лай переміг із 40,05% голосів. 2.Хоу Юї посів друге місце з 33,49% 3.Ко Веньчже отримав 26,46% (~3,7 млн. голосів). Що далі? Чи здійснить Китай повномасштабне вторгнення на Тайвань? Звісно, точної відповіді Вам ніхто не скаже, але ряд експертів пишуть про потенційну війну на Тайвані у 2025 - 2026 роках.

Ще Тайвань на черзі

Висновок: цей договір скоріше спрямований не на захист від нинішньої агресії рф, а спрямований на післявоєнний етап відновлення України до моменту вступу до НАТО. Це той самий "проміжний" варіант моделі безпеки після будь-якої форми "перемир'я" доти, доки Україна не вступить до альянсу.

Отже, що ж у ньому прописано: 1.Слово "гарантії" у договорі вживається рівно один раз - ось у цьому контексті: "Україна гарантує захист цих технологій та інтелектуальної власності". 2.Є ще один цікавий пункт: "Учасники будуть працювати разом з іншими партнерами України, щоб забезпечити здатність Збройних Сил України та Сил безпеки повністю відновити її територіальну цілісність у межах її міжнародно визнаних кордонів, а також посилити стійкість України, щоб вона була достатньою для стримування та захисту від майбутніх нападів та тиску". Тобто гарантії (які гарантіями не називаються) поширюються лише на майбутні напади. 3.Із зобов'язань: У 2024 році Сполучене Королівство надасть додаткову підтримку у 2,5 млрд фунтів стерлінгів. 4.Сполучене Королівство продовжуватиме надавати підтримку Україні протягом десяти років дії цієї Угоди. (Розміри не уточнені). 5.Також ключовий пункт договору –  "морський сектор": "Сполучене Королівство спільно очолить Коаліцію Сил морської безпеки та зробить значний внесок у розвиток морського флоту України. Коаліція має на меті підтримати Україну, щоб вона стала повноцінним контрибутором морської безпеки в Чорному морі та в Азовському морі до 2035 року і надалі". (без зобов'язань: позначається "мета", але не регламентуються обов'язкові кроки). 6.Далі йдуть гарантії на післявоєнне врегулювання – допомога у відновленні тощо. 7.А ось військові зобов'язання (запевнення про безпеку) описані так: Будь-яке майбутнє російське "вторгнення порушить Статут ООН і основоположні принципи міжнародного права, а також серйозно підірве євроатлантичну безпеку, зокрема безпеку Сполученого Королівства. У разі збройного нападу росії на Україну, на запит будь-якого Учасників, Учасники проведуть консультації протягом 24 годин для визначення заходів, необхідних для протидії або стримування агресії. Сполучене Королівство зобов'язується, за таких обставин, діючи відповідно до своїх правових та конституційних вимог, надати Україні швидку та постійну допомогу у сфері безпеки, сучасну військову техніку у всіх необхідних сферах, а також економічну допомогу; накладання на росію економічних санкцій; консультування з Україною щодо її потреб... "(тобто немає спрощення/прискорення процедури надання допомоги - Лондон бере на себе зобов'язання розглянути надання допомоги відповідно до внутрішнього закону. Єдиним прямим обов'язком є консультації протягом перших 24 годин після майбутнього нападу). 8.При цьому до договору включено і взаємну гарантію. "Учасники прагнуть забезпечити, щоб військові можливості України були на такому рівні, щоб у разі зовнішньої військової агресії проти Сполученого Королівства Україна була здатна надати ефективну військову допомогу. Умови, формат та обсяг такої допомоги будуть визначені Учасниками" 9.Тут є нюанс. Допомога Лондона включає технічний, економічний, санкційний рівні, але не людський (тобто жива сила не згадується ніде). 10.За гарантіями взагалі стався цікавий "казус". На прес-конференції після підписання угоди Зеленський, описуючи її, вживав виключно слово "гарантії" або фразу "безпекові гарантії". Британський прем'єр Ріші Сунак вибрав інший термін і кілька разів підкреслив, що йдеться саме про "безпекові запевнення" (security assurances): саме такий термін містився у назві сумнозвісного Будапештського меморандуму.

Отже, обіцяний пост про візит Ріші Сунака до України. Те, що Великобританія є нашим основним партнером, це звісно не обговорюється, ще з початку повномасштабного вторгнення поки всі наші партнери висловлювали свою "стурбованість", Джонсон був першим серед західних лідерів, який не побоявся підтримати Україну та надавав військову допомогу тоді, коли ще деякі любителі телефонних розмов з путіним та "ображена ліверна ковбаса" намагалась "не допустити ескалації конфлікту". З приходом Сунака позиція Великобританії не змінилась - менше слів, більше справ, навіть про передачу Storm Shadow вони повідомили в той момент, коли ЗСУ вже їх застосували. Але, окремо хотів би зосередити увагу на договорі про безпеку.

Історія набула обертів з початку вторгнення ХАМАСу в Ізраїль. Хусити, очікувано підтримали ХАМАС і від своєї безкарності почали обстрілювати торгівельні судна іноземних компаній, а також військові бази США на Близькому Сході. Тероризм хуситів став реальною проблемою для багатьох політичних гравців. США не змогли промовчати, бо і так вже мають статус лузерів починаючи від Афганістану. А країни Перської затоки, в тому числі, Саудівська Аравія можуть через хуситів втратити значні кошти. Справа в тому, що Саудівська Аравія має два ключові шляхи світової торгівлі: 1.Ормузьку протоку, яку в будь-який момент може перекрити Іран. 2.Баб-ель-Мандебську протоку, яку можуть перекрити хусити. У такому випадку, Саудівська Аравія може опинитись повністю відрізаною від світової торгівлі. А оскільки доля Саудівської Аравії на світовому ринку нафти становить 13 %, то відповідно, це здорожчання цін на паливо по всьому світу та відповідно інфляція. Тому, США, Велика Британія та країни Перської затоки об'єднались проти цієї зарази. P.S.Варто зауважити, що хусити контролюють не весь Ємен, а її північні та частину центральних регіонів. Східні регіони під контролем прихильників Хаді. Південь взагалі під сепаратистами, які хочуть створити окрему державу "Південний Ємен". Ще дрібні території під контролем Аль-Каїди, Ісламської Держави та місцевих племен.

З 2014 року хусити почали організовувати протести проти єменської влади, які з часом переросли у повстання і буквально за рік вони захопили фактично всю північ Ємену, в тому числі й столицю - Сану. Президент Мансур Хаді попросив допомоги у своїх покровителів із Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну, Йорданії, оскільки вони є головними ворогами Ірану за вплив на Близькому Сході. Також на боці Хаді виступила і західна коаліція на чолі із США, які на той час, були більш близькими із країнами Перської затоки, об'єднавшись проти спільного ворога в обличчі Ірану. Але, приборкати хуситів коаліція так і не змогла, навіть навпаки, хусити періодично обстрілювали територію Саудівської Аравії, а у вересні 2019 року нанесли удар безпілотником по нафтобазі Saudi Aramco, що призвело до різкого підвищення цін на нафту.

Хто такі хусити? І чому США та Велика Британія їх бомбардують? Розпочнімо з того, що головний персонажі в цій історії далеко не терористи-хусити, а Іран та Китай. Китай, звісно, як завжди, в тіні і робить все на Близькому Сході руками Ірану, а Іран в свою чергу дестабілізує ситуацію в Ізраїлі через ХАМАС та Ісламський Палестинських Джихад, в Лівані через Хезболлу, в Сирії через Асада, а в Ємені в них є хусити. Загалом до складу хуситів входять представники мусульманської течії шиїтів-зейдитів, які жили переважно на півночі Ємену і починаючи з 1990-х виборювали свої права, створивши угруповання "Ансар Аллах"(хусити) В 2004 році "Ансар Аллах" підняв бунт проти офіційної влади, але їх лідера Хусейна Аль-Хусі було вбито урядовими єменськими військами. Після цього "Ансар Аллах" почали називати хуситами, а угруповання очолив молодший брат вбитого Хусейна - Абдул Малік Аль-Хусі.

Головний висновок з вищевказаного - передвиборна кампанія у США розпочалась. І це далеко не останній компромат, який ми побачимо. А от про потенційних кандидатів на пост президента США та їх перспективи розповімо у наступному пості.