🔘Lukenchuk TODAY!

7 бритв 🪒 Я вам часто розказував, що, на мою думку, у фаундера компанії є дві головні задачі: ☝️ приймати якісні рішення ✌️ проводити якісні переговори (внутрішні і зовнішні) Сьогодні поговоримо за перше. В формальній лозіці і філософії, є такий крутий інструмент який називається «бритвою 🪒». Це методологія за допомогою якої ми можемо відсікти все зайве у процесі мислення: аргументи, загони, варіанти. Сьогодні розкажу ще про декілька тих, які мені дуже допомагають в процесі прийняття рішень і нагадаю про дві старі, про які я розказував 5 років назад ⏪ (У відео вище) І так, погнали: 🪒 Бритва Оккама: якщо існує кілька пояснень того, чому щось-якось сталось, то найчастіше правильним є найпростіше 🪒 Бритва Хенлона: ніколи не пояснюй злим наміром те, що можна пояснити дурістю, тупістю і звичайною людською недосконалостю 🪒 Бритва Равіканта: якщо довго не можеш ухвалити рішення, то відповідь «ні» 🪒 Бритва Мерфі: якщо негативний сценарій можливий, то варто розраховувати що так і станеться. 🪒 Бритва Честертона: перш ніж щось ламати, спочатку зрозумій, навіщо це було створено 🪒 Бритва стоїків: чи це під моїм контролем? Чи я маю на це вплив, щоб цим перейматись? 🪒 Інверсія Мангера: інколи раціональніше не шукати правильну відповідь, а відсікати гарантовано неправильні 🪒 Бритва Лукенчука: ти не зобовʼязаний ремонтувати те, що не ламав

Грін флег 🟩 Постійно чую з кожного третього рілза про червоні 🚩 прапорці в людях, побачивши які, Вам треба, якщо не бігти 🏃‍♂️ , то, принаймні задуматись, чи мати з такою людиною справи Маю питання: Чому ніхто не говорить за прапорці зелені? 🤔 Щось таке, після чого ти думаєш: да, це справді Людина. Хочу мати з такою справи. Маю для вас такий 🟩 і зараз розкажу за основний маркер, який для мене слугує проявом людяності номер один ☝️ Прояви тут такі: • Не агриться без діла на оточуючих, навіть коли вони туплять. Навіть коли поганий настрій • Дозволяє бути іншим бути поруч із собою «недосконалими» • Пропускає старого песика на дорозі • Посміхається рандомним дітям, які машуть з автобуса • Донатить без скріншотів • Не підганяє туплячу бабцю в черзі • Прибирає сміття, навіть якщо воно не його ☝️ Ніхто не баче. ✌️Ніхто не оцінить. 🤟Ніякої вигоди. Це називається широта емпатичного охоплення. Зазвичай люди схильні проявляти емпатію до тих, хто може відповісти взаємністю: але стара випадкова бабуся, дитина, бездомний пес - не віддячать, не запамʼятають твоє імя. Зверніть увагу, як людина веде себе із персоналом, як веде себе з тими, хто слабше. Бути емпатичним із сильними - просто. Бути добрим, коли на горизонті маячать оплески - просто. Бути теплим з тим, хто не має на тебе впливу без всякої вигоди - круто. Побачите таку людину - забирайте Це то що треба 🫰

Назбиралось Декілька мудростей і цитат ☝️ в нотатках, ділюся і з вами • Холодна вода не стане теплішою, якщо стрибати в неї пізніше. • Будьте продуктивними, а не зайнятими. Немає ніякої нагороди за те, що ви весь час зайняті. • Не плутайте свою лінь із терпінням. • Стара людина пережила багато бід, більшість із яких ніколи не траплялися. • Дотримуватись принципу Г.З.О.В. Не пишіть нікому важливі повідомлення, не ведіть переговори і не приймайте важливі рішення коли ви: Голодні, Злі, Одинокі, Втомлені Пошкодуєте • Невеликий щирий конфлікт має більшу цінність, ніж нещира гармонія • Якщо драбина приставлена не до тієї стіни, кожен крок, який ти робиш, лише швидше приводить тебе не туди. • Самураї кажуть: «я не знаю, з яким ворогом мені доведеться зустрітись, але це не має значення, якщо я буду готовий»

🇯🇵 4 японських поглядів на життя Завершуючи цикл про японський підхід, ось Вам на останок декілька важливих технік, моїх улюблених коротко: 1. Ікігай - 生き甲斐 Визнач свою мету в житті: знайди сенс, заради якого хочеться прокидатися щодня. Всього чотири запитання для селф-чека: ☝️Чи мені це подобається? ✌️Чи в мене це виходить? 🤟Чи це приносить гроші? 🖖Чи це приносить користь людям? 2. Кайдзен - 改善 Філософія постійних невеликих покращень. Щодня. Не потрібно покращувати/змінювати все відразу, просто прагни до того, щоб прогресувати поступово. Задай собі питання: чим в дні сьогодняшньому я став краще, ніж вчора. 3. Хара Хачі Бу - 腹八分目 Не переїдай, не наїдайся. Їж до 80%, і будеш почуватися енергійним весь день. 4. Вабі-Сабі 侘寂 «Скромна простота» Приймай недосконалість. Замість того, щоб напружуватися через кожну дрібницю, зосередь свій погляд на головному, і вмій знаходити задоволення в простому. Маленькі постійні недосконалі дії, приводять в ту саму досконалість.

刃 Меч 🗡️ 木 Дерево 🌳 霜 Іній ❄️ Раз ми вже зупинились на японських думках і техніках, розкажу Вам одну з них, яка вже більше десяти років допомагає мені якісно відрефлексувати день і якісно зібрати в кулак ✊ думки 💭 Я поважаю японський підхід за прагматику, стислість і практичність, де на передній край ідеі поставлевлена ефективність Так от В кінці дня, відкрийте щоденник/нотатник і напишіть 刃 Меч 🗡️ Яка найважливіша дія/справа я зробив на сьогодні? Буває день доходить до середини, а ти собі задаєш питання: що я запишу у «меч»? А чи не фігньою я займаюсь? Це швидко наводить різкість і нагадує, що потрібно займатись дійсно важливими речима, не марнуючи час. 木 Дерево 🌳 Що нового я дізнався за сьгодні? Будь яке нове знання, ідея, сенс. Чи це теорія пасіонарних груп, чи важливу цитату, чи то столицю Гватемали. Не має значення що саме, головне що нове. Щоб нейрони у 🧠 забігали новими шляхами. 霜 Іній ❄️ Яка головна емоція, яку я відчув сьогодні? Зазвичай тут японці пишуть хоку, але я не настільки романтичний. Я просто описую свій стан, який червоною ниткою пройшов через цей день. Піднесення? Мотивація? Прилив енергії до звершень? Чи біль? Прокрастинація? Туга? Саме головне бути тут чесним із собою. По суті, всього три речі: Дія, думка, емоція. Головне записати ✍️ Ви будете здивовані, як така проста річ може принести стільки користі. Користуйтесь 🤝

大道寺 友山 «Самурай, який чекає впевненості, вже відмовився від шляху. Бо шлях починається там, де її немає.» Дайдодзі Юдзан Впевненість - це те, що приходить після кроку, а не до нього. Коли людина чекає її заздалегідь, вона залишається на місці. Шлях завжди починається в невизначеності, де немає гарантій, а є лише рішення йти.

Простий профіклактичний панч від синдрому рятівника Ви не зобовʼязані ремонтувати те, що не ламали.

Половину неприємностей у цьому житті можна пояснити тим, що ми занадто швидко говоримо "так" і недостатньо швидко "ні".

Абсолютна чесність - це іноді просто раціоналізована агресія. Ця фраза належить не мені, її автор - Отто Кернберг (97-річний один із найавторитетніших психоаналітиків світу) і ця фраза може замінити Вам як сумніви щодо намірів лбдини, так і довгі суперечки, коли вас сують в бруд обличчям під виглядом благородної правди. Сенс фрази в тому, що б змовчати свою офігезно «важливу» думку про людину має сенс, якщо ви не готові підставити своє плече, після того, коли ваша правда-матка поранить її. Можливо, і Ви самі стикалися з ситуацією, коли людина каже вам щось «по-чесному» про вас, або про ситуацію, в якій ви опинилися. І начебто людина хоче допомогти, але після цього ви не відчуваєте заявленої підтримки та допомоги, а якийсь незрозумілий післясмак. Все просто це на своєму обличчі ви відчуваєте ляпас. Ляпас з аргументами, приправлений фразами: • я просто чесно все кажу як є • просто я тобі говорю правду • я правдоруб Але це не чесність. Це черствість. Справжня людяна чесність - це не про «сказати правду», а про те, щоб залишитися поруч після того, як ця правда поранить. «Я скажу тобі правду, але я готовий бути поруч після того, що з тобою станеться. Я допоможу» Інакше це просто атака. Можливо непряма, можливо неусвідомлена, але все одно атака. Тому замість того, щоб бути «правдорубом», «борцем за справидоивість» , щоб до всіх доносити ваше дуже безцінне оціночне судження, краще будьте добрішими до людей в першу чергу. А якщо не виходить, бути добрішими, то хоча б іноді промовчіть. Подякував 🫰

Абсолютна чесність це іноді просто раціоналізована агресія.

Вже не буде Якщо в 60 років немає дітей, то вже й не буде. Якщо в 50 років немає грошей, то вже й не буде. Якщо в 40 років немає здоров'я, то вже й не буде. Якщо в 30 років немає кохання, то вже й не буде. А все чому? Тому що в 20 років не було мозгів 🧠 Закладайте правильний фундамент заздалегідь Обняу

Шановний Ніколи в житті після слова «шановний», не чув нічого позитивного. «Шановний» - це підготовчий анонс якоїсь шляпи 🎩 яка далі має прозвучати.

Свобода від себе Найкращий дар, який Ви можете дати оточуючим Вас людей, це звільнити їх від себе. Я постійно нагадую собі дивтись на оточуючих не через призму своїх очікувань/відповідностей/системи цінностей, а, по можливості, просто бачити людиною такою, ким вона являється. Так стається, бо ми підсвідомо натягуємо на поведінку оточуючих свої власні сценарії: хтось повинен був нас зрозуміти, хтось маг допомоги, хтось, навпаки не заважати. Баг сприйняття людей «через себе» зʼявляється у нас через те, що зазвичай ми взаємодіємо не з людною безпосередньо, а з її образом в нашій голові та очікуваннями на неї і її дії, які, людина, чомусь обовʼязково мала зробити. Саме тому ми безперервно намагаємося вписати її у свій внутрішній шаблон очікувань через призму: «а от так би зробив я» І, як наслідок, ми рідко сприймаємо інших обʼєктивно, а лише безперервно їх інтерпритуємо. Їх поведінку/думки/наміри. І ось план-факт очікувань не бʼється і починаються розчарування, роздратування та інші «роз». І, як наслідок, втрата близькості. А шо робить? Звільнити інших від своїх проєкцій, ярликів і вимог і ідеальних стандартів щоб нарешті, дозволити оточуючим бути самими-собою. Ви просто перестаєте вимагати, виправляти, виховувати і вираховувати-прораховувати наміри і думки інших. Як наслідок, розпрощатись маніакальною тягою до бажання контролювати все і всіх довкола, по сценарію «а має бути так», дозволивши реальності просто бути. Колись класік Лесь Подеревлянський сказав легендарне: «Оть**ітест от нас» Так ось, це сакральне отьє**тись породжує легкість у стомунках, а легкість народжує справжню близькість, тому що поруч із тобою людина (можливо) вперше може бути собою справжньою. Відсутність необхідності пінгувати всіх на відповідність свого «золотого стандарта очікувань» для підтвердження свого ж «я». - це і є свобода від себе. Напевно, саме в цей момент і зʼявляється справжня присутність, прийняття, кохання.

Особисті кордони В кожному третьому сторіз чую як популярна психологія вчить нас вибудовувати особисті кордони🫸 Щоб не дай (Б)бог хтось із ближніх не забажав своїми думками-переконаннями зробити інтервенцію в нашу голову 🧠 і серце ♥️ де в першому бігають таргани 🪳 а в другому шви 🧵 від попередніх стосунків. І ось, після пари-трійки рілсів і другого сеанса у психолога людина починає будувати надійні стіни, як на короні з Мексикою, і не дозволяє іншим вторгатися у свій осбистий простір, порушувати неписані правила чи використовувати себе. І з першого погляду назріває питання: Дмитро, а мінуси будуть якісь? Відповідаю: там де слабкі займаються будівництвом кордонів, принагідно повідомляючи про це всіх оточуючих, в той же час сильні просто не потребують їх. Чому так? Якщо уважно придивитися до необхідності у кордонах, то вийде, що людина захищає не силу, а свої вразливості. Будь-який захист завжди говорить про слабке місце: про те, що можна зачепити, зламати чи зруйнувати. Саме тому вразливий так активно реагує на критику, адже його внутрішня опора ще нестійка, і йому необхідно постійно підтверджувати її через чужу похвалу, прикладаючи її до хворих місць свого его, як подорожник. Або через супротив зовнішньому світові. В той же час Сильна людина не витрачає сили на зведення стін, тому що розуміє: справжнє «я» невразливе і не вимагає захисту, а чужі слова та вчинки не здатні пошкодити його цілісність. Так відпадає сама необхідність у боротьбі із всім оточуючим світом, бо там, де інші бачать атаку, сильний бачить лише проєкцію чужих страхів і недосконалостей. Якщо вам здається, що це дуже схоже на стоїцизм, вам зовсім не здається 😉 Сила не в тому щоб звести стіну між собою і іншими, яка може витримати будь який удар. Сила в тому, щоб усвідомити - бити просто нікуди.

Рубрика: «відкриття про які неможливо мовчати» Виявляється є крута альтернатива російської присказки: «На словах ты Лев Толстой, а на деле хуй простой» Звучить українською так: «На словах Іван Франко - а на ділі їбанько» Радий бути вам корисним, користутесь 🤝

Їм просто пощастило Часто чую від людей під час обговорення успішних компаній, що їм просто пощастило опинитися на правильному ринку, в потрібний час у потрібній ніші. Я зовсім не виключаю і не применшую фактор удачі в бізнесі, проте, хочу нагадати, що для побудови великої компанії її засновникам потрібно протягом багатьох років приймати безліч правильних рішень і, можливості, мало неправильних. І навіть якщо в якихось рішеннях їм щастить, то сотні разів поспіль пощастити не може. Для того щоб дожити до точки зростання під назвою «потрібний час і потрібне місце», попередньо їм вже довелося зробити не одну сотню правильних виборів. І заплатити бабками за всі свої рішення неправильні. Тому тейк що «10/20/30 років (потрібне підкреслити) тому були зовсім інші можливості, а не те що зараз» є універсальним для всіх, хто хоче трошки ниття з накидкою ярлика «просто пощастило» Можливості є завжди, але очевидні вони тільки із дня сьогоднішнього, коли всі уже знають коли потрібно було купувати акції Nvidia, а коли шортити Біткоїн, коли відкривати міл-тек компанію, а коли зупинитись із завозом американських бітків з копарда. Коли можливсті вже кимось реалізовані - всім вони здаються очевидними. А ось побачити їх у сьогоденні, відрізнити від галюцинацій, ризикнути і почати діяти - на це наважуються одиниці. І так, через років 10/20/30 про цих «безумців» скажуть, що вони просто опинилися в потрібний час і в потрібному місці.

@igordidyk_ звичайно, кожен може залишитись при своїй думці) Проте, готовий тобі опонувати) ну скажемо, така френдлі дискусія 🫰 Бо герцовку вайфай хвиль, якраз як раз я знаю, і вірити в них для цього, мені зовсім не обовʼязково. Залишилось зʼясувати що ти маєш на увазі під вібраціями і частотою, в контексті людини, бо звучить це саме так, як і написано: містична нісенітниця)

Паша, верни стіну Свіжак! Годину назад відомий про-республіканський інтервьюер Лекс Фрідман (той самий, який робив інтервʼю із Зеленським) випустив чотирьоходинне інтервʼю з Павлом Дуровим Тим самим Дуровим, який уникав інтервʼю ще з часів, простигосподи, вКонтате, де я зависаву розквіт юності, а згодом він зробив Телеграм, в якому Ви зараз читаєте ці букви. До Дурова відношусь ніяк, ні добре ні погано. Вдячний за епоху, вдячний за телеграм де Вам зараз пишу, в тім не вважаю цей месенджер повністю безпечним і не докінця розумію його позицію по війні. Можливо інтервью розтивить все на свої місця. Трампа, ж який мені взагалі не подобається я ж слухаю) Чи мені сподобалось, скажу якось згодом, бо після двух тренувань вистачить мене хвилин на 7 Пишіть в коментарях, чи додивлятись решту 4:27:00 Буду радий почути Вашу думку ✌️ https://youtu.be/qjPH9njnaVU?si=J3AVxxR-LnbseHc3

Розказую анекдот Підприємець приходить в барбершоп 💈. Сідає, його починають стригти. Барбер: - Як справи? Як бізнес? - Все нормально відповідає підприємець. За хвилину: - БЕБ був? Як бізнес? - Норм, працюємо. Ще за хвилину: - Як бізнес? Шо по працівникам? - Ти мене вже питав як бізнес. - Так, питав, але від цих питань у тебе волосся дибки стає, мені стригти легше.

Амбіверт Виявляється є такий термін. Це коли в людині поєднуються риси і екстраверта, і інтроверта. Я давно помітив, що я себе супер-комфортно почуваю як у шумній компаніі, так і кайфую, проводячи час наодинці: із книгою коли в читацькому залі, подорожуючи наодинці, беручи один квиток на фільм 🍿 мені це не здається чудернадським. Це добре, коли бути одному тебе не тяготить. Але це зовсім не означає, що потрібно ідеалізувати самотність. Зараз є якийсь тренд на “Мені краще самому, ніж з кимось”, на мою думку, це більше схоже на відлюдництво, а це вже не круто. Найбільше досвіду й емоцій, знань, досвіду ми отримуємо через комунікацію з соціумом. Людям потрібні люди. Хочеться побути наодинці – чудово, головне, не йди у вічний ретрит. Вчися веселитися і наодинці, і розділяючи щастя із іншими.