Ваш Капітан С🫡

⬆️⚪ Майстерні №10 з 10 жовтня На прохання, ще одному сезону майстерень — бути! 💻 Оновлений формат, системний погляд на роботу дизайнера: аналіз креативного процесу та мислення, пошук питань замість пошуку відповідей, зміна сприйняття звичних інструментів та підходів в роботі, виверт мозку. 🧑🏻‍💻Незмінний ментор інтенсиву — дизайнер та співзасновник студії візуальних комунікацій Kultura, Ваш капітан С Олексій Сальников. Інтенсив не обмежений інструментами, тому підійде всім, хто працює з візуальними комунікаціями: 📍вправи на розвиток творчого мислення та візуальної мови (трохи оновлені). 📍онлайн-зустрічі з ментором (запис буде). 📍інтенсивний фідбек від ментора, спільнота однодумців, багато інсайтів (ну, скільки зможете унести). Деталі й запис на інтенсив

Ваш підпис рішає: відкриваємо збір підписів під Open Letter до Board of ATypI щодо участі олександри королькової, арт-директорки і співласниці російського ParaType, у програмі ATypI Sharjah 2026. Як ви знаєте, я з Олексієм Чекалем мали брати участь в цій конференції що має відбутись в ОАЕ поруч Дубаю. Але в програмі ми побачили олександру королькову і рішення, що робити, прийшло не відразу. Документований професійний доробок королькової включає PT Astra — шрифти, створені ParaType для RusBitTech / Astra Linux. Astra Linux сертифікована для роботи в російській державній, військовій та безпековій інфраструктурі, використовується в програмах міністерства "оборони" росії. Королькова й сьогодні залишається арт-директоркою ParaType та має частку в компанії. Паралельно російська війна фізично руйнує середовище, у якому працюють українські дизайнери: культурні інституції, видавництва, друкарні, книжковий ринок — тобто і ринок, який замовляє та ліцензує шрифти. Українські дизайнери гинуть як цивільні та під час служби в Силах оборони. Для нас це створює дуже конкретну асиметрію: російська професійна присутність отримує презумпцію нейтральності, тоді як українці або несуть політичну й репутаційну ціну спільної присутності, або професійну ціну відсутності. Тому ми просимо ATypI переглянути участь королькової, провести документований етичний review і створити прозору процедуру для подібних випадків у майбутньому. Разом із листом публікуємо окремий Evidence Brief, де кожен ключовий факт має джерело, а факти чітко відділені від наших етичних висновків. Якщо ви працюєте у сфері дизайну, типографіки, освіти, культури або просто вважаєте, що професійна майстерність не скасовує професійної відповідальності — прочитайте документи й, якщо погоджуєтеся, підпишіть, будь ласка. Ваша підтримка неймовірно важлива і розголос тут потрібен дуже сильно. Підписати відкритий лист можна тут: ➡️➡️➡️➡️ ПОСИЛАННЯ

Що почитати на вихідних В контексті хвилі обговорення редизайну Живчика 🍎🌸 Елізабет Гудспід про проблеми комерційного дизайну і причини того, що усі ребрендинги починають виглядати однаково. Якщо Гудспід пише про гомогенізацію брендів, то Кайлі Чака у Filterworld: How Algorithms Flattened Culture пише про те. як платформи призводять до гомогенізації культури. Що в свою чергу переноситься й на брендинг — як це виглядатиме в стрічці і чи зайде це алгоритмам. До теми однаковості гарно пасує термін enshittification (згівняння) Корі Доктороу, що позначає комерційну дегенерацію сервісів (та й вже брендів) під виглядом оптимізації. Термін частково пояснює те саме відчуття «стало гірше» і розбавляє розповсюджену тезу про те, що «людям завжди не подобається нове». Книга Наомі Кляйн No Logo (а тут інтерв’ю) про критику глобальних корпорацій, супербрендів і колонізацію рекламою публічного простору. Рекомендую книжку, щоб відчути тезу «брендинг як форма влади». Але в контексті Живчика цікаве спостереження зворотнього ефекту: коли авдиторія бунтує проти того, що бренд відмовляється від місця, яке вже займав в їхній культурній уяві. В нашому контексті війни, травм пам'яті та спадщини це прям супертригер. До чого метчиться Інша стаття Гудспід про те, як бренди намагаються капіталізувати ностальгію, але часто не розуміють, що саме є емоційною цінністю. Хороший термін тут — heritage asset (історичний капітал / спадкова перевага). Актив, яким знехтував Живчик. Терміни та явища на погуглити (стрімко відмираюча навичка, то ж качаємо): Corporate Memphis, brand blanding, backlash (те, що в нас спрощено називають гейтом) кейс-стаді Tropicana, Gap, Cracker Barrel, Bob’s Red Mill, копрофагія (а це до теми використання російських шрифтів).

Про держзакупівлі дизайну Симптоматично, що за умов активного ринку, який налічує тисячі фахівців і сотні студій, а також формально відкритої процедури, участь в аукціоні на розробку айдентики для 📯Укрпошти взяло всього 5 (!) учасників. Мені спало на думку два трактування такого числа. Перше — аукціон майже не був видимий для профсередовища. Інформацію про тендер можна нагуглити хіба що за прямим запитом, а новини трапляються переважно на фінансових і закупівельних платформах, що явно поза очевидними просторами, де дизайнери зазвичай шукають роботу. Припускаю, що для багатьох цей аукціон просто не існував, не був сформульований мовою професії і не подавався як запрошення до участі в осмисленому проєкті. Про яке залучення професіоналів тоді взагалі може йтися. Друге трактування — свідоме небажання мати справу з державним замовником, засноване на досвіді, упередженні або (хочеться вірити) свідомій позиції економічного самозахисту. Адже модель закупівлі, яка ставить на одну товарну полицю складну інтелектуальну працю і офісне обладнення або пальне — шлях до прекаризації професії. Додамо сюди ціновий критерій відбору замість розрізнення експертизи, відсутність діалогу, асиметрію відповідальності і гарантовану публічну токсичність після оголошення результатів роботи. Профспілка би обурилась (але в нас нема профспілок). Обидва симптоми — про структурну проблему видимості і захищеності професії. Як у вас? Ви не знали про тендер? Чи знали і свідомо не брали участь? Чи не знали, але хотіли б?

Насильство не з’являється раптово. Воно починається з мови, інтонації, жарту — з дрібниці, яка зазвичай сходить з рук. Сексизм і гомофобія працюють саме так— як фонове виправдання майбутнього насильства. «Гендер в деталях» зібрав найрезонансніші кейси публічного сексизму 2025 року й запустив голосування «Сексист року». Політика, медіа, шоу-бізнес, реклама, освіта, силові структури — різні сфери, одна логіка: знецінення, об’єктивація, приниження, перекладання відповідальності на жертв. (Для превʼю я дістав деякі кейси з категорії реклами). На сайті — розбір номінацій і контекстів: від «невинних» рекламних образів до відвертої мови ненависті, замаскованої під традицію, гумор чи «особисту думку». Голосуйте в каналі. P.S. Цікаво, що на тлі дослідження професійної етики в дизайні в самій профспільноті ми не знайдемо жодних подібних рейтингів чи інструментів фіксації порушень (як і інституцій з важелями впливу на логіку виробництва реклами). Етика досі лишається зоною відповідальності окремої «хорошої людини».

Меншовартість, семіотичне паразитування чи мета-жарт (поясніть в чому жарт)?

Історія з Постановою про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави оголює цікавий парадокс, який багато що говорить про справжнє місце, відведене дизайнеру і дизайну в державній уяві. Хоч документ охоплює широкий перелік мовних і правових питань, для публічної комунікації саме шрифт призначили головним символом ініціативи. Тоді як про саму професію дизайнера (шрифтового як мінімум) в усьому цьому процесі говорять напрочуд мало. У тексті постанови фігурують законодавці, лінгвісти, академії, комісії, органи, процедури. Дизайнери як професійна група — відсутні. Бо рекомендацію розробки «єдиного стандарту» адресовано… Кабміну. Туманні натяки на дизайнерів з’являються хіба що в публічних коментарях до новини — у формі розмитих образів «представників середовища, що генерує шрифти», «митців» і «художників, що вигадують візерунки». Навіть коли на радіо з’являється коментар реального шрифтового дизайнера Богдана Гдаля, його редукують до ілюстратора — тобто знову виводять із поля професійної суб’єктності і видимості. У цій логіці дизайн існує ніби сам по собі — як щось самоявлене, як образ, як символ. Але не як процес і не як професія. Держава готова говорити про стандарт і про суверенітет, але не готова говорити про того, хто має цей стандарт створювати. Дизайнер тут не фігурує ані як фахівець, ані як носії експертизи, ані як учасник ухвалення рішень. Особливо показово, що риторика «національного шрифту» з’являється в системі, де типовий державний стандарт уже існує. У Прикінцевих положеннях Закону «Про правотворчу діяльність» прямо зафіксовано використання шрифту e-Ukraine для державних веб-ресурсів, але він ніколи не описувався в категоріях національної ідентичності. Якщо припустити, що нова ініціатива стосується лише друкованих документів, виникає дивне розщеплення: цифровий стандарт залишається суто технічним інструментом, а друкований раптом отримує статус «національного». У такій логіці складно зрозуміти, що тут є стандартом, а що — символом. Категорія національного з’являється не як результат послідовної типографічної політики, а як комунікаційний жест, що радше затемнює предмет розмови, ніж прояснює його. Не менш показовою є й відсутність розмови про процедури. У постанові майже немає пояснень щодо того, як саме мають залучатися фахівці, за якими критеріями відбиратимуться рішення, які стандарти маються на увазі і хто нестиме відповідальність за результат. А ще — усі інші учасники процесу діють у межах своїх інституційних ролей і бюджетів. Дизайн же знову опиняється в зоні невизначеної, слабо захищеної праці і вочевидь волонтерства. Можливо, ця історія не так про шрифт, як про дещо глибше. Про те, що держава охоче користується дизайном як інструментом публічної легітимації, але досі не готова визнати дизайнера як повноцінного учасника власних рішень.

Плануйте вечір вівторка, 13 січня, 19:00 Design for Ukraine презентуватимуть результати дослідження (я трошки допомагав на перших стадіях) професійної етики в українському дизайні. Основні питання було зосереджено навколо побуту щоденної практики — взаємодії з клієнтами, індивідуальними межами відповідальності, оплатою (або не оплатою) праці, конкуренцією і недоброчесністю, авторськими правами тощо. Трохи — прямих питань про соціальну відповідальність дизайну, війну, освіту, вплив ШІ. 😼Я з нетерпінням чекаю не так результатів, скільки самої публікації результатів, оскільки це відправна точка для подальшої навігації з питаннями «Де ми знаходимось і як тут опинились?». Які структурні нерівності проявляє це опитування, що вважається «нормою» і хто саме унормовує, яку модель дизайнера відображає. А найцікавіше для мене — що саме залишилось поза фокусом. Але поки без спойлерів.😼 13 січня, 19:00 в Зумі За попередньою реєстрацією

Той самий лєґендарний вручну проштамповиний календар від Саші Биченка Третя едиція, 2026 рік. Кожен екземпляр унікальний, пронумерований (open variable edition), підписаний. Щороку Саша перепридумує календарну сітку, беручи за основу не практичне використання, а різні уявлення про час, про календарний рік, який триває, різні відносини з часом в різні його проміжки. Цього року сітка максимально організована і чітка, але дати переплутані за певним принципом. Найкраще це можна уявити ніби довгу стрічку розрізали на 12 коротших і сплели між собою в нову. Звучить плутано, виглядає ще плутаніше, але ви можете придумати свої власні способи взаємодії з цим календарем — залишити недоторканим або обмалювати, розмітити, розрізати тощо. ПС. До речі календар взяв срібло на ED*A 2024. А3, цупкий акварельний папір, пласка упаковка з твердим палітурним картоном. Відправка Новою поштою по Україні протягом 4 робочих днів. 1500 гривень штучка. Оплата на ФОП. Перші відправки — 29 грудня. Замовляйте тут 👈👈👈

Підтримайте збір на спешл штуки для ГУР і такмед для Азову. Детальніше про збір тут А за донат від 100 гривень можна виграти оцей розпис зін ☝️ 1 грудня о 19:30 автори проведуть лайв в інстаграмі, де розкажуть детальніше про проєкт, процес та особливості створення, а також навіщо це все.

☝️☝️☝️ Нагадайка, що деякий час шукаю альтернативи тереграму. Ваш капітан С є у Вотсапі як тимчасове дзеркало. А ще тільки ексклюзивно у вотсапі є канал Пошуки капітана С — авторська кухня, де я в свободній формі ділюсь процесом роботи, скриншотами, міркуваннями, експериментами, інструментами та іншим навколографічним. Підписуйтесь. Графіка від Київського Оленя

Бізнес в стилі панк, креатив в стилі крінж: бренд-комунікація зі споживачем в метамодерні. Пан Лав Піс Денис Чернявський виклав нове відео з події у Луцьку. Про нове, старе, почуте, забуте, перевідкрите, заметамодернене. Всім дивитись

📂❤️😺 Ukrainian Teka — тека українського дизайну Тішуся тому як українські дизайнери запускають проєкти на підтримку спільноти. Один з таких — інстаграм Укртеки. Я запитав її куратора Георгія Гриценка про цей задум та цінності: 💬 «Я започаткував теку з ідеєю, щоб дизайнери мали можливість надихатися роботами наших, а не тільки іноземних креативників. А також, щоб підсилити видимість мало представлених авторів, яких в нас багато, але, можливо через брак мотивації, ресурсів або через страх критики, вони рідко показують свої роботи. Тому Укртека — класний майданчик, робити щось круте і поділитися ним зі спільнотою. В теку я підбираю роботи, які на мій погляд, виконані майстерно і креативно для того, щоб заохотити поцікавитися чимось новим, надихнутися, знайти колабу, або такі, що виділяються художньо. Наприклад дизайни постерів (в моєму суб'єктивному баченні) …» Запрошую всіх долучатися до наповнення Укртеки. 🔴

УУУууу, про проєкт Behind Blue Eyes написали у It's Nice That 🤩 Тим, хто не чув про проєкт — сюди

👁️👁️ Майстерні №9 з 19 серпня На прохання, ще одному сезону — бути! 💻 Оновлений формат, системний погляд на роботу дизайнера: креативний процес та мислення, робота з сенсами і змістами, зміна оптики на звичні інструменти та підходи. 🧑🏻‍💻Ментор інтенсиву — дизайнер та співзасновник студії візуальних комунікацій Kultura, Ваш капітан С Олексій Сальников. Інтенсив не обмежений інструментами, тому підійде всім, хто працює з візуальними комунікаціями. На вас чекає: 📍4 онлайн-зустрічі з ментором (запис буде). 📍10 авторських вправ на розвиток креативності та візуальної мови. 📍Регулярний фідбек від ментора, ком’юніті однодумців, багато інсайтів. В тізері використані елементи робіт студентів восьмої майстерні. 📅Початок 19 серпня. До 15 серпня діє ціна для ранніх пташок 😏 Деталі та запис

В цю суботу учасники та куратори Лабораторії практик меморіалізації презентували ідеї меморіальних проєктів Мощуна, Харкова, Одеси та Чернігова. Хто пропустив наживо👇 Запис трансляції на фейсбуці

Що почитати на вихідних ACTION TO SURFACE (2015) Дослідження (дипломна робота) Терези Рулер (Rodina) про взаємозв'язок між перформативним мистецтвом і графічним дизайном, а також роль дії в процесі створення surface of design (елементів, які можуть бути створені або змінені через активне втручання, наприклад, через перформативні дії). Тереза розглядає приклади історичних і сучасних практик, де дизайнери використовують тіло та дію в своїй роботі, розгортаючи тезу про перформативний дизайн. Rodina — це студія посткритичного дизайну з експериментальною практикою, яка, власне, і пронизана стратегіями перформансу, гри та підривної діяльності.

CORPUS — це повністю надрукована на 3D книга від hyperpress, яка досліджує зв’язок між матеріальністю та смертністю, вимірністю та причинністю. У цьому кодексі поховані фрагменти поперечних перерізів відкритих 3D-моделей дерев, позбавлених свого об’єму в іншому вимірі (3D) і представлених у вигляді плоских (2D) тіл. Оформлена як примарологічний* артефакт, книга наповнена знаннями та писаннями про те, як 3D-друк поєднується зі «смертю друку». CORPUS досліджує 3D-друковану книгу не як наступницю, а як загробне життя паперової книги; кодекс іншого виміру. *Примарологія — низка ідей, що описують явище, коли минулі ідеї, норми, ідеології чи події продовжують «переслідувати» сучасний світ, впливаючи на нього, хоча здаються забутими або відкинутими.

Що почитати на вихідних (eng) 👀 Дизайн Нуар: Таємне життя електронних об'єктів Вступ до другого видання книги Ентоні Данна і Фіони Рейб про темнішу, більш незграбну альтернативу «стандартному» дизайну продукту. Сама книга, можна сказати, є пріквелом до іншої праці авторів, яку можливо дехто вже зустрічав — Speculative everything. 👀 Коротка історія кіберферінізму 👀 Квір-сервери та дикі мережі «Ця полеміка є запрошенням побачити наші відносини з технологіями будь-яким іншим способом, ніж той, який робить світ «легшим» для нас. … Частиною людини є потреба створити щось нове, і завдяки цьому процесу ми розуміємо приховану складність і витонченість того, що вже було. Feral computing запитує, як технологія може бути вектором до анімізму; навчитися знаходити себе у великому світі, і в процесі все більше заплутуватися в ньому. Це порівняння з процесом пошуку шляху, побудови засобів для синтезу багатьох сузір’їв і течій життя, щоб зорієнтуватися самим. Світ завжди був Інтернетом. До зустрічі онлайн.»

Перечитав есей Саші Биченка для другого номеру Телеграфу. Все ще актуально, все ще робимо недостатньо (це я більше про себе, але може і про вас!). Як відчуваю загалом: дизайн-спільнота все ще не зшита, кластеризована за комерційним або локальним осередком, індивідуалістична з вкрапленнями упередженості, здебільного розгублена що до розуміння власної агентності та точок її реалізації. Ну і зрозуміло, у постійному виснаженні війною. Але трансформація відбувається, потенціал накопичується і це дуже добра новина. Треба ще трошки часу для адаптації. ПС. Підтримайте Projector Publishing, придбайте щось, вони там прям зараз готують нові цікавинки.