Архив

Ми щоб підтримувати цей вогонь, розбирали сарай на секунду

Ахаххахахаха

Судний день наших із габою сусідів в добріку

Як дивно, конституція зупинилась

Синьо-жовтий стяг не був і вже ніколи не буде для нас просто прапором. Але коли він став для нас таким важливим? Може тоді, коли ним почали накривати труни? Коли його складали й віддавали рідним замість людини, яку вони чекали додому з війни? Коли в 1991 році його внесли до парламенту чи коли він майорів над містами, які ще стояли, і над тими, від яких лишилися самі назви в наших спогадах? Не знаємо. Ми бачили цей прапор брудним, обгорілим, посіченим уламками, залитим кров’ю наших братів. Бачили його на рюкзаках, броні, балконах, могилах. Бачили, як його ховали на окупованих, щоб одного дня знову дістати не боячись ворожих катівень. Бачили, як його цілують чоловіки та жінки, які пройшли пекло російського полону. І мабуть тому сьогодні дивитися на нього трохи боляче. У цих двох кольорах тепер занадто багато наших людей. Тих, хто тримає його зараз. Тих, хто дочекався його. І тих, хто вже ніколи не побачить, як він підніметься над їхнім домом. З Днем українського прапора. Бережімо та славимо його. Нам він дуже дорого дістався і боротьба ця триває. Слава Україні 🫡

Предлагаю любителей песни филижанка фраголини отправлять в скалу

Шо вы родненькие? Когда работу найдете?

Сьогодні телефонували пару раз, і вітали із днем прапора, я трошки не зрозумів був навіщо, допоки мені дівчина не пояснила... В мене позивний прапор)

Леха ты сепаратист

Рюкзачок админа

Имя габы Дементий кст